Ухвала суду № 85188200, 18.10.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/4595/19

№ 1-кс/183/2451/19

18 жовтня 2019 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М., за участю секретаря Петренко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Новомосковського міськрайонного суду клопотання слідчого слідчого відділення Новомосковського відділу поліції головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Рогового М.М. про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянину України, не працюючому, не одруженому, маючого середню освіту, проживаючого АДРЕСА_1 , не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Дахно М.М.,

слідчого Рогового М.М.

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Шепелєва А.О., Довгаль С.М.

встановив :

ОСОБА_1 повідомлено про підозру відповідно до якої 24 липня 2019 року приблизно о 02 год. 15 хв. ОСОБА_1 разом зі своєю знайомою ОСОБА_2 у салоні автомобіля марки «TOYOTA COROLLA» державний номер НОМЕР_1 їхали ґрунтовою дорогою у напрямку с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області. На відстані близько 3 км до с. Спаське між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт з приводу начебто викрадених грошей сестри ОСОБА_1 в гостях у останньої, які нібито викрала ОСОБА_2 . Під час конфлікту ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом вказаного автомобіля, наніс кулаком правої руки два удари в голову ОСОБА_2 , яка сиділа на пасажирському сидінні. В свою чергу ОСОБА_2 з метою захисту також нанесла два удари кулаком правої руки у голову та живіт ОСОБА_1 , після чого останній зупинив автомобіль, дістав з кишені водійських дверей металевий ріжковий ключ та наніс ним ОСОБА_2 два удари в голову. Від нанесених ударів ОСОБА_2 почала стогнати. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на вбивство ОСОБА_2 Після цього ОСОБА_1 24 липня 2019 року приблизно о 02 годин 17 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, вийшов з салону автомобіля, витягнув з нього ОСОБА_2 , кинув її на землю та наніс чисельні удари ногами по обличчю та рукам, якими остання закривала голову. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті потерпілої, ОСОБА_1 взяв з кишені водійської двері свого автомобіля ніж та відтяг ОСОБА_2 у лісопосадку, де завдав їй два удари ножем у ліву бокову частину грудину клітину. Переконавшись, що ОСОБА_2 не має ознак життя, останній поїхав на автомобілі з місця скоєння злочину.

Своїми умисними противоправними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді рани в лобно-скроневій області справа, схожої на забій, п`яти ран в тім`яній області голови зліва потиличній області зліва з ознаками різаних, п`яти ран в потиличній області посередині і справа з ознаками різаних, синців навколо лівого ока в області лівої кисті руки, двох проникаючих колото-різаних поранень на боковій поверхні грудної клітини зліва на рівні можливо 6-го та 9-го межребір`я, багаточисленні садна на шиї, від яких остання померла.

Слідчий Роговий М.М. звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою. Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України віднесений до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, після вчиненого покинув місце скоєння злочину та переховувався від органів досудового розслідування з 24 липня 2019 р. з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років. Враховуючи вищевикладене, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, та перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_1 матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 18 жовтня 2019 р., однак завершити досудове розслідування та направити до суду обвинувальний акт до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо, так як необхідно виконати наступне: долучити висновок молекулярно - генетичної експертизи та висновок судової медичної експертизи; провести інші слідчі дії необхідність в яких може виникнути під час досудового розслідування, надати учасникам кримінального провадження доступ до матеріалів досудового розслідування; повідомити підозрюваному та його захиснику про відкриття стороною захисту відомостей, які містять документи та речові докази, які стороною захисту будуть використовуватися в суді як докази; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; вручити підозрюваному під відповідну розписку копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування.

Для виконання вказаних слідчих дій по кримінальному провадженні необхідно необхідний строк до 26 жовтня 2019 р.

Захисник Шепелєв А.О. заперечує проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 Слідчий повинен надати документи щодо ризику, а не тільки його назву. Вважає, що можна змінити на запобіжний захід домашній арешт, враховуючи наявність у підозрюваного постійного місця проживання.

Захисник Довгаль С.М. заперечує проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , клопотання повинно містити інші обґрунтування ризиків, докази підозри не вказують на причетність ОСОБА_1 до злочину, відсутнє обгунтування арешту, та не встановлено чому не можливо обрати інший захід.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечує в продовженні строку запобіжного заходу, просить обрати домашній арешт.

Прокурор підтримала заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його та продовженні запобіжного заходу тримання під вартою, оскільки ризик, на який посилається слідчий повністю підтверджений та не втратив свого значення.

Суд, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи слідчого, прокурора, захисника, підозрюваного у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України вважає його обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підозра ОСОБА_1 підтверджено наявними у слідства доказами безпосередньо дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою, який був продовжений ОСОБА_1 ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2019 р., перебіг якого спливає 18 жовтня 2019 р., суд враховує вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою та наявності вказаного ризику, суд, відповідно до ст. 178 КПК України враховує вагомість вказаних вище доказів, які є достатніми для висновку про обґрунтовану підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, суворість покарання за вказаними статтями КК України у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, дані про особу підозрюваного, відсутні відомості про наявність хвороб, які б виключали застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у провадженні наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був встановлений Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою та при продовженні строку тримання під вартою.

В наслідок чого, суд вважає, що перебування на волі ОСОБА_1 буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 жовтня 2019 р., якого буде достатньо для виконання процесуальних дій пов`язаних із долученням висновків експертиз.

При перевірці наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризики втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Посилання сторони захисту на відсутність ризику та інші обставини, що дають підстави для відмови в задоволенні клопотання слідчого, суд вважає як обраною ними позицією щодо захисту на підставі закону. Однак при цьому суд враховує, що захист не навів суду належних та беззаперечних доказів, щодо втрати ризику, які були встановлені Новомосковським міськрайонним судом при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_1 триманні під вартою.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р. ЄСПП зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Виходячи з заявлено слідчим об`єму слідчих дій, які йому необхідно провести для закінчення кримінального провадження, то суд вважає, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 необхідно продовжити до 26 жовтня 2019 р., що буде достатнім для виконання слідчим відповідних процесуальних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196,199 КПК України, суд,

постановив :

продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою до 26 жовтня 2019 року.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань №4 управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення повного тесту ухвали.

Слідчий суддя Лила В.М.