Рішення № 85166041, 23.10.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №636/1527/19

Провадження №2/636/1176/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Оболєнської С.А.,

секретаря судового засідання – Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до КЕВ м. Харків та просить визнати за ним право на виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , для забезпечення його сім`ї постійним житлом, та зобов`язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 31,75 м.кв., у будинку АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є військовослужбовцем та разом з сім`єю: дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі КЕВ м. Харкова АДРЕСА_3 . В зазначену 2-х кімнатну квартиру, житловою площею 31,75 м.кв., він разом з сім`єю вселився на підставі службового ордера №015379 від 23.09.2013 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно рішення № 371 від 17.09.2013 року, у зв`язку з проходженням військової служби. На цей час позивач перебуває на військовій службі в в/ч А4104. На квартирному обліку для отримання постійного житла зазначеним складом сім`ї перебуває з 29.09.2003 року, має календарну вислугу 20 років. Зважаючи на те, що службовий статус наданої квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та наявності права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, позивач звернувся до житлової комісії в/ч А4104 з відповідним проханням. Рішенням житлової комісії в/ч А4104 від 10.04.2019 року та Наказом командира в/ч А4104 № 316 від 10.04.2019 року надано згоду для зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , в якій мешкає майор ОСОБА_1 з родиною. Але, на звернення позивача з цього приводу до КЕВ м. Харкова отримав відмову, яка мотивована тим, що відсутні підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових, оскільки його вислуга проходження військової служби становить менше 25 років. Тобто, на даний час КЕВ м. Харкова не визнає його права на виключення займаного ним житла з числа службових. Позивач вважає, що дана відмова КЕВ м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством, а саме п.п.3,11,22 «Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 року №1081, п. 10 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» та п. 6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP», затвердженого постановою Ради Міністрів від 04.02.1988 року № 37, тому звернувся до суду цим позовом.

Ухвалою від 23 квітня 2019 року справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито.

Не погоджуючись з даним позовом, представником відповідача надано відзив, в якому зазначено, що 23.09.2013 року Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради ОСОБА_1 з родиною на 3 особи видано службовий ордер № 015379 на житлове приміщення житловою площею 31,75 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . КЕВ м. Харків проти твердження позивача про те, що останній має календарну вислугу 20 років, перебуває на квартирному обліку та відповідно має право на забезпечення житлом для постійного проживання за рахунок Міністерства оборони України, в тому числі шляхом виключення житла з числа службового, заперечує, виходячи з того, що наявність вислуги на військовій службі не надає позивачу права вимагати конкретне службове житло для постійного проживання без додержання встановленого законом порядку розгляду таких питань. У відповідності до «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», однією з обов`язкових підстав для розгляду питання щодо виключення квартири з числа службової та забезпечення ним для постійного проживання - є настання черги військовослужбовця для отримання житла. Відповідно до довідки від 22.05.2019 року №3628, позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 29.09.2003 року за №166, а отже черга ОСОБА_1 на виключення житла з числа службового ще не настала. Також, відповідач не погоджується з тим, що питання виключення житла з числа службового має вирішуватися Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, оскільки у вищезазначеній Інструкції встановлено, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком. Крім того, п. 6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP», визначено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців не є підставою для виключення цих приміщень, з числа службових. Крім того, відповідач зазначає, що діючим законодавством не визначено правових норм, які зобов`язують підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу. Таким чином, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення вимог про виключення спірної квартири з числа службових та зобов`язання КЕВ м. Харків звернутись з відповідним клопотанням до виконавчого комітету Чугуївської міської ради відсутні.

Від представника позивача ОСОБА_4 А ОСОБА_5 в судове засідання надійшла заява про підтримання позову в повному обсязі та розгляду справи в його відсутності за наявними доказами.

Від представника відповідача ОСОБА_6 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечував.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, згідно витягу з послужного списку ОСОБА_1 та довідки в/ч А4104 від 17.04.2019 року № 650 він має загальну вислугу 20 років 8 місяців (а.с.20,21).

23.09.2013 року Виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення №015379, яким позивачу разом з його родиною надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі рішення №371 від 17.09.2013 року (а.с.19).

З 16.10.2013 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за вказаною адресою (а.с.13,15,16).

10.04.2019 року на засіданні житлової комісії військової частини А4104 розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною – 3 особи, та рішенням житлової комісії надано згоду на зняття статусу «службове» з вказаної квартири (а.с.23).

Згідно Витягу з наказу командира військової частини А4104 від 10.04.2019 року за №316 «Про затвердження протоколу житлової комісії військової частини А4104», надано згоду, згідно наказу Міноборони України від 31.07.2018 року №380, для зняття статусу «службове» з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , в якому проживає ОСОБА_1 разом з родиною – 3 особи (а.с.24).

ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , з числа службових, однак отримав відмову, обґрунтовану тим, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком, оскільки позивач має вислугу проходження військової служби менше 25 років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових відсутні (а.с.25).

Згідно довідки № 1200 від 18.02.2019 року, виданої КЕВ м. Харкова, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, військовій частині А4104 з 29.09.2003 року по теперішній час (а.с.22).

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

На органи державної влади поширюється спеціально-дозвільний тип правового регулювання - заборонено все, що прямо не дозволено законом, тобто відповідачу дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

За змістом положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

За змістом ст. 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 серпня 2006 року, а саме п. 3 встановлено: «Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла».

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше:

1. наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного новозбудованого;

2. надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного з числа службового;

3. надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;

4. надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Таким чином, позивач має право обрати будь - який спосіб для забезпечення житлом, оскільки вказаним Порядком не передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ повноважний вирішувати, яким чином забезпечити військовослужбовців житлом.

Бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями у п. 11 встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно - експлуатаційного органу.

Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 30 листопада 2011 року № 737, регламентовано процедуру виключення житла з числа службового.

Зокрема пунктом 3.5 визначено, що для виключення квартири з числа службових військовослужбовець чи особа, звільнена у запас (відставку), подає начальнику КЕВ (КЕЧ) району рапорт (заяву), підписаний (підписану) всіма повнолітніми членами сім`ї.

Обов`язковою умовою для виключення квартир з числа службових є перебування військовослужбовців і осіб звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в ЗС України і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту, що буде підставою для зняття сім`ї військовослужбовця з квартирного обліку.

Питання виключення квартир з числа службових на засіданнях Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах ЗС України слід розглядати за такими критеріями: для військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 20 календарних років, а для осіб, звільнених у запас або відставку, які звільнені з військової служби за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі - незалежно від вислуги років; для сімей померлих (загиблих) військовослужбовців, сімей, які мають у своєму складі інвалідів та тяжкохворих».

Отже, позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 20 років 8 місяців, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, в/ч А4104 з 29.09.2003 року, але постійного житла до цього часу не отримав.

Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, а не квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова.

Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини.

Не подаючи відповідне клопотання, КЕВ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 2 березня 2011 року, визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих ст. 8 Конвенції. Зокрема Європейський суд з прав людини констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийнятій рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників ... Суд вважає, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло».

Доводи відповідача про недотримання правил черговості на отримання житла у разі звернення із клопотанням про виключення квартири із числа службових не спростовують висновків суду, оскільки клопотання про виключення квартири з числа службових лише створить правові умови для реалізації позивачем його права на житло.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного клопотання є позбавленням процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_4 , жилою площею 31,75 кв.м.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_4 , жилою площею 31,75 кв.м.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_1 , ІН НОМЕР_2 .

Відповідач: квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, адреса місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 61, м. Харків, код ЄДРПОУ 07923280.

Суддя: С.А. Оболєнська