Постанова № 8516683, 19.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.03.10Справа №2а-2911/10/6/0170 (14:34) Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № б.н. від 26.05.09,

представника відповідача - Халікової Катерини Василівни, довіреність № 02-26/58 від 21.01.10, розглянув адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Бахчисарайської районної державної адміністрації

про визнання незаконною відмову та спонукання до виконання певних дій

Суть спору. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про визнання відмову у наданні дозвілу на зміну цільового використання земельних ділянок недійсною; зобов'язання провести дії щодо надання дозволу на зміну цільового використання земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 540850, виданого на ім'я ОСОБА_3 на території Піщанівської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилаються на те, що йому на підставі державного акту належить земельна ділянка. Позивач звернувся з заявою до відповідача про зміну цільового використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на для ведення особистого селянського господарства. Листом відповідач позивачу відмовив у зміні цільового використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що відмова у зміні цільового використання земельної ділянки суперечить законодавству.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на тій факт, що діючим земельним законодавством не передбачена процедура "зміни цільового використання земельних ділянок". Крім того, відповідач посилається на п. б) пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до яких зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до набрання чинності законів України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається.

Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 540850, виданого Бахчисарайським районним відділом земельних ресурсів має право власності на земельну ділянку площею 2, 3491 га з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", що розташована на території Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим(а.с. 9).

Листом позивач звернувся до відповідача з заявою про зміну цільового використання земельної ділянки, переданої ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на цільове використання для ведення особистого селянського господарства.

Листом № 02.1-9/31 від 16.01.09 Бахчисарайська районна державна адміністрація відмовила у зміни цільового викоритсання земельної ділянки, переданої позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на цільове використання зазначеної ділянці для ведення особистого селянського господарства з посиланням на п.п.б) п. 15 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України внесених Законом України № 170-IV від 28.12.07 "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України", згідно яких зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до набрання чинності законів України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається.

Відповідно до паспорту (а.с.8) позивач є громадянином України.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. І ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зазначеною нормою визначається вичерпаний перелік категорії земель за основним цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянамдля ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствамдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян для ведення підсобного сільського господарства.

Тобто, наведеною статтею ЗК України передбачено розподіл категорій земель сільськогосподарського призначення за видами використання по землевласниках та землекористувачах.

Крім того, за вищезазначеною статтею ЗК України, сільськогосподарські землі можуть використовуватися як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 11 квітня 2002 р. “Про порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або-юридичних осіб” передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Відповідно до пп. б п. 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Крім того, за аналізом ст. 22 ЗК України, суд прийшов до висновку, що заборона на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, виділених для ведення особистого селянського господарства, стосується лише отриманих в натурі на місцевості земельних часток (паїв).

Щодо земельних ділянок, набутих безоплатно у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, або на підставі цивільно-правових угод, то заборони на зміну їх цільового призначення (використання) законодавством не передбачено.

Судом встановлено, що право приватної власності позивача на спірні земельні ділянки набуто та оформлено у встановленому законом порядку на підставі цивільно-правової угоди мирової угоди, про що зазначено в дослідженому раніш судом державному акті на право власності на ці земельні ділянки.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (статті 316, 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Право власності повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ) для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Дослідивши правові підстави виникнення права власності позивача на земельні ділянки суд прийшов до висновку, що право власності на землю набуте позивачем правомірно на підставі цивільно-правових угод та оформлено належним чином державними актами на право власності.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення органом державної влади, а способом захисту права згідно зі ст.162 КАС України може бути визнання незаконним (протиправним) рішення, дії, бездіяльності органу державної влади та його скасування, із зобов'язанням вчинення певних дій на захист порушеного права.

Пунктом “в”ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу України встановлено одним із принципів, на яких базується земельне законодавство, - невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Суд визнає неспроможними посилання відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, мотивовані внесеними змінами до п.п. “б”п. 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, які на думку відповідача не дозволяють до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки в зазначеній нормі є виключення, які стосуються земельних ділянок, набутих на підставі цивільно-правових угод, відносно яких заборони на зміну їх цільового призначення (використання) законодавством не передбачено.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно ст.6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів накази, в той час як позивачу надано відповідь листом, який підписаний головою Бахчисарайською райдержадміністрації, що не відповідає формі акту, який має право прийняти голова Бахчисарайської райдержадміністрації.

Суд приймає до уваги, що законодавством України не встановлений порядок зміни цільового використання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельні ділянки для ведення садівництва, однак Земельним кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України №502 від 11 квітня 2002 р. “Про порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб” передбачений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки.

Частиною 9 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За таких обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати аналогію закону, оскільки при зміні цільового використання земельної ділянки цільове призначення її не зміниться, а земельним законодавством України передбачені лише випадки зміни цільового призначення земель України.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 11 квітня 2002 р. “Про порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб”, сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, в той час як судом встановлено, що відповідач діяв упереджено, з перевищенням повноважень, передбачених законом, недобросовісно, не дотримуючись принципу рівності прав та інтересів громадян.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання противоправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положення, дій чи бездіяльності.

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем заявлені вимоги про визнання оскаржуваної відмови незаконної, зобов'язання відповідача провести дії щодо надання згоди на надання дозволу на зміну цільового використання земельної ділнки, суд керуючись положеннями ч. 2 ст. 11, ч. 162 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог, а саме: визнати відмову Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим в наданні ОСОБА_3 згоди на зміну цільового використання земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 540850 противоправною; Зобов'язати Бахчисарайську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 540850, виданого на ім'я ОСОБА_3 на території Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, із зміною цільового використання з земель для ведення товарного сільгоспвиробництва на землі для особистого селянського господарства

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що оскаржувана відмова відповідача є противоправною, тобто такою що не відповідає діючому законодавству України, зокрема п.п. “б”п. 15 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати противоправною відмову Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим в наданні ОСОБА_3 згоди на зміну цільового використання земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 540850

3. Зобов'язати Бахчисарайську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 540850, виданого на ім'я ОСОБА_3 на території Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, із зміною цільового використання з земель для ведення товарного сільгоспвиробництва на землі для особистого селянського господарства

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок НОМЕР_1; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; код ЄДРПОУ 34740405) судовий збір у розмірі 03 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.