Рішення № 85172157, 21.10.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2019 Справа №607/13238/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Білецької Ю.Ю.

представника позивача Лех М.Ю.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 7659 грн. 76 коп. виплаченого матеріального забезпечення – допомоги по безробіттю. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 18 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного (із виплатою відповідної матеріальної допомоги), за результатами розгляду якої відповідачу надано статус безробітного. За період перебування на обліку з 18 червня 2012 року по 15 травня 2013 року відповідач отримав матеріальне забезпечення – допомогу по безробіттю в розмірі 7659 грн. 76 коп. В ході проведення перевірки центром зайнятості було виявлено, що відповідач з 10 серпня 2004 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність. 22 листопада 2010 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду було припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , проте запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності на підставі вказаного рішення було здійснено 13 грудня 2018 року. Відповідач одночасно перебуваючи на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, отримуючи допомогу по безробіттю та будучи зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності не повідомив центр про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення. На вимогу центру про добровільне повернення коштів, відповідач коштів не повернув. З огляду на вказане, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості просить стягнути з ОСОБА_1 7659 грн. 76 коп. виплаченого матеріального забезпечення - допомоги по безробіттю.

Ухвалою суду від 21 червня 2019 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.

29 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позов в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що його підприємницьку діяльність було припинено 22 листопада 2010 року на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, проте запис про припинення був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 13 грудня 2018 року. Значний проміжок часу з дати ухвалення рішення і до фактичного внесення запису до реєстру, зі слів представника відділу реєстрації, зумовлений не надходженням вказаного рішення до державного реєстратора, з невідомих на те причин. Вказана постанова виконувалася ним протягом всього періоду перебування на обліку в центрі зайнятості і належних доказів порушення норм закону стороною позивача не надано (наприклад довідок про отримання доходу, про рух коштів, податкова звітність). Також перевірка достовірності його даних здійснювалася Тернопільським міськрайонним центром зайнятості на момент надання статусу безробітного та протягом всього періоду перебування на обліку з 18 червня 2012 року по 15 травня 2013 року. Тому вважає, що з його боку відсутня недобросовісність щодо отримання допомоги по безробіттю, оскільки своєчасне невиконання посадовими особами своїх обов`язків не може служити підставою, яка свідчить про його зловживання правом на отримання допомоги по безробіттю.

04 вересня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що підставою для прийняття рішення про повернення коштів центром зайнятості була відсутність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Такий запис було внесено 13 грудня 2018 року, а тому відповідач на момент перебування на обліку в центрі зайнятості мав статус фізичної особи – підприємця. Також відповідач не здійснив необхідних дій для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця до дати надання статусу безробітного 18 червня 2012 року та не надав підтверджуючих документів про здійснення цих дії. Відповідач свідомо надав центру зайнятості недостовірні відомості під час заповнення заяви про надання йому статусу безробітного, зокрема підтвердив факт відсутності статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Він особисто підписав і погодився з усіма пунктами заяви про надання статусу безробітного. Тому центр зайнятості не мав сумнівів щодо достовірності відомостей наданих їм відповідачем, однак з вини відповідача останньому допомогу по безробіттю за період з 18 червня 2012 року по 15 травня 2013 року призначено і виплачено в розмірі 7659 грн. 76 коп. безпідставно.

Представник позивача ОСОБА_3 М ОСОБА_4 Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові та у відповіді на відзив та просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов, просив суд відмовити в його задоволені у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 18 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Вказана заява заповнена, прочитана та підписана ним особисто.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідачу надано статус безробітного.

11 червня 2012 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості заведена персональна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що останнім місцем роботи відповідача була Луцька філія ТзОВ «ОЛЕКСАНДРІЯ-БЛІГ», посада - експедитор, дата звільнення – 18 травня 2012 року.

За період перебування на обліку з 18 червня 2012 року по 15 травня 2013 року відповідач отримав матеріальне забезпечення – допомогу по безробіттю в розмірі 7659 грн. 76 коп., що підтверджується, довідкою виданою Тернопільським міськрайонним центром зайнятості №215 від 15 березня 2019 року.

17 грудня 2018 року до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості надійшли результати обміну інформацією між Державною службою зайнятості та Пенсійним фондом України (витяг з Єдиної інформаційно-аналітичної системи, номер файлу - REESTRD20181214164718.ZIP).

Протоколом №3 засідання комісії Тернопільського міськрайонного центру зайнятості з розслідування страхових випадків від 30 січня 2019 року вирішено провести звірку інформації відносно ОСОБА_1 безпосередньо у державного реєстратора, оскільки після проведення звірки інформації з Пенсійним фондом України та базою даних центру зайнятості було виявлено, що ОСОБА_1 , не перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та був фізичною особою – приватним підприємцем і при реєстрації в центрі зайнятості в пошуках роботи повідомив, що не зареєстрований як підприємець.

На виконання вищевказаного рішення директором центру зайнятості видано наказ №15 «Д» від 31 січня 2019 року, яким начальнику відділу взаємодії з роботодавцями доручено забезпечити перевірку факту реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

На підставі вказаного наказу складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №57 від 06 лютого 2019 року, яким встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004963324 від 06 лютого 2019 року, станом на 06 лютого 2019 року виявлено, що 10 серпня 2004 року проведену державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та 13 грудня 2018 року проведену державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за судовим рішенням.

08 лютого 2019 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості Морському В.І. направлено повідомлення за №03024/353 яким надіслано акт №57 від 06 лютого 2019 року та запропоновано останньому надати свої пояснення з приводу перебування на обліку в центрі зайнятості у період здійснення підприємницької діяльності як самозайнята особа, в строк до 20 лютого 2019 року.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 Тернопільською районною державною адміністрацією Тернопільської області 10 серпня 2004 року за №2 651 000 0000 000048 проведено державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

20 березня 2019 року службовою запискою посадових осіб Тернопільського міськрайонного центру зайнятості доведено до відома директора центру про те, що ОСОБА_1 на момент реєстрації як безробітного та в період одержання допомоги по безробіттю в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості був зареєстрований як фізична особа - підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 10 серпня 2004 року по 13 грудня 2018 року. Тому розмір допомоги в сумі 7659 грн. 76 коп. за період з 18 червня 2012 року по 15 травня 2013 року, підлягає поверненню.

Наказом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості №30 «Д» від 20 березня 2019 року прийнято рішення щодо повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 7659 грн. 76 коп.

20 березня 2019 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості відповідачу ОСОБА_1 направлено лист-повідомлення за №07047/710 з пропозицією у добровільному порядку повернути кошти виплаченого матеріального забезпечення – допомоги по безробіттю в розмірі 7659 грн. 76 коп.

29 березня 2019 року ОСОБА_1 у відповідь на повідомлення від 08 лютого 2019 року, надав свої письмові пояснення в яких вказав, що 22 листопада 2010 року рішенням суду його підприємницьку діяльність було припинено. Тому у 2012 році, під час отримання ним допомоги він підприємницької діяльності не здійснював. У грудні 2018 року він звернувся до державного реєстратора з вимогою про виконання вказаного рішення.

20 грудня 2018 року Тернопільська районна державна адміністрація Тернопільської області на звернення ОСОБА_1 повідомила, що 13 грудня 2018 року державним реєстратором районної державної адміністрації внесено запис щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за судовим рішенням.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі 2-а-3507/10/1970 задоволено позов Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції та припинено підприємницьку діяльність суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 . Також судом постановлено: направити копію постанови сторонам по справі та відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації.

Згідно довідкового листа до справи копія постанови направлена 25 листопада 2010 року у відділ реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з п.9 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно із ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З вказаної норми випливає, що існує два виключення із цього правила: перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений висновок міститься і в постановах Верховного Суду України, прийнятих у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року та у справі №757/17820/17-ц від 24 квітня 2019 року.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність з його боку недобросовісності щодо отримання допомоги по безробіттю, оскільки судовим рішенням від 22 листопада 2010 року його підприємницьку діяльність було припинено, а несвоєчасне виконання посадовими особами органів державної влади щодо внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не може свідчити про умисне невиконання ним обов`язків та зловживання ними для безпідставного отримання допомоги по безробіттю.

Так, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, яка підлягає до негайного виконання, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено. Одночасно із набранням законної сили дану постанову судом направлено на виконання до відділу питань державної реєстрації.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній станом на момент прийняття постанови адміністративним судом) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Та обставина, що державний реєстратор несвоєчасно вніс відповідний запис у державний реєстр не вказує на умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків та зловживання ними для безпідставного отримання допомоги по безробіттю.

Такий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 458/828/16-ц та від 01 серпня 2018 року у справі № 383/668/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 на час звернення із заявою до позивача про надання статусу безробітного здійснював підприємницьку діяльність та отримував прибутки від такої діяльності. Підприємницька діяльність відповідача припинена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року.

Проте відомості про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців лише 13 грудня 2018 року, а тому несвоєчасне внесення відповідного запису у державний реєстр не вказує на умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків та зловживання ними для безпідставного отримання допомоги по безробіттю.

Крім цього, доводи Тернопільського міськрайонного центру зайнятості щодо повідомлення ОСОБА_1 недостовірних даних, на підставі яких було прийнято рішення про надання статусу йому безробітного, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються обґрунтованими поясненнями відповідача, що він вважав свою реєстрацію скасованою. Крім того, ця інформація не є конфіденційною і Тернопільський міськрайонний центр зайнятості не позбавлений права перевірити її під час прийняття рішення про надання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю, як це передбачено «Порядком взаємодії суб`єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого наказом Держпідприємства ДПА, Держкомстату від 07 грудня 2005 року №121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07 грудня 2005 року №23-3, постановою правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 07 грудня 2005 року №368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 року за №1523/11803, який був чинний на момент надання відповідачу статусу безробітного 18 червня 2012 року.

Також, відповідно до персональної картки №190112061100031 заведеної Тернопільським міськрайонним центром зайнятості 11 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що остання зайнятість відповідача була до 18 травня 2012 року на посаді експедитора у Луцькій філії ТзОВ «ОЛЕКСАНДРІЯ-БЛІГ». Вказане дає підстави зробити висновок, що після зазначеної дати відповідач не отримував ніяких доходів та перебував в статусі безробітного. Доказів протилежного стороною позивача не надано.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позивачем не доведено умислу у діях відповідача, зловживання своїми обов`язками чи свідомого надання неправдивих відомостей при поданні у червні 2012 року до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення 7659 грн. 76 коп. виплаченого матеріального забезпечення – допомоги по безробіттю – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: Тернопільський міськрайонний центр зайнятості, код ЄДРПОУ - 14029303, місце знаходження: вул. Текстильна, 1б, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 24 жовтня 2019 року.

Головуючий суддяР. М. Грицак