Рішення № 8519917, 24.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.10р.Справа № 6/29-10(18/6-10) За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зідар", м. Дніпропетровськ

Третя особа 1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріяметалсервіс", м. Дніпропетровськ

Третя особа 2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Управління молодіжних житлових комплексів,

м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 11.01.09р.

від відповідача - не з'явився

третя особа - 1 - не з'явився

третя особа - 2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява про визнання за позивачем права власності на споруд незавершеного будівництва в м.Дніпропетровську по АДРЕСА_1, буд.188 площею 61 кв.м., по АДРЕСА_1, буд.НОМЕР_3 площею 43 кв.м.

Позивач звернувся з позовною заявою про визнання права власності на вказане майно, позовні вимоги обґрунтовує тим, що у 2006 році придбав вказані споруди незавершеного будівництва у Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Індустріяметалсервіс”, яке в свою чергу придбала їх у Закритого акціонерного товариства „Центр МЖК”. З метою завершення їх будівництва позивач уклав з відповідачем договір №12-ІН інвестиції будівництва та ремонту споруд. На підставі зазначеного договору відповідач зобовязався надати позивачу інвестиційні кошти для будівництва та ремонту споруд та організувати будівництво споруд за вказаними адресами. Умовами зазначеного договору було передбачено, що відповідач має самостійно або із залученням проектної організації розробити проектно-кошторисну документацію. На підставі вказаної документації сторони мали погодити остаточну вартість реконструкції та загальні обсяги інвестицій, які в договорі визначені орієнтовно. Відповідач свої зобовязання не виконував, проектно-кошторисну документацію не виготовляв, а після неодноразових вимог позивача, надіслав лист про відмову від договору, який був мотивований тим, що право власності позивача на обєкт інвестування не підтверджено.

Позивач вважає, що відповідачем оспорено його право власності на спірне майно, що є підставою для звернення до суду з позовом про визнання за ним такого права.

Відповідач проти позову не заперечує, підтверджує, дійсно укладав інвестиційний договір але був змушений відмовитись від його виконання через відсутність у позивача належного право встановлювального документу, просить розглянути справу без участі його представника.

16.12.2009р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі суддею Петровою В.І. В ході судового розгляду представником позивача ОСОБА_2 було подано заяву про відвід судді. Суддя Петрова В.І. заявила про самовідвід у звязку з чим, ухвалою В.о. голови господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2010р. заяву про відвід судді залишено без задоволення, задоволено заяву судді Петрової В.І. про самовідвід, справу передано на розгляд судді Коваленко О.О.

21.01.2010р. суддя Коваленко О.О. ухвалою прийняв справу до свого провадження, їй було присвоєно №6/29-10(18/6-10) і призначив до слухання на 16.02.2010р.

16.02.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України слухання справи було відкладено до 11.03.2010р. у звязку з тим, що відповідач у судове засідання не зявився.

З метою повного і всебічного розгляду справи до участі у ній у якості третіх осіб без самостійних вимог залучались Закрите акціонерне товариство „Центр МЖК” (код ЄДРПОУ 21926339) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Індустріяметалсервіс” (код ЄДРПОУ 19156609).

З наданої представником позивача довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.03.2010 р. серії АД №419701 вбачається, що державна реєстрація Закритого акціонерного товариства „Центр МЖК” припинена 31.05.2005 р. у звязку з визнанням банкрутом (запис №12241280000012576).

З наданої представником позивача довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.03.2010 р. серії АД №290698 вбачається, що державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Індустріяметалсервіс” припинена 17.01.2007 р. у звязку з визнанням банкрутом (запис №12241170005019121), що виключає можливість участі вказаних організацій в розгляді даної справи.

11.03.2010р. на підставі ст.75 ГПК України справу було розглянуто за участю представника позивача та за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №12-ІН інвестиції будівництва та ремонту споруд. На підставі зазначеного договору відповідач зобовязався надати позивачу інвестиційні кошти для будівництва та ремонту споруд та організувати будівництво споруд по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Метою укладеного договору інвестицій було здійснення добудови споруд незавершеного будівництва, які знаходяться за вказаними адресами, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та у копіях, належним чином завірених, залучених до матеріалів справи та по суті не оспорюється відповідачем.

Умовами п. 3.3 зазначеного договору передбачено, що відповідач мав самостійно або із залученням проектної організації розробити проектно-кошторисну документацію. На підставі вказаної документації сторони мали погодити остаточну вартість реконструкції та загальні обсяги інвестицій, які в договорі визначені орієнтовно, що підтверджується примірником договору, оглянутим в судовому засіданні, поясненнями представника позивача і відзивом відповідача.

Оскільки відповідач свої зобовязання не виконував, проектно-кошторисну документацію не виготовляв, позивач був змушений неодноразово звертатись до нього з вимогами про надання пояснень. 10.06.2009 р. відповідачем було надіслано листа №10/6-09 про відмову від договору, який був мотивований тим, що право власності позивача на обєкт інвестування не підтверджено. Факт відмови від договору з мотивів відсутності у позивача належних документів, що підтверджують його право власності на спірне майно, підтверджується відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Господарський суд розглянувши матеріали справи приходить до висновку, що позивач мав підстави звернення з позовом про визнання за ним права власності на спірне майно та вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог суд виходить за наступного: як вбачається з наданих матеріалів інвентарних справ, раніше за вказаними адресами знаходились житлові будинки. Так по АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську раніше знаходився житловий будинок, належний на 67/100 часток громадянину ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 26.12.1982 р. за реєстром №4-7226, на 33/100 часток громадянці ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 від 14.10.1977 р. за реєстром №2-3177.

По АДРЕСА_2 раніше знаходився будинок, належний ОСОБА_5, збудований на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих від 07.09.1955 р. №546/20 про відведення земельної ділянки під індивідуальне будівництво, договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на права особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до пяти включно, від 11.09.1955 р., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та у копіях, належним чином завірених, залучених до матеріалів справи та по суті не оспорюється відповідачем.

Відповідно до п.5) ст.14 Житлового кодексу Української РСР до компетенції виконавчих комітетів міських рад народних депутатів віднесено прийняття рішень про переобладнання і знесення непридатних для проживання жилих будинків.

Житловим кодексом Української РСР (ст.171) також передбачені умови та гарантії власникам жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у разі їх знесення у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 10.09.1992 р. №799 „Про дозвіл центру молодіжних житлових комплексів Жовтневого району проектування житлового будинку по вул. Бакинський” було дозволено Центру молодіжних житлових комплексів Житлових комплексів проектування будинку по вказаній вулиці зі знесенням споруд.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.07.1993 р. №761 „Про часткову зміну рішення міськвиконкому від 10.09.92 №799 „Про дозвіл центру молодіжних житлових комплексів Жовтневого району проектування житлового будинку по вул. Бакинській” було надано дозвіл додатково на знесення будинків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по АДРЕСА_1.

Господарський суд приходить до висновку, що знесення будинків за вказаною адресою відбулось відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а право власності на них колишніх власників припинено законно.

Фактично центр молодіжних житлових комплексів Жовтневого району (реорганізований в Закрите акціонерне товариство „Центр МЖК”) житловий будинок по АДРЕСА_1 не збудував, на місці знесених житлових будинків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по вказаній вулиці звів допоміжні споруди, які в експлуатацію не введені та є обєктами незавершеного будівництва.

Угодою від 23.06.2000 р. №2-13/05 було погоджено передачу вказаних споруд центром МЖК у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Індусріяметалсервіс” (яке не той час мало іншу назву). Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 23.06.2000 р. така передача фактично була здійснена в той самий день, претензій одна до одної сторони не мають.

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу від 08.06.2006 р. №3/7 спірні споруди незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 були продані позивачу за 9800 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість. У той самий день відбулась фактична передача споруди площею 61 кв.м. по АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську та споруди площею 43 кв.м. по АДРЕСА_2, про що сторонами складено відповідний акт.

09.06.2006 р. позивач розрахувався з Товариством з обмеженою відповідальністю ”Торгова компанія „Індустріяметалсервіс” за придбані споруди, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера №37.

Згідно ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не передбачено законом або встановлено судом.

Згідно ч.ч.2 3 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Спірні споруду в експлуатацію позивачем не введені, право власності на них в бюро технічної інвентаризації не зареєстровано, тому господарський суд приходить до висновку, що згідно цивільного законодавства вони є комплексом будівельних матеріалів і за правовим статусом відносяться до споруд незавершеного будівництва. Позов про визнання права власності на спірні будівлі саме у такому статусі підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник з вини позивача, який своєчасно не вжив заходів по оформленню та державній реєстрації за собою права власності на спірні споруди, судові витрати по справі відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.16, 331, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 85, 87 ГПК України

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги позивача.

2.Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний №НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) право власності на споруди незавершеного будівництва в м.Дніпропетровську по АДРЕСА_1 площею 61 кв.м.; по АДРЕСА_1, НОМЕР_3 площею 43 кв.м.

3.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.О. Коваленко Рішення підписано 15.03.2010р.