Вирок № 85184325, 24.10.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1111/17

Провадження № 1-кп/603/25/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: Іванчука В. М.

при секретарі Швець Н.С.

номер кримінального провадження 12016210060000318, внесеного 21 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Матків, Турківського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора: Шимоновича Ю.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого: Андрусенка І.Я.

потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих: Соботник В.Й.

цивільного позивача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2016 року, обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою від міста Бучач до села Переволока Бучацького району. О 12 год. 30 хв., обвинувачений ОСОБА_1 керуючи автомобілем зі швидкістю 10 км/год, наблизився до нерегульованого перехрестя, автодороги «Івано-Франківськ - Бучач - Тернопіль».

В цей час головною дорогою «Івано-Франківськ - Бучач - Тернопіль», до перехрестя зі сторони міста Івано-Франківськ, наближався технічно справний автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , з п`ятьма пасажирами в салоні. ОСОБА_5 вів автомобіль в межах своєї смуги з дозволеною на даній ділянці дороги швидкістю 90 км/год.

Під час керування автомобілем, обвинувачений ОСОБА_1 не був достатньо уважним тa не стежив належним чином за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3. (б, д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями.

Порушуючи вимоги вищевказаних пунктів ПДР України, обвинувачений ОСОБА_1 не надав переваги в русі автомобілю, яким керував ОСОБА_5 , та виїхав на перехрестя з другорядної дороги, чим допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», внаслідок чого пасажири автомобіля «Mercedes-Benz» отримали тілесні ушкодження, а саме: ОСОБА_2 у вигляді забою шийного відділу спинного мозку, перелому зуба другого шийного хребця, струс головного мозку, підапоневротичної гематоми правої скроневої ділянки, забою лівої вушної раковини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення; потерпіла ОСОБА_4 у вигляді двох ран в ділянці правої сідниці а також множинні гематоми верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (понад 21 день) розладу здоров`я; потерпіла ОСОБА_3 у вигляді рани спини, ділянки правого плечового суглобу та правого плеча, правої клубової ділянки та правого стегна, просторий рубець в ділянці правого надпліччя, правої лопатки, зовнішньої поверхні правого плеча, просторий рубець в ділянці правої сідниці, просторий рубець в ділянці правого стегна, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (понад 21 день) розладу здоров`я.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3. (б, д); 16.3.; 16.11. ПДР України та дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням даної ДТП та спричинення потерпілій ОСОБА_2 тяжких, а потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинуваченні кримінального правопорушення визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і даючи суду покази, повністю підтвердив факт та обставини скоєння ним вищезазначеного у вироку кримінального правопорушення, зокрема, пояснив, що 21 серпня 2016 року близько 13:00 год., рухався своїм транспортним засобом з м.Бучач в сторону с.Переволока, Бучацького району Тернопільської області. Наблизившись до перехрестя автомобільної дороги «Івано-Франківськ - Бучач - Тернопіль», обвинувачений виїхав на перехрестя, не помітивши, що в цей час головною дорогою рухався автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого відбулось зіткненя вказаних транспортних засобів.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують та відмовився від їх дослідження під час судового розгляду. Цивільний позов позивача ОСОБА_5 визнав частково на суму 5000 грн., посилаючись на те, що він є інвалідом 3 групи, ніде не працює та має на утриманні неповнолітню дитину.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, зазначивши, що до обвинуваченого ОСОБА_1 претензій матеріального чи морального характеру не має. Цивільний позов про стягнення із цивільного відповідача – страхової компанії «Провідна» на її користь матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 42135,37 грн. підтримала.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, претензій матеріального чи морального характеру не має. Цивільний позов про стягнення із цивільного відповідача – страхової компанії «Провідна» на її користь матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 29665 грн. підтримала.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, претензій матеріального чи морального характеру не має. Заявлений цивільний позов про стягнення із цивільного відповідача – страхової компанії «Провідна» на її користь матеріальної та моральної шкоди, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на загальну суму 21387,87 грн. підтримала.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, суд відповідно до ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зібраних у ході досудового слідства, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, тому, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

Враховуючи, що обвинувачений кримінальне правопорушення вчинив з необережності, не в стані алкогольного сп`яніння, а також думку потерпілих та їх представника, суд вважає за можливе не призначати обвинуваченому ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому, враховуючи сукупність пом`якшуючих обставин покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, думку потерпілих, які претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не мають, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому, вважає за доцільне у відповідності до ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України, що буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки за вищенаведених обставин, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить звільнити його від відбування покарання у зв`язку із застосуванням Закону України «Про амністію у 2016 році», на підставі клопотання від 04.09.2018 року, згідно якого захисник обвинуваченого ОСОБА_6 просить звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», як особу, яка на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідом третьої групи.

Прокурор Шимонович Ю.І., в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення зазначеного клопотання.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_7 також не заперечили щодо застосування амністії до обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" встановлено, що встановивши на стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до п.«г», ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року № 1810-VIII, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», визнаний інвалідом 3 групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААЕ №2833618997 від 18.11.2009 року.

Згідно ст.12 КК України злочин, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 відноситься до необережних тяжких злочинів.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась, тому, суд приходить до висновку, що наявні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі п.«г», ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки останній вчинив необережний тяжкий злочин та є інвалідом ІІІ групи.

Також, в ході розгляду даного кримінального провадження потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заявлено цивільні позови до Страхової компанії «Провідна», яку залучено в якості відповідача згідно ухвали від 09.10.2017 року, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме: в користь потерпілої ОСОБА_2 42135,37 грн. матеріальної та моральної шкоди, з яких: 8487,87 грн. – витрати на придбання ліків та медикаментів; 23647,50 грн. – втрачений дохід; 10 000 грн. – моральна шкода; в користь потерпілої ОСОБА_3 29665 грн. матеріальної та моральної шкоди, з яких: 465 грн. – витрати на придбання ліків та медикаментів; 19200 грн. – втрачений дохід та 10 000 грн. – моральна шкода; в користь потерпілої ОСОБА_4 21387,87 грн., з яких: 8487,87 грн. – витрати на придбання ліків та медикаментів; 2900 грн. – втрачений дохід та 10 000 грн. – моральна шкода.

В обґрунтування зазначених позовних вимог потерпілі посилаються на те, що внаслідок ДТП, яка мала місце 21 серпня 2016 року близько 13:00 год., вони отримали тілесні ушкодження, зокрема: потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді забою шийного відділу спинного мозку, перелому зуба другого шийного хребця, струс головного мозку, підапоневротичної гематоми правої скроневої ділянки, забою лівої вушної раковини; потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді ран, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; потерпіла ОСОБА_4 отримала дві рани в ділянці правої сідниці, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. У зв`язку з наведеним, потерпілі вказують, що зазнали матеріальних витрат на придбання ліків та медикаментів.

Обгрунтовуючи вимогу про відшкодування втраченого доходу, потерпілі посилаються на те, що внаслідок ДТП вони не мали змоги працювати, оскільки певний час знаходились на лікуванні. У зв`язку з наведеним просять стягнути з СК «Провідна» в їх користь суму втраченого доходу, виходячи з розрахунку розміру середньомісячного доходу (мінімальної заробітної плати) на кількість місяців, протягом яких потерпілі не працювали та перебували на лікуванні (потерпіла ОСОБА_2 - 2628 грн. х 9 місяців = 23647 грн.; потерпіла ОСОБА_3 – 3200 х 6 місяців = 19200 грн.; потерпіла ОСОБА_4 – 1450 х 2 місяці=2900 грн.).

Крім того, потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у своїх позовних заявах вказують на те, що внаслідок ДТП їм було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя.

Представник цивільного відповідача – страхової компанії «Провідна», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься письмове заперечення представника СК «Провідна», в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні цивільних позовів до СК «Провідна» повністю з тих підстав, що страховик зобов`язаний в межах встановлених законом лімітів, відшкодувати потерпілому лише ту шкоду, яка обов`язково має бути підтверджено документально: чеками, накладними, квитанціями, які підтверджені медичними закладами із встановленням діагнозу з призначенням курсу лікування та препаратів із зазначенням причини лікування. Щодо відшкодування моральної шкоди, зазначає, що страхове відшкодування моральної шкоди, є похідним від виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю та визначається у розмірі 5% від страхової виплати. Також зазначає, що між сторонами склались позадоговірні відносини, які випливають з обов`язків страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/7271234 від 07.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ СК «Провідна», тому збитки завдані потерпілим у даному кримінальному провадженні не відносяться до прямих, які спричинені внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. У зв`язку з наведеним, вважає, що ПрАТ СК «Провідна» не може бути цивільним відповідачем у даній справі.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності представника цивільного відповідача, суд прийшов до висновку про можливість з`ясувати всі обставини кримінального провадження з вирішенням цивільного позову без участі представника СК «Провідна».

Вирішуючи заявлені цивільні позови, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 07 квітня 2016 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та ПрАТ СК «Провідна», було укладено договір обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7271234, строком дії з 13.04.2016 року по 12.04.2017 року, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах керують забезпеченим транспортним засобом – «Рено Трафік», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Ст. 5 цього Закону передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода,що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно із п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

В судовому засіданні встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 була застрахована в порядку визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із встановленням лімітів виплати за шкоду завдану життю і здоров`ю в сумі 200 000 гривень та за шкоду завдану майну 100 000 гривень.

Також, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди здоров`ю потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , внаслідок чого останні понесли вимушені матеріальні витрати на: медичну допомогу, проведення діагностики стану здоров`я, курс лікування, придбання лікарських препаратів, що підтверджується наданими копіями товарних чеків, квитанцій та консультативних висновків. Дані витрати понесені в період лікування потерпілими та відповідно до медичних призначень, тобто вони направлені на відновлення стану здоров`я, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень після ДТП.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що цивільний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення з ПрАТ СК «Провідна» в їх користь втраченого доходу, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони. Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен повний склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причинний зв`язок, вина).

При обчисленні розміру упущеної вигоди позивача першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.

Позивач ОСОБА_2 обґрунтовуючи вимогу про відшкодування втраченого доходу на підставі ст. 1198 ЦК України надала суду відомості податкової Декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, згідно якої дохід ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за період 2015 року становив 31 530 грн.

Враховуючи наведене, втрачений дохід потерпілої ОСОБА_2 підлягає обчисленню наступним чином: 31 530/12=2627,50 – середньомісячний заробіток потерпілої ОСОБА_2 за 2015 рік. Таким чином, втрачений дохід потерпілої ОСОБА_2 внаслідок ДТП становить 23647,50 грн. (2627,50 х 9 місяців), тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суму відшкодування втраченого доходу розраховують на підставі ч.2 ст.1195 ЦК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку, якщо її право не було б порушено, а також причинний зв`язок між цією шкодою та діями відповідача згідно вимог ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України покладається на позивача, тому потерпілі повинні довести, що вони могли і повинні були отримати наступні доходи, зокрема, потерпіла ОСОБА_3 за період 6 місяців – доходи в розмірі 19200 грн; потерпіла ОСОБА_4 за період з серпня 2016 року до кінця вересня 2016 року – доходи в розмірі 2900 грн.

Таким чином, позивачі повинні довести не лише, що вони могли і повинні були отримати доходи в вищезазначеному розмірі, але й те, що тільки неправомірні дії обвинуваченого стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила їх можливості отримати доходи.

Доказів підтверджуючих зазначені обставини потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду надано не було, тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується моральна шкода в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду , заподіяну здоров`ю фізичної особи .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди крім матеріальної шкоди, потерпілим завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя.

Враховуюче те, що страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 становить 32135,37 грн.; потерпілої ОСОБА_3 – 465 грн.; потерпілої ОСОБА_4 – 8487,87 грн., отже моральна шкода, яка підлягає стягненню з ПрАТ СК «Провідна» в користь потерпілих становить: 1606.76 грн. в користь потерпілої ОСОБА_2 ; 23,25 грн. в користь потерпілої ОСОБА_8 . ОСОБА_9 ; 424,40 грн. в користь потерпілої ОСОБА_4 . У задоволенні іншої частини вимог потерпілих слід відмовити.

Щодо цивільного позову ОСОБА_5 про: стягнення з ПрАТ СК «Провідна» майнової шкоди в сумі 136608 грн. 11 коп, яка полягає у вартості відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди; стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 30 000 грн. а також стягнення з ПрАТ СК «Провідна», ОСОБА_1 в солідарному порядку 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 р. зробила висновки, відповідно до яких у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Зі змісту висновку експерта №6.2-52 від 31.05.2019 року Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 136608,11 грн.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, а саме, вартості відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI», підлягають до задоволення та з відповідача ПрАТ СК «Провідна» необхідно стягнути на користь цивільного позивача ОСОБА_5 136608,11 грн. матеріальної шкоди.

Обгрунтовуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, цивільний позивач ОСОБА_5 посилається на те, що внаслідок ДТП йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, та інші негативні явища внаслідок пошкодження автомобіля, його ремонту, неможливості його експлуатації через тривалість ремонту, необхідності відшукування коштів на ремонт, тривалості юридичних процедур пов`язаних з зібранням необхідних документів, поїздок до слідчих та судових органів.

Моральна шкода яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження автомобіля, цивільний позивач оцінює на суму 30000 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються розяснення, викладені у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тривалість і характер страждань, істотність вимушених змін у житті потерпілого і виробничих стосунках та інш. Також, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що цивільний позивач внаслідок ДТП змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку із пошкодженням його транспортного засобу, внаслідок чого зазнав душевних стражданнях, моральних переживаннях, порушення нормальних життєвих зв`язків.

З огляду на викладене, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, суд вважає достатнім в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути на користь цивільного позивача ОСОБА_5 10000 грн.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що моральні страждання полягають у необхідності ремонту транспортного засобу, неможливості його експлуатації через тривалість ремонту, необхідності відшукування коштів на ремонт та тривалості юридичних процедур пов`язаних з зібранням необхідних документів, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених доводів потерпілий суду не надав.

Частиною другою статті 120 КПК України встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, що передбачено ч.1 ст.124 КПК України.

При цьому, суд вважає безпідставною позовну вимогу цивільного позивача ОСОБА_5 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки жодних документів, підтверджуючих витрати цивільного позивача на надання правничої допомоги матеріали справи не містять.

Процесуальні витрати на залучення експерта та проведення по справі судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд ,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно п. "г" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання призначеного даним вироком.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ПрАТ СК «Провідна» про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ СК «Провідна» в користь ОСОБА_2 8487,87 майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням, 23647,50 грн. втраченого доходу та 1606,76 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ПрАТ СК «Провідна» про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ СК «Провідна» в користь ОСОБА_3 465 грн. майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням та 23,25 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ПрАТ СК «Провідна» про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_4 8487,87 майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням та 484,20 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ПрАТ СК «Провідна» про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_5 136608,11 грн. майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 10000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, зокрема:

- 1145,30 грн. за проведену судову-автотехнічну експертизу №688/16-22 від 07.11.2016 року;

- 1145,30 грн. за проведену судову-автотехнічну експертизу №689/16-22 від 08.11.2016 року;

- 2512,16 грн. за проведену судову автотоварознавчу експертизу №6.2-52/19 від 31.05.2019 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 23.08.2016 року на транспортний засіб марки «Mersedes-Benz Sprinter 316», номерний знак НОМЕР_2 та транспортний засіб марки «Renaul Тrafik», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя В. М. Іванчук