Рішення № 85199964, 23.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2019 р. Справа № 120/1021/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представник позивачів: Власенка Д.О. ,

представника відповідача: Борсука М .В .,

представника третьої особи 1: не з`явився,

представника третьої особи 2: Басюка М.Н. ,

представника третьої особи 3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Італійської Республіки ОСОБА_4 (позивач 1), громадянки Італійської Республіки ОСОБА_5 (позивач 2) до Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації Вінницького району Вінницької області (відповідач), третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Вінницької міської ради (третя особа 1), Вінницький навчально-реабілітаційний центр "Гніздечко" Вінницької обласної ради (третя особа 2), Департамент захисту дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики (третя особа 3) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись громадянин Італійської Республіки ОСОБА_4 , громадянка Італійської Республіки ОСОБА_5 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач, Комісія), третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Вінницької міської ради (далі - третя особа 1), Вінницький навчально-реабілітаційний центр "Гніздечко" Вінницької обласної ради (далі - третя особа 2), Департамент захисту дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики (далі - третя особа 3) в якій просили:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №99 Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації Вінницького району Вінницької області від 21.09.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що рішенням Комісії №99 від 21 вересня 2018 року визнано неможливим надати згоду на роз`єднання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_6 ) з братом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_8 ) та сестрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ОСОБА_11 ).

З вказаним рішенням позивачі не погоджуються оскільки, на їх переконання, останнє суперечить виданому Міністерство соціальної політики України направленню №1846/0/141-18 від 23.08.2018, яким їх було направлено на знайомство з малолітньою дитиною ОСОБА_12 . Крім того, стороною позивача зазначено, що фактично малолітній ОСОБА_8 вже роз`єднаний зі своїми братом та сестрою, оскільки проживає окремо від останніх та відмовився проживати в родині ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , як то вбачається з повідомлення служби у справах дітей Вінницької міської ради від 30.05.2018 за №31-00005-24141.

Таким чином, не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду (далі - ВОАС) від 01.04.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом в зв`язку з тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу від 01.04.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 апеляційну скаргу Власенка Дмитра Олександровича в інтересах громадян Італійської Республіки ОСОБА_4 та ОСОБА_15 задоволено. Ухвалу суду першої інстанції від 01.04.2019 скасовано, а справу направлено до ВОАС для продовження розгляду.

02.08.2019 матеріали справи надійшли на адресу ВОАС.

Ухвалою ВОАС від 05.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 21.08.2019.

21.08.2019, для надання сторонам можливості подати додаткові докази, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2019.

В підготовчому судовому засіданні 24.09.2019 представником позивача було заявлено клопотання про збільшення позовних вимог, в якому останні просив доповнити прохальну частину позовної заяви позовною вимогою наступного змісту: «Зобов`язати Комісію з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання служби у справах дітей Вінницької міської ради від 10.09.20108 за №253 "Про надання (ненадання) згоди на роз`єднання братів і сестер при усиновленні" на роз`єднання ОСОБА_16 з братом ОСОБА_17 і сестрою ОСОБА_18 , з урахування правової оцінки, наданої судом у Рішенні.».

Також в підготовчому судовому засіданні 24.09.2019 судом оголошено перерву до 10.10.2019.

08.10.2019 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. №48616), в якому заперечив щодо заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що малолітній ОСОБА_6 , на забезпечення інтересів якого спрямоване оскаржуване розпорядження, має рідних брата та сестру, які згідно з розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 01.06.2018 року №377 «Про створення прийомної сім`ї та влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання на території Вінницького району Вінницької області» влаштовано в прийомну сім`ю ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Також повідомив, що з 21.06.2019 громадяни України ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - перебувають в службі у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації на обліку кандидатів в усиновлювачі за обліковим номером №63 та мають намір та бажання усиновити 4 (чотирьох) дітей віком від народження до 10-ти років, будь-якої статі. Таким чином, можливість довлаштування малолітнього ОСОБА_20 до сімейних форм виховання в громадян України - не нівельована. Відповідно до статті 210 Сімейного кодексу України якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз`єднані при їх усиновленні.

Разом з тим, представник відповідача самостійно у відзиві на позовну заяву зазначив, що за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення їх різними особами. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання.

Ухвалою від 10.10.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та за згодою сторін вирішено розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Однак, за браком часу процесуального часу в судовому засіданні перед проведенням судових дебатів оголошено перерву до 23.10.2019.

В судовому засіданні 23.10.2019 представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з`явився, натомість подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів наведених у письмових поясненнях від 24.07.2019 за вх.. №46914. Зокрема вказав, що вважає за доцільне завершити судовий спір на користь неповнолітнього ОСОБА_16 , оскільки в його інтересах є всиновлення італійською родиною.

Представник третьої особи 3 в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.05.2017 (справа №128/143/17) ОСОБА_22 позбавлена батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Згідно інформації служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 19.09.2018 за №547, малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має рідних брата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сестру ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які згідно розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 01.06. 2018 за №377, знаходяться в прийомній сім`ї ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , мешканців с. Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області.

При цьому, згідно повідомлення служби у справах дітей Вінницької міської ради від 30.05.2018 за № 31-00005-24141, малолітній ОСОБА_8 відмовився проживати в родині ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , по причині того, що контакт прийомних батьків з ОСОБА_23 не було встановлено.

23 серпня 2018 року згідно Направленням №1846/0/141-18 Міністерства соціальної політики України, позивачі по справі були направлені на знайомство з малолітньою дитиною ОСОБА_12 , який перебуває КНЗ «Вінницький обласний дитячий будинок змішаного типу «Гніздечко», як кандидати на усиновлення (а.с. 134).

Однак, рішенням Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА Вінницького району Вінницької області №99 від 21 вересня 2018 року визнано неможливим надати згоду на роз`єднання ОСОБА_24 з братом ОСОБА_17 та сестрою ОСОБА_18 .

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, позивачі звернулась з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

За приписами статті 210 СК України, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз`єднані при їх усиновлені. За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

Якщо у дитини, яку бажають усиновити, є брати і сестри, які також залишилися без батьківського піклування, щодо яких заявником не ставиться питання про їх усиновлення або їх бажають усиновити інші особи, її усиновлення допускається тільки у тому випадку, якщо це відповідає її інтересам, тобто діти спільно ніколи не проживали або коли їх спільне проживання небажане, у силу хвороби одного з дітей.

Відповідно до п. 3 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 (далі - Порядок №905), облік дітей, які можуть бути усиновлені (далі - облік), здійснюється службами у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики.

Усиновлення дитини, яка не перебуває на місцевому обліку дітей, які можуть бути усиновлені, у службі у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради не допускається, крім випадків, передбачених пунктами 85 і 91 цього Порядку.

Згідно з п. 8 Порядку №905 у день взяття дитини на місцевий облік служба у справах дітей складає обліково-статистичну картку - соціальний паспорт дитини в Єдиному електронному банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі - Єдиний банк даних).

Пунктом 74 Порядку №905 передбачено, що роз`єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається.

Разом з тим, в окремих випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім`ю, районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем перебування дитини на місцевому обліку може надати згоду на роз`єднання братів і сестер при усиновленні в разі: коли один з братів, сестер страждає на тяжке захворювання, що вимагає спеціального догляду за дитиною; усиновлення дитини, яка виховується в дитячому або іншому закладі, в той час, як її брати, сестри проживають в сім`ях громадян України; наявності інших обставин, що унеможливлюють влаштування дітей на виховання в одну сім`ю.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення №99 від 21.09.2018 відмовляючи у наданні згоди на роз`єднання ОСОБА_16 з братом ОСОБА_17 і сестрою ОСОБА_18 відповідач керувався Порядком №905, мотиви якої наведено в підготовленому службою у справах дітей Вінницької РДА повідомленні «Про надання (ненадання) згоди на роз`єднання братів і сестер при усиновленні».

Зокрема, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що при прийнятті оскаржуваного рішення орган опіки та піклування керувався положеннями п. 74 Порядку №905, згідно з яким роз`єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається. При цьому, представник відповідача наголосив, що органом опіки та піклування вживались та в подальшому будуть вживатись заходи щодо до влаштування малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в родину ОСОБА_13 і ОСОБА_14 .

Водночас, на запитання суду, які саме додаткові заходи, окрім тих що вже були прийняті органом опіки та піклування, останні мають на меті вчинити, представник відповідача не зміг надати чітку та обґрунтовану відповідь.

Разом з тим, як пояснив в судовому засіданні директор Вінницького навчально-реабілітаційного центр "Гніздечко" Вінницької обласної ради (представник третьої особи 2), який згідно п. 9.5 Статуту закладу виконує обов`язки опікуна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній поступив в дитячий будинок 06.06.2016 на підставі розпорядження Вінницької райдержадміністрації №253 від 11.05.2016.

В подальшому, рішенням Вінницького районного суду 04.05.2017 за позовом закладу мати неповнолітнього ОСОБА_16 та його брата з сестрою, що є матір`ю-одиначкою, позбавлена батьківських прав. При цьому, представник третьої особи 2 зауважив, що брат і сестра ОСОБА_16 тривалий час перебували на вихованні в Вінницькому спеціалізованому Будинку дитини. Адміністрація закладу неодноразово зверталась до служби у справах дітей Вінницької райдержадміністрації про направлення брата та сестри в дитячий будинок з метою об`єднання братів та сестри. Однак, цього не сталось і всі діти перебували в закладах нарізно і бачились тільки тоді, коли з ініціативи закладу ОСОБА_25 приводили на побачення до брата та сестри.

На переконання директора НРЦ "Гніздечко", вищенаведені обставини стали визначальними в тих наслідках, що родинні стосунки у дітей виявились фактично не сформованими, що в 2018 році призвело до небажання ОСОБА_16 проживати спільно з братом та сестрою в прийомній сім`ї.

Відповідна позиція ОСОБА_16 щодо проживання у прийомній сім`ї ОСОБА_13 і ОСОБА_14 була підтверджена малолітнім в судовому засіданні та наявним в матеріалах справи письмовим повідомленням останнього від 25.05.2018 (а.с. 139).

Також представник НРЦ "Гніздечко" повідомив, що протягом року після створення прийомної сім`ї ОСОБА_6 не бачився з братом та сестрою, оскільки зі сторони батьків прийомної сім`ї не виявилось бажання влаштувати їм зустріч. Більше того, батько прийомної сім`ї в липні місяці 2019 року повідомив директора НРЦ «Гніздечко» про своє небажання в подальшому взяти ОСОБА_25 в сім`ю.

В свою чергу, ОСОБА_6 виявив бажання бути всиновленим італійською родиною, однак, суд, покладаючись на незгоду Вінницької райдержадміністрації на роз`єднання братів та сестри, відмовив в задоволенні заяви громадян Італії. Впродовж більше ніж року італійська родина, поперемінно проживаючи в Італії та Україні, спілкується з ОСОБА_12 , бере участь в його вихованні, приймаючи фактично його за сина. ОСОБА_6 ментально сприймає їх за батьків.

Відповідні пояснення представника третьої особи не заперечувались й представником відповідача, однак позиція останнього в підтвердження правомірності оскаржуваного рішення зводилась лише до обов`язковості збереження родинних зв`язків між братами та сестрою.

Суд, частково погоджується з такою мотивацією представника відповідача, також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Так, з отриманих від представників сторін пояснень суд встановив, що органами опіки та піклування неодноразово вчинялись дії спрямовані на возз`єднання ОСОБА_16 з його братом та сестрою, що знайшло свій прояв у намаганні вговорити малолітнього на проживання в сім`ї ОСОБА_13 і ОСОБА_14 Однак, відповідні спроби не призвели до позитивного результату. ОСОБА_27 не знайшов з ОСОБА_13 і ОСОБА_14 контакту, а останні в свою чергу на протязі останнього року не виявили бажання на продовжувати вчиняти дії у вище окресленому напрямку.

Водночас, відповідний контакт був встановлений між малолітнім ОСОБА_12 та позивачами, які неодноразово зустрічались, та між якими встановились дружні (сімейні) відносини, адже, як пояснив в судовому засіданні опікун дитини, ОСОБА_6 ментально сприймає позивачів як батьків. Відповідні твердження представника третьої особи також знайшли своє підтвердження й в судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, на розгляд якої також був запрошений ОСОБА_6 , якому на час розгляду справи в суді вже виконалось 10 повних років, а відтак останній вже мав достатній рівень розвитку для висловлення власної позиції щодо оточення, в якому він бажає проживати. Зокрема, зазначив про небажання проживати однією сім`єю разом із своїми братом та сестрою в сім`ї ОСОБА_13 і ОСОБА_14 Натомість, наголосив на бажанні бути усиновленим позивачами.

Зважаючи на викладене, з огляду на положення п. 74 Порядку №905, суд враховує, що в словнику Української мови в 11-ти томах (1970 - 1980 рр.) наведене наступне семантичне поняття терміну «роз`єднання»: «віддалення одне від одного, розділення тих, хто перебуває разом, відокремлення»

Отже, з встановлених обставин справи випливає, що фактичне роз`єднання братів та сестри відбулось ще в 2016 році коли вони були направлені на виховання та утримання до різних закладів. Таким чином, на момент розгляду оскаржуваного Рішення №99 від 21 вересня 2018 року, діти тривалий час (понад два роки) проживали окремо, віддалено один від одного. Відповідне фактичне роз`єднання дітей триває і на час розгляду даної справи в суді.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як передбачено частиною 1 статті 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої 15 лютого 2011 року Законом України №3017-VI, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім`ї. Під час такого встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися, оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до правил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту персональних даних.

Виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Забезпечення дитині такого захисту і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом є обов`язком держави.

Разом з тим, відповідач приймаючи оскаржуване рішення не врахував вищенаведених обставин, тобто не надав оцінку всім фактичним обставинам, що мали істотне значення для прийняття збалансованого рішення, яке б не тільки відповідало положенням Закону але й враховувало інтереси та думку ОСОБА_16 щодо бажання останнього проживати спільно з його братом та сестрою. Зокрема, не враховано бажання малолітньої дитини, думка якої, з огляду на досягнення 10-річного віку є важливою, проживати однією сім`єю саме з позивачами, не взято до уваги, що ОСОБА_6 виховується в дитячому закладі, в той час, як її брат і сестра проживають в сім`ї громадян України, а також відсутність встановлення на протязі тривалого періоду (декількох років) контакту з сім`єю ОСОБА_13 і ОСОБА_14 .

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов громадян Італійської Республіки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належить задовольнити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивачів на сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн. належить стягнути солідарно на користь кожного з позивачів за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької районної державної адміністрації Вінницького району Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністратиний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №99 Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації Вінницького району Вінницької області від 21.09.2018.

Зобов`язати Комісію з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання служби у справах дітей Вінницької міської ради від 10.09.20108 за №253 "Про надання (ненадання) згоди на роз`єднання братів і сестер при усиновленні" на роз`єднання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з братом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і сесторою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахування правової оцінки, наданої судом у Рішенні.

Стягнути на користь громадянина Італійської Республіки ОСОБА_4 та громадянки Італійської Республіки ОСОБА_5 солідарно судові витрати в розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча пятсот тридцять шість гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької районної державної адміністрації Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Громадянин Італійської Республіки ОСОБА_4 Вінченцо ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Республіки Італія № НОМЕР_1 ),

Громадянка Італійської Республіки ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Республіки Італія № НОМЕР_2 )

Комісія з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації Вінницького району Вінницької області (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 04050975)

Служба у справах дітей Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617)

Вінницький навчально-реабілітаційний центр "Гніздечко" Вінницької обласної ради (вул. Хмельницьке шосе, 110, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 2097071)

Департамент захисту дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 25.10.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна