Рішення № 85195863, 10.10.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/477/19

Справа №754/11343/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Стець Б.

за участі: представника відповідача - Бабченко О.П.

представника третьої особи - Горкавого В.В.

представника третьої особи - Сушицької Ю.В.

представника третьої особи - Чуднер О.М.

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку та визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом, скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду м. Києва в липні 2013 року звернувся позивач з позовом до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси», Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку та визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.11.2016 року просить суд:

-скасувати акт за формою Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02.10.2012 року в ТОВ « Київміськвторресурси» від 28.11. 2012 року, затвердженого 30.11.2012 року та визнати нещасний випадок, що стався з ним 02.10.2012 року в TOB «Київміськвторресурси», пов`язаним з виробництвом4

-обов`язати Територіальне управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України в Київській області та м. Києві провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку та за наслідками скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом;

-визнати наказ ТОВ «Київміськвторресурси» №197 від 25.09.2012 року недійсним.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що наказом від 14.09.2011 року № 82 був прийнятий на роботу до ТОВ «Київміськвторресурси» на посаду вантажника. 02.10.2012 року перебував на роботі в ТОВ «Київміськвторресурси» за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака, 112 і був присутнім на виробничій нараді, яку проводив начальник транспортної дільниці ОСОБА_2 . Після наради отримав від ОСОБА_2 завдання на проведення вантажно-розвантажувальних робіт на території ТОВ «Дніпровська плодоовочева база», де TOB «Київміськвторресурси» орендує приміщення. В подальшому виконував роботи разом з водіями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вантажником ОСОБА_6 О 11-45 йому зателефонував водій ОСОБА_7 і сказав, щоб він підійшов до його вантажного автомобіля для того, щоб їхати по заявці. О 12-15 позивач разом з водієм ОСОБА_7 прибули на територію лікарні, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 1. Під час відкривання паперової коробки, яка заважала вивезенню скла, отримав травмування лівої руки з тяжким наслідком, а саме: різана рана нижнього лівого передпліччя з пошкодженням сухожилків згиначів 1-го та 4-го пальців, променевого згинача кисті, серединного нерву, променевої та ліктьової артерії. ОСОБА_7 в цей час готував в до роботи маніпулятор вантажного автомобіля для завантаження скла. Зазначену травму лівої руки позивач отримав під час виконання трудових обов`язків вантажника ТОВ «Київміськвторресурси». Проте комісія, що була утворена наказом від 15.11.2012 року територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві в результаті спеціального розслідування нещасного випадку прийшла до необґрунтованого висновку, що позивач знаходився на території господарчого двору Київської міської клінічної лікарні № 9 по вулиці Ризькій, 1 у Шевченківському районі м. Києва, перебуваючи у відпустці, оформленої в становленому порядку й відповідно нещасний випадок, що стався з ним не підпадає під дію Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1232. Нещасний випадок визнаний не пов`язаним з виробництвом та складеній акт за формою Н-5 від 28.11.2012 року, затверджений Начальником територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві 30.11.2012 року. Позивачем була подана скарга на акт спеціального розслідування нещасного випадку від 28.11.2012 року, проте відповідно до листа від 28.05.2013 року № 04-14/2670 територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві було відмовлено у проведенні повторного розслідування нещасного випадку. Позивач вважає, що спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався з ним 02.10.2012 року, проведено не об`єктивно. Насправді, він 02.10.2012 року перебував на роботі і виконував свої трудові обов`язки вантажника і травму з тяжкими наслідками отримав під час виконання трудових обов`язків. Адміністрація підприємства приховує факт отримання ним травми з тяжкими наслідками під час виконання трудових обов`язків. Крім того, з висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи №1118 від 23.02.2015 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься в рядку «подпись работника» в електрографічній копії заяви від його імені від 20.09.2012 року про надання щорічної відпустки, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. В матеріалах справи також наявний висновок експерта КНДІСЕ №6525/6526/15-32 від 16.06.2015 року, проведений по матеріалам кримінального провадження №12012000040000091 від 21.11.2012 року за ч. 1 ст. 172 ч. 1 ст. 175 ст. 358 КК України щодо невиплати ТОВ «Київміськвторресурси» встановленої законом компенсації ОСОБА_1 , а також підроблення від імені останнього заяви про надання відпустки з якого вбачається, що підпис в графі «подпись работника», та наданій на дослідження заяві ОСОБА_1 про надання відпустки від 20.09.2012 року, виконаний ОСОБА_8 , який є рідним братом позивача і який також працював у ТОВ «Київміськвторресурси». Тому наказ ТОВ «Київміськвторресурси» №197 від 25.09.2012 року є недійсним.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2016 року, цивільна справа №754/11343/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку та визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом було розподілена для розгляду судді Галась І.А.

Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи є звільнення з посади судді ОСОБА_9 .

Ухвалою від 29.09.2016 року вищевказану справу прийнято в провадження судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. Крім того, вказаною ухвалою призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 22.11.2016 року, яка занесена до журналу судового засідання замінено сторону відповідача - Територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві на належного відповідача Головне управління Держраці у Київській області як правонаступника.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, однак надали на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представників. В долучених до клопотання письмових дебатах вказували на те, що зібрані в матеріалах справи №754/11343/13-ц письмові докази та пояснення допитаних у справі №754/11343/13-ц свідків, підтверджують той факт, що травма отримана позивачем 02.10.2012 року при виконанні трудових обов`язків. Підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі .

Представник відповідача: Головного управління Держпраці у Київській області - Бабченко О.П. просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - Горкавий В.В., Сушицька Ю. В., Чуднер О. М . в судовому засіданні також просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, представників третіх осіб, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Як вбачається з матеріалів справи станом на 02.10.2012 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Київміськвторресурси», а саме - працював на посаді вантажника вантажного автомобіля.

За твердженнями позивача він 02.10.2012 року прийшов на територію виробничої бази ТОВ «Київміськвторресурси», за адресою: м. Київ , вул. С. Сагайдака , 112 та був присутній на виробничій нараді, яку проводив начальник транспортної дільниці ОСОБА_2 . Після наради, що проводилась начальником транспортної дільниці ОСОБА_2 позивач отримав від останнього завдання на проведення вантажно-розвантажувальних робіт на території ТОВ «Дніпровська плодоовочева база», де підприємство орендує приміщення. В подальшому виконував роботи з водіями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також вантажником ОСОБА_6 Далі поїхав по заявці з території виробничої бази та прибув до території лікарні, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Ризька. Під час відкривання паперової коробки отримав травмування лівої руки з тяжкими наслідками - різану рану нижнього лівого передпліччя з пошкодженням сухожилків згиначів 1-го та 4-го пальців, променевого згинача кисті, серединного нерву, променевої та ліктьової артерії.

За змістом ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Правове регулювання розслідувань нещасних випадків невиробничого характеру регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 270 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру».

Правове регулювання розслідувань нещасних випадків виробничого характеру регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Згідно з п. 7 Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, визначені п. 15 Порядку, до яких, зокрема, відноситься: виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов`язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця.

28.11.2012 року комісією, створеною наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві від 15.11.2012 року, складено акт за Формою Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02.10.2012 року о 12.30 год. в ТОВ «Київмісквторресурси».

Відповідно до зазначеного акта нещасний випадок стався під час перебування ОСОБА_1 у відпустці та не підпадає під дію Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 та не пов`язаний з виробництвом.

Не погоджуючись з зазначеним Актом позивач подав скаргу на нього, яку відповідач залишив без задоволення.

При розгляді справи судом досліджено копію журналу обліку дорожньо-транспортних пригод за 02.10.2012 року, де в графі «вид пригоди» у тому числі міститься прізвище позивача.

З Наказу № 197 про надання відпустки вбачається, що позивач з 01.10.2012 року по 24.10.2012 року перебував у щорічній відпустці.

Факт перебування позивача у щорічній відпустці станом на 02.10.2012 року - день нещасного випадку підтверджується також Графіком щорічних відпусток.

Крім того, судом встановлено, що Наказом директора Товариства № 311-В від 31.07.2007 року на Товаристві з 10.08.2007 року введено облік прибуття/вибуття на територію/з території підприємства «Київміськвторресурси» усіх осіб/працівників та гостей підприємства тільки за допомогою встановленої електронної системи з використанням індивідуальних проксими - карток, а також безконтактних і уніфікованих/гостьових карток ЕМ - Marin, USB.

З наданих третьою особою доказів - Видаткових накладних, акут здачі - прийняття робіт (надання послуг), вбачається, що така система була встановлена та перебувала на обслуговуванні ТОВ «Кард-Сістемс».

З наданого Товариством витягу з бази даних комп`ютерної реєстрації приходу/ залишення працівників та гостей з території підприємства вбачається, що 02.10.2012 року позивач на території підприємства не з`являвся.

Також в матеріалах справи наявна заява від імені ОСОБА_1 від 20.09.2012 року про надання йому щорічної відпустки з 01.10.2012 року.

На підставі зазначеної заяви ТОВ «Київміськвторресурси» був виданий наказ №197 від 25.09.2012 року про надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки з 01.10.2012 року по 24.10.2012 року.

Відповідно ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Зважаючи на викладені вище вимоги діючого законодавства, ТОВ «Київміськвторресурси» при наданні відпустки позивачу за заявою діяв виключно в межах норм законодавства про працю.

Під час розгляду зазначеної справи позивач категорично заперечував факт перебування у відпустці, зазначаючи, що 02.10.2012 року він перебував на роботі, а травма була отримана ним під час виконання трудових обов`язків.

Крім того позивач зазначав, що не звертався із заявою про надання відпустки, а підпис, що міститься в заяві від 20.09.2012 року належить не йому, а іншій особі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.12.2014 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої постановлено питання «Чи виконаний підпис ОСОБА_1 на заяві про надання відпустки від 20.09.2012 року ним чи іншою особою?».

З висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи №1118 від 23.02.2015 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься в рядку «подпись работника» в електрографічній копії заяви від його імені від 20.09.2012 року про надання щорічної відпустки, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

В матеріалах справи також наявний висновок експерта КНДІСЕ №6525/6526/15-32 від 16.06.2015 року, проведений по матеріалам кримінального провадження №12012000040000091 від 21.11.2012 року за ч. 1 ст. 172 ч. 1 ст. 175 ст. 358 КК України, щодо невиплати ТОВ «Київміськвторресурси» встановленої законом компенсації ОСОБА_1 , а також підроблення від імені останнього заяви про надання відпустки з якого вбачається, що підпис в графі «подпись работника», на наданій на дослідження заяві ОСОБА_1 про надання відпустки від 20.09.2012 року, виконаний ОСОБА_8 , яки є рідним братом позивача і який також працював у ТОВ «Київміськвторресурси».

Що стосується тверджень позивача про те, що він 02.10.2012 року працював на території лікарні по вул. Ризькій, 1 у м. Києві, де ТОВ «Київмісквторресурси» проводило відповідні роботи згідно із завданням, наданим 02.10.2012 року на виробничій нараді, при виконанні якого отримав виробничу травму, а його присутність на роботі та виконання завдань підтверджується копіям реєстраційного журналу, згідно якого останній 02.10.2012 року виїхав на роботу, то слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_8 , який є братом позивача, суду пояснив, що був 02.10.2012 року з позивачем на роботі. На підприємстві ведеться облік прибуття на роботу працівника за допомогою встановленої електронної системи. О 7-30 на підприємстві були збори. Завдання по роботі отримували на пр. Лісовому. 02.10.2012 року працював з водієм ОСОБА_13 , а брат з водієм ОСОБА_14 . У той день брат подзвонив та сказав, що порізав руку. Лікар ОСОБА_15 просив домовитись з братом про те, щоб це була не робоча травма. Також про це просив водій ОСОБА_16 . В лікарні брат був одягнутий в домашню одежу, бо робочий одяг був весь в крові і він його забрав. ОСОБА_2 також просив, щоб казали, що це травма не робоча. Ніколи не писав заяв на відпустку за брата та він не отримував компенсацію за відпустку. Виїзд з бази фіксується охороною. В бланку виїзду фіксується ім`я водія та інших осіб. Свідком отримання травми братом не був та не був присутнім при підписанні ним заяви на відпустку. 02.10.2012 року брат зателефонував і сказав, що їде в лікарню, а лікар сказав їхати на базу.

ОСОБА_18 , допитаний судом у якості свідка суду пояснив, що є приятелем позивача більше 17 років. В листопаді 2014 році виник конфлікт з ТОВ «Київмісквторресурси». В товаристві працював вантажником. 02.10.2012 року прийшов на роботу раніше та виїхали о 07-00 год. Десь о 08-00, 09-00 год. бачив ОСОБА_1. ОСОБА_1 в день травми був на роботі. В журнал виїзду водій писав вантажника. Заробітну плату отримували 2 рази на місяць. Кошти зараховувались на картку та видавались на руки. Графіку відпусток не було. О 07-00 год. їхали в сторону Борщагівки. О 12-00, 14-00 год. бачив по вул. Олени Теліги Володимира, який їхав на КАМАЗІ на заявку. О 07-30 год., кожний вівторок відбуваються збори. На зборах присутній не був, але збори були.

Суд не може брати до уваги покази вказаних свідків, ставлячи під сумнів об`єктивність вказаних свідчень, адже свідок ОСОБА_8 є братом позивача, а свідок ОСОБА_18 приятелем позивача.

Свідок ОСОБА_19 , допитаний у судовому засіданні, 09.11.2018 року, суду пояснив, що з 2004 року по 2013 рік працював в ТОВ «Київмісквторресурси» начальником. На товаристві працювала електронна система пропусків і в базу втрутитись не можна було. 02.10.2012 року був на роботі і система працювала. Збори відбувались кожний вівторок. 02.10.2012 року збори теж були і з них нікого не відпускали. Збори приблизно відбуваються о 08-00 год. Вранці працівники обов`язково проходять медичний огляд у лікаря. Водії та вантажники теж проходять медичний огляд у лікаря. Вже після отримання травми ОСОБА_1 приїздив на роботу на бежевому автомобілі « Копійка ». Чи був присутній ОСОБА_1 на роботі 02.10.2012 року не пам`ятає. Облаштовані відеокамери фіксують весь периметр та виїзди на заявки.

Допитана судом у якості свідка ОСОБА_21 суду показала, що з 2006 року працює в ТОВ «Київмісквторресурси» начальником відділу кадрів. 02.10.2012 року працівники повідомили про те, що до них підійшов ОСОБА_1 , який перебував у відпустці та запропонував свою допомогу. Йому було відмовлено а потім вони почули його крики. Заява на відпустку була підписана, але не бачила ким, чи ОСОБА_1 чи ні. 02.10.2012 року Володимира на роботі не було. На товаристві водії перевдягаються і проходять медичний огляд. В склад комісії по розслідуванню травми ОСОБА_1 не входила. На товаристві є протокол про виділення ОСОБА_1 матеріальної допомоги.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що працював в ТОВ «Київмісквторресурси» з 1992 року по 2015 рік. Спочатку водієм а потім начальником транспортного відділу. Травму у ОСОБА_1 була у вівторок 02.10.2012 року. У цей час ОСОБА_1 був у відпустці. Допомогу возили йому у лікарню, але він відмовився її взяти. На заявку по вул. Ризькій, 1 поїхав ОСОБА_26 та ОСОБА_16 .

Допитана судом у якості свідка ОСОБА_27 суду вказувала на те, що працює в ТОВ «Київмісквторресурси» бухгалтером. З працівниками товариства знайома, оскільки вони приходять з нагальними питаннями. Відпускні виплачувались через касу за три дні до відпустки. 02.10.2012 року збори були та зазвичай збори починаються о 07 год. 45 хв. На зборах ОСОБА_1 не бачила, бо з першого числі він був у відпустці. Знає, що ОСОБА_1 порізав собі руку. Власники на зборах вирішили надати кошти ОСОБА_1 на лікування та пропонували йому санаторно-курортне лікування. Також була заведена кримінальна справа з приводу того, що кошти виплачуються працівникам у конвертах. В 2012 році на товаристві працювало близько 300 працівників. Графік відпусток знаходиться у відділі кадрів.

Свідок ОСОБА_28 , яка працює касиром ТОВ «Київмісквторресурси» в суді вказувала на те, що 02.10.2012 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок. ОСОБА_1 отримував відпускні, тому точно був у відпустці. Кошти отримував ОСОБА_1 і була впевнена що це саме ОСОБА_1 а не інша особа. Гроші були виділені в сумі 1600 дол. США, але не були використані.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_29 , який є директором ТОВ «Київмісквторресурси» вказував на те, що трагедія з ОСОБА_1 трапилась 02.10.2012 року. ОСОБА_1 порізав руку, перебуваючи у відпустці. У вівторок були збори на транспортній дільниці о 07-75 год. ОСОБА_1 на зборах не було. Після обіду ОСОБА_30 повідомила про те, що стався нещасний випадок і було вирішено надати ОСОБА_1 допомогу. Матеріальна допомога завжди надається, не залежно від того, чи була людина у відпустці чи ні. Брат Володимирі відмовився від допомоги, оскільки вона мала малий розмір. Рідні ОСОБА_1 написали заяву в поліцію про порушення порядку виплати заробітної плати, у зв`язку з чим були вилучені документи з бухгалтерії. Також ОСОБА_1 було запропоновано роботу без фізичної праці - без навантаження, із збереженням заробітної плати, однак він відмовився. Працівники товариства виходять на роботу в спеціальному одязі, а для роботи із склом мають окрему екіпіровку. Був присутній на зборах 02.10.2012 року. Всього було 300 чоловік і практично всіх знає. На зборах ОСОБА_1 присутній не був. Журнал фіксації виїзду не існувало, а диспетчери фіксують виїзди через заявки бланки.

ОСОБА_3 допитаний у якості свідка показав суду, що збори проходять у вівторок, але Володі на зборах не було. На наступний день проходив інструктаж по техніці безпеки, а не збори. Допомогу ОСОБА_1 надали. Також надавали допомогу і йому, у зв`язку з інфарктом. ОСОБА_1 також було запропоновано легку працю. Диспетчер видає заявки на виїзд. На рейс не випускають без огляду лікаря. Жодної фіксації, окрім заявок не було.

Свідок ОСОБА_33 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що він працює в ТОВ «Київмісквторресурси» водієм. 02.10.2012 року на товаристві проходили збори, інструктаж. Усіх присутніх зачитують по списку. ОСОБА_1 на зборах не було. Ввечері дізнався про те, що ОСОБА_1 порізав собі руку. На роботі проходять через турнікет навіть в обід. Після огляду лікаря диспетчер дає маршрутний лист. Більше в`їзди чи виїзди ніде не фіксуються. Чи були влаштовані камери не пам`ятає. В касі отримував тільки відпускні та премії.

Факт працевлаштування ОСОБА_1 підтверджено показами свідків та не заперечувався сторонами по справі, з наданих показів свідків також вбачається, що керівництво ТОВ «Київмісквторресурси» щотижнево, а саме по вівторках проводило збори працівників. Вказані вище свідки показали, що 02.10.2012 року позивача не було на зборах, оскільки він перебував у відпустці. Тож, наданими поясненнями свідки спростували твердження позивача про те, що 02.10.2012 року він під час виробничої наради отримав службове розпорядження про виконання робіт по вул. Ризькій, 1 у м. Києві. Також показами свідків спростовано твердження позивача про те, що на товаристві існував журнал, де фіксувались виїзди машин на роботу з відповідним завданням.

Судом прийнято до уваги, що свідки надавали покази, посилаючись на інформацію, якою володіють особисто. Аналіз зазначених письмових доказів у їх сукупності з показами свідків надає підстави для висновку про те, що комісією по спеціальному розслідуванню нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_1 зроблено правильний та обґрунтований висновок про відсутність підстав вважати даний випадок пов`язаним з виробництвом.

Щодо тверджень позивача про те, що він не перебував у відпустці та виконував трудові обов`язки під час настання нещасного випаду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1.6 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року № 189 «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» у разі звернення хворого з приводу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві без направлення підприємства в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого лікар вказує дату та час звернення хворого; дату, час, місце та обставини травми; вид травми (виробнича чи побутова) зі слів хворого, які надалі не можуть виправлятись або змінюватись, детальний опис характеру враження та оформлює відповідну документацію (згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112, та Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року № 270.

Зазначеним вище Положенням не передбачено, що зміна причини тимчасової непрацездатності входить до прав чи обов`язків лікаря чи хворого, а навпаки дана зміна взагалі не допускається та прямо заборонена.

При цьому з відповіді Поліклініки № 3 Шевченківського району м. Києва на запит В.о. директора ВЗП «Київміськвторресурси» від 08.10.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 02.10.2012 року о 13 год. звертався до лікарів травматологічного пункту з приводу отриманої в побуті травми лівої верхньої кінцівки. Після надання першої лікарської допомоги, постраждалого ОСОБА_1 каретою швидкої медичної допомоги направлено в Київську міську клінічну лікарню №3.

Отже, з самого початку позивач повідомив інформацію про те, що отримав травму в побуті, а не при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до виписки №12/11657 Київської міської клінічної лікарні №3 від 19.10.2012 року вбачається, що позивачу встановлений діагноз: різана рана н/т лівого передпліччя з пошкодженням сух згиначів 1-го-4-го пальців, променевого згинача кисті, середнього нерву. Постджгутовий парез верхньої кінцівки. Жодної інформації про те, що отримана позивачем травма є виробничою вказана виписка не містить. Будь-які документи, які спростовують даний факт, суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку, визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом, зобов`язання Територіального управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України в Київській області та м. Києві провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку та за наслідками скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом та визнання наказу ТОВ «Київміськвторресурси» №197 від 25.09.2012 року недійсним. Інші доводи позивача цих висновків не спростовують. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 90, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 74, 153,КЗпП України,суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київмісьвторесурси», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку та визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом, скасування наказу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.10.2019 року.

Суддя: І.А. Галась