Ухвала суду № 85200033, 25.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про зупинення провадження в адміністративній справі

25 жовтня 2019 р. Справа № 120/3234/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці за ініціативою суду питання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2019 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, в якій позивач просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу, як судді Шаргородського районного суду Вінницької області, за період з 04.12.2018 по 31.08.2019 суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу – 15 прожиткових мінімумів;

2) зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу, як судді Шаргородського районного суду Вінницької області, суддівської винагороди на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018:

- за період з 04.12.2018 по 31.12.2018, виходячи з розрахункової величини 15 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.2018, з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, що становить 30133,30 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.08.2019, виходячи з розрахункової величини 15 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.2019, з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, що становить 324288 грн., а всього за період з 04.12.2018 по 31.08.2019 – 354421,30 грн, з урахуванням раніше виплаченої суми суддівської винагороди за вказані періоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що починаючи з 04.12.2018, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 11-р/2018 від 04.12.2018, розмір його суддівської винагороди повинен складатись з посадового окладу, який дорівнює 15 мінімальних заробітних плат, а також доплати за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу. Однак відповідач нараховує позивачу вказану винагороду виходячи з мінімального прожиткового мінімуму. Позивач вважає такі дії незаконними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 11.10.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 3 ст. 193 КАС України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-6 частини першої та пунктами 1-3 частини другої статті 236 цього Кодексу.

Відтак до початку розгляду цієї справи по суті суд вважає необхідним за власною ініціативою вирішити питання про зупинення провадження у справі на підставі положень п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України.

Так, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.08.2019 відкрито провадження у зразковій справі № 200/9195/19-а за позовом судді до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії. Суть спору в цій справі полягає в тому, що позивач є діючим суддею місцевого суду. Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Як наслідок, на думку позивача, це положення Закону підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року – 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року – 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року – 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року – 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року – 15 мінімальних заробітних плат". Отже, позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України кожен суддя, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, починаючи з 4 грудня 2018 року мав право на отримання суддівської винагороди на основі посадового окладу в розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Тоді як відповідач, всупереч приписів статті 19 Конституції України та діючого законодавства, зокрема Закону України "Про судоустрій і статус суддів", нараховує суддівську винагороду на підставі розміру прожиткового мінімуму. Відтак позивач просить суд визнати протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування й виплати судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області за період з 04.12.2018 до 30.06.2019 суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу – 15 прожиткових мінімумів та зобов`язання відповідача провести нарахування й виплату суддівської винагороди судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на підставі рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 на основі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд зауважує, що на виконання приписів ч. 8 ст. 290 КАС України у вищезазначеній ухвалі від 16.08.2019 Верховний Суд визначив такі ознаки типової справи в цілях розгляду зразкової:

- відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень (обласне територіальне управління Державної судової адміністрації України);

- спір стосується виплати суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII із застосуванням прожиткового мінімуму як розрахункової величини, замість застосування для розрахунку – мінімальної заробітної плати, після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018;

- позовні вимоги полягають у визнанні протиправними дій відповідача щодо нарахування й виплати суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу – 15 прожиткових мінімумів та зобов`язання відповідача здійснити нарахування й виплату такої винагороди на основі розрахункової величини – 15 мінімальних заробітних плат, починаючи з 4 грудня 2018 року.

Отже, ця адміністративна справа має ознаки вищевказаної типової справи, що прийнята до провадження Верховним Судом для постановлення зразкового рішення.

Водночас, як встановлено судом, станом на сьогодні рішення у зразковій справі № 200/9195/19-а не прийнято, ухвалою Верховного Суду від 18.10.2019 справу призначено до розгляду у письмовому провадженні без виклику учасників справи на 04.12.2019.

Відповідно до п. 9 ч. 2. ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі у разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі – до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі.

Крім того, частиною першою статті 291 КАС України визначено, що суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі.

При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч. 3 ст. 291 КАС України).

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що ця справа має ознаки типової адміністративної справи, що розглядається Верховним Судом як зразкова справа, і правові висновки у такій справі є обов`язковими для врахування судом, на переконання суду провадження у цій справі необхідно зупинити до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 200/9195/19-а (адміністративне провадження № ПЗ/9901/17/19).

При цьому суд враховує, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.

Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.

Також суд враховує, що за змістом частини п`ятої статті 291 КАС України неврахування судом першої та/або апеляційної інстанції правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, є підставою для оскарження рішення у типовій справі в касаційному порядку, а отже і для його скасування з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 236, 248, 256, 291, 294, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

На підставі п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України зупинити провадження в адміністративній справі № 120/3234/19-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 200/9195/19-а (адміністративне провадження № Пз/9901/17/19).

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 25.10.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович