Рішення № 85193958, 21.10.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/1059/18

Провадження № 2/643/447/19

21.10.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря Петрової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський» на його користь невиплачену заробітну плату у сумі 7 476 грн.70 коп., а також відпускні у сумі 5 686 грн.95 коп., середню заробітну плату за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з суми 3947грн.34 коп. в місяць, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500 грн (п`ятисот грн.)..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу ЗАО «Хлібзавод Салтівський» №8 від 21.03.2003 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу експедитором. Згодом хлібозавод декілька разів міняв своїх власників, назви та форму власності, у зв`язку з чим позивача формально звільняли, але відразу приймали на роботу, і це також відображалося в трудовій книжці. Останній запис про прийом на роботу був від 15.09.2017р. (наказ № 173-к від 14.09.2017р.). На зазначеному підприємстві він працював до 15.01.2018р., коли власник заводу припинив свою виробничу діяльність. Усі робітники були поставлені перед фактом про звільнення за ст.36 КЗпП України. В той же час, при звільненні він не отримав повний розрахунок по заробітній платі за листопад, грудень 2017р., а також за півмісяця 2018р. Крім того, йому не були виплачені відпускні за невикористану відпустку. Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України від 25.01.2018р. (№811/30-09), за листопад 2017р. йому нарахована зарплата в сумі 2990,68 грн., яку він не отримав. У грудні 2017р., незважаючи на те, що він продовжував виконувати свої обов`язки, за вини відповідача зарплату йому не видали, а до Пенсійного фонду України не перераховані страхові платежі. Також він працював 15 днів у січні 2018р., однак зарплата йому також не була видана. Зазначив, що сума не отриманих ним відпускних, згідно даних Пенсійного фонду - 5 686 гри.95 коп. Розраховуючи суму, яку він має намір отримати від відповідача за грудень 2017р. та половину січня 2018р., позивач виходив з останньої отриманої ним заробітної плати за листопад 2017р. у сумі 2990 грн.68 коп. Таким чином, стягненню підлягає: за грудень 2017р. - 2990 грн.68 коп., за 15 днів січня 2018р. - 1495 грн.34 коп. Всього підлягає стягненню заробітна плата - 7 476 грн.70 коп., а також відпускні у сумі 5 686 грн.95 коп. Крім того, відповідно до ст.117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата у сумі 3 947 грн. 34 коп. за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Оскільки відповідачем грубо порушені його конституційні та трудові права, а в добровільному порядку він не розраховується, позивач вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та такими, що випливають з трудових відносин, урегульовані положеннями ЦК України та КЗпП України.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці на підставі наказу №173-к від 15.09.2017 позивач прийнятий на посаду водія транспортних засобів до ПАТ «Харківський хлібокомбінат «Слобожанський».

15.01.2018 року позивача на підставі наказу 9-к від 15.01.2018 року звільнено, відповідно до ст. 36 п.1 КЗпПУ (за згодою сторін).

З позовної заяви вбачається, що за період з листопада 2017 по 15 січня 2018 року заробітна плата відповідачем позивачу не виплачується.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за листопад 2017р. в сумі 2990,68 грн., а у грудні 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась.

Позивачем наведено розрахунок позовних вимог, виходячи з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за листопад 2017р. Спираючись на те, що відповідач не надав до суду інформацію, щодо розміру заробітної плати і середнього заробітку позивача.

Будь-яких доказів, що ставили б під сумнів наведені розрахунки заборгованості відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 зазначає, що після його звільнення до теперішнього часу з ним не було проведено повного розрахунку по заробітній платі, не виплачена компенсація за невикористану відпустку. Однак, позивачем до суду не надано належних доказів про наявність невикористаної відпустки позивача та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється за останні два повні робочі місяці: відповідно до вимог Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до абз. З п. 2 Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється стороною позивача на підставі п. 8 Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100, яким встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Однак, до суду не надано доказів про розмір заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, що не дає можливості обчислити розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт(акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Враховуючи, що позивач не надав суду документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт(акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.), інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог п.2 ч. 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, таким чином рішення суду в стягнення заробітної плати в межах місячної заробітної плати необхідно допустити до негайного виконання.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Харківський Хлібокомбінат «Слобожанський» про про стягнення заробітної плати- задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Харківський Хлібокомбінат «Слобожанський» (код 00381870) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1476,70 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць.

Стягнути з ПАТ «Харківський Хлібокомбінат «Слобожанський» на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - І.Д. Мельникова