Рішення № 85200220, 18.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Справа № 160/7970/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.08.2019 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (далі – Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 13.08.2019 року № 4827-п.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на протиправність оскарженого наказу, який на думку останнього, прийнятий контролюючим органом з порушенням приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України. Вказані обставини позивач пов`язує з відсутністю у наказі інформації про зміст допущених платником податків порушень, а також наявності низки питань, здійснення контролю з яких перебуває у площині документальних перевірок. З підстав викладеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що приймаючи оскаржений наказ, діяв у спосіб передбачений законодавством України. Відповідач зазначив, що проведення перевірки з підстав визначених у наказі, не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства, як помилково вважає позивач, а лише передбачає наявність у контролюючого органу відповідних функцій, зокрема: функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. З підстав викладеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та не є спірним, що Товариство є юридичною особою приватного права, зареєстроване Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 1 224 102 0000 058665 та перебуває на податковому обліку у в органах ДФС. З установчих документів Товариства вбачається, що основним видом діяльності є Роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

13.08.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №4827-п про проведення фактичної перевірки Товариства.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що посадові особи відповідача на підставі вимог п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, з 14.08.2019 року мали провести фактичну перевірку позивача, з питань дотримання останнім порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі вказаного наказу відповідачем здійснено виїзд за адресою платника податків, однак у допуску до перевірки їм було відмовлено, про що складено відповідні акти.

На думку Товариства, вказані в оскарженому наказі підстави проведення перевірки не відповідають меті та предмету фактичної перевірки, у зв`язку з чим і звернулося до суду із вимогою про його скасування.

Натомість контролюючий орган вважає, що такий наказ прийнято з дотриманням законодавчо визначеної процедури, а визначені у ньому питання перебувають у площині фактичних перевірок.

Надаючи оцінку вказаним доводам учасникам справи суд виходить із того, що частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пункту 61.1 статті 61 Податкового Кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 Податкового Кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 п. 75.1. статті 75 Податкового Кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового Кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно з абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 Податкового Кодексу України: посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання, в тому числу копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового Кодексу України).

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (пункт 81.2 статті 81 Податкового Кодексу України).

Аналіз наведених приписів законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, на відміну від інших питань, перелік яких наведено вище

У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

А відтак, отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно, зокрема: в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також за дотриманням платником податків вимог чинного законодавства при здійсненні готівкових розрахунків, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення перевірки Товариства слугувало здійснення контролюючим органом функцій з перевірки наявності у позивача ліцензії щодо здійснення торгівлею пальним, враховуючи зміни у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Слід зазначити, що позивач не посилався на процедурні питання (вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не ставив під сумнів повноваження особи, яка підписала оскаржений наказ, а тому суд дійшов висновку, що приймаючи такий наказ у частині проведення фактичної перевірки Товариства щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, відповідач діяв у спосіб, передбачений законодавством України.

Поряд з цим необхідно зазначити, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.

Тобто, включення до наказу суцільним рядком усіх можливих питань проведення фактичної перевірки за наявності підстав щодо проведення перевірки лише одного із них, на переконання суду, суперечить приписам податкового законодавства України.

Отож, включення контролюючим органом до наказу про проведення фактичної перевірки інших питань, а саме: дотриманням платником податків вимог чинного законодавства при здійсненні готівкових розрахунків, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), суперечить наведеним вище положенням Податкового Кодексу України.

Не заперечував цього і представник відповідача та у відзиві на позовну заяву вказав, що оскаржений наказ прийнято з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Резюмуючи викладене, суд доходить висновку про протиправність оскарженого наказу у частині включення питань з контролю за дотриманням норм законодавства з регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та як вже зазначено вище, про правомірність в іншій частині.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частина третя статті 139 КАС України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., а також зважаючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, на рахунок Товариства підлягає поверненню судовий збір у розмірі 960,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.08.2019 року 4827-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «СКАЙТОРГ» у частині включення питань з дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У задоволенні вимог про визнання наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13.08.2019 року 4827-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «СКАЙТОРГ» протиправним та його скасування щодо перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» у питаннях сфери виробництва та обігу підакцизних товарів – відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень, 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна