Ухвала суду № 85161896, 21.10.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6943/19

№ провадження 1-кс/208/3008/19

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2019 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., за участю секретаря судового засідання Сухомлина Є.О., прокурора Сушкової К.Є., слідчого Шаймурзанова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Шаймурзанова А.В про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040160001775 від 18.09.2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України, -

встановив:

Слідчий Шаймурзанов А.В. звернувся до слідчого судді із вказаним погодженим з прокурором Ісаковою Н.А. клопотанням, прохав накласти арешт на вилучений 16.10.2019 року у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мобільний телефон «Meizu M612H LTE Mobile Phone color: S/W, capacity: 32 GB, RAM 3GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та мотивували його тим, що 16.10.2019 року приблизно о 21:00 годині невстановлена особа, перебуваючи на території КП КМР «Центральний парк культури та відпочинку» (м. Кам`янське, вул. Курська, 35) відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я викрала майно у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме мобільний телефон «Meizu M612H LTE Mobile Phone color: S/W, capacity:32 GB, RAM 3GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить останньому. 18.09.2019 року відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12019040160001775, за ч. 2 ст. 186 КК України. В ході проведення досудового розслідування, а саме 16.10.2019 року у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено мобільний телефон «Meizu M612H LTE Mobile Phone color: S/W, capacity: 32 GB, RAM 3GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . 16.10.2019 року вилучений у ОСОБА_1 мобільний телефон визнано речовими доказами.

На думку слідчого, предмет клопотання відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є речовим доказом та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення, метою застосування арешту предмета клопотання є запобігання можливості його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надав слідчому судді клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за їх відсутності, заявлене клопотання підтримують.

Вислухавши слідчого, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання про накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

З матеріалів клопотання, а саме заяви ОСОБА_1 , вбачається, що ним добровільно надано працівникам поліції для огляду та вилучення мобільний телефон «Meizu», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

В той же час, будь-які відомості про особу ОСОБА_1 , протокол його допиту, відомості щодо його процесуального статусу у кримінальному провадженні, матеріали клопотання не містять.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1, 2 ст. 100 КПК України визначено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З викладеного слід зробити висновок, що орган досудового розслідування має правову підставу зберігання у себе предмету клопотання, оскільки він наданий стороні обвинувачення добровільно (ч. 2 ст. 100 КПК України) особою, щодо якої відсутні відомості про набуття предмету клопотання протиправним шляхом.

Згідно ч. 12 ст. 100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи, що предмет клопотання – мобільний телефон «Meizu M612H LTE Mobile Phone color: S/W, capacity: 32 GB, RAM 3GB», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 вже знаходиться у розпорядженні слідчого на належній правовій підставі, відсутні будь-які ризики його приховування, знищення, пошкодження, псування, перетворення чи відчуження.

Також, висновок слідчого про наявність у предмета клопотання процесуального статусу тимчасово вилученого майна є помилковим, оскільки він набутий органом досудового розслідування в порядку ч. 2 ст. 100 КПК України, а не в порядку ст. 167-169 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, предмет клопотання, як доказ сторони обвинувачення, належним чином збережений у органу досудового розслідування і слідчим не доведено ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, що тягне за собою відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. 22, 131-132, 170-171 КПК України, слідчий суддя –

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Шаймурзанова А.В. про арешт майна в межах кримінального провадження № 12019040160001775 від 18.09.2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Т. П. Івченко