Рішення № 85189742, 15.10.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9292/19

2/357/3944/19

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення майна з-під арешту, посилаючись на наступні обставини.

11 вересня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 109/08-ю за яким Кредитор погодився на умовах кредитного договору, надати Іпотекодавцю кредит у розмірах, що у будь-який час протягом дії Кредитного Договору не можуть перевищувати в сукупності, відповідно, 394 100,00 (триста дев`яносто чотири тисячі сто) доларів США 00 центів із процентною ставкою 14,50 % річних за користування кредитом.

11вересня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки за умовами якого предметом іпотеки за даним договором є майно - нежитлова будівля № 12 АДРЕСА_1 , загальною площею 816,4 кв.м.

08.05.2014 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В. відкрито виконавче провадження (ВП № 43201246) з виконання виконавчого напису № 292, виданого 25.04.2014 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу І.В. Антипова щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Індустріально-експортний банк» боргу в сумі 2661207,89 грн.

12.05.2014 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В., в межах ВП № 43201246 накладено арешт на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 .

02.03.2017 року за вих. № 10451/591 від стягувача - ПАТ «Креді Агріколь Банк» (є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерне товариства «Креді Агріколь Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк») надійшла заява про повернення в/н № 292, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В Антипова щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» боргу в сумі 2661207,89 грн.

24.04.2017 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацьким P.O. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану і вищезазначений виконавчий напис повернуто стягувану.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля № АДРЕСА_1 , загальною площею 816,4 кв.м, накладено арешт.

12.05.2014 року ВП 43201246, видавник: Ковтун О.В., старший державний виконавець міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

15.07.2019 року між громадянином України ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Кредо-Аверс» було укладено Договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення.

Згідно з п. 1 вищевказаного договору «Первісний кредитор» - означає наступну особу: акціонерне товариство «Креді Атріколь Банк» (є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерне товариства «Креді Агріколь Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк». «Позичальник» - означає особу: громадянин України ОСОБА_2 , який є Позичальником за кредитним договором № 109/08-ю від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та громадянином України ОСОБА_2 , іпотекодавець» - означає наступну особу: громадянин України ОСОБА_2 , який є Іпотекодавцем за Договором іпотеки від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами про внесення змін до нього), посвідченим 11 вересня 2008 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. за реєстровим № 4958, що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний Банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та громадянином України ОСОБА_2 .

Відповідно до умов (п.2.1.) вищезазначеного договору, 16 липня 2019 року між акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Відповідно до умов (п. 2.1.) цього Договору та акту прийому-передачі Права вимоги від 16 липня 2019 року, він прийняв всі права вимоги акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до громадянина України ОСОБА_2 за Кредитним договором № 109/08-ю від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» та громадянином України ОСОБА_2 .

31 липня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 рішенням № 48037611 відмовила йому у державній реєстрації припинення обтяження, арешт нерухомого майна на нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 .

Окрім зазначеного вище, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за № НОМЕР_2 на Предмет іпотеки накладено арешт 13.04.2011 року міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (номер запису про обтяження 6097714), відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3 718071.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2011 року, в порядку забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, накладено арешт на СТО Автомаркет «Мінімакс Авто» по АДРЕСА_1 , з обладнанням та запчастинами, згідно інформації міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (лист від 01.08.16 № 52811)

13.04.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК № 718071 від 13.04.2011 року, якою було накладено арешт на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 (СТО Автомаркет «Мінімакс Авто»).

29.06.2011 року державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-УІІІ) у зв`язку з фактичним виконанням рішення, виконавче провадження знищено за терміном зберігання.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 617 436 грн. 15 коп. суми боргу за договором позики від 07.02.2008 року та 122 грн. судових витрат по справі. Всього стягнуто 1 617 558 (один мільйон шістсот сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 15 коп.

Згідно з Пунктом 4.2. статті 4 Договору іпотеки від 11 вересня 2008 року, який укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 , Іпотекодавець - ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання не створювати, і не допускати, будь-якої застави, іпотеки, заборони відчуження, арешту чи будь-якого іншого обтяження стосовно Предмета Іпотеки (чи будь-якої його частини), крім тих, які створені на користь, або за прямим письмовим дозволом, Іпотеко держателя.

Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» не був учасником справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики і свою згоду на накладення арешту на СТО Автомаркет «Мінімакс Авто» по вул. Сухоярська, 12, м. Біла Церква, з обладнанням та запчастинами не надавав.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ч. ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття прав власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога Іпотеко держателя, втрачають чинність.

Як зазначалося ним вище, відповідно до умов (п. 2.1.) Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та акту прийому-передачі Права вимоги від 16 липня 2019 року, він прийняв всі права вимоги акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до громадянина України ОСОБА_2 за Кредитним договором №109/08-ю від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» та громадянином України ОСОБА_2 , а отже він набув пріоритетне право щодо предмету іпотеки.

Оскільки з винесенням постанов державних виконавців про накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушуються його права, як іпотекодержателя відповідного майна, у зв`язку з чим він позбавлений можливості реалізувати своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому дане нерухоме майно підлягає звільненню з-під арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Просив суд прийняти цей позов до судового розгляду, звільнити з-під арешту нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , що належить громадянину України ОСОБА_1 , та обтяжена: постановою старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В. від 12.05.2014 року, в межах ВП № 43201246 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження»; постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК № 718071 від 13.04.2011 року, судові витрати залишає за собою ( а. с. 3-11 ).

Ухвалою судді від 23 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15 годину 30 хвилин 09 вересня 2019 року ( а. с. 36-37 ).

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті н( а. с. 49-50 ).

В судове засідання позивач не з`явився, представником позивача – адвокатом Пишною С.Ю. надано заяву, яка отримана судом 15.10.2019 року за вх. № 37750, в якій остання просила розглядати справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Відповідач Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, де уповноважена особа ОСОБА_5 отримала судову повістку 02.10.2019 року про слухання справи, яке відбудеться 15.10.2019 року о 14 годині 15 хвилин.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач завчасно був повідомлений про дату судового засідання.

Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання, яке отримано судом 26.09.2019 року за вх. № 35333 від представника за дорученням Прохацького Р.О., в якому просили проводити слухання справи без участі представника Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області. Відділ не визнає позов ОСОБА_1 , оскільки у вказаному відділу наявні незавершені виконавчі провадження відкритті відносно ОСОБА_2 ( а. с. 61, 62 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 11 вересня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 109/08-ю за яким Кредитор погодився на умовах кредитного договору, надати Іпотекодавцю кредит у розмірах, що у будь-який час протягом дії Кредитного Договору не можуть перевищувати в сукупності, відповідно, 394 100 доларів США із процентною ставкою 14,50 % річних за користування кредитом.

11 вересня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки за умовами якого предметом іпотеки за даним договором є майно - нежитлова будівля № 12 АДРЕСА_1 , загальною площею 816,4 кв.м ( а. с. 24-27 ).

08.05.2014 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В. відкрито виконавче провадження № 43201246 з виконання виконавчого напису № 292, виданого 25.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Індустріально-експортний банк» боргу в сумі 2661207,89 грн. ( а. с. 34 ).

Встановлено, що 12.05.2014 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В., в межах ВП № 43201246 накладено арешт на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля № АДРЕСА_1 , загальною площею 816,4 кв.м, накладено арешт, 12.05.2014 року ВП 43201246, видавник: Ковтун О.В., старший державний виконавець міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ( а. с. 17-22 ).

02.03.2017 року за вих. № 10451/591 від стягувача - ПАТ «Креді Агріколь Банк» (є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерне товариства «Креді Агріколь Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Індустріально-Експортний Банк») надійшла заява про повернення в/н № 292, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В Антипова щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» боргу в сумі 2661207,89 грн.

24.04.2017 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацьким P.O. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану і вищезазначений виконавчий напис повернуто стягувачу ( а. с. 35 ).

15.07.2019 року між громадянином України ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Кредо-Аверс» було укладено Договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення.

Згідно з п. 1 вищевказаного договору «Первісний кредитор» - означає наступну особу: акціонерне товариство «Креді Атріколь Банк» (є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерне товариства «Креді Агріколь Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк». «Позичальник» - означає особу: громадянин України ОСОБА_2 , який є Позичальником за кредитним договором № 109/08-ю від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та громадянином України ОСОБА_2 , іпотекодавець» - означає наступну особу: громадянин України ОСОБА_2 , який є Іпотекодавцем за Договором іпотеки від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами про внесення змін до нього), посвідченим 11 вересня 2008 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. за реєстровим № 4958, що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та громадянином України ОСОБА_2 .

Відповідно до умов (п.2.1.) вищезазначеного договору, 16 липня 2019 року між акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Відповідно до умов (п. 2.1.) цього Договору та акту прийому-передачі Права вимоги від 16 липня 2019 року, ОСОБА_1 прийняв всі права вимоги акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до громадянина України ОСОБА_2 за Кредитним договором № 109/08-ю від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» та громадянином України ОСОБА_2 ( а. с. 30 на зворотному листі, 31-33 ).

31 липня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 рішенням № 48037611 відмовила позивачу у державній реєстрації припинення обтяження, арешт нерухомого майна на нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 ( а. с. 14 ).

Крім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за № НОМЕР_2 на Предмет іпотеки накладено арешт 13.04.2011 року міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (номер запису про обтяження 6097714), відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3 718071.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2011 року, в порядку забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, накладено арешт на СТО Автомаркет «Мінімакс Авто» по АДРЕСА_1 , з обладнанням та запчастинами, згідно інформації міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (лист від 01.08.16 № 52811) ( а. с. 15 ).

13.04.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК № 718071 від 13.04.2011 року, якою було накладено арешт на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 (СТО Автомаркет «Мінімакс Авто»).

29.06.2011 року державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-УІІІ) у зв`язку з фактичним виконанням рішення, виконавче провадження знищено за терміном зберігання, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю відповідача ( а. с. 15 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 617 436 грн. 15 коп. суми боргу за договором позики від 07.02.2008 року та 122 грн. судових витрат по справі. Всього стягнуто 1 617 558 (один мільйон шістсот сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 15 коп. ( а. с. 23 ).

Згідно з Пунктом 4.2. статті 4 Договору іпотеки від 11 вересня 2008 року, який укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 , Іпотекодавець - ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання не створювати, і не допускати, будь-якої застави, іпотеки, заборони відчуження, арешту чи будь-якого іншого обтяження стосовно Предмета Іпотеки (чи будь-якої його частини), крім тих, які створені на користь, або за прямим письмовим дозволом, Іпотеко держателя.

Встановлено, що акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» не був учасником справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики і відповідно згода на накладення арешту на СТО Автомаркет «Мінімакс Авто» по вул АДРЕСА_3 Сухоярська, АДРЕСА_4 м. Біла Церква, з обладнанням та запчастинами відсутня.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач ОСОБА_1 вважає, що вищезазначене обтяження порушує його права як іпотекодержателя відповідного майна, у зв`язку з чим він позбавлений можливості реалізувати своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ч. ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття прав власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога Іпотеко держателя, втрачають чинність.

За положеннями ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяв на час закриття виконавчого провадження у 2011 р.) у разі закінчення виконавчого провадження, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

05.10.2016 р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» у зв`язку із чим втратив чинність Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

За приписами ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час проведення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У листі відповідача, яке спрямоване на адресу позивача від 01.08.2019 року за вих. № 52811 останнім підтверджено, що дійсно 13.04.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК № 718071 від 13.04.2011 року, якою було накладено арешт на нежитлову будівлю АДРЕСА_4 ( СТО Автомаркет «Мінімакс АВТО» ) та в подальшому виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт, 29.06.20011 року державним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» ( який діяв до 05.06.2016 року ) у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Виконавче провадження № 45641644 знищено за терміном зберігання ( а. с. 15 ).

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент закінчення виконавчого провадження, дій щодо зняття арешту з майна міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції проведено не було, тому з огляду на ту обставину, що виконавче провадження, за яким відповідачем було накладено арешт на майно знищено, захист прав позивача у спосіб оскарження бездіяльності державного виконавця неможливий, в зв`язку з чим вимоги позивача підлягають захисту шляхом звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця АК № 718071 від 13.04.2011 року.

Стосовно звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В. від 12.05.2014 року, в межах ВП № 43201246, то суд приходить до наступного.

Встановлено, що на даний час позивач ОСОБА_1 відповідно до Договору комісії від 15.07.2019 року ( а. с. 28 ) та Акту прийому передачі Права вимоги від 16.07.2019 року ( а. с. 30 на зворотному листі ) прийняв всі права вимоги акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до громадянина України ОСОБА_2 за Кредитним договором № 109/08-ю від 11 вересня 2008 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» та громадянином України ОСОБА_2 та є іпотекодержателем нерухомого майна - нежитлова будівля № 12 АДРЕСА_1 , загальною площею 816,4 кв.м на підставі договору іпотеки, укладеного 11 вересня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 ( а. с. 24-27 ).

Тобто, як зазначалося вище, іпотекодержателем майна – нежитлової будівлі АДРЕСА_4 , загальною площею 816,4 кв.м є позивач ОСОБА_1 .

Згідно частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 1, 3, 4 Закону України "Про іпотеку", іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації; обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Іпотека виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття прав власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога Іпотекодержателя, втрачають чинність.

Згідно частини 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до частини 2 статті 56 цього Закону передбачено, що арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини 1 статті 59 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною 4 статті 59 вказаного Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову, а відповідно до частини 5 статті 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно правової позиції Верховного суду України (лист від 01.02.2015), викладеній у Аналізі судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в статті 1 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених частиною 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту частин 6 та 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання боржником на момент пред`явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов`язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Такі правові позиції висловлені в Розділі VIII Аналізу Верховного Суду України судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна за 2015 рік.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", встановлено, що зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику у справах про зняття арешту з майна", за змістом частини четвертої статті 54 Закону про виконавче провадження у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Оскільки, постанова державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує права позивача, як іпотекодержателя відповідного майна, у зв`язку з чим останній позбавлений можливості реалізувати право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вимога позивача в частині звільнення з-під арешту нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , що обтяжена постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В. від 12.05.2014 року, в межах ВП № 43201246 є цілком обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Посилання відповідача про неможливість скасування арешту на вищевказане нерухоме майно, оскільки на примусовому виконанні в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області перебувають незавершені виконавчі провадження по стягненню заборгованості з ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, так як наявність інших виконавчих проваджень відносно боржника не може порушувати права іпотекодержателя.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду, понесення яких документально підтверджуються, наявною в матеріалах справи квитанцією ( а. с. 2 ) у сумі 704,80 гривень віднести за рахунок позивача, оскільки останній в позовній заяві просив залишити судові витрати за ним ( а. с. 11 ).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41Конституції України, ст.ст. 16, 575, 589 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику у справах про зняття арешту з майна", Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення майна з-під арешту, - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , та обтяжена постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Ковтун О.В. від 12.05.2014 року, в межах ВП № 43201246 та постановою державного виконавця АК № 718071 від 13.04.2011 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (адреса місцезнаходження: 09113, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94, ЄДРПОУ: 34846021).

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов