Рішення № 85163418, 03.10.2019, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/249/18

Номер провадження №2/351/513/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді - Калиновського М.М.

з участю секретаря - Равлюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятин цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Снятинського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н (далі кредитний договір), укладеним у вигляді заяви між позивачем і ОСОБА_1 разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 13 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте, грошові зобов`язання відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконуються, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка станом на 30.09.2017 р. становить 117 000 грн. 00 коп. та складається з наступного: 12973,36 грн. - заборгованість за кредитом; 104026,64 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду, в якій просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв`язку з порушенням позивачем строку позовної давності для звернення до суду, розгляд справи провести у його відсутності.

Також представник відповідача подав до суду клопотання, в якому зазначив, що наданий банком розрахунок не оформлений належним чином, так як не містить прізвища та підпису посадової особи, яка має право складати такий розрахунок. Також, очевидно, що заборгованість виникла ще 24.02.2014р., тобто саме тоді у позивача і виникло право на звернення до суду. Тоді ж позивач і почав нараховувати штрафні санкції. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що визначено ст.. 257 ЦК України. У даному випадку трирічний термін закінчився 24.02.2017р., а позивач звернувся з позовом до суду 21.12.2017р.. Просив відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст.81ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Судом об`єктивно встановлено, що 06.02.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві

Відповідно до п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач дав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, який в будь-який момент має право змінити (зменшити або збільшити) його.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту., що передбачено п. 2.1.1.5.7 Договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі.

Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта Клієнта та фінансовий телефон Клієнта, який проходить верифікацію з підтвердженням відповідно до п. 1.1.1.16 Договору.

За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Договору).

Таким чином позивач забезпечив відповідачу можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Для погашення кредиту Банк надав відповідачу інструменти передбачені Договором, а саме п. 2.1.1.12.3, відповідно до якого поповнення картрахунку здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору.

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору для ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки:

- у Кредитора: інформування позичальника щодо внесення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору;

- у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік.

У разі виникнення прострочених зобов`язань, відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Договору, Клієнт сплачує Банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов`язання та може змінюватись у відповідності до п. 1.1.3.2.3 Договору.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми боргу.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.12.11 договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором з повернення коштів, внаслідок чого станом на 30.09.2017 року у нього виникла заборгованість по кредиту в сумі 117 000 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 12973,36 грн. - заборгованість за кредитом; 104026,64 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом.

Дані обставини підтверджуються: кредитним договором № б/н від 06.02.2013 року;розрахунком заборгованості ОСОБА_1 станом на 30.09.2017 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, із Правил користування платіжною картою, які є складовою кредитного договору, вбачається, що строк дії кредитного договору, кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.

Договором передбачено погашення щомісячними періодичними платежами відсотків за користування кредитом та в повному обсязі кредитного ліміту не пізніше закінчення строку дії кредитної картки.

До ухвалення рішення суду представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Оцінюючи заяву про застосування строків позовної давності, суд прийшов до наступного висновку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі-Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997року передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення із застосування Конвенції (пункт1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правовопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ«Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до Умов та правил надання банкіських послуг, позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку,то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення платежів за договором (в т.ч.тіла кредиту, процентів, пені та ін.) необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до вимог Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», обов`язковий щомісячний платіж становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн., тобто відповідач повинен був щомісячно вносити 7 % від заборгованості, але не менше 50грн..

ОСОБА_1 останній платіж за кредитним договором №б/н від 06.02.2013 року здійснено 08.05.2014р. в розмірі 1678 грн. що стверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Таким чином у ПАТ КБ «Приват Банк» право на стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 виникло з часу настання сплати останнього платежу, тобто з 08.05.2014р. Проте звернення до суду з позовом ПАТ КБ «Приват Банк» здійснило лише 05.02.2018р. року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Разом із цим, згідно роз`яснень, даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача проте, враховуючи, що позивач пропустив строк позовної давності, у позові необхідно відмовити за спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Судоцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 253, 257, 258, 261, 266-267, 525, 526, 530, 610, 612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.