Рішення № 85192253, 24.10.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1507/19

Провадження № 2/539/1052/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Алтухової О.С.,

за участю секретаря – Гусак А.О.,

позивача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_1 ,

представника позивача (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 11 лютого 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу у розстрочку, відповідно до якого він зобов`язаний передати ОСОБА_3 на умовах розстрочки платежу технологічне обладнання, найменування та номери якого містяться в переліку додатку №1 до договору.

На виконання договору він передав ОСОБА_3 зазначене обладнання про що 24 лютого 2016 року було складено акт прийому-передачі майна. ОСОБА_3 здійснив перевірку обладнання та особисто підтвердив, що воно передано повністю відповідно до умов договору, зауважень до якості та кількості не має.

Крім того, 24.02.2016 року під час передання обладнання відповідачу додатково були передані товарно-матеріальні цінності (витратні матеріали) на загальну суму 2679 доларів США, що станом на день подання заяви за курсом НБУ становить 74522 грн. 51 коп. та про що складено відповідний акт перелік.

Як позивач так і відповідач мали намір в подальшому укласти угоду щодо повернення переданих витратних матеріалів згідно переліку або сплати їх вартості, але до згоди по всім умовам з цього приводу не дійшли, оскільки відповідач мав заборгованість за іншим зобов`язанням.

Витратні матеріали, які були передані за актом прийому-передачі від 24.02.2016 року не є предметом договору купівлі-продажу у розстрочку від 11 лютого 2016 року, а тому передані відповідачу без правових підстав.

Вказані витратні матеріали були передані відповідачу на його неодноразові прохання з метою використання при початку експлуатації переданого йому за договором купівлі-продажу у розстрочку від 11 лютого 2016 року технологічного обладнання по відновленню зношених шин.

Оскільки щодо вказаних витратних матеріалів окремої угоди не укладалось, відповідач обіцяв повернути аналогічні витратні матеріали або сплатити їх вартість після введення в експлуатацію технологічного обладнання та початку роботи.

На його вимогу повернути витратні матеріали відповідач відмовив з підстав того, що вони використані і він не має аналогічних витратних матеріалів для повернення.

04 серпня 2018 року та 28 січня 2019 року він направляв відповідачу вимоги щодо повернення безпідставно переданих витратних матеріалів відповідно до акту прийому-передачі від 24.02.2016 року згідно з переліком або здійснення оплати безпідставно отриманих витратних матеріалів, однак станом на день подання позовної заяви відповідач залишив його вимоги без задоволення.

Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість безпідставно переданого майна в розмірі 74 522 грн. 51 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Адвокат Мартинюк О.С. пояснив, що вартість витратних матеріалів не може вважатися безпідставно набутим майном, оскільки вона відображена в договорі від 11.02.2016 року як доповнення до п. 2.5.4. Крім того, акт прийому-передачі майна від 24.02.2016 року, згідно з яким, як стверджує позивач, були передані відповідачу витратні матеріали складений до договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року, про що зазначено безпосередньо у самому акті. До того ж, кошти в сумі 2679 доларів США були предметом розгляду іншої цивільної справи, по якій рішення вже прийнято. В той саме час, якщо позивач наполягає та буде наполягати на тому, що витратні матеріали передані відповідачу безпідставно, то в такому випадку просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11 лютого 2016 року позивач ОСОБА_1 продав, а відповідач ОСОБА_3 придбав у розстрочку технологічне обладнання, найменування та номери якого містяться в переліку Додатку №1 від 11.02.2016 року договору. (а.с.5-7).

Вартість витратних матеріалів в сумі 2679 доларів США, які позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 , були відображені у договорі купівлі-продажу від 11 лютого 2016 року, а саме в доповненнях до п.2.5.4. (а.с.6).

Відповідно до актів прийому-передачі майна та відповідно до договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року - 24.02.2016 року здійснено передачу майна позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_3 (а.с.8,9).

З актів прийому-передачі від 24.02.2016 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 передав, а відповідач ОСОБА_3 прийняв майно, зокрема і витратні матеріали відповідно до договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року.

Крім того, позивач ОСОБА_1 01 березня 2017 року звертався до Лубенського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розстрочку, а саме просив стягнути з ОСОБА_3 кошти в сумі 394 013,27 грн., що на момент платежу - 25.05.2016 року еквівалентно 15 679,00 доларів США. За змістом позовної заяви ОСОБА_1 кошти в сумі: 15 679,00 доларів США складаються з 15 000 доларів США – це вартість обладнання, а 2 679 доларів США – це вартість витратних матеріалів, 2 000 доларів США - це сплата відповідачем коштів 25.04.2016 року.

Тобто, стягнення 2 679 доларів США було включено до суми позову та було предметом судового розгляду (цивільна справа № 539/596/17).

Так, рішенням Лубенського міськрайонного суду від 27 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , заборгованість згідно договору купівлі-продажу у розстрочку від 11.02.2016 року, яка складається із вартості обладнання в розмірі 366 737 грн. 57 коп., неустойки в розмірі 3 000 грн., а всього в розмірі 369 737 грн. 57коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 3 697 грн. 38 коп.

Відповідно до постанови апеляційного суд Полтавської області від 25 вересня 2018 року рішення Лубенського міськрайонного суду від 27 березня 2018 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення сплаченого за договором купівлі-продажу від 11.02.2016 року платежу кошти в сумі 956 154 грн. Інші вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_3 на його користь вартості безпідставно набутого майна в розмірі 74 522 грн. 51 коп. посилається на положення ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Однак, надані позивачем ОСОБА_1 письмові докази вказують на те, що вартість витратних матеріалів включена у загальну вартість майна, яке було передане відповідачу ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу у розстрочку, і інших письмових доказів які б були належними та такими, що підтверджують обставини справи, не надано.

Крім того, сама по собі природа витратних матеріалів передбачає їх безповоротне витрачання, а тому на момент їх передачі позивачу було зрозуміло, що вказані матеріали ніяким чином не можуть бути йому повернуті і саме тому їх вартість і була включена до договірної ціни, внаслідок чого збільшився розмір щомісячних виплат.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суду не надано доказів, що відповідно до ст. 1212 ЦК України, відповідач ОСОБА_3 є особою, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Таким чином, дослідивши зібрані докази по справі та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, позивачем позовні вимоги не доведені, оскільки всупереч ст. 81 ЦПК не надано доказів в їх підтвердження, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідачем ОСОБА_3 понесені витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., які документально підтверджені та підлягають стягненню на його користь з позивача ОСОБА_5 .

Керуючись ст. ст. 12,13,76-81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , РНОКПП – не відомий, адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С. Алтухова