Рішення № 85182671, 21.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1611/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Сидорак М.А.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69, Код ЄДРПОУ 02010793) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому згідно уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 78589,07 грн. заборгованості за проживання та комунальні послуги. В обгрунтування позову покликається на те, що відповідач проживає у приміщенні бібліотеки Львівського національного медичного університету Імені Данила Галицького. За користування (проживання, споживання) приміщенням ОСОБА_2 сплачувала плату відповідно до ЗУ "Про житлово- комунальні послуги" та інших чинних нормативних актів. Проте згодом відповідач заборгувала плату за користування ( проживання, споживання ) цим приміщенням у сумі 78589,07 грн. Посилається на вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якими споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Просить позов задовольнити, а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 16.04.2018 р. у справі відкрито провадження.

Провадження у справі не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила такі задовольнити. Надала аналогічні викладеним у позові пояснення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула. Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за адресою реєстрації. Конверти із вмістом судової повістки повернулися до суду із зазначенням причини «за закінченням встановленого строку зберігання». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення чи про розгляд справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи, права та обов`язки сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач у позові зазначає, що відповідач ОСОБА_2 проживає у приміщенні бібліотеки Львівського національного медичного університету Імені Данила Галицького та повинна сплачувати плату за користування (проживання, споживання) приміщенням, оскільки зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. До матеріалів позовної заяви представник позивача як доказ підстави звернення до суду надав лише розрахунок заборгованості.

Позивач листом № 01-14/56 від 29.01.2019 р. (а.с. 64) повідомив суд, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована і проживає у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , яке знаходиться на балансі ЛНУ ім. Данила Галицького з 1990 р. Також цим листом позивач повідомив суд, що АДРЕСА_3 не відноситься ні до державного, ні до відомчого житлових фондів, а є майновим комплексом, що знаходиться на балансі позивача, а саме науково-медичною бібліотекою ЛНМУ ім. Д. Галицького. Приміщення в якому проживає відповідач, були надані їй в користування згідно рішення ректорату та профспілки університету сім`ї співробітників університету.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Обов`язок відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати отримані житлово-комунальні послуги лежить на позивачі.

Представник позивача посилалась на те, що ОСОБА_2 проживає у приміщенні бібліотеки, відтак є споживачем послуг, і тому з неї повинні стягуватись плата за проживання та за житлово-комунальні послуги.

Ст.10 ЖК УРСР зазначено такі житлові обов`язки громадян: дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають; використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення; додержувати правил користування жилими приміщеннями; економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Ст. 379 ЦК України передбачає, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, житлове приміщення (житлова кімната у гуртожитку) - опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів щодо шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів, іонізуючого випромінювання.

Позивач як підставу стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за проживання та комунальні послуги зазначив те, що остання проживає у приміщенні бібліотеки. Проте, приміщення бібліотеки університету не може вважатись приміщенням, що призначене та придатне для постійного або тимчасового проживання в ньому. Більше того, у наданій представником позивача копії ухвали апеляційного суду Львівської області від 13.03.2008 р., зазначено, що «статус будинку не змінювався, такий не визнавався в установленому законом порядку житловим» (а.с.116).

Позивач у листі № 01-14/56 від 29.01.2019 р. зазначив, що приміщення науково-медичної бібліотеки ЛНМУ ім. Д. Галицького були надані відповідачу ОСОБА_2 в користування згідно рішення ректорату та профспілки університету сім`ї співробітників університету. Проте, належним чином завірена копія рішення ректорату та профспілки університету до матеріалів справи не долучена.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Представником позивача не надано достатніх, належних та допустимих доказів підставності позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 плати за проживання та комунальні послуги. Тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258,259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69, Код ЄДРПОУ 02010793) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького.

Повний текст судового рішення складений 25.10.2019 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.