Рішення № 85182449, 24.10.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

24.10.2019 Справа № 2/337/185/2019

ЄУН 337/3921/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

при секретарі - Шаповалової А.В.

представника відповідача -Давидова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ вул. Грушевського буд. 1-Б) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місто реєстрації: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

04.09.2018 року представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.04.2014 року у розмірі 52183,19 грн, посилаючись на неналежне виконання своїх зобов`язань з боку відповідача.

Відповідно до протоколу про повторний автоматизований розподіл судової справи, справу передано у провадження судді Салтан Л.Г.

Ухвалою судді від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні, відповідачеві визначений строк на подання відзиву.

Заявлені позовні вимоги відповідач не визнав, відповідач надав відзив на позов, в якому виклав заперечення, вважаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

У судові засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, з заявами про відкладення судового засідання не зверталися, у позові позивач просив розглядати справу у його відсутність, представник відповідача також звернувся до суду з заявою щодо розгляду справи у його відсутність.

У відповідності до вимог ст.223 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності учасників провадження.

Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити наявність матеріальних та процесуальних підстав для зміни причини формулювання звільнення позивача з підприємства - тобто встановити наявність права позивача на дострокове припинення контракту у зв`язку з порушенням його трудових норм та процедуру розгляду відповідачем такої підстави та прийняття відповідачем відповідного рішення за заявою робітника .

Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва ПАТ КБ ПРИВАТБАНК» змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ ПРИВАТБАНК».)

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір від 23.04.2014 року на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

За доводами позивача, відповідач в обумовлені правочином строки свої зобов`язання не виконував, станом на 02.07.2018 року згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 52183,19 грн., яка складається з наступного:

16083,61 грн - заборгованість за кредитом,

13441,46 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;

19697 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

В також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована частина)

2461.10 грн. - штраф (процентна складова).

Як зазначає позивач, даний Кредитний договір, за посиланнями позивача, складається з Анкети-Заяви Позичальника, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг, копії яких додані до позовної заяви

Однак, з наданої копії Анкети-Заяви від 23.04.2014 року не вбачається, яку саме кредитну картку бажав отримати відповідач і яка сума кредиту йому необхідна.

Проте, згідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток, наданого позивачем випливає, що існує чотири види кредитних карток «Універсальна» з різними умовами кредитування.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна, GOLD», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайтіhttps://privatbank.ua/terms/.

За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України для кредитного договору обов`язкова письмова форма. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. 2 ст. 205 ЦК України лише правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, відповідно до вказаних норм ст.ст. 205, 207, 1055 ЦК України договір кредиту є укладеним з моменту підписання сторонами умов договору, стосовно яких води дійшли згоди.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦПК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.

При цьому згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто в даному випадку діє презумпція вини цієї особи.

Частиною 1 статті 622 ЦК України визначено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, відповідно до ст. 81 ЦПК України у даному випадку тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання контрагентом (у даному випадку позичальником), а значить і зміст цих зобов`язань та розмір боргу, у тому числі пені та штрафів (відповідальності) лежить на кредиторі-позивачеві. Той факт, що згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України частина банківських умов і правил, розроблених позивачем, до яких з підписанням договору кредиту приєднується позичальник, є стандартними і позичальник замість них не може запропонувати свої умови, в контексті вимог закону про обов`язкову письмову форму договору кредиту, - не звільняє кредитора від обов`язку при укладенні договору надавати ці стандартні умови і правила позичальнику у письмовому вигляді і цей юридичний факт відповідно до ст. 81 ЦПК України має доводитися позивачем за допомогою письмових доказів.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 від 23.04.2013 року процентна ставка не зазначена, як і не зазначено розміру (кредитного ліміту), яку заявник бажав отримати за цією заявою

Також, у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 16083,61 гривень заборгованості за тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Проте, позивачем не вказано, яким чином, згідно до умов договору, вираховується заборгованість за тілом кредиту.

Крім того, в позовній заяві Банк просив стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16083,61 грн., проте в обґрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. При цьому позивач не зазначає яким чином збільшилося тіло кредиту. При цьому жодним належним доказом, зокрема бухгалтерськими документами, позивач не спростував доводи представника відповідача щодо зарахування певних сум на рахунок відповідача від інших фізичних осіб, оскільки відповідач продає речі через інтернет-ресурси, тому гроші надходять на її картку від покупців, а не надаються банком як кредит

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.05.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цій Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17провадження 14-131цс19

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено наступне.

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника є аналітичним документом банку, складений в односторонньому порядку і не погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторона ми договірних відносин та розміру боргу

Крім того, на підтвердження своїх позовних вимог Банком надано розрахунок заборгованості відповідача, та виписки по рахунку , які підписаний представником Банку, однак не завірені належним чином печаткою юридичної особи на кожному аркуші.

Належних і допустимих доказів заборгованості у відповідача у розумінні положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивач, при наявності процесуальної можливості, до районного суду не надав.

Судом не встановлено у справі поважних причин, з яких Банк не виконав свій процесуальний обов`язок вчасно надати докази на підтвердження свого позову.

Враховуючи наведене, суд не може вважати письмові докази - розрахунок заборгованості - надані позивачем, допустимим доказом обставин, викладених Банком у позовній заяві, а тому не має змоги зробити висновок про обгрунтованість доводів позивача, викладених у позові щодо розміру заборгованості відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано належного обґрунтування заявлених позовних вимог, а через не подання позивачем допустимих доказів у суду відсутня можливість зробити відповідні розрахунки та вірно встановити дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором б/н від 23.04.2014 року.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та вважає за необхідне у позові відмовити.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача не підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 599, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ вул.Грушевського буд. 1-Б) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місто реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.04.2014 року у розмірі 52183,19 грн -залишити без задоволення.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст виконаний 25.10.2019 року

Суддя: Л.Г. Салтан