Рішення № 85200107, 22.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 жовтня 2019 р. Справа № 120/2994/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Назарук А.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Вербицької Н.І.

Чугаєнко К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_2 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що в червні 2019 року позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Однак, листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №Р-11682/0-2506/0/95-19 від 15.07.2019 року у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відмовлено. Відмова мотивована тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою від 23.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.10.2019 року о 13:00 год. Також, даною ухвалою надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.10.2019 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№48682/19 від 09.10.2019р.), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження даної земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

На підтвердження факту включення спірної земельної ділянки до вказаного переліку відповідач надав до відзиву наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №59 від 07.06.2018 року та додаток до наказу /а.с.20-21/.

10.10.2019 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну предмета позову за позовною заявою (вх.№48957/19 від 10.10.2019р.), в якій позивач зазначає, що у додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №59 від 07.06.2018 року не зазначено кадастровий номер та умови продажу. Із зазначеного, позивачем зроблено висновок, що земельна ділянка не є сформованою у відповідності до вимог земельного законодавства, тому бездіяльність відповідача вважає протиправною.

У судовому засіданні 15.10.2019 року оголошена перерва для надання часу представнику відповідача на ознайомлення із заявою позивача про зміну предмета позову.

16.10.2019 року до суду представником позивача подана уточнена заява про зміну предмета позову за позовною заявою (вх.№49520 від 16.10.2019р.), в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та прийняти управлінське рішення у формі наказу.

22.10.2019 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням уточненої заяви про зміну предмета позову.

Представники відповідача не визнали позов, заперечили, щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У червні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на кожного окремо на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

За результатами розгляду поданих документів, листом від 15.07.2019 року №Р-11682/0-2506/0/95-19, відповідач повідомив позивача про те, що земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах входить до масиву, що є включеним до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди які можуть бути реалізовані на земельних торгах, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2018 року №59, та повідомив, що позивач може набути право на іншу земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення у порядку визначеному законодавством.

Позивач вважає такий лист протиправною відмовою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій, у зв`язку з чим звернулася за захистом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 134 Земельного кодексу України обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах): земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.136 Земельного кодексу України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах:

1.Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

2. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

3. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2018 року №56 до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно додатку, було включено земельну ділянку орієнтовною площею 8,0 га на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Приймаючи рішення, суд врахував, що з графічних матеріалів, земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), яку включено до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №56 від 07.06.2018 року включає земельну ділянку щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була застосована Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №815/3059/17(провадження №К/9901/1001/17).

Доводи позивача про те, що у додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2018 року №56 не зазначено кадастровий номер та умови продажу земельної ділянки, суд відхиляє, оскільки правомірність даного наказу не є предметом розгляду у цій справі. Такі доводи не спростовують факт включення бажаної земельної ділянки до кадастрового кварталу, який входить у перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, суд відмічає, що дана відмова не позбавляє позивача можливості набуття права на іншу вільну земельну ділянку державної власності у порядку визначеному ст.116, 118 Земельного кодексу України, про що відповідач повідомив позивача у листі від 15 липня 2019 року.

Що стосується позиції позивача стосовно того, що лист відповідача від 15.07.2019 року №Р-11682/0-2506-0-95-19 наданий у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись "відмовою" у розумінні частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Вищенаведене положення не містить приписів якими встановлюється обов`язок приймати рішення, зокрема про відмову у наданні дозволу, у формі наказу.

З даного приводу Верховний Суд, у постанові від 14.08.2018 року по справі №826/1050/17 поміж іншого дійшов висновку про те, що законодавством, яке регулює земельні відносини не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, зокрема відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Єдина вимога до такої відмови, передбачена Земельним кодексом України, - це її належна мотивація.

Відповідно до Положення "Про Головне управління Держгеокадастру в області", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року не встановлено обов`язку (вимоги) приймати всі рішення у формі наказу.

Крім того, варто зауважити, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є офіційним документом, зареєстрованим у електронній системі документообігу за підписом заступника керівника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що жодним чином не позбавляє скаржника вчиняти будь-які дії стосовно її оскарження у судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №120/4542/18-а.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд.63, м.Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Повний текст судового рішення складено 25.10.2019 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович