Рішення № 85182195, 30.09.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3292/18 2/335/1492/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В. при секретарі Барсуковій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.04.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення умов договору, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на 28.02.2018 року має заборгованість у розмірі 18376,42 грн., яка складається з наступного: 2960,74 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 11564,42 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 2500 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 851,26 грн. – штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість по договору в розмірі 18376,42 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що заява на видачу кредиту підписана особисто позичальницею. Підписанням цієї заяви вона приєдналася до запропонованих банком «Умов та правил надання банківських послуг, тарифів. На думку представника позивача, дана заява є договором приєднання в силу вимог ч. 1 ст. 634 ЦК України. Також, він вважає, що банком не пропущена загальна позовна давність і, посилаючись на те, що порушення умов кредитного договору тривають, відсутні підстави для її застосування.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає що відсутня кредитна заборгованість перед банком, оскільки банком пропущена позовна давність для звернення до суду, неустойка нарахована за весь період дії кредитного договору без урахування спеціальної позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи законних інтересів.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України,, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 11.04.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідачка підписала 11.04.2012 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, але в даній заяві відсутня помітка щодо послуг, які саме надаються позичальниці та відсутня сума кредитного ліміту, встановленого для ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 11.04.2012 року, згідно якого у відповідачки утворилася заборгованість, яка станом на 28.02.2018 року становила 18376,42 грн., яка складається з наступного: 2960,74 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 11564,42 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 2500 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 851,26 грн. – штраф (процентна складова).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідачкою по справі надано суду заяву про застосування до позовних вимог загальної позовної давності, яку вона підтримала у судовому засіданні.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними місячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку чергового платежу.

Згідно умов кредитного договору № б/н від 11.04.2012 року передбачено погашення відсотків за користування кредитом періодичними щомісячними платежами.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними місячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку чергового платежу. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс15.

Останній платіж, як вбачається з розрахунку АТ КБ «Приватбанк», який представник банку додав до матеріалів позовної заяви, в розмірі 500 грн. відповідачка здійснила 12.12.2013 року, а отже строк позовної давності сплив 11.12.2016 року. А позовну заяву про стягнення з неї кредитної заборгованості було подано до суду 05.03.2018 року, тобто майже через чотири з половиною років після здійснення відповідачкою останнього періодичного платежу.

З огляду на наведене, позивач пропустив строк загальної позовної давності в частині звернення до суду за усіма вимогами, що з урахуванням заяви позивачки про її застосування відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, судом встановлено, що Умови та Правила надання банківських послуг, в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, до своєї позовної заяви банк не надав, підпис відповідачки під вказаними Умовами та Правилами відсутній.

З даними новими умовами банк не ознайомив відповідача та не отримав її письмової згоди на їх застосування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Так, згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі відмови в позові, на позивача.

Оскільки підстав для задоволення позову судом не встановлено, витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.В. Воробйов