Постанова № 85172188, 24.10.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2019 Справа №607/22073/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого Грицак Р.М.,

за участі секретаря Білецької Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №317381 від 05 вересня 2019 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що суть поставленого йому за провину правопорушення полягає в тому, що 05 вересня 2019 року близько 18 год. 15 хв. він керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак – НОМЕР_1 на 187 км автодороги 01-19 порушив правила обгону зокрема здійснив обгін транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку ближче ніж за 100 м перед пішохідним переходом, поза населеним пунктом, та під час зупинки на вимогу поліцейського не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Вказаними діями порушив п.14.6 в) та п.9.9 а) ПДР України, що стало підствою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Проте вважає, що постанова відповідача є незаконною оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою органу поліції не було з`ясовано всіх обставин справи відповідно до ст.280 КУпАП. Також відповідачем не зазначено за допомогою якого приладу було визначено віддаль обгону перед пішохідним переходом. Враховуючи вищевказані обставини просить постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року було відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів Департаменту патрульної поліції України та Управління патрульної поліції в Рівненській області в судове засідання не з`явилися будучи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позов не подали. Про причини неявки у судове засідання не повідомили.

Враховуючи вимоги ч.9 ст.205 КАС України суд вважає, що розгляд справи слід провести у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №317381 від 05 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , 05 вересня 2019 року о 18 год. 15 хв. керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак – НОМЕР_1 на автодорозі 01-19 127 км, порушив правила обгону та здійснив обгін транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку ближче ніж за 100 м перед пішохідним переходом, поза населеним пунктом чим порушив п.14.6 в) ПДР України. Після чого, в порушення п.9.9 а) ПДР України, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки на вимогу поліцейського.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку з чим на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до п.14.6 в) ПДР України обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.

Згідно п. 9.9 а) ПДР України водій повинен вмикати аварійну світлову сигналізацію у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зі змісту ст.288 КУпАП, ст.ст. 19, 20 КАС України слідує, що рішення, дія чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

У судовому засіданні з`ясовано, що позивач 05 вересня 2019 року рухався автомобільною дорогою 01-19, однак був зупинений інспектором та щодо нього було винесено постанову серії ДП18 №317381 від 05 вересня 2019 року.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови було те, що позивач здійснив обгін ближче ніж за 100 м перед пішохідним переходом поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п.14.6 в) ПДР України.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити здійснення позивачем обгону ближче ніж 100 м перед пішохідним переходом, поза населеним пунктом.

Зі змісту постанови не вбачається за наявності яких доказів інспектор прийшов до висновку про те, що позивачем здійснений обгін з порушенням дистанції дозволеного обгону.

Крім того здійснення обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом, є порушенням вимог правил пункту п. 14.6 в) Правил дорожнього руху України, що передбачено диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Аналізуючи вимоги п.9.9 а) ПДР України, а саме не ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі вимушеної зупинки на дорозі суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1.10 ПДР України вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Однак, як вбачається з матеріалів справи зупинка транспортного засобу позивача не була вимушена, як це передбачено п.9.9 а) ПДР України, а відбулася на вимогу поліцейського в порушення вимог п.9.9 б) ПДР України.

Правила користування попереджувальними сигналами визначено розділом 9 ПДР України, де міститься п. 9.9 а) за порушення якого позивача притягнуто до відповідальності. Однак, диспозицією частини 1 статті 122 КУпАП не передбачено відповідальності за порушення правил користування попереджувальними сигналами.

Аварійна сигналізація являє собою синхронне увімкнення всіх покажчиків повороту та бічних повторювачів у проблисковому режимі. Вона вмикається для своєчасного інформування інших учасників дорожнього руху про небезпеку в русі і позначення нештатної ситуації на дорозі.

Відповідно до пункту 9.9. ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у наступних випадках: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком «Діти», що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами установлена нормами частини 2 статті 122 КУпАП, однак вона поширюється лише на ті порушення, що були вчинені на початку руху чи зміни його напрямку. Інші порушення правил користування попереджувальними сигналами слід кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 125 КУпАП.

За наведених вище обставив суд вбачає невірну кваліфікацію виявленого працівником поліції правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Щодо доводів позивача про незаконність постанови внаслідок не з`ясування всіх обставин справи суд зазначає.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 245 КУпАП визначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно частин другої та третьої ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дотримання вимог закону, якими визначено порядок та інші процесуальні питання розгляду справи про адміністративне правопорушення є необхідною умовою законності прийнятого за результатами її розгляду рішення. Таке рішення не може бути визнане законним, якщо порушення закону, допущене під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було істотним та призвело до ущемлення прав та інтересів учасника справи. Не може бути визнане обґрунтованим рішення, прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови обґрунтованими та не спростованими відповідачем належними та допустимими доказами.

Порушення закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про допущення яких відповідачем стверджує позивач, зокрема, не з`ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, внаслідок порушення процедури її розгляду, не забезпечення у повному обсязі його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачених ст.268 КУпАП, визнаються судом істотними, які порушують законні права та інтереси позивача.

Згідно правил установлених ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відзиву на позовну заяву відповідачем не надано, як не подано і жодного доказу на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а також факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, вказаних у оскаржуваній постанові.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Пояснень свідків та матеріалів відеофіксації, які вказували б на наявність в діях позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, відповідачем до постанови не долучено та в підтвердження правомірності своїх дій не надано.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем не подано суду жодного доказу на спростування доводів позивача, наявні у справі докази, зокрема постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, тому, з огляду на вищевказане, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 280, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №317381 від 05 вересня 2019 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. – скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП – провадженням закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду, відповідно до частини 4 ст.286 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ - 40108646 місце знаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ.

Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області, місце знаходження: вул. Степана Бандери, 14а, м. Рівне.

Повний текст даного рішення складений та підписаний судом 24 жовтня 2019 року.

Головуючий суддяР. М. Грицак