Рішення № 85200055, 21.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 жовтня 2019 р. Справа № 120/2298/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.,

представника позивача: Покоєвича А.О.,

представника відповідача: Лозінської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6697-17У від 13.11.2018 року у сумі 15 819,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 04.07.2019 року адвокат Покоєвич А.О., який представляє інтереси позивача, при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження отримав вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року в сумі 15 819,54 грн.

Однак позивач вважає, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята не у порядку та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 469 від 04.05.2018 року), а тому позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

04.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 26.09.2019 року в порядку ст. 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

03.10.2019 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно даних ІС «Податковий блок» позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична - особа підприємець 27.05.2009 р., взятий на облік в Вінницькій ДПІ (Вінницьке управління ГУ ДФС у Вінницькій області) за № 52554 від 28.05.2009 року та станом на 10.06.2019 року перебував на обліку як платник єдиного внеску на загальній системі оподаткування.

10.06.2019 року платником податків прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Станом на 01.10.2019 року відповідно до бази даних «Податковий блок» стан платника податків - 11 - припинено, але не знято з обліку.

Згідно з п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 2464) платники єдиного внеску зобов`язані подавати звітність по єдиному внеску згідно порядку та у строки визначені законодавством.

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої зазначеним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464 в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року). Тобто незалежно від того, чи здійснювалась підприємницька діяльність позивачем він зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок в розмірі розмір мінімального страхового внеску.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, а тому посилання у позові на порядок сплати ЄСВ платниками на спрощеній системі оподаткування недоречний.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи (ч.8 ст.4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частини 4 ст. 6 Закону № 2464).

Таким чином, останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (частина 8 ст. 9 Закону № 2464).

Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6697-17У від 13.11.2018 року правомірною, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача його правонаступником задоволено. Замінено відповідача Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головного управління ДПС у Вінницькій області.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити, надавши пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав вказаних у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, судом встановлено наступне.

27.05.2009 року ОСОБА_1 , згідно наданих відповідачем відомостей, був зареєстрований Виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична - особа підприємець, взятий на облік в Вінницькій ДПІ (Вінницьке управління ГУ ДФС у Вінницькій області) за № 52554 від 28.05.2009 року та перебував на обліку як платник єдиного внеску на загальній системі оподаткування.

10.06.2019 року проведено державну реєстрацію припинення діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Станом на 01.10.2019 року відповідно до бази даних «Податковий блок» стан платника податків - 11 припинено, але не знято з податкового обліку.

В той же час, у зв`язку з невиконанням позивачем вимог статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за 2017 рік та 3 квартали 2018 року, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на підставі даних інформаційної системи прийнято (сформовано) вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6697-17У від 13.11.2018 року на суму 15819,54 грн.

Сума недоїмки підтверджується обліковою карткою платника.

Разом із тим, не погоджуючись із даною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

П.4 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що жодних перевірок позивача щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ відповідач не проводив, документів щодо діяльності ФОП не витребовував.

Разом із тим, суд критично оцінює наведені вище посилання позивача, адже п.4 наведеної вище Інструкції передбачено можливість формування вимоги про сплату боргу, в тому числі й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, а оскаржувана вимога сформована та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного періоду у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Позивач не виконав обов`язок щодо самостійного нарахування єдиного внеску відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та подання відповідних звітів, що не відміняє його обов`язок сплатити єдиний внесок.

Враховуючи, що позивачем самостійно не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2017 рік та 3 квартали 2018 року, відповідних звітів не подано, в інформаційній системі органів доходів в автоматичному режимі сформовано вимогу, виходячи з розміру мінімального страхового внеску визначеного законом.

В той же час, судом встановлено, що оскаржувана у даній справі вимога направлена відповідачем із порушенням строків, адже мала б бути надіслана протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника не свідчить про його звільнення від обов`язку сплачувати відповідні зобов`язання.

Крім того, положеннями ч. 16 ст. 25 Закону України № 2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Що стосується посилання на те, що позивач з 2009 року по даний час проживає за кордоном в республіці Португалія, є громадянином Португалії та не був обізнаний зі змінами в законодавстві України щодо сплати єдиного внеску, то суд не приймає їх до уваги, оскільки таких підстав звільнення від сплати єдиного внеску законом не передбачено.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, що платниками єдиного внеску зокрема є фізичні особи-підприємці. При цьому особи, зазначені у п.п. 4 та 5 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом із тим, судом не встановлено обставин, які б звільняли позивача від сплати єдиного внеску відповідно до Закону.

Що стосується посилань позивача та його представника на порядок сплати єдиного внеску платниками на спрощеній системі оподаткування то судом встановлено, що згідно витягу реєстраційних даних, наданого відповідачем, позивач перебував на загальній системі оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача не міг надати пояснень чи доказів того, що позивач звертався із відповідною заявою та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши письмові та інші докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ:43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 25.10.2019

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна