Рішення № 85200011, 18.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2019 р. Справа № 120/2477/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 Ольги Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування листів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо оскарження дій відповідачів з приводу відмови у зарахуванні до стажу державної служби деяких періодів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 03 червня 2019 року звернувся до Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Проте, листом вих. №277/13-1-13 від 07 червня 2019 року Тульчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовило йому у призначенні пенсії з підстав недостатності стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Такі ж висновки містяться і у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. №1666/К-01 від 12 липня 2019 року, у якому зазначено про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 періоди з 07 квітня 2006 року по 13 листопада 2010 року, з 17 лютого 1986 року по 20 листопада 1990 року, з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року до стажу державної служби.

Позивач, вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправними дій та скасування листів Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області №277/13-1-13 від 07 червня 2019 року та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №1666/К-01 від 12 липня 2019 року щодо відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоди з 07 квітня 2006 року по 13 листопада 2010 року, з 17 лютого 1986 року по 20 листопада 1990 року, з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року, а також щодо зобов`язання відповідачів здійснити зарахування зазначених періодів до стажу державної служби та призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Ухвалою від 06 серпня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху, якою запропоновано позивачу у семиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме: позивачу слід здійснити оплату судового збору за звернення до суду з позовом немайнового характеру в розмірі 768,40 гривень на вірні платіжні реквізити.

На виконання вимог ухвали від 06 серпня 2019 року позивачем 14 серпня 2019 року подано квитанцію №13 від 12 серпня 2019 року, якою підтверджується оплата судового збору в розмірі 768,40 гривень за вірними реквізитами.

Ухвалою від 19 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 вересня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому вказав на відсутність підстав для зарахування позивачу періодів з 07 квітня 2006 року по 13 листопада 2010 року, з 17 лютого 1986 року по 20 листопада 1990 року, з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року до стажу державної служби. Так, період роботи позивача сільським головою Шуро-Копіївської сільської ради не може бути зарахований до стажу державної служби, оскільки з прийняттям Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (який набрав чинності 04 липня 2001 року) посади селищних і сільських голів віднесено до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» 26 жовтня 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1441 «Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад», якою до відповідних категорій посад в органах місцевого самоврядування віднесено існуючі посади в цих органах, що не містилися у переліку статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Окрім того, вказаною постановою Кабінету Міністрів України визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1993 року №239, на яку у позовній заяві посилається позивач. Отже, з 04 липня 2001 року посади селищних і сільських голів віднесено до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Окрім того, у відзиві йдеться про те, що немає підстав для зарахування позивачу до стажу державної служби період його роботи головою профкому радгоспу «Дружба» (з 17 лютого 1986 року по 20 листопада 1990 року) та період проходження дійсної військової служби (з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року).

02 вересня 2019 року представником Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області подано клопотання про заміну відповідача в особі Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області правонаступником, яким є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10 жовтня 2019 року. Цією ж ухвалою витребувано у ОСОБА_1 оригінал військового квитка серії НОМЕР_1 для огляду в судовому засіданні або належним чином засвідчені копії інших документів, які б підтверджували факт проходження військової служби в період з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року.

На виконання вимог ухвал суду від 17 вересня 2019 року позивачем 01 жовтня 2019 року подано належним чином засвідчену копію військового квитка серії НОМЕР_1 .

В ході судового засідання 10 жовтня 2019 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задовольнив раніше подане представником відповідача клопотання та допустив заміну відповідача в особі Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області правонаступником, яким є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

В судовому засіданні, що відбулося 18 жовтня 2019 року, позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві.

Натомість, представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на аргументи, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 03 червня 2019 року звернувся до Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, долучивши до заяви необхідні для цього документи.

Однак, листом вих. №277/13-1-13 від 07 червня 2019 року Тульчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовило позивачеві у призначенні пенсії з підстав недостатності стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Водночас, у листі зазначено, що згідно із записами, що містяться у наданій трудовій книжці, стаж державної служби заявника становить 7 років 1 місяць 13 днів.

Не погодившись із такою відмовою органу Пенсійного фонду, ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України, яке надіслало відповідне звернення для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Листом вих. №1666/К-01 від 12 липня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило Коваленка О.І. про відсутність підстав для зарахування йому періодів з 07 квітня 2006 року по 13 листопада 2010 року, з 17 лютого 1986 року по 20 листопада 1990 року, з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року до стажу державної служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року (надалі - Закон № 889-VIII).

Пунктом 2 розділу ХІ Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (надалі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, до 01 травня 2016 року право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (для чоловіків - 62 роки, для жінок - віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Так, пунктом 10 розділу XI Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Виходячи із системного аналізу наведених приписів Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII, слід відзначити, що із набранням чинності Законом №889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсій та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом із тим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом №889-VIII) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Відтак, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктом 10 розділу ХІІ Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

В ході судового розгляду судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено незарахування періодів з 07 квітня 2006 року по 13 листопада 2010 року, з 17 лютого 1986 року по 20 листопада 1990 року, з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року до стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців.

Як свідчать записи в трудовій книжці ОСОБА_1 , з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року він проходив військову строкову службу, з 17 лютого 1986 року по 20 листопада 1990 року працював головою профспілкового комітету радгоспу “Дружба”, з 07 квітня 2006 року по 13 листопада 2010 року працював сільським головою села Шура-Копіївська Тульчинського району Вінницької області.

Надаючи оцінку відмові Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у зарахуванні позивачу періодів роботи ним на посадах в органі місцевого самоврядування та в профспілковому комітеті до стажу державної служби, суд зважає на таке.

Позивач, обгрунтовуючи необхідність включення вказаних періодів до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця, посилається на приписи пункту 2 та абзацу 10 пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03 травня 1994 року.

Проте, позивачем не враховано того, що постанова Кабінету Міністрів України №283 від 03 травня 1994 року, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, втратила чинність на підставі іншої постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25 березня 2016 року, якою затверджено новий Порядок обчислення стажу державної служби.

Водночас, Порядком обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25 березня 2016 року, не передбачено можливості зарахування до стажу державної служби періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування та в профспілковому комітеті.

Більше того, слід звернути увагу на те, що статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посади селищних і сільських голів віднесено до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відтак, органом Пенсійного фонду України обгрунтовано відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу державної служби періодів його роботи сільським головою села Шура-Копіївська Тульчинського району Вінницької області та головою профспілкового комітету радгоспу “Дружба”.

Однак, з приводу зарахування до стажу державної служби періоду з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року (період проходження позивачем військової служби), то варто зважити на наступне.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, з наведених положень слідує, що час проходження військової служби зараховується громадянам в тому числі й до стажу державної служби.

Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25 березня 2016 року, передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 підтверджується те, що позивач у період з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року проходив дійсну військову службу.

Отже, дії відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду проходження військової служби є необґрунтованими.

Відтак, суд дійшов висновку, що дії Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, що полягали у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу державної служби періоду проходження ним військової служби з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року, слід визнати протиправними.

З метою надання ефективного захисту прав та інтересів позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід зобов`язати зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження ним військової служби з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року.

Водночас, позовна вимога щодо скасування листів Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області №277/13-1-13 від 07 червня 2019 року та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №1666/К-01 від 12 липня 2019 року не може бути задоволеною, оскільки відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Проте, листи відповідачів не є рішеннями (актами) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, то суд враховує те, що така заявлена передчасно, адже позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із незарахуванням до стажу державної служби окремих періодів. Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність незарахування ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби до стажу державної служби та зобов`язав відповідача здійснити зарахування такого періоду до стажу державної служби, тому з урахуванням частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 червня 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому на користь позивача слід стягнути кошти в сумі 384,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73 - 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, що полягали у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу державної служби періоду проходження ним військової служби з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження ним військової служби з 03 травня 1977 року по 03 травня 1980 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 червня 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 23.10.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович