Рішення № 85197039, 11.10.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13198/18

пр. № 2/759/1777/19

11 жовтня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Садівницького товариства «Архітектор» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2018 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути із відповідача майнову шкоду (збитки) у розмірі 9657 грн 00 коп. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач на прохання учасників було встановлено огорожу майданчику на в`їзді на територію з каркасу та профнастилу фарбованого, однак відповідач заперечував проти встановлення такої огорожі та неодноразово перешкоджав, внаслідок чого 02.12.2018 останній вчинив умисні дії, якими встановлену огорожу було зруйновано, тобто дав вказівку трактористу згребти значну частину снігу та висипати на її огорожу, дані обставини підтверджуються відеозаписом із систем відеоспостереження, внаслідок чого позивач звернувся до ПП «Уют» яким раніше була встановлена огорожа з метою проведення її ремонту з приводу чого було укладено договір підряду від 07.03.2018 №03-18/4 на підставі якого вартість робіт становила 9657 грн 00 коп., таким чином, в результаті неправомірних дій відповідача СТ «Архітектор» було завдано майнову шкоду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 35).

22.04.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити з підстав того, що позивачем не надано доказів в підтвердження йому належності пошкодженого майна, встановлення його за рахунок товариства та правомірність його встановлення на зазначеній ділянці, а наданий рахунок пошкодженої огорожі сміттєвих баків не містить дати його складання, крім того виклад позовних вимог мають суперечності щодо дати та періоду завдання позивачу шкоди, оскільки у позові йдеться про заподіяння шкоди 02.12.2018, а також не відповідає дійсності той факт, що відповідач є учасником СТ «Архітектор», оскільки він є учасником ГО «СТ «Більшовик» (а.с. 45-49).

Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 72).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 22.04.2019 просив слухати справу у його відсутність, враховуючи поданий відзив (а.с. 44).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що до СТ «Архітектор» звернулися власники земельних, ділянок розташованих вздовж 4-го та 5-го заїздів за адресою: м . Київ , вул. Синьоозерна, 6 які є учасниками СТ «Архітектор» із проханням встановити на в`їзді на територію огорожу майданчику для сміттєвих баків (а.с. 9-11).

07.03.2018 СТ «Архітектор» уклав з ПП «Уют» договір підряду згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними силами з засобами з використанням власних матеріалів відповідно до умов Договору та згідно із затвердженого сторонами Кошторисною документацією роботи з ремонту огорожі майданчику для сміттєвих баків за адресою: м. Київ, вул. Синьоозерна, а замовник зобов`язується прийняти виконанні виконавцем роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, обумовлених даним договором (а.с. 12-15).

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість робіт визначається сторонами у розмірі 9657 грн 00 коп.

Як вбачається із кошторису пошкоджень огорожі сміттєвих баків сума ремонту становить у розмірі 9657 грн 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт до Договору підряду №03-18/4 від 07.03.2018 (а.с. 16, 17).

12.04.2018 представник позивача надіслав на адресу відповідача претензію щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди (а.с. 18-25).

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.ст. 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 2 роз`яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-183цс14 від 03.12.2014, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Верховний Суд України в своїй постанові від 31.10.2012 в справі №6-53цс12 зробив висновок про те, що «особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб`активних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника».

Згідно ч. 1 ст. 103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно ч. 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до пп. г п. 2.2.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 N 1051/1051, території загального користування: вулиці, дороги, провулки , узвози , проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до п. 7.3.6. вказаних вище Правил, забороняється розміщення контейнерів на тротуарах, проїзних частинах вулиць, міжквартальних проїздів та в арках будинків.

Відповідно до п. 13.1 Правил, єдиною підставою для проведення робіт з встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд є дозвіл (ордер) на право тимчасового порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з виконанням відповідних робіт Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва, який видається за наявності дозволу на розміщення тимчасових споруд, виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), чинного договору про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, виданого Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та квитанції про сплату збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг.

Однак позивачем всупереч ст. 76 ЦПК України не надано жодного письмового доказу в підтвердження належності СТ «Архітектор» пошкодженого майна (огорожі), встановлення його за рахунок Товариства та правомірність його встановлення на зазначеній ділянці дороги, а наданий рахунок пошкодженої огорожі сміттєвих баків не містить дати його складання

Не відповідає дійсності посилання позивача, що ОСОБА_1 є учасником СТ «Архітектор», оскільки він являється членом ГО «СТ «Більшовик», на території якого розташована належна мені на праві приватної власності земельна ділянка за кодом 91:461:0019 по АДРЕСА_5 (а.с. 50).

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Надані докази не підтверджують факту того, що позивачу заподіяна шкода саме з вини відповідача та що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

За таких обставин, суд вважає, що в судовому засіданні не встановлено в діях відповідача юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.

На підставі наведеного суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх в задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.103 ЗАК України; ст.ст. 1166, 1167 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог Садівницького товариства «Архітектор» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 17.10.2019.