Рішення № 85200260, 30.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Справа № 160/8157/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд. у складі головуючого судді – Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі – відповідач), з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 з 2850,18 (двох тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 18 коп.) до 1997,96 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім гривень 96 коп.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір пенсії з 01.04.2019 р. з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати, який на час призначення пенсії складав 1,39096 та середньомісячного заробітку, який складав 4404,35 грн., та з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що відповідачем після проведення перерахунку пенсійних виплат протиправно зменшено розмір пенсії з квітня 2019 р., що значно порушує її права та законні інтереси.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8157/19 передана судді Віхровій В.С.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи № 160/8157/19 у спрощеному провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 р. адміністративний позов прийнято до провадження та відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

30.09.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив, згідно якого відповідач повідомив про незгоду з позовними вимогами позивача оскільки пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідності до вимог чинного законодавства з 01.04.2019 р., видалено заробіток з коефіцієнтом 5,6% за період з 01.08.1978 по 21.02.1980, оскільки суми заробітної плати не переведені у гривні відповідно до Указу Президента від 27.08.1996 р. №762. Проведено перерахунок дотримуючи вимоги ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.09.2011 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію за віком як працюючий пенсіонер відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з обрахунком стажу по 31.10.2017 р. 42 роки 08 місяців 27 днів – 512 місяців.

05.03.2019 р. позивачу було направлено повідомлення про проведення перерахунку пенсії , приведення пенсійної справи у відповідність до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим розмір пенсії з 01.04.2019 р. склав 1997,96 грн.

11.07.2019 р. позивач звернулася до відповідача із заявою про усунення причини зменшення розміру пенсійних виплат.

Листом від 23.07.2019 року № 5261/М-09 відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що відповідно до документів пенсійної справи ОСОБА_1 заробітна плата для обчислення пенсії врахована на підставі довідок про заробітну плату за період роботи з 01.02.1995 по 31.01.2000 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.08.2011. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,42667. Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 1,93746. Заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014-2016 роки складає 4128,90 грн. (4404,35 грн х 0,93746). Розмір пенсії з 01.07.2019— 1997,96 грн., де:

1761,68 грн. - розмір пенсії (4128,90 грн. х 0,42667), де 4128.90 грн. - середньомісячний заробіток, 0,42667 — коефіцієнт стажу;

236,28 грн. - доплата за понаднормовий стаж за 22 роки ( 1074 грн. х 22%)

Пенсійна справа надійшла до відділу 21.06.2019 вхідний № 355. Згідно атестату № 111, який надійшов з відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що пенсія виплачена по 30.06.2019. Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області 01.04.2019 пенсійна справа була приведена у відповідність до норм чинного законодавства, а саме: видалено заробіток з коефіцієнтом 5,6% за період з 01.08.1978 по 21.02.1980, про що було повідомлено листом № 1088/03.20-26 від 05.03.2019. Суми заробітної плати, відповідно до довідки про заробітну плату від 16.07.2011 № 347, виданої ПАТ «Придніпровське», не переведені у гривні, відповідно до Указу Президента від 27.08.1996 №762.

Отже, спірною обставиною при розгляді даної справи є виключення сум заробітної плати позивача за період з 01.08.1978 по 21.02.1980 з суми заробітку для обчислення пенсії, що сприяло зміні величини індивідуального коефіцієнту заробітної плати з причин зазначення сум заробітної плати за означений період без переведення у гривні.

Інших підстав зменшення суми пенсійних виплат позивача не зазначено.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі – Закон №1058).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058 ).

Згідно статті 27 Закону України № 1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно статті 40 вказаного закону визначений порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Так, згідно ч.1 ст. 40 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ч.2 даної статті заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У відповідності до ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Згідно матеріалів справи, для призначення пенсії за віком позивачем надано довідки про заробітну плату ПАТ «Придніпровське» від 16.07.2011 №347 за період роботи з 01.08.1978 по 28.02.1980, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 02.08.2011 №811-15\1-4032 за період роботи з 01.06.1983 по 31.01.1987, архівну довідку Одеського територіального архівного відділу від 05.04.2011 №229 за період роботи з 01.01. 992 по 31.12.1993, довідку Криворізької квартирно- експлуатаційної частини району за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.2000.

Заробітна плата для обчислення пенсії була врахована на підставі довідки про заробітну плату, яка видана ПАТ «Придніпровське» від 16.07.2011 №347 за період з 01.08.1978 по 21.02.1980, з 10.03.1981 по 31.07.1984 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.08.2011.

Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації складав 1,39096.

Розмір пенсії станом на 01.03.2019 становив 2850,18 грн.

Як було встановлено судом, при перевірці пенсійної справи ОСОБА_1 відповідачем було виявлено, що в довідці про заробітну плату ПАТ «Придніпровське» від 16.07.2011 №347 за період з 01.08.1978 по 21.02.1980 зазначені суми заробітної плати без переведення в гривні (відповідно до Указу Президента від 27.08.1996 №762) та помилково заведені при розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати. Заробіток з коефіцієнтом 5,6 % за період з 01.08.1978 по 21.02.1980 було видалено та перерахунок здійснено без даних означеного періоду.

В подальшому такий перерахунок сприяв зміні розрахунку величини індивідуального коефіцієнту заробітної плати (що склав — 1,39096).

А саме для розрахунку пенсії була застосована заробітна плата за інший період з 01.02.1995 по 31.12.1999, який на думку відповідача, є оптимальним (з найбільшим коефіцієнтом), з 01.07.2000 по 31.08.2011 - за даними системи персоніфікованого обліку.

Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації становив 0.93746.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% залишився незмінним та складав 0,42667.

Розмір середньої заробітної плати для обчислення пенсії також не змінився та становив — 4404,35 грн (3764,40 грн. х 1,17). Заробіток для обчислення пенсії складав: 4404,35 грн. (середня з/п) х 0,93746 (індивідуальний коефіцієнт заробітку) = 4128,90 грн.

Таким чином, з 01.04.2019 загальний розмір пенсії позивача склав 1997,96 грн. з них:

1761,68 грн. — розмір пенсії за віком (4404,35 грн. (показника середньої заробітної плати) х 0,93746 (індивідуальний коефіцієнт заробітку) х 0,42667 (коефіцієнт страхового стажу);

236,28 грн. — доплата за понаднормовий стаж за 22 роки (відповідно до ч.1 абз.2 ст.28 ЗУ №1058 22 % х 1074 грн.).

Отже, після проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 , розмір пенсійної виплати значно зменшився, різниця складає 852,22 грн.

Згідно ст. 6 Угоди держав СНД про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у випадку якщо в державах-учасниках Співдружності введена національна валюта, розмір заробітку визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

В Україні, відповідно до указу Президента України «Про реформу грошової системи України» № 549/92 від 07.11.1992, припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України та встановлено, що єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець, представником якого в готівковому обігу виступає купон Національного банку України.

Згідно з указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 №762/96 вводиться на заміну українським карбованцям інша національна валюта - гривня та передбачається, що відомості про заробітну плату до 1 вересня 1996 перераховуються в гривні у встановленому співвідношенні 1:100000.

В постанові КМУ від 26.08.1996 №1002 «Про переоцінку товарів (робіт, послуг) та механізм контролю за переглядом цін та формуванням вартісних показників в умовах реформи» також передбачено, що відомості про заробітну плату до 1 вересня 1996 перераховуються в гривні у встановленому співвідношенні 1:100000.

Таким чином, до 01.12.1992, так як Україна перебувала в рубльовій зоні, курс гривні необхідно застосовувати тільки до заробітку, взятого після зазначеної дати (роз`яснено листом Мінпраці та соцполітики України від 26.07.2002 № 02-1489сл-10 та листом ПФУ від 10.11.2010 №20203/02-20).

Враховуючи, ст. 6 Угоди держав СНД про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з 01.12.1992 (з моменту введення українських карбованців, як валюти України) позивачу має визначатися розмір заробітку виходячи з курсу національної валюти до російського рубля.

Суд звертає увагу, що заробітна плата згідно довідки не була спірною.

Разом з тим, на пенсіонера законом не покладений обов`язок переведення сум заробітної плати виходячи з курсу національної валюти, тому відсутність таких даних не може ставитися позивачу у провину.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відомості про дохід особи підтверджуються на підставі відповідних довідок, виданих на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював пенсіонер.

Згідно матеріалів пенсійної справи, позивачу було призначено пенсію у 2011 році на підставі спірної довідки та враховані суми заробітної плати у валюті, яка діяла на момент виплати заробітної плати, - у рублях.

Дії щодо включення сум заробітної плати, обрахованої при розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати та проведення такого розрахунку становлять виключну компетенцію органу пенсійного фонду, відносяться до їх повноважень.

Відтак виявлена лише в квітні 2019 р. помилка в розрахунку пенсійних виплат, призначених позивачу у березні 2011 році не може спричиняти негативних наслідків позивачу у вигляді зменшення розміру пенсійних виплат.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву наявність здійсненої помилки підтверджено.

Про вчинення будь-яких дій, направлених на виправлення помилки, витребування у підприємства, яким було видано довідку з перерахованими сумами заробітної плати відповідно до національної валюти, органом пенсійного фонду не вказано.

Можливості надати додаткові документи у відповідності до вимог національного законодавства позивачу надано не було. Про зменшення суми пенсії ОСОБА_1 дізналася після проведення перерахунку та направлення відповідного повідомлення.

На переконання суду такі дії органу пенсійного фонду суперечать принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

У відповідності до ч. 2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для перерахунку пенсії у відповідності до норм національного законодавства, при цьому не звужуючи зміст прав особи на гарантовані державою соціальні виплати.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України». Так, Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як органом державної влади, на якого законом покладені обов`язки нарахування та виплати пенсійних виплат, при перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування сум заробітної плати згідно довідки ПАТ «Придніпровське» за період з 01.08.1978 по 28.02.1980 порушені законі права та інтереси позивача на належне отримання пенсійних виплат, відтак дії суб`єкта владних повноважень щодо зменшення розміру пенсії суд визнає протиправними та для ефективного поновлення порушених прав пенсіонера, остаточного вирішення спору, вважає доцільним зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати та суми середньомісячного заробітку, діючих на час призначення пенсії та враховуючи суми вже проведених виплат.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі.

В порядку розподілу судових витрат, належним чином підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 з 2850,18 (двох тисяч вісімсот п`ятдесят гривень, 18 коп.) до 1997,96 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім гривень 96 коп.);

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір пенсії з 01.04.2019 р. з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати, який на час призначення пенсії складав 1,39096 та середньомісячного заробітку, який складав 4404,35 грн., та з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 30.09.2019

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун