Рішення № 85186286, 10.10.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2647/18

Провадження № 2/165/119/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійни вимоги щодо предмету спору Виконавчий комітет Нововолинської міської ради, як орган опіки та піклування, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

16 жовтня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 26 листопада 2011 року по 27 серпня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . У цьому шлюбі народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що з часу народження дочки відповідач ніколи не приділяв належної уваги дитині, не приймав участі в її вихованні та не цікавився здоров`ям ОСОБА_7 . За рішенням Нововолинського міського суду від 02 грудня 2016 року з ОСОБА_3 в її користь стягуються аліменти на утримання ОСОБА_6 в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 19 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. Аліменти за рішенням суду відповідач вчасно не сплачує і станом на 01 вересня 2018 року заборгованість становить 26 420 грн. Байдужість зі сторони відповідача, на її думку, пояснюється тим, що він тривалий час зловживав наркотичними засобами та з 23 листопада 2016 року відбував покарання у виді позбавлення волі за вироком Нововолинського міського суду від 24 травня 2016 року, яким його засуджено вчинення злочинів, передбачених за ч.1, ч.2 ст.307, ст.70 КК України. Будучи на волі чи перебуваючи в колонії відповідач жодних листів та телефонних дзвінків до дитини не здійснював, життям дитини, здоров`ям та успіхами дитини не цікавився. Більше того, останній здійснював перешкоди щодо оздоровлення та відпочинку дочки, лише за рішенням суду вона змогла вивезти дитину та оздоровити. Оскільки відповідач самоухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться дитиною, не проявляє жодної батьківської турботи, не приймає участі в утриманні та вихованні ОСОБА_6 та беручи до уваги рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради, яким затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дочки, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути в її користь з відповідача 3000 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката та 704,80 грн. судового збору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 . позов підтримали з підстав наведених у ньому, просили його задоволити. Позивач на обґрунтування позову зазначила, що лише після одруження з ОСОБА_3 довідалася про його наркотичну залежність. За збут наркотичних засобів останній був судимий та відбував покарання у виді позбавлення волі. Допомогу при народженні дитини в розмірі 12 тисяч гривень він витратив на придбання наркотиків. Крім того, без її згоди, продавав належні їй золоті прикраси. Неодноразово відповідач обіцяв їй позбутися залежності, лікувався в реабілітаційних центрах, однак зробити обіцяного так і не зміг. Більше того, відповідач не ночував вдома, обманював її, дочка батька ніколи не знала. На прогулянці з дочкою, коли тій було два роки, зламав дитині ключицю. Аліментів він не сплачував, інколи пересилала їй кошти його тітка. На даний час теперішній її чоловік проявляє належну увагу дитині, має її за дочку і сама ОСОБА_6 вважає його своїм батьком. Зазначила, що відповідач надалі купує у сусіда та вживає наркотичні засоби, тобто на шлях виправлення не став.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 просив відмовити в позові. Дійсно мав наркотичну залежність та з 2015 року по 2018 рік перебував у місцях позбавлення волі. Будучи там телефонував позивачу, однак та його ігнорувала. На даний час перебуває під адміністративним наглядом, з лютого по серпень 2019 року лікувався в реабілітаційному центрі, а з 2014 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Про здоров`я та успіхи дитини йому нічого невідомо, неодноразово його тітка розповідала про дочку. В який день народилася ОСОБА_11 він також не пам`ятає. Свої заперечення виклав у відзиві, що долучив до матеріалів справи (а.с.96-97).

Представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовити у позові, оскільки її довіритель тривалий час перебував в місцях позбавлення волі і за обставин, що склалися не міг приділити належної уваги дитині та матеріально забезпечувати її. В майбутньому буде відновлювати зв`язок з дочкою, цікавитися успіхами та здоров`ям останньої. Вважає позбавлення батьківських прав виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та і для самої дитини. В даному випадку застосування такої міри не обґрунтовано позивачем, а тому просила відмовити у позові.

Представник третьої особи - начальник служби у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Думич І.О. подала до суду письмову заяву, у якій просила суд розглядати справу у її відсутності і взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 18 вересня 2018 року №332, не заперечила щодо задоволення позову (а.с.71).

Свідок ОСОБА_12 судовому засіданні показала, що з товаришує з позивачем, їх діти відвідували одну групу в дитячому садку. За час дружби, а це понад чотири роки, батька ОСОБА_7 ніколи не бачила, більше того дитина жодного разу про нього не згадувала. З ОСОБА_1 також раніше працювала і неодноразово, після закінчення робочого дня та просила співробітників провести її додому, оскільки мали місце випадки, коли ОСОБА_3 погрожував, душив і мало що не збив її разом з дитиною на пішохідному переході автомобілем. Крім того, після прогулянки з батьком дитина отримала перелом ключиці. Їй відомо, що відповідач не вітає дитину у її день народження, не відвідував в лікарні та не телефонував. Малолітня ОСОБА_11 називає батьком теперішнього чоловіка ОСОБА_1 , разом з ним відпочивала в Туреччині. Також, їй відомо про те, що тітка відповідача пересилала дитині подарунок в лікарню та декілька разів передавала кошти.

Свідок ОСОБА_13 показала, що є сестрою позивача, знає, що після народження дочки відповідача дратували крики новонародженої дитини, в подальшому він не цікавився дочкою, майно сім`ї виносив та продавав з метою придбання наркотиків. Через рік такого сумісного проживання позивач покинула чоловіка і переїхала проживати до неї. Однак відповідач переслідував сестру, погрожував та навіть був випадок коли він приставляв ножа до горла ОСОБА_1 . Після чого, погрози висловлювалися ним по телефону, ОСОБА_3 говорив що поб`є ОСОБА_14 чи зіб`є машиною, що і намагався зробити, будучи за кермом. Сама ОСОБА_11 не пам`ятає свого батька і про нього не згадує. Після прогулянки дитини разом з батьком, ОСОБА_7 у віці двох років, отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ключиці.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що є подругою позивача, з 2010 року товаришують, оскільки їх діти навчаються разом в школі. Батька дитини - відповідача ОСОБА_3 жодного разу не бачила, останній ніколи не приходив на святкування дня народження ОСОБА_7 та ніколи не відвідував дитину в школі. Малолітня вважає батьком іншого чоловіка. Стосовно подарунків зі сторони ОСОБА_3 їй нічого невідомо, в її присутності дитина ніколи не згадувала свого батька. Знає про випадок коли після прогулянки з відповідачем ОСОБА_11 була травмована.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що є тіткою відповідача. Її племінник дійсно був наркозалежним, через що й розлучився з позивачем. Знає, що після народження дитини, її сестра допомагала їх сім`ї, готувала їжу і приносила їм додому. Заперечила той факт, що ОСОБА_3 ображав свою дружину та те, що він самоухилився від виконання батьківських обов`язків. Вважає, що саме ОСОБА_1 перешкоджає зустрічі батька з дочкою. Також повідомила, що із власного сімейного бюджету пересилала позивачу щомісячно кошти на утримання ОСОБА_7 . Про випадок з переломом ключиці у дитини знає, однак ОСОБА_3 її запевнив, що умисно цього не робив. Відповідач став на шлях виправлення, проживає з нею та перебуває під її наглядом, крім того працевлаштувався і має намір добросовісно виконувати свої батьківські обов`язки відносно дочки ОСОБА_7.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та його представника, покази свідків, думку представника третьої особи викладену в заяві, дослідивши письмові докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за рішенням Нововолинського міського суду від 27 серпня 2014 року (а.с.9,113).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с.8), батьком останньої значиться відповідач ОСОБА_3 , а матір`ю позивач ОСОБА_17

Вдруге одружившись позивач змінила своє прізвище на ОСОБА_3 (а.с.114).

У судовому засіданні встановлено, що малолітня ОСОБА_6 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.117).

За рішенням Нововолинського міського суду від 02 грудня 2016 року з відповідача ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_17 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. до досягнення нею повноліття, починаючи з дня звернення до суду з позовом, а саме з 19 липня 2016 року (а.с.10).

Постановою державного виконавця Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Курієм О.О. від 16 січня 2017 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа виданого за вищевказаним рішенням суду (а.с.15) і постановою від 22 червня 2018 року провадження передано на виконання до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області (а.с.16).

Згідно розрахунку наданого головним державним виконавцем Ільницькою О.І. Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 03 вересня 2019 року, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2018 року становить 26 420 грн. (а.с.17-18).

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 24 травня 2016 року відповідач ОСОБА_3 за ч.1, ч.2 ст.307, ст.70 КК України був засуджений до трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна і з 23 листопада 2016 року відбував покарання у ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40» (а.с.20).

Перебуваючи в даній установі, відповідач отримував дохід, що підтверджується довідкою виданою головним бухгалтером колонії за №36 від 24 вересня 2018 року (а.с.19).

Рішенням Нововолинського міського суду від 01 квітня 2016 року встановлено, а тому не підлягає доказуванню, що ОСОБА_3 жодного разу не приходив до своєї дочки, участі у її вихованні не приймав, між сторонами у справі виникали суперечки та конфлікти, відповідач погрожував позивачу фізичною розправою. Вищевикладені обставини підтверджуються висновком за матеріалами ЄО Нововолинського МВ УМВС та листами Нововолинського МВ УМВС на ім`я позивача щодо дій відповідача. За вищезазначеним рішенням суду громадянці України ОСОБА_6 , без згоди та супроводу її батька ОСОБА_3 надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до країн Шенгенської зони, Болгарії, Туреччини, Єгипту, Об`єднаних Арабських Еміратів у супроводі матері ОСОБА_17 на строк 3 роки, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили (а.с.12-14).

Згідно довідки Нововолинської ДНЗ №1 Нововолинської міської ради Волинської області від 16 серпня 2018 року, малолітня ОСОБА_6 відвідувала освітній заклад з 01 вересня 2014 року по 20 травня 2016 року і у вихованні, навчанні та догляді за дитиною, а також оплаті за харчування дитини у закладі брала участь лише мама (а.с.11).

Довідкою Нововолинської ЗОШ №3 Нововолинської міської ради Волинської області від 04 лютого 2019 року стверджується, що за період навчання ОСОБА_6 у школі, тобто з 01 вересня 2018 року по час видачі такої довідки, ОСОБА_3 на батьківські збори не з`являвся, поведінкою дочки та результатами навчання не цікавився, допомоги в організації класних справ не надавав (а.с.118). Аналогічні факти підтвердила в довідці від 22 квітня 2019 року учитель-логопед ОСОБА_19 (а.с.119).

Керівник центру Волинського обласного благодійного фонду «Карітас-Волинь» Скриннікова Вікторія у листі від 10 червня 2019 року повідомила, що ОСОБА_6 відвідувала центр та мала чотири консультації з психологом. За результатами відповідей дитини зроблено висновок, що ОСОБА_11 вважає своїм батьком теперішнього чоловіка мами. Саме про ОСОБА_21 вона часто згадує і сумує, коли того немає. Іншого тата вона не знала та ні разу про нього не згадувала (а.с.120).

Згідно висновку органу опіки і піклування 18 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_3 участі у вихованні та утриманні своєї дочки ОСОБА_6 не приймає, не цікавиться її здоров`ям та вихованням, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с.22).

Виконавчий комітет Нововолинської міської ради, рішенням від 18 вересня 2018 року за №332 затвердив висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його дочки ОСОБА_6 , 2012 року народження. року народження (а.с.18).

Випадок з травмуванням дитини, який мав місце під час прогулянки з батьком, у судовому засіданні підтверджено показами свідків та матеріалами цивільної справи, зокрема довідкою Нововолинської ЦМЛ та копією повідомлення з приймального відділення в поліклініку лікарні до лікаря-травматолога (а.с.121-122), а тому суд, при ухваленні рішення у справі, даний факт бере до уваги.

Крім того, відповідач на підтвердження своїх заперечень надав квитанції по сплаті коштів в рахунок аліментів, однак свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що саме вона із власного сімейного б`юджету перераховувала кошти позивачу від імені ОСОБА_3 , а тому наявні квитанції ніяким чином не підтверджують свідоме ставлення відповідача до обов`язку матеріально забезпечувати дочку.

У судовому засіданні встановлено, що перебуваючи у місцях позбавлення волі ОСОБА_3 лише раз, через засоби зв`язку, виявив бажання поспілкуватися з дочкою, що було підтверджено позивачем ОСОБА_1 Малолітня ОСОБА_6 не знає свого батька, таким вважає теперішнього чоловіка своєї матері.

Ухилення відповідача він виконання своїх батьківських обов`язків підтверджено у судовому засіданні показами свідків, які зазначали, що ОСОБА_6 ніколи не цікавився дочкою, вів аморальний спосіб життя та проявляв неповагу до позивача, намагався вчинити неправомірні дії щодо неї та дитини. Вищевикладені обставини підтверджуються також поясненнями відповідача, який підтвердив, що з 2014 року по теперішній час перебуває на обліку у лікаря-нарколога.

Згідно ч.1 ст.165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як передбачено в ст.ст. 11,12,14 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд встановлює, що свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками мало місце. Після звільнення з місць позбавлення волі останній ні разу не бачив своєї дочки ОСОБА_6 та не проявляв до неї жодної турботи. Останній зловживає наркотичними засобами, під час нагляду відповідачем за дочкою, остання отримала серйозну травму.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Враховуючи наведені норми, суд повно, об`єктивно та всебічно дослідивши всі матеріали справи і проаналізувавши їх в сукупності, виходячи виключно з інтересів малолітньої дитини, беручи до уваги те, що відповідач не піклується про дочку, не проявляє турботи про стан її здоров`я та належні умови зростання і враховуючи позитивний висновок органу опіки і піклування, суд позбавляє відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_6 .

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача в користь позивача 704,80 грн. сплаченого судового збору, що підтверджені документально ( а.с.1).

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, бере до уваги ту обставину, що договір про надання правничої допомоги позивач уклала з Улибіним-Вельгусом В.В. (а.с.24), однак представляла її інтереси в суді інший адвокат Улибіна-Вельгус М.В. Відтак, беручи до уваги наданий розрахунок (а.с.26), отримані і документально підтверджені послуги адвоката Улибіна-Вельгуса В.В. (а.с. 25,27), з врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих послуг, суд стягує з відповідача ОСОБА_23 в користь позивача ОСОБА_1 1300 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката, тобто за виключенням вартості участі у судовому засіданні адвоката Улибіна-Вельгуса В.В.

Керуючись: ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України, на підставі ст.150, ст.164, ст.165, ст.166 СК України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , Волинська область в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору та 1300 (одна тисяча триста) грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 2004 (дві тисячі чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Нововолинський міський до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2019 року.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк