Рішення № 85197728, 22.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9156/19

Провадження № 2/761/4502/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представника відповідача: Белінського В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_2 про визнання недійним договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2), у якому просила суд визнати недійсним договір № 8463 про відступлення (купівлю продаж) права вимоги від 22.03.2018 року, який укладений між ПАТ «КБ Хрещатик» та ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2007 року між ВАТ «КБ «Хрещатик» (правонаступником якого є ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК") та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 259-нв. Цього ж дня між ВАТ «КБ «Хрещатик та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором було укладено Іпотечний договір №664/259-нв, посвідчений Тверською І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2533.

23.02.2018 року було проведено аукціон з продажу права вимоги за кредитним договором № 259-нв від 15.06.2007. За результатами аукціону переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 .

За результатами торгів 23.03.2018 року між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 було укладеного Договір №8463 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Позивач вважає зазначений Договір відступлення права вимоги протиправним та таким, що укладеним без відповідних повноважень та правомочностей сторін, порушує її права, як боржника за Кредитним договором та Договором іпотеки, щодо вільного вибору контрагента та кредитора, якому повинна виконати зобов`язання, що випливають з зазначених договорів.

Крім того, укладений Договір відступлення прав вимоги повинен бути визнаним недійсним адже він суперечить положенням чинного законодавства. Так, предметом Договору відступлення прав вимоги є вимога, яка випливає з Кредитного договору, який може бути укладено лише банківською установою на підставі відповідної ліцензії. Таким чином, відступлення права вимоги може бути здійснено лише на користь іншого банку або факторингової/фінансової компанії. При цьому, у останньої повинна бути ліцензія на здійснення факторингових/фінансових операцій. Але відповідач 1 відступив право вимоги відповідачеві 2, який не є ні банківською, ні фінансовою установою. Більш того, такий договір підпадає під визначення договору факторингу, які можуть укладати лише фінансові компанії з відповідною ліцензією.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 вказує, що наведені позивачем підстави не можуть слугувати для визнання договору недійним, адже оскаржуваний договір за своєю правовою природою не є договором факторингу, адже платежі, які здійснили на виконання його умов, не вважаються фінансуванням банку новим кредитором. Таким чином, у задоволенні даного слід відмовити

У судове засідання позивач не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відмову від позову не надходило.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

П. 2, 3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що сторону позивача та відповідача 2 було повідомлено в установленому законом порядку належним чином, їх неявка має ознаки повторності, при цьому, будь-яких доказів поважності причин такої неявки суду не надано, а їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, суд дійшов висновку по можливість розгляду справи за їх відсутності.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2019 року до матеріалів справи долучено відзив відповідача 1 на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 22.10.2019 року до матеріалів справи долучено копію рішення від 19.06.2019 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача 1, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 22.03.2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2018-01-10-000104-а від 23.02.2018 року, було укладено Договір №8463 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (далі - Договір) (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитними договорами та договором іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатках №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з п. 4.1. Договору, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 917 629,24 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5. цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Із реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є Додатком №1 до Договору №8463 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 22.03.2018 р., вбачається, що банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку за Кредитним договором №259-нв від 15 червня 2007 року, укладеним між ВАТ КБ «Хрещатик» (найменування змінено на ПАТ «КБ «Хрещатик») на ОСОБА_1 з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами, включаючи права вимоги до правонаступників позичальника, або інших осіб, до який перейшли обов`язки позичальника за кредитним договором. Внаслідок укладення цього договору новий кредитор набуває всіх прав кредитодавця за Іпотечним договором №664/259-нв, укладеним між банком та ОСОБА_1 , посвідченим 15 червня 2007 року, Тверською І .В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2533, з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Загальна сума права вимоги за Кредитним договором №259-нв від 15.06.2007 року станом на 22.03.2018 року складає 4 171 041,98 грн., та складається із простроченої заборгованості за основним боргом 2 762 700 грн. та 1 408 341,98 грн. заборгованість за простроченими процентами (а.с. 13).

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Перевіривши обставини укладення оскаржуваного договору, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.09.2017 року №3995 «Про внесення змін до рекомендаційної форми договору купівлі-продажу активів (майна) неплатоспроможних банків» внесено зміни до рекомендаційної форми договору купівлі-продажу активів (майна) неплатоспроможних банків, що затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.09.2016 року №1880, зокрема, додаток 1 до цього рішення викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Договору, сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний Договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги). Сторони цим визнають, що жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Банку Новим Кредитором.

Як вказано у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 року у справі № 6-301цс15, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Тому, відсутні правові підстави вважати, що метою укладення між відповідачами договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.

Таким чином, за своєю правовою природою оспорюванний договір від 22.03.2018 року є договором відступлення права вимоги, за яким Закон не передбачає обмежень стосовно статусу особи, якій може бути здійснено таке відступлення. Враховуючи дану обставину, норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» на які посилалася позивач та на які в даному випадку не розповсюджуються на спірні правовідносини, не дають підстави для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі №6-116цс12 від 24 жовтня 2012 року, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838.

У той же час, копію судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання проведених відкритих торгів недійсними, які оформлені протоколом №UA-EA-2018-01-10-000104-а від 23.02.2018 року, за результатами яких було укладено Договір №8463 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, стороною позивача не надано.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільних справах», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Враховуючи ту обставину, що при укладенні договору не було порушено вимоги закону та, відповідно, права позивача, підстав для визнання недійсним Договору від 22.03.2018 суд не вбачає.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 512, 514, 517, 1077, 1079 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, -

в и р і ш и в :

відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик», ОСОБА_2 про визнання недійним договору №8463 від 22.03.2018 року про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Хрещатик», код ЄДРПОУ 19364259, адреса м.Київ, вул.Хрещатик, 8-А.

ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 25.10.2019 року