Рішення № 85191793, 21.10.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9732/18

Провадження №2/524/871/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання Яковлєвій К.В.

за участю позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Гонтара ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють у власних інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 , які діють у власних інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Після набуття права власності ним виявлено, що у вказаній квартирі зареєстровані члени сім`ї попереднього власника, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та їх діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою виданою ОСББ «ЖКБ «Добробут».

Після зміни предмету позову просить усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 21.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

27 лютого 2019 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач набув право власності на спірну квартиру на підставах визначених іпотечним договором у відповідності до ЗУ «Про іпотеку». Вказана квартира придбавалась її батьком не за кредитні кошти, іншого житла вона з чоловіком та дітьми не мають. Крім того, громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. Позивач не пропонував їм іншого житла, що виключає можливість задоволення його позовних вимог.

Ухвалою суду від 06 березня 2019 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримує, просить задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Зазначає, що в квартирі відповідачі не проживають. Їх реєстрація перешкоджає вільно розпоряджатись своєю власністю, зокрема продати належну йому квартиру.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_7 у задоволенні позову просить відмовити з підстав викладених у відзиві. Вказує, що відповідачі поза своєю волею залишили квартиру, про що свідчить їх реєстрація у спірному помешканні, іншого житла для проживання не мають. Вважає, що спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про іпотеку».

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області просить справу розглянути без її участі, про що надала письмову заяву.

Представник третьої особи Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської радиу судове засідання не з`явився, керівництво про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. за реєстровим № 10920, згідно якого, в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , яка на той час належала ОСОБА_8 на праві приватної власності.

Як вбачається з іпотечного договору квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8 придбав не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та малолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою виданою ОСББ «ЖКБ «Добробут» від 21.11.2018 року.

ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору про відступлення прав вимоги за вищевказаним іпотечним договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося шляхом позасудового врегулювання спору згідно умов іпотечного договору.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, з підстав передбачених статтю 319 ЦК України, та посилається на те, що відповідачі на даний час без належних на те правових підстав зареєстровані у належній йому квартирі. Він, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Вважає, що зняття осіб з реєстрації повинно відбуватись шляхом позбавлення відповідачів та малолітніх права користування житловим приміщенням.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 2 ЦПК України Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Частина 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначає чіткий перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, але у зв`язку з тим, що відповідачі відмовляються виписатися добровільно, єдиною підставою для зняття з реєстрації місця проживання є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону № 898-IV та частини третьої статті 109 ЖК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Аналогічний висновок висловлено і в постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються статтею 40 Закону «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК УРСР, а тому позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушеного такого права. Так кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного порушеного суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Судові витрати необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють у власних інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Автозаводську районну адміністрацію виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Предоляк