Рішення № 85168866, 21.10.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4269/19

Провадження № 2/242/1231/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 29 липня 2019 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, яка мотивована тим, що він з 01 червня 2010 року по 01 липня 2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на ТОВ «Мінова Україна». 01 липня 2019 року наказом № 3 від 01 липня 2019 року його було звільнено на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України за власним бажанням. Розрахунок у день звільнення та по час подання позову з ним не проведено. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому з урахуванням уточнених позовних умов просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 47 325 грн. 01 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з дати звільнення по день винесення рішення, понесені ним витрати на правничу допомогу та моральну шкоду.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09 серпня 2019 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30 вересня 2019 року позивач надав до Селидівського міського суду Донецької області уточнені позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду заяву, в якій просить слухати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Мінова України» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, 03 вересня 2019 року надав суду відзив на позовну заяву в якій позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнівизнав та зазначив, що в зв`язку з скрутним матеріальним становищам підприємства, наявності накладених арештів на все майно, кошти та банківські рахунки, відповідача, зумовило затримку розрахунку при звільненні позивача.У зв`язку з чим, просить суд позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнізадовольнити.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно запису № 11 від 01 червня 2010 року трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01 червня 2010 року прийнято до ТОВ «Мінова Україна».

Згідно запису № 14 від 01 липня 2019 року трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 наказом № 3 від 01 липня 2019 року його було звільнено на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України власним бажанням.

Відповідно до довідки № ЗП000000031 від 06 травня 2019 року, виданої ТОВ «Мінова Україна», згідно яких позивач працював на підприємстві відповідача в період з 01 червня 2010 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року у загальному розмірі 20840 грн. 36 коп.

Також на підтвердження наявності заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав розрахункові листи нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до яких: за травень 2019 року нарахована сума 5 210 грн. 40 коп., без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів та утримана сума з заробітної плати 1 066 грн. 13 коп.; за червень 2019 року нарахована сума 5 210 грн. 40 коп., без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів та утримана сума з заробітної плати 1 066 грн. 13 коп.; за липень 2019 року нарахована сума 23 919 грн. 61 коп., без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів та утримана сума з заробітної плати 4 666 грн. 50 коп.Крім того зазначено, що заборгованість за підприємствам на кінець місяця складає 47 325 грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже відповідач має заборгованість перед позивачем, що було визнано представником відповідача, з виплати заробітної плати за період з грудня 2019 року по липень 2019 року у загальному розмірі 47 325 грн. 01 коп., тому позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню, а саме в розмірі 47 325 грн. 01 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні суд розрахував наступним чином.

Відповідно до позовних вимог, позивачем зазначена середньоденна заробітна плата у розмірі 217 грн. 83 коп., відповідач не заперечував проти зазначених позовних вимог, тому суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку необхідно розраховувати з урахуванням середньоденного заробітку ОСОБА_2 у розмірі 217 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість робочих днів позивача в 2019 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 02 липня 2019 року по 21 жовтня 2019 року (день винесення рішення по справі) склала 78 днів, липень 2019 року - 22 днів, серпень 2019 року - 21 днів, вересень 2019 року - 21 день, жовтень 2019 року - 14 днів.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день розрахунку складає: 217 грн. 83 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 78 (кількість днів затримки розрахунку) = 16 990 грн. 74 коп.

Суд вважає за необхідне в цій частині позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача середній заробіток за період з 02 липня 2019 року по 21 жовтня 2019 року, тобто по день винесення рішення включно, у розмірі 16990 грн. 74 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, її грошовий розмір, визначений позивачем у 70 000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, та приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 500,00 гривень.

Як встановлено п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В силу ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1418 грн. 10 коп.

Крім того, враховуючи, що позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено у повному обсязі суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі з грудня 2018 року по липень 2019 року у розмірі 47 325 (сорок сім тисяч триста двадцять п`ять) грн. 01 коп.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 16 990 (шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 74 коп.

Сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1418 (одна тисяча чотириста вісімнадцять) грн. 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», місцезнаходження - 85610, Донецька область, Мар`їнський район, с. Новоселидівка, код ЄДРПОУ 35833631.

Суддя