Рішення № 85200126, 25.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2781/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 31 травня 2019 року №UA205020/2019/000174/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що у відповідності до договору купівлі-продажу вживаного автомобіля від 16.05.2019 року №б/н придбав у фізичної особи нерезидента Олаф ОСОБА_2 вживаний легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель - TRANSPORTER Т6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ціною 17500,00 євро. Даний транспортний засіб придбав та доставив на митну територію України ОСОБА_3 згідно довіреності від 14 травня 2019 року.

З метою митного оформлення даного автомобіля декларантом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю “БІНГО БРОК” було подано 28.05.2019 року до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205020/2019/014330, в якій було визначено митну вартість даного товару за другорядним (резервним) методом в сумі 20700 євро. Проте відповідач, вважаючи, що декларант подав документи, які не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, запропонував надати декларанту додаткові документи, що підтверджують його митну вартість. Декларантом додаткові документи органу доходів і зборів не подав, у заяві від 31.05.2019 року №б/н надав відповідь, в якій вказав про неможливість надання інших документів через їх відсутність.

31.05.2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205020/2019/000174/2, в якому митниця визначала митну вартість за резервним методом на рівні 25550 євро на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NET, з урахуванням інформації про технічний стан автомобіля згідно акту митного огляду та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159.

Позивач вважає рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначає, що під час митного оформлення контролюючому органу надано усі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення. Будь-яких неточностей, розбіжностей, ознак підробки в поданих до митного оформлення документів не було. Також у відповідача не було жодних підстав вважати, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Жодних належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить, обмежуючись загальними формулюваннями.

Крім того, в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні чи не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

На підтвердження фактурної вартості товару подано договір купівлі-продажу вживаного автомобіля від 16.05.2019 року №б/н, відповідно до якого вартість товару становить 17500 євро. Однак декларантом заявлено митну вартість за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості на рівні 20700,00 євро, оскільки згідно оцінки вживаних автомобілів за електронним каталогом Schwacke купівельна вартість з ПДВ становить 17350,00 євро, а вартість продажу - 20650,00 євро. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відповідачем за цим електронним довідником рівень митної вартості визначено у розмірі 25550 євро. На лист декларанта відповідач інформації про розрахунок такої вартості не надав.

Крім того, позивач вказує на те, що вартість даного автомобіля підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження №56/05/2019 від 29 травня 2019 року, а саме вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 становить 20700 євро. Таким чином, вважає, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару грунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також відповідач не проводив відповідні консультації з декларантом під час вибору методу визначення митної вартості, а саме лише посилання в оскаржуваному рішенні на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Документи, які б підтверджували вартість товару, визначену самим митним органом, позивачу надано не було.

Вищенаведене свідчить, що позивач в порядку та у строки, передбачені Митним кодексом України, надав всі необхідні та наявні в нього документи для підтвердження митної вартості товару, а тому просить рішення про коригування митної вартості товарів №UA205020/2019/000174/2 від 31.05.2019 року визнати протиправним та скасувати.

Ухвалою від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на позов від 08.10.2019 року вих. №1829/03-70-10/14 (а.с.55-63) представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Вказує на те, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - TRANSPORTER Т6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за митною декларацією №UA205020/2019/014330 від 28.05.2019 року митну вартість даного автомобіля задекларовано за резервним шостим методом на рівні 20700 євро. При цьому, вказана митна вартість транспортного засобу не підтверджується жодним із наданих декларантом до митного контролю та оформлення документом. В той же час, згідно рахунка-фактури від 16.05.2019 року вартість транспортного засобу становить 17500 євро.

Декларантом до митного контролю згідно графи 44 МД подано витяг з електронного довідника Schwacke NET, відповідно до якого слідує, що вартість автомобіля становить 20650 євро.

Представник відповідача вказує на те, що в митних цілях разом з митною декларацією від 28.05.2019 року №UA205020/2019/014330 жодних документів на підтвердження митної вартості на рівні 20700 євро та пояснень щодо походження даної суми декларантом митниці надано не було. Звертаємо увагу суду, що згідно вимогами Митного кодексу України, митна вартість товару не може базуватись на довільній або фіктивній вартості.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР декларанту запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак витребувані документи декларант не подав, у повідомленні від 31.05.2019 року №б/н зазначив про відсутність витребуваних документів.

Крім того, декларанта повідомлено, що у такому випадку, зважаючи на відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення заявленої митної вартості, митну вартість буде визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NET, із врахуванням технічного стану автомобіля згідно акту митного огляду та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, у редакції Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159.

Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205020/2019/000174/2 від 31.05.2019 року, яким митну вартість визначено на рівні 25550 євро.

Крім того, представник відповідача вважає, що до предмету доказування у вказаній справі входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості.

Вищезазначений транспортний засіб оформлено у вільний обіг 05.06.2019 року згідно митної декларації №UA205020/2019/015208 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Також вказує на ту обставину, що строк дії гарантійних зобов`язань для позивача згідно графи 48 МД №UA205020/2019/015208 “Відстрочення платежів” визначено по 02.08.2019 року, проте протягом вказаного строку позивач до митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не звертався, рішення про коригування митної вартості не оскаржував, що свідчить про те, що він погодився з митною вартістю, визначеною митним органом за резервним методом. Позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ОСОБА_1 подав лише 16.09.2019 року, тобто поза межами строку дії гарантійних зобов`язань, в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої ним митної вартості товару. При цьому, вказана фінансова гарантія реалізована до державного бюджету ще 02.08.2019 року.

Вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на вищевикладене представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалами від 20.09.2019 року та від 22.10.2019 року суд відмовив сторонам у задоволенні клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.50, 106).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 28 травня 2019 року декларантом подано для митного оформлення в режимі імпорту митну декларацію №UA205020/2019/014330 (а.с.29-30) з метою декларування товару “Автомобіль легковий – 1 шт.: марка VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER Т6; номер кузова НОМЕР_1 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) – 9 шт.; призначення: для перевезення пасажирів; тип двигуна – дизельний; робочий об`єм двигуна - 1968 смі; двигун – ЕА288; колісна формула – 4х2; маса в разі макс. Завантаження 3000 кг; потужність – 110 kw; такий, що був у використанні; тип кузова – міні вен; колір – білий; календарний рік виготовлення – 2016; модельний рік виготовлення - 2017... ”. Декларантом в графі 42 митної декларації вказано ціну товару в сумі 17500,00 євро та зазначено в графі 12 митну вартість в сумі 610225,63 грн., що еквівалентно 20700 євро за курсом валют станом на 28.05.2019 року (вартість 1 євро - 29,479499 грн.). Митну вартість визначено за резервним шостим методом (графа 43 МД).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактуру від 16.05.2019 року №б/н (а.с.18-19); свідоцтво про реєстрацію т/з від 20.02.2017 року №ES548169 (а.с.12-16); висновок автотоварознавчого дослідження від 20.05.2019 року №872/05/2019 (а.с.93); акт про проведення огляду від 19.05.2019 року №UA20903/2019/13589 та додатковий аркуш до акта (а.с.20-21); витяг з довідника Schwacke NET від 21.05.2019 року №025475/30161761 (а.с.23-28).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA205020/2019/014330 та долучених документів встановлено, що надані документи для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів …”, декларанту запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно п.3 ст.53 Митного кодексу України (МК України), а саме: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про здійснення комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; виписки з бухгалтерських документацій; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти, специфікації (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларант заявою-повідомленням від 31.05.2019 року №б/н повідомив митницю про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість (а.с.97).

31.05.2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205020/2019/000174/2 (а.с.42-43), а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2019/00301 (а.с.40-41).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що декларантом заявлено митну вартість за другорядним методом визначення митної вартості на рівні 20700 євро.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта та у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, та згідно наказу ДФС України №780 від 28.11.2018 року “Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку” митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику Schwacke NET, інформації з врахуванням технічного стану згідно акту митного огляду товарів та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159. Рівень митної вартості встановлено в розмірі 25550 євро. Декларанту запропоновано звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та обов`язків.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав витяг з електронного довідника для оцінки вживаних автомобілів “SCHWACKE” від 21.05.2019 року №025475/30161761 вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - TRANSPORTER Т6 Lang, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що був у використанні, 12/2016 року (а.с.23-28).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару “Автомобіль легковий – 1 шт.: марка VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER Т6; номер кузова НОМЕР_1 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) – 9 шт.; призначення: для перевезення пасажирів; тип двигуна – дизельний; робочий об`єм двигуна - 1968 смі; двигун – ЕА288; колісна формула – 4х2; маса в разі макс. Завантаження 3000 кг; потужність – 110 kw; такий, що був у використанні; тип кузова – міні вен; колір – білий; календарний рік виготовлення – 2016; модельний рік виготовлення - 2017... ” за ціною митної вартості 20700,00 євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів …”. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Оскільки декларантом не було надано витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 25550 євро.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ціна імпортованого автомобіля декларантом позивача була визначена за резервним (шостим) методом на рівні 20700,00 євро (610225,63 грн.) з джерел електронного довідника “SCHWACKE” від 21.05.2019 року у зв`язку з неможливістю документального підтвердження оплати ціни товару в сумі 17500 євро за договором купівлі-продажу вживаного автомобіля (рахунком-фактурою від 16.05.2019 року №б/н) (а.с.18-19), оскільки продавець підтвердив в цьому договорі про отримання 3500 євро. Відповідно до рахунку, вказаного в електронному довіднику вартість продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - TRANSPORTER Т6 Lang, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що був у використанні, 12/2016 року, з урахуванням технічних характеристик, комплектацій становить 20650,00 євро (а.с.25, 28).

Суд звертає увагу на те, що витяг з електронного довідника “SCHWACKE” зроблено безпосередньо відносно автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель - TRANSPORTER Т6 Lang, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що був у використанні, 12/2016 року. При цьому на підтвердження задекларованої митної вартості у розмірі 20700 євро позивач надав висновок автотоварознавчого дослідження №56/05/2019 від 29 травня 2019 року, складеного сертифікованим членом Союзу експертів України судовим експертом Панасюком Віктором Степановичем з додатками (а.с.31-38).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція митниці про те, що митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, оскільки подані декларантом документи підтверджують ціну товару, яка підлягала сплаті за такий автомобіль.

Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за другорядним резервним (шостим) методом визначення митної вартості товару. При цьому, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи для підтвердження числових значень складових митної вартості у сумі 20700 євро, однак суд звертає увагу на те, що така митна вартість, а відтак і її складові отримані із зовнішніх джерел, а саме електронного довідника “SCHWACKE”, оскільки декларування товару здійснено позивачем за другорядним резервним (шостим) методом визначення митної вартості товару, а не за основним методом (за ціною договору (контракту)). До того ж, задекларована митна вартість у розмірі 20700 євро підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження №56/05/2019 від 29 травня 2019 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що у відповідача не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості за другорядним резервним (шостим) методом, оскільки перевірка митної вартості за цим методом здійснюється митним органом з використанням зовнішніх джерел, зокрема, електронного довідника “SCHWACKE”, враховуючи технічні характеристики та комплектацію транспортного засобу.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).

Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 31.05.2019 року №UA205020/2019/000174/2 вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2019 року №UA205020/2019/000174/2, у ньому зазначено про неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... ”, та встановлено митну вартість на рівні 25550 євро.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар та підтверджують можливість визначення митної вартості за другорядним резервним методом.

Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за резервним (шостим) методом на підставі задекларованої вартості у розмірі 20700 євро, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для визначення митної вартості саме за цим методом, однак за ціною 25550 євро. При цьому, відповідач не надав суду доказів співставлення задекларованої та встановленої митним органом суми митної вартості за цим методом, а також порівняння та врахування технічного стану автомобіля під час визначення митної вартості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності коригування митної вартості товару згідно з оскаржуваним рішенням від 31.05.2019 року №UA205020/2019/000174/2, а тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ОСОБА_1 подав лише 16.09.2019 року, тобто поза межами строку дії гарантійних зобов`язань (до 02.08.2019 року), в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої митної вартості товару.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин третьої і четвертої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина перша статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом “б” пунктом 5 частини другої статті 55 МК України.

Відтак, у спірних правовідносинах законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З наведеного суд дійшов висновку, що правовідносин, які виникають із приписів частини сьомої статті 55 МК України, є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу частина перша статті 29 і підпункт “б” пункт 5 частини другої статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців, впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи.

Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) залежно від того, закінчився строк дії гарантійних зобов`язань чи ні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1. мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп по справі №1-25/2010, відповідно до якого: “одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки”.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 25550 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом в оскаржуваному рішенні. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31 травня 2019 року №UA205020/2019/000174/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним, а тому воно підлягає скасуванню. Отже, позов належить задовольнити.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн., що підтверджуються квитанцією від 13 вересня 2019 року №0.0.1463316086.1 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) від 31 травня 2019 року №UA205020/2019/000174/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , село АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук