Ухвала суду № 85169595, 24.10.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/753/17

24.10.2019

Провадження №1-кп/311/146/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

секретар судового засідання Шак О.В.

за участю: прокурора Тимошенко М.О.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника - адвоката: Котюкова С.П.

потерпілих: ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, не працюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Михайлівка Запорізької області, громадянина України, приватного підприємця, маючого на утриманні неповнолітнього сина, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_3 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Грузії, одруженого, маючого середню освіту, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_4 , проживаючого у АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.1 ст.189, ч.2 ст.189, ч.4 ст.296, ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Баку Азербайджан, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого у АДРЕСА_6 , раніше судимого 03 липня 2014 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.289 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі амністії 2014 року був звільнений із зали суду 04 серпня 2014 року, відбувши покарання 5 місяців 4 дні,

обвинуваченого за ч.2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина Грузії, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_7 , раніше судимого 19 червня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.187 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2016 року умовно-достроково звільнений на 1 рік 8 місяців 25 днів,

обвинуваченого за ч.2 ст.189 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_1 за ч.4 ст.358, ч.1, 2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_1 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України.

В судовому засіданні прокурором Тимошенко М.О. заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, може вчинити спроби переховуватися від органу розслідування та від призначеного покарання, незаконно впливати на свідків та інших учасників процесу, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, прокурор посилається на неможливість зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечує проти продовження запобіжного заходу тримання під ватою, вважає обвинувачення надуманим та необґрунтованим.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора заперечують.

Потерпілий ОСОБА_5 просить суд продовжити обвинуваченим запобіжний захід тримання під вартою, вважає ризики зазначені прокурором доведеними.

Захисник адвокат Котюков С.П. заперечує проти клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає можливим призначити запобіжний захід більш м`який, ніж тримання під ватою.

Інші захисники в судове засідання не з`явились.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 листопада 2019 року.

Таким чином, на теперішній час спливає строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , тому суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов`язаний вирішити питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованого йому злочину та відсутності підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу, приходить до висновку, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, продовжити дію запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на 60 днів - тобто до 22 грудня 2019 року включно.

Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризик чого є реальним та дійсним.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_1 в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені відповідними ухвалами суду з цього приводу, не відпали, тому з урахуванням наведеного, доцільним є продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою до 22 грудня 2019 року включно.

У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 є тяжкість кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованих злочинів і суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України

В свою чергу, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обрання більш м`якого запобіжного заходу, визнаються необґрунтованими з огляду на вищезазначене, та крім того стороною захисту не надано суду переконливих доказів, що обравши більш м`який запобіжний захід, обвинувачений знову не буде переховуватися від суду. Обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, постійного заробітку не має, є громадянином іноземної держави.

Суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який. ОСОБА_8 ОСОБА_9 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення значної кількості умисних та тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних, в тому числі, із погрозою застосування насильства до потерпілих, під час досудового розслідування переховувався від органів досудового розслідування, у зв`язку із чим його було оголошено у розшук. Таким чином, наявні усі підстави вважати, що ОСОБА_1 , з метою уникнення подальшої кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини буде незаконно впливати на потерпілих та переховуватися від суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.331,350,372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 грудня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.А. Носик