Рішення № 8519170, 22.03.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.10р.Справа № 19/28-10 За позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м.Кривий Ріг

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м.Дніпродзержинськ

про визнання договорів переведення боргу недійсними

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Півень А.М.

Представники:

Від позивача: Радзимінський Г.В. - дов. від 08.07.2009 р.

Від відповідача: Казак Д.А. - дов. від 31.12.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання»звернулось до господарського суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», в якому просить суд визнати недійсними договори переведення боргу №25-1133-02 від 31.05.2005 року, №25/1162-02 від 31.05.2005 року, №25/1164-02 від 31.05.2005 року та №25/1163-02 від 31.05.2005 року, а також стягнути судові витрати в повному обсязі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору.

У доповненнях до позовної заяви позивач просить суд додатково стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 55000000,00 грн. як безпідставно отримане майно, мотивуючи тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання по договорам переведення боргу та наявністю судових рішень у справах №9/139-08, №9/140-08, №9/141-08 і №35/24-08, відповідно до яких заборгованість у розмірі 55000000,00 грн., що переведена з відповідача на позивача, стягнена з позивача.

Відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

31.02.2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»та Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання»укладено договори переведення боргу №25-1133-02 від 31.05.2005 року, №25/1162-02 від 31.05.2005 року, №25/1164-02 від 31.05.2005 року та №25/1163-02 від 31.05.2005 року (далі Договори).

Відповідно до п. 1.1. Договорів ВАТ «Дніпровський металургійний ім.Ф.Е.Дзержинського»(Первісний боржник) перевів на КПП«Кривбаспромводопостачання»свій борг, який виник на підставі договору на поставку електроенергії №25-Ц/22-2481-02 від 27.12.2002 р. (Основний договір), що укладений між Первісним боржником та ВАТ«Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»(Кредитор).

Пунктом 1.1. договорів переведення боргу встановлено, що первісний боржник зобов’язується оплатити новому боржнику за прийняття боргу визначену договором плату.

Відповідно до пункту 2.1. договорів первісний боржник здійснює оплату новому боржнику за прийняття боргу в розмірі, встановленому п. 1.1 даного договору шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Нового боржника або здійснює розрахунок в інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 5.1. договорів визначено, що договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань по даному договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірні договори є таким, що укладені з недодержанням вимог чинного законодавства України, оскільки між сторонами при укладанні договорів переведення боргу не погоджено усіх істотних умов договору, а саме не погоджено ціну та строк дії договорів. Окрім того, позивач наголошує, що укладання вказаних договорів суперечить визначеній у статуті меті діяльності підприємства.

Відповідно до доповнень до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 55000000,00 грн., як безпідставно отримане майно, виходячи з того, що внаслідок укладення вказаних договорів відповідач фактично отримав право не сплачувати борг перед кредитором та взяв на себе зобов’язання оплатити позивачу за прийняття боргу плату. Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання по договорам переведення боргу не виконав, внаслідок чого отримав змогу зберегти свої грошові кошти у розмірі 55000000,00 грн.

Сума ж заборгованості за спожиту ВАТ«Дніпровський меткомбінат ім.Ф.Е.Дзержинського»активну електроенергію та судові витрати по відповідних справах стягнуто з ДПП«Кривбасбпромводопостачання»у судовому порядку за позовами ВАТ«ЕК«Дніпрообленерго», а саме.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2009 року у справі №9/139-08 стягнено з ДПП «Кривбаспромводопостачання»на користь ВАТ«ЕК«Дніпрообленерго»суму 18000000,00 грн. основного боргу, 25500,00грн. витрат на держмито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2009 року у справі №9/139-08.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2009 року у справі №9/140-08 стягнено з ДПП «Кривбаспромводопостачання»на користь ВАТ«ЕК«Дніпрообленерго»суму 15000000,00 грн. основного боргу, 25500,00грн. витрат на держмито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі №9/140-08.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2008 року у справі №35/24-08 стягнено з ДПП «Кривбаспромводопостачання»на користь ВАТ«ЕК«Дніпрообленерго»заборгованість за активну електроенергію –20000000,00грн., витрати по сплаті держмита –25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року у справі №9/141-08 стягнено з ДПП«Кривбаспромводопостачання»на користь ВАТ«ЕК «Дніпрообленерго»2000000,00 грн. основного боргу, 20000,00 грн. витрат на держмито та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказана постанова апеляційної інстанції залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2009 року у справі №9/141-08.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що укладені між сторонами договори переведення боргу відповідають вимогам чинного законодавства України, підтвердженням чого є рішення господарських судів у справах №9/139-08, №9/140-08, №9/141-08 та №35/24-08.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсними договорів переведення боргу такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Дослідивши договори переведення боргу №25-1133-02 від 31.05.2005 року, №25/1162-02 від 31.05.2005 року, №25/1164-02 від 31.05.2005 року та №25/1163-02 від 31.05.2005 року судом встановлено, що умовами договорів чітко передбачено обов’язок відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача плату за прийняття боргу, проте розмір такої плати сторонами так і не визначено, тобто сторонами всупереч вимог ст. 180 ГК України не визначено ціну договорів.

Відповідно до п. 37 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»визначено, що якщо законом встановлені істотні умови договору, то недосягнення згоди з усіх істотних умов означає, що права та обов'язки за договором не виникли, оскільки договір є неукладеним в силу імперативної вказівки закону (частини першої статті 638 ЦК України)».

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Посилання відповідача, що при укладанні оспорюваних договорів сторонами дотримано вимог чинного законодавства України та досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, підтвердженням чого є рішення господарських судів у справах №№9/139-08, №9/140-08, №9/141-08 та №№35/24-08, є безпідставними виходячи з наступного.

Ч. 2 ст. 35 ГПК України закріплює, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»неодмінною умовою застосування вказаної норма ГПК України є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Оскільки склад сторін у даній справі та справах, на рішення у яких посилається відповідач, не є тотожним, то приписи ст. 35 ГПК України у даному випадку застосовуватись не можуть.

Таким чином, оскільки в договорах переведення боргу сторонами не досягнуто згоди щодо ціни договорів, що відповідно до норм ЦК України є істотною умовою договору, то договори переведення боргу №25-1133-02 від 31.05.2005 року, №25/1162-02 від 31.05.2005 року, №25/1164-02 від 31.05.2005 року та №25/1163-02 від 31.05.2005 року є неукладеними, тобто вимога Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання»про визнання вказаних договорів переведення боргу недійсними є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 55000000,00 грн., як безпідставно отримане майно, підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Стаття 1 Закону України «Про електроенергетику»визначає, що енергія –це електрична або теплова енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Тож, оскільки електроенергія є товарною продукцією, що підпадає під визначення «інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства»(що підтверджується бухгалтерською практикою), то у правовому значенні електроенергія є майном.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Враховуючи, що договори переведення боргу від 31.05.2005 р. №25-1133-02, №25/1162-02, №25/1163-02, №25/1164-02 є неукладеними та наявність чотирьох рішень господарського суду, якими з ДПП «Кривбаспромводопостачання»замість ВАТ«Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»стягнуто 55000000,00грн. заборгованості відповідача за отриману від ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»по договору №25-Ц/22-2481-02 від 26.12.2002 р. електричну енергію свідчить про те, що відповідач набув електричну енергію (майно) на суму 55000000,грн. за рахунок позивача (потерпілого) без достатньої правової підстави та повинен повернути позивачу зазначене майно.

Оскільки відповідач не має можливості повернути позивачу безпідставно набуте майно (електричну енергію), він, у відповідності до ч. 2 ст. 1213 ЦК України, повинен відшкодувати позивачу вартість зазначеного майна, яка встановлена рішеннями господарського суду Дніпропетровської області по справам №9/139-08, №9/140-08, №9/141-08, №35/24-08 і дорівнює 55000000,00 грн.

В порядку ч. 1 ст. 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 господарського процесуального кодексу України державне мито у сумі 25500,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,21,32,36,44,49,82-85 господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського», 51925, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Кірова,18-б (р/р26006303170001 у філії відділення АКБ «Промінвестбанк»м.Дніпродзержинська, МФО 305299, ЄДРПОУ 05393043) на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», 50007, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, проспект Миру,15А (р/р26000304141220 Дзержинське безбалансове відділення філії Центрально-Міського відділення Промінвестбанку України, м.Кривий Ріг, МФО 305493, ЄДРПОУ 00191017) суму 55000000 (п'ятдесят п'ять мільйонів) грн. 00 коп., суму 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

СуддяІ.В. Петренко