Рішення № 85175140, 21.10.2019, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/190/19

Провадження № 2/483/302/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2019 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Казанлі Л.І.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В :

06 лютого 2019 року акціонерне товариство комерційний банк (далі – АТ КБ) «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 .. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04 липня 2011 року між ним та відповідачкою було укладено кредитний договір, відповідно до якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало відповідачці кредит в розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а остання була зобов`язана щомісячно сплачувати платіж в рахунок погашення кредиту та відсотків за його користування. Відповідачка не виконувала своїх зобов`язань зі сплати обов`язкового щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту. Її заборгованість за вказаним договором станом на 16 січня 2019 року складає 33 535 грн 52 коп.. Посилаючись на викладене, просив стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості за кредитним договором.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи за їхньої відсутності; позивач, крім цього, зазначив, що повністю підтримує заявлені вимоги, представник відповідачки просив відмовити в задоволенні позову, заперечував факт існування кредитного договору між сторонами у розумінні ЦК України, крім того, зазначив, щопозивачем було безпідставно збільшено відсоткову ставку без погодження з відповідачкою, а також одночасно нараховано суми пені та штрафу, що призводить до подвійної цивільно-правової відповідальності.

Дослідивши письмові докази, що є у справі, суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладання кредитного договору від 04 липня 2011 року між позивачем та відповідачкою підтверджується відповідною анкетою-заявою позичальника (а. с. 5). Вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/складає договір про надання банківських послуг, а тому між сторонами виникли договірні відносини, що походять з кредитного договору. Зазначене підтверджується змістом заяви позичальника, в якій вказано, що відповідачка із вищезазначеними документами ознайомлена та погоджується, що ці документи разом із заявою складають кредитний договір.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Відповідачка звернулася до банку з проханням про видачу кредиту в обумовленому розмірі, з свого боку банком її потреби було задоволено та надано кредитні кошти.

Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України.

Відповідно до спірного договору, позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із відсотковою ставкою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом і була зобов`язана щомісячно сплачувати платіж в рахунок погашення кредиту та відсотків за його користування. Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. У випадку порушення позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на тридцять днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн + 5% від суми позову (п. 2.1.1.7.6. Умов).

Цей договір містить всі істотні умови, необхідні для його укладення, зміст умов даного договору є чітким та зрозумілим для сторін, договір підписаний відповідачкою та Банком. При цьому, відповідачка, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчинила підпис при укладанні договору власноручно, волевиявлення учасника правочину було вільним та в письмовій формі.

Про згоду ОСОБА_1 з умовами договору свідчить також той факт, що вона протягом певного часу користалася кредитними коштами. Відповідачкою не наведено жодних доказів, які б свідчили про те, що спірний договір був укладений без її вільного волевиявлення або що вона була обмежена у праві вибору умов кредитування.

Отже, умови, передбачені вказаним кредитним договором, не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють відповідачку того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки, укладаючи кредитний договір, вона зобов`язувалася повернути позивачеві кредит, сплатити останньому проценти та інші суми по кредиту.

Відповідачка не виконувала своїх зобов`язань зі сплати обов`язкового щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Її заборгованість за вказаним договором станом на 16 січня 2019 року складає 33 535 грн 52 коп., з яких: 2 611 грн – заборгованість за кредитом, 19 289 грн 58 коп. – заборгованість за процентами, 9 561 грн 82 коп. – заборгованість за пенею, а також суми штрафів – 500 грн (фіксована частина) та 1 573 грн 12 коп. (процентна складова). Ці обставини підтверджуються розрахунком заборгованості за кредитним договором (а. с. 25-27).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Суд дійшов висновку, що відповідачка порушила умови договору та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, а тому у суду є підстави для задоволення позову.

Разом із тим, за змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це приведе до застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені за порушення строків платежів задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

Крім того, із вказаного вище розрахунку вбачається, що з 01 вересня 2014 року позивачем було збільшено розмір ставки для нарахування процентів до 34,80% річних, а з 01 квітня 2015 року – до 43,20% річних. Разом із тим кредитним договором не передбачено збільшення процентної ставки до вказаних розмірів, і в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження з відповідачкою такого збільшення.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Отже, суд вважає що позивачем було збільшено розмір процентів в односторонньому порядку з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому проценти на прострочену заборгованість слід стягнути, виходячи з 30,00% річних, на суму заборгованості за кредитом 2 611 грн за період з 04 липня 2011 року по 16 січня 2019 року, тобто за 2 753 дні, що складає 5 923 грн 16 коп. (2 611 грн х 30,00% : 365 х 2 753).

Відповідно й штраф (процентна складова) підлягає стягненню у розмірі 5% від суми заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками (2 611 грн + 5 923 грн 16 коп.), що становить 426 грн 71 коп.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 460 грн 87 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 2 611 грн 20 коп., заборгованість за відсотками – 5 923 грн 16 коп., штрафи – 500 грн (фіксована частина) та 426 грн 71 коп. (процентна складова).

Позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 1 921 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 541 грн 94 коп. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263- 265ЦПК України, –

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) в рахунок заборгованості станом на 16 січня 2019 року за кредитним договором від 04 липня 2011 року – 9 460 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят) гривень 87 копійок, а також 541 (п`ятсот сорок одну) гривню 94 копійки – в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні іншої частини вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: