Рішення № 85195310, 25.10.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4150/17

Провадження № 2/727/403/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Кицинюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» про скасування наказу про звільнення, стягнення коштів та ін. та зустрічному позові Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» до ОСОБА_1 про визнання контракту, укладеного між ГО «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» та ОСОБА_1 безстроковим трудовим договором і встановлення дати звільнення з посади, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання наказу про звільнення незаконним, встановлення дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Посилався на те, що був прийнятий з 15.09.2013 року на посаду адміністратора Чернівецької міської громадської організації «Футбольний клуб «Буковина» згідно наказу №33 від 09.09.2013р. Пізніше назва відповідача змінилася на наступну – Громадська організація «Футбольно-спортивний клуб «Буковина». 01.10.2013 року відповідач про прийняття ОСОБА_1 на роботу адміністратором додатково з позивачем уклав письмовий строковий трудовий контракт, який зареєстровано в ОФК «Професіональна футбольна ліга України» 01.08.2014 року. Вказаний контракт було укладено на період з 01.10.2013 року до 01.10.2016 року.

У зв`язку із невиплатою заробітної плати він 26.08.2015 року письмово звернувся до президента ФСК «Буковина» ОСОБА_2 з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі та інших витрат пов`язаних із забезпеченням футбольної команди «Буковина».

Вказане письмове звернення було залишено без реагування.

29.10.2015р. до ЄРДР було внесено відомості за № 12015260040003253 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.175 КК України, а саме щодо умисної невиплати йому адміністрацією ФСК «Буковина» заробітної плати, передбаченої трудовим контрактом. Досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню на даний час здійснюється Шевченківським ВП ГУНП в Чернівецькій області.

Не зважаючи на його письмові звернення та внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення ГО ФСК «Буковина» так і не здійснювала виплати заробітної плати. Внаслідок наведеного, а також враховуючи, що 01.10.2016р. закінчився строк дії контракту, він 14.12.2016р. повторно звернувся до генерального директора ФСК «Буковина» з вимогою про погашення заборгованості по заробітній платі та компенсації інших витрат.

На вказану заяву, як і на попереднє письмове звернення, ГО ФСК «Буковина» жодним чином не відреагувала, погашення заробітної плати та видачу трудової книжки не здійснила.

Оскільки йому необхідно було подати до Управління пенсійного фонду свою трудову книжку для оформлення пенсії за віком, то він 07.03.2017 року повторно звернувся до генерального директора ФСК «Буковина» з вимогою розрахуватися по заробітній платі та повернути трудову книжку.

Як і дві попередні заяви (від 26.08.2015 та від 14.12.2016) вказана заява від 07.03.2017р. також залишилась без реагування та задоволення.

31.03.2017 року він в черговий раз звернувся до генерального директора ГО ФСК «Буковина» з вимогою виплатити заробітну плату та видати трудову книжку. В цей день ОСОБА_1 згідно письмової розписки було видано лише трудову книжку без проведення розрахунку. Саме тоді ним було виявлено, що у трудовій книжці є запис 29.03.2015 року про його звільнення нібито за прогул з 30.03.2015 року по 14.04.2015 року згідно наказу №6 від 14.04.2015 року. Також на його вимогу було надано копію вказаного наказу.

Таким чином він дізнався про своє незаконне звільнення лише 31.03.2017 року.

Вважав, що наказ №6 від 14.04.2015 року виданий заднім числом, з порушенням умов контракту і вимог трудового законодавства України, а тому є незаконним та безпідставним.

Між ЧМГО «ФСК «Буковина» та адміністратором клубу ОСОБА_1 01.10.2013 року було укладено строковий трудовий договір на період до 01.10.2016 року. Як вбачається зі змісту наказу №6 від 14.04.2015 року його з 29.03.2015 року було звільнено за прогули без поважних причин за період з 30.03.2015 року по 14.04.2015 року.

В дійсності жодних прогулів ОСОБА_1 не допускав і наказ №6 від 14.04.2015 року оформлений «заднім числом» та з`явився фактично лише у березні 2017 року, що підтверджується наступним.

У ГО ФСК «Буковина» виникла заборгованість по виплаті ОСОБА_1 заробітної плати та компенсації витрат, пов`язаних із забезпеченням діяльності футбольної команди «Буковина». Оскільки на його звернення вони не реагували, то позивач звернувся із заявою до правоохоронних органів, про що 29.10.2015 року внесено відповідні відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Крім того, протягом періоду з 2015 року та по 31.03.2017 року ОСОБА_1 неодноразово (26.08.2015, 14.12.2016, 07.03.2017) письмово звертався до ГО ФСК «Буковина» з вимогою погасити заборгованість по заробітній платі, а після закінчення терміну дії контракту з вимогою також видати трудову книжку. На всі його звернення не було жодного реагування, також ніхто не повідомляв про наказ №6 від 14.04.2015р. про нібито звільнення ОСОБА_1 у 2015 році за прогули. Більше того, ОСОБА_1 03.10.2016р. отримав в ГО ФСК «Буковина» копію своєї трудової книжки і на той час там також був відсутній будь-який запис про нібито його звільнення у 2015 році. Відразу при отриманні копії трудової книжки 03.10.2016 року під останнім записом ОСОБА_1 поставив свій підпис та дату 03.10.2016р.

Тільки 31.03.2017 року, після того як уже півтора року триває досудове розслідування по кримінальному провадженню відносно ГО ФСК «Буковина» з приводу невиплати ОСОБА_1 заробітної плати та після призначення слідчим проведення перевірки Управлінням Держпраці у Чернівецькій області в ГО ФСК «Буковина», після неодноразових письмових звернень, які залишенні без жодного реагування, з`явився наказ про його звільнення за прогули датований ще 14 квітня 2015 року.

На момент проведення перевірки Управлінням Держпраці у Чернівецькій області в ГО ФСК «Буковина» у лютому 2017 року відповідачем також не було надано до перевірки наказ про звільнення ОСОБА_1 , оскільки він не видавався. За результатом перевірки ГО ФСК «Буковина» було видано Управлінням Держпраці у Чернівецькій області припис №24-02-31/091-077 від 23.02.2017 року.

Те, що він постійно приходив на роботу та не допускав прогули у 2015 році можуть також підтвердити працівники стадіону «Буковина».

Вважав, що все вище наведене вказує на те, що керівництво ГО ФСК «Буковина» з особистих неприязних мотивів до нього та з метою уникнення кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, незаконно звільнили його, видали «заднім» числом наказ №6 від 14.04.2015 року про звільнення нібито за прогули, про що також внесли запис до трудової книжки, якого станом на 03.10.2016р. також не було).

Крім того, Керівництво ГО «ФСК «Буковина» у 2015 році в порушення вимог ст. 149 КЗпП України жодного разу не вимагало від нього надавати будь-які пояснення з приводу нібито порушення трудової дисципліни, яка б полягала у вигляді прогулу без поважних причин. Також не було у 2015 році жодного разу його повідомлено під розписку про наказ №6 від 14.04.2015 року про його звільнення нібито за прогул.

Протягом періоду з 2015 року та по 31.03.2017 року він неодноразово (26.08.2015, 14.12.2016, 07.03.2017) письмово звертався до ГО ФСК «Буковина» з вимогою погасити заборгованість по заробітній платі, а після закінчення терміну дії контракту також з вимогою видати трудову книжку. На всі його звернення не тільки не було жодного реагування, але і ніхто не повідомляв про наказ № 6 від 14.04.2015р. про нібито його звільнення у 2015 році за прогули. Також не було надано його (так як його не існувало) під час перевірки Управлінням Держпраці у Чернівецькій області у 2017 році, про що відображено безпосередньо в акті перевірки.

А тому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» №6 від 14 квітня 2015 року про його звільнення за прогули без поважних причин.

- встановити, що дата його звільнення з посади адміністратора Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» є 01.10.2016 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

- стягнути з Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку, премію та інші виплати, в сумі 290430,46 грн.

Відповідач звернувся до суду з зустрічною заявою про визнання контракту безстроковим трудовим договором і встановлення дати звільнення з посади, посилаючись на те, що в штаті ГО «ФСК «Буковина» не було ні юриста, ні кадровика, а фактично документи про прийняття працівників на посади готувала бухгалтер ОСОБА_3 , яка вже не працює у клубі. Позивачу за первісним позовом було відомо про обставини укладення ГО «ФСК «Буковина» контракту від 01.10.2013 року між професіональним футбольним клубом та адміністратором, а саме що такий контракт був підписаний формально для можливості ОСОБА_1 , як адміністратору клубу, супроводжувати футбольну команду на матчі.

Посада адміністратора футбольного клубу серед посад, з якими у відповідності до вимог чинного законодавства повинен бути укладений контракт, немає. Через правову необізнаність та відсутність належних кадрів, керівництво ГО «ФСК «Буковина» припустилось помилки - працівники приступали до трудових обов`язків згідно наказів, тобто на умовах безстрокового трудового договору, а для участі у ОФК професійна Футбольна ліга України підписували контракт не розуміючи, що це строковий трудовий договір. Так, бухгалтером ОСОБА_3 працівники оформлялись згідно наказів на прийняття на роботу без зазначення в наказах, що працівники виконують роботу на умовах праці за контрактом, тому, що вони і не працювали за контрактом. Бухгалтер так вчинила можливо тому, що на її думку це було правильно, і вона не пояснювала наслідки таких оформлень керівництву. Не враховуючи вимоги законодавства про контрактну форму оформлення трудових відносин у даному випадку, поруч з наказами на оформлення на роботу керівництвом ГО «ФСК «Буковина» укладались контракти з працівниками, оскільки ці контракти в них вимагала ОФК Професійна Футбольна ліга України. За умов відсутності такого контракту футбольний клуб не допускався до матчу.

З ОСОБА_1 контракт було укладено через зазначену вище обставину. Підписуючи з ним контракт ніхто не розумів, що це породжує правові наслідки передбачені контрактом, оскільки його приймали на роботу адміністратором клубу, а контракт оформлювали для того, щоб він міг їздити з командою на ігри. Підтвердженням зазначеного є самі обставини оформлення на роботу ОСОБА_1 : ГО «ФСК «Буковина» 15.09.2013 року видано наказ №33 про прийняття на посаду адміністратора ФСК «Буковина» ОСОБА_4 В. ОСОБА_5 з 15.09.2013 року з занесенням в трудову книжку, а 01.10.2013 року укладено - контракт між професійним футбольним клубом та адміністратором, без видачі відповідного наказу та переведення його на строкову форму договору, як того вимагає КЗпП України, тому що фактично ОСОБА_1 не переходив на умови роботи за строковим трудовим договором.

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу адміністратора ГО «ФСК «Буковина» 09.09.2013 р. на умовах безстрокового трудового договору та допущений до роботи на підставі оформленого наказу №33 від 09.09.2013 року. У випадку необхідності переведення його на умови строкового трудового договору потрібно було б згідно трудового законодавства, а саме ст. 36 КЗпП - повідомляти про зміну істотних умов праці за 2 місяці до дати укладення строкового трудового договору. Але цього зроблено не було, тому, що не було зміни істотних умов праці ОСОБА_1 , а адміністрація ГО «ФСК «Буковина» просто підписала цей контракт, щоб ОСОБА_1 міг їздити з футболістами на змагання.

Тобто з ОСОБА_1 ніхто не укладав строковий трудовий договір, та й сам ОСОБА_1 ніколи не виконував умов контракту - фактично не було ні регламенту, ні посадових інструкцій, які передбачені пунктом 2.1, 2.9. контракту, не виплачувалась винагорода згідно контракту у розмірі 1300 грн., премії, винагороди, передбачені п. 3.3. контракту не були встановлені ніяким внутрішнім актом. Тобто, фактично, відповідно до норм КЗпП ОСОБА_1 приступив до виконання трудових обов`язків на основі наказу ГО «ФСК «Буковина» №33 від 09.09.2013 року на умовах безстрокового трудового договору, і продовжував працювати на цих умовах та був звільнений на підставі наказу ГО «ФСК «Буковина» №6 від 14.04.2015 року у зв`язку із прогулами.

Інспекція праці під час перевірки (акт перевірки додержання законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування №24- 02-31/091 ) встановила факт того, що ОСОБА_1 приступив до роботи 15.09.2013 року на підставі наказу ГО «ФСК «Буковина» №33 від 09.9.2013 року, а не згідно строкового контракту.

Вважав, що відсутність наказу на припинення безстрокового трудового договору та укладання нового строкового трудового договору; відсутність доказів того, що укладання строкового трудового договору обумовлене тим, що трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами; відсутність доказів того, що ОСОБА_1 був допущений до роботи на підставі строкового трудового договору; відсутність доказів того, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відбулася така зміна істотних умов праці, за яких стало неможливим продовження роботи ОСОБА_1 за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою за безстроковим трудовим договором, а також, що про зміну істотних умов праці працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці, невнесення роботодавцем до трудової книжки запису про зміну умов праці, свідчить про безстроковість укладеного трудового договору із ОСОБА_1 .

Фактично ОСОБА_1 перестав приходити на роботу, супроводжувати футболістів на чергові зустрічі першості України з футболу, що було його основною трудовою функцією, як адміністратора ГО «ФСК «Буковина», після 29.03.2015 року.

Крім того, перевіркою додержання законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування проведеною працівниками управління Держпраці у Чернівецькій області на підставі наказу №395-пп від 20.123.2016 року встановлено виключно порушення адміністрацією ГО «ФСК «Буковина» статті 94 «Заробітна плата» КЗпП України. Так, згідно Припису від 23.02.2017 року №24-02-31/091-077 встановлено: оплату праці ОСОБА_1 привести у відповідність до вимог ст.94 КЗпП України. Також, перевіркою Держпраці в Акті перевірки №24-02-31/091 встановлено, що з квітня 2015 року ОСОБА_1 не виконував трудових функцій.

Адміністрацією клубу при проведенні перевірки управлінням Держпраці в Чернівецькій області були надані накази : № 4/1 від 28.02.2014р., №5 від 19.03.2014р., №8 від 16.04.2014р., № 9 від 23.04.2014р., №10 від 08.05.2014р., № 12 від 22.08.2014р., № 16 від 08.10.2014 р., № 17 від 21,10.2014р., № 18 від 24.10.2014 року, № 19 від 08.11.2014 р., № 2 від 16.03.2015 р., №3 від 18.03.2015 р.,№ 4 від 25.03.2015 р. про відрядження футбольної команди «БУКОВИНА» на календарні або товариські зустрічі з футболу, в керівному складі якої був присутній ОСОБА_1 в якості адміністратора.

Відповідно до зазначених наказів було встановлено, що ОСОБА_1 фактично перебував у трудових відносинах з клубом та виконував певні трудові функції до квітня 2015 року.

В акті перевірки вказано, що за поясненням головного бухгалтера ОСОБА_6 , яка працює з 15.07.2016 року, їй попереднім бухгалтером клубу були передані документи, серед яких частково відсутні документи по нарахуванню і виплаті заробітної плати, кадрові документи, табелі обліку і використання робочого часу, звітність та інші документи, які стосуються ОСОБА_1 , і взагалі, такого працівника вона не бачила і про нього не чула ніколи.

За поясненнями, наданими перевіряючим ОСОБА_7 , яка працює на посаді секретаря Клубу, трудова книжка ОСОБА_1 знаходилась під час перевірки в канцелярії президента клубу. ОСОБА_7 також зазначила, що позивач протягом 2-х років не працює на посаді адміністратора клубу, не виконує свої посадові обов`язки, і взагалі відсутній на робочому місці.

Згідно даних, вказаних в Акті перевірки №№24-02-31/091 в своїй заяві прокурору Шевченківського району м. Чернівці від 12.10.2015 року ОСОБА_1 зазначає, що працює на посаді адміністратора ФСК «Буковина» з жовтня 2013 року по день подання заяви про порушення його прав (22.10.2015р). За час роботи зарплата йому не виплачувалась. Проте, даний факт не відповідає дійсності, так як основною трудовою функцією ОСОБА_1 , як адміністратора клубу було - супроводження футбольної команди «Буковина» на матчі, що підтверджується згаданими вище, наданими до перевірки наказами ГО «ФСК «Буковина» про відрядження. У наказах ГО «ФСК «Буковина» виданих з 28.02.2014 року по 25.03.2015 року зазначено про ОСОБА_1 , як адміністратора ФК «Буковина», проте з 29.03.2015 року ОСОБА_1 не супроводжував ні одного разу команду на гру, тобто не виконував своєї основної трудової функції.

Також, працівниками Управління Держпраці в Чернівецькій області при проведенні перевірки встановлено, що документів, які б підтверджували виконання трудових функцій ( посадових обов`язків) ОСОБА_1 у період квітень-жовтень 2015 p.p. до перевірки не надано, в тому числі і правоохоронними органами, в зв`язку з чим підтвердити факт виконання ОСОБА_1 трудових функцій після квітня 2015 року та законності вимоги щодо нарахування зарплати за цей період немає можливості.

14.04.2015Ккрім цього, 01.04.2015 року, коли ОСОБА_1 не прийшов на роботу адміністрацією ГО «ФСК «Буковина» - спортивним директором, головним тренером та тренером, було складено та підписано Акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 без повідомлення та пояснення причин 30.03.2015 року, 31.03.2015 року та 01.04.2015 року. Про свою відсутність ОСОБА_1 не попереджав, заяв про відпустку без збереження заробітної плати чи будь - якої іншої відпустки не подавав. 01.04.2015 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про необхідність з`явитися до 13.04.2015 року на робочому місці та надати письмові пояснення щодо причин відсутності з 30.03.2015 року, проте ОСОБА_1 так і не з`явився на робочому місці та 14.04.2015 року адміністрацією ГО «ФСК «Буковина» було складено ще Акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без попередження та подання заяв про відпустки. 14.04.2015 року Президенту ГО «ФСК «Буковина» було направлено подання «Про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 , який вчинив прогул», яке була задоволено та 14.04.2015 року Наказом №6 по ГО «ФСК «Буковина» ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Листом від 14.04.2015 року вих.№ 6 ОСОБА_1 повідомлено про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України та про необхідність з`явитися на робочому місці для отримання трудової книжки. Проте ОСОБА_1 на повідомлення ГО «ФСК «Буковина» не відреагував, за трудовою книжкою не приходив.

Грошові кошти виплачувались в 2013, 2014 роках та не були виплачені ОСОБА_1 у повному обсязі через те, що ГО «ФСК «Буковина» є громадською організацією, діяльність якої заснована на членських, спонсорських внесках, 2013-2015 роки були фінансово складними для Клубу та його працівників, які знаючи та реально оцінюючи ситуацію продовжували працювати на благо клубу і не виставляли ніяких вимог, а керівництво клубу в свою чергу намагалось заплатити працівникам за їх роботу. Позивач знав про це та повністю усвідомлював умови своєї роботи у клубі, а зараз намагається видати бажане за дійсне.

Представник позивача за зустрічним позовом вважав, що в зустрічному позову повністю доведено та обґрунтовано те, що ОСОБА_1 був прийнятий та працював на умовах безстрокового трудового договору, його звільнення було правомірним, а позовна вимога щодо заборгованість по заробітній платі, з урахуванням премії та інших виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованою та безпідставною.

А тому просив:

- визнати контракт між професіональним футбольним клубом та адміністратором, укладений 01.10.2013 року між ГО «ФСК «Буковина» та ОСОБА_1 безстроковим трудовим договором;

- встановити, що датою звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора ГО «ФСК «Буковина» є дата 29.03.2015 року яка вказана у наказі ГО «ФСК «Буковина» № 6 від 14.04.2015 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні свій позов підтримали повністю і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві. Зустрічний позов не визнали і просили відмовити в його задоволенні за безпідставністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, зустрічний позов підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені в зустрічний позовній заяві.

В останні судові засідання представник відповідача ОСОБА_8 . ОСОБА_9 . не з`являвся через те, що нове керівництво відповідача відмовились з ним спілкуватись, а тому йому невідомо чи він має право представляти інтереси відповідача.

У зв`язку з цим судом неодноразово надсилались повістки відповідачу за адресою його знаходження, але вони завжди повертались без вручення.

В останнє судове засідання повістки про виклик в судове засідання за клопотанням позивача були надіслані також керівництву відповідача, одна з яких була отримана.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, а підстав для задоволення зустрічного позову немає у зв`язку з наступним.

Позивач був прийнятий з 15.09.2013 року на посаду адміністратора Чернівецької міської громадської організації «Футбольний клуб «Буковина» згідно наказу №33 від 09.09.2013р. Пізніше назва відповідача змінилася на наступну – Громадська організація «Футбольно-спортивний клуб «Буковина». 01.10.2013 року відповідач про прийняття ОСОБА_1 на роботу адміністратором додатково з позивачем уклав письмовий строковий трудовий контракт, який зареєстровано в ОФК «Професіональна футбольна ліга України» 01.08.2014 року. Вказаний контракт було укладено на період з 01.10.2013 року до 01.10.2016 року ( а.с. 6 – 9).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

П. 6.4. Договору передбачено, що контракт може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін, з ініціативи Клубу або адміністратора у випадку порушення другою стороною умов контракту, а також за інших обставин, передбачених законодавством.

ГО «ФСК «Буковина» визнає, що між ними та ОСОБА_1 01.10.2013р. було укладено трудовий контракт про прийняття ОСОБА_1 на роботу адміністратором на період з 01.10.2013 року до 01.10.2016 року, але стверджують, що даний контракт нібито було укладено внаслідок помилки бухгалтера ОСОБА_3 , що первісний відповідач не розумів, що це строковий контракт, бухгалтер не пояснювала наслідки таких оформлень, не було наказу про припинення безстроково трудового договору та укладення нового строкового трудового договору.

На думку суду ці твердження відповідача не заслуговують на увагу.

Згідно з ст. ст. 23, 24 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір, укладається у випадках, коли, зокрема, трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні контракту.

ОСОБА_1 , після того як був прийнятий з 15.09.2013 року на посаду адміністратора згідно з наказом №33 від 09.09.2013р., заявив про своє бажання та інтерес укласти трудовий договір (контракт) на визначений строк, а саме на 3 роки.

З урахуванням виявленого бажання та інтересу ОСОБА_1 було укладено вказаний вище строковий контракт в письмовій формі, який підписаний сторонами на кожному аркуші контракту, зі сторони первісного відповідача разом з підписом генерального директора ОСОБА_10 також наявний відбиток печатки Футбольного спортивного клубу «Буковина», що свідчить про дійсне волевиявлення учасників правочину, в тому числі і в частині строку, на який було укладено контракт. Також вказаний контракт 01.08.2014р. додатково було зареєстровано в ОФК «Професіональна футбольна ліга України».

Більше того, вказаний вище спірний контракт, який укладений на визначений строк, в даному випадку можливо було б визнати недійсним у частині визначення його строку лише у випадку, якщо б не було виявлено інтересу та бажання з боку ОСОБА_1 на укладення саме строкового контракту. Але вказаний контракт на визначений строк було укладено саме за бажанням ОСОБА_1 .

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Оскільки спірний контракт на визначений строк було укладено з урахуванням саме бажання та інтересу ОСОБА_1 , то і не можливо його визнавати недійсним в частині строку з підстав наведених первісним відповідачем у своєму зустрічному позові. Крім того, укладений контракт повністю відповідає усім вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що строковий контракт з позивачем було укладено з додержанням чинного законодавства, посилання відповідача на помилки власних працівників є безпідставними, жодних неправомірних дій позивач не вчиняв, відповідно підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Що стосується звільнення позивача, то необхідно зазначити наступне.

31.03.2017 року позивач отримав у працівників відповідача свою трудову книжку і саме тоді дізнався про існування наказу № 6 від 14.04.2015 року про його звільнення.

В матеріалах справи відсутні докази тому, що відповідач належним чином повідомив позивача про звільнення з посади відповідно суд приймає до уваги саме ці покази позивача.

Згідно з ст. 147 ч.1 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 ч. 1, 4 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Але судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази тому, що керівництво ГО «ФСК «Буковина» у 2015 році вимагало від позивача надати будь-які пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, які полягали у вигляді прогулу без поважних причин, та що воно повідомило позивача про це.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» №6 від 14 квітня 2015 року про звільнення позивача за прогули без поважних причин та встановити, що дата його звільнення з посади адміністратора Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» є 01.10.2016 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Разом з тим суд не має можливості встановити коли саме було видано наказ № 6 від 14.04.2015 року оскільки проведена в кримінальному провадженні експертиза не дала відповідь на це питання.

Що ж стосується стягнення з Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» на користь позивача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку, премію та інші виплати, в сумі 290430,46 грн. то необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

До структури заробітної плати, визначеної у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ст. 116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Протягом періоду роботи позивача йому неодноразово не виплачувалась заробітна плата.

Пунктом 3.1. Контракту визначено, що щомісячна заробітна плата позивача складає 1300,00 грн.

Згідно наданих доказів відповідачем разом із запереченням на позов, позивачу було виплачено заробітну плату за період вересень – листопад 2013 року. За грудень 2013 року рахується заборгованість в сумі 1300,00 грн.

Пунктом 3.2. Контракту визначено, що розмір заробітної плати може змінюватися у порядку встановленому адміністрацією клубу, але не може бути менше за вказаний в п.3.1.

Як вбачається з письмових доказів наданих відповідачем разом із запереченнями проти позову, заробітна плата позивача з січня 2014 року була 3000,00 грн. за місяць (без врахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору).

З січня 2014 року розмір з/п було збільшено до 3585,00 грн. в місяць. (Згідно відомості на виплату з/п в сезоні 2014/2015 за січень 2014р. виплачено на руки 3000,00 грн., з врахування податку на доходи фізичних осіб - 18% та військового збору – 1,5% - сума нарахованої заробітної плати за січень 2014 року складає 3585, 00 грн.). Підтвердженням того, що це була виплата заробітної плати за місяць січень саме 2014 року, а не 2015 року, є наявний в матеріалах справи наказ відповідача №21 від 31.12.2014р. про припинення виплати з/п з 01.01.2015 року всім працівникам взагалі (Держінспекцією праці в акті перевірки вказано, що такий наказ є незаконним).

Також в серпні 2014 року позивачу було виплачено аванс в розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, позивачу було виплачено заробітну плату за вересень-листопад 2013 року, за січень 2014 року та виплачено аванс за серпень 2014 року.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком про заборгованість по заробітній платі і вважає, що вона складає:

- за грудень 2013 року – 1300,00 грн.;

- за період з лютого 2014 року по липень 2014 року – 21510,00 грн. (3585,00 грн. х 6 міс.);

- за серпень 2014 року – 1585,00 грн. (оскільки було виплачено аванс в сумі 2000,00 грн.);

- а період з вересня 2014 року по вересень 2016 року - 89625,00 грн. (3585,00 грн. х 25 міс.).

Отже загальна сума заборгованості по заробітній платі складає 112720 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з роз`ясненнями п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні та встановленні факту невиплати у зазначені строки працівникові належних йому від підприємства сум, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 р. № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не здійснення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач у встановлені законом строки не здійснив повний розрахунок позивача при звільненні відповідно з нього на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, розрахунок виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, розрахунок якої здійснюється шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Середньоденна заробітна плата в даному випадку визначається діленням останньої нарахованої та виплаченої заробітної плати за повний робочий місяць - січень 2014 року в сумі 3585 грн. ( за цей місяць позивач отримав на руки заробітну плату в сумі 3000 грн., отже з податками та іншими обов`язковими платежами ця сума складає саме 3585 грн. ) на число відпрацьованих робочих днів в січні 2014 року – 21 робочий день - 3585 грн. : 21 р.д. = 170,71 грн. (середньоденний заробіток).

При визначенні кількості робочих днів, протягом яких відповідач має сплатити позивачу його середній заробіток за весь час, коли йому не виплачувалась заборгованість по заробітній платі суд враховує наступне.

Оскільки контракт з позивачем закінчився 31.09.2016р., відповідно починаючи з 01.10.2016р. починається перебіг часу, коли позивачу має бути стягнуто середній заробіток.

Ухвалою суду від 20.12.2017р. було зупинено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи.

Отже для підрахунку середнього заробітку беремо період з 01.10.2016р. по 19.12.2017р.

Ухвалою суду від 26.02.2018р. було відновлено провадження у справі і ухвалою суду від 06.03.2018р. знову було зупинено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи.

Отже для підрахунку середнього заробітку беремо період з 26.02.2018р. по 06.03.2018р.

Ухвалою суду від 20.06.2019р. було відновлено провадження у справі.

Отже для підрахунку середнього заробітку беремо період з 20.06.2019р. по 16.10.2019р. – день ухвалення судом рішення.

За ці періоди часу було 396 робочих днів, відповідно перемноживши їх на середньоденний заробіток (170,71 грн. ) отримуємо суму середнього заробітку в розмірі 67601,16 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

А всього з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 180321,16 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення інших сум, то суд враховує наступне.

П.3.3. Контракту передбачено нарахування премії та інших виплат за наслідками роботи та виконання покладених на адміністратора завдань. Розмір, підстави та порядок здійснення вказаних виплат встановлюється адміністрацією клубу і доводяться до відома адміністратора.

Позивач вважає, що відповідачем було доведено до його відома наступні нарахування премії та інші виплати за наслідками роботи та виконання покладених на адміністратора завдань:

- в разі перемоги футбольної команди «Буковина» сума премії адміністратора складає 2390,00 грн. (з врахування податку на доходи фізичних осіб - 18% та військового збору – 1,5%);

- в разі нічиї за результатом гри футбольної команди «Буковина» сума премії адміністратора складає 1195,00 грн. (з врахування податку на доходи фізичних осіб - 18% та військового збору – 1,5%).

В Першій Лізі по футболу сезону 2014-2015 футбольна команда «Буковина Чернівці» здобула 4 перемоги та 3 нічиї.

В Другі Лізі по футболу сезону 2015-2016 футбольна команда «Буковина Чернівці» здобула 13 перемог та 8 нічиї.

Вважав, що сума премії адміністратора за період 2014-2016 рр. за перемоги складає – 40630,00 грн., за нічиї – 13145,00 грн., всього разом 53775,00 грн.

Але суд вважає, що ці позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду з позовом на думку суду саме з відповідача на користь держави має бути стягнутий судовий збір в сумі 1378 грн., який був на час подачі позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 47 Конституції України, ст.ст.24, 116, 117, 149, 233, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 2, 21 Закону України «Про оплату праці», п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» № 6 від 14 квітня 2015 р. про звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин незаконним та скасувати.

Встановити, що датою звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» є 01 жовтня 2016 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Стягнути з Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 112720 (сто дванадцять тисяч сімсот двадцять) грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67601 (шістдесят сім тисяч шістсот одна) грн. 16 коп. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, а всього 180321 (сто вісімдесят тисяч триста двадцять одна) грн. 16 коп. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» на користь держави судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову Громадської організації «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» до ОСОБА_1 про визнання контракту укладеного між ГО «Футбольно-спортивний клуб «Буковина» та ОСОБА_1 безстроковим трудовим договором і встановлення дати звільнення з посади відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 25 жовтня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: