Постанова № 8516181, 15.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.01.10Справа №2а-11838/09/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі Дубініній А.В.,

за участю:

представника позивача - Селіфанової О.Ю., довіреність № 1 від 04.01.10 року;

представника відповідача - Антипенко М.О., довіренність № 140 від 10.09.09 року;

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя"

до Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим

про визнання протиправним і скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно–каналізаційного господарства м. Джанкоя» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом та просить визнати протиправним і скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Джанкойського міського управління юстиції від 01.10.2009 року про накладення арешту на грошові кошти у сумі 4361627,00 гривень, які належать позивачу, знаходяться і надходять на розрахунковий рахунок № 26009304362577 у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим» та зобов'язання відповідача зняти арешт з грошових коштів, які належать позивачу, надходять на р/р № 26009304362577 у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим».

Позовні вимоги мотивовані тим що, сума боргу, на яку постановою від 01.10.2009 року накладено арешт на грошові кошти в розмірі 4361627,00 гривень, не відповідає дійсності, тому, що державний виконавець не прийняв до уваги факт укладення Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно–каналізаційного господарства м. Джанкоя» та Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим договору № 5 про розстрочку на суму 1478838,35 гривень з 31.07.2009 року по 20.06.2014 року та договору № 4 від 04.08.2009 року про оплату страхових внесків на суму 2739290,16 гривень з 04.08.2009 року по 20.02.2010 року. Звертає увагу, що у зазначені суми увійшли також суми стягнуті за виконавчими документами на користь Пенсійного фонду на примусове виконання яких державною виконавчою службою винесено постанову, що оскаржується. Не погоджується також з включенням до постанови, що оскаржується, виконавчого збору у сумі 529926,95 гривень. Окрім того, позивач посилається на те, що арешт на грошові кошти, що знаходяться у банку здійснюється виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту відповідно до ст. 1074 Цивільного Кодексу України та ст.59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а оскільки рішення суду про стягнення з позивача коштів на загальну суму 4361627,00 гривень відсутнє, то відповідач перевищив надані Законом України "Про виконавче провадження" повноваження та порушив вимоги зазначених нормативних актів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.11.09 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене Управління пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволені позовних вимог з підстав зазначених у позовної заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 27-29), посилаючись на те, що у відповідача на примусовому виконанні знаходяться зведене виконавче провадження до складу якого увійшли накази та виконавчі листи Господарського суду АР Крим по господарським та адміністративним справам, виконавчі листи Окружного адміністративного суду АР Крим на загальну суму 4361627,00 гривень, з урахуванням виконавчого збору. Зазначені документи об’єднані до зведеного виконавчого провадження № 8/09-14 на підставі ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку з чим на всі грошові кошти позивача накладений арешт в межах загальної суми стягнення з урахуванням 10% виконавчого збору. Посилаючись на правомірність прийнятого рішення щодо накладення арешту, просив відмовити у задоволені адміністративного позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав 11.01.2010 року клопотання, у якому просив провести розгляд справи за відсутності його представника, зазначив, що постанова державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника від 01.10.2009 року прийнята з дотриманням норм діючого законодавства, тому підстави для її скасування відсутні. Крім того, 15.01.2010 року також надав на адресу суду клопотання, у якому також просив провести розгляд справи за відсутності його представника, та зазначив, що договори № 4 та № 5 з питань розстрочки виконання обов'язків зі штрафних санкцій та пені виконуються у повному обсязі.

Суд заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, а також відповідно до ч.3 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України, вважає можливим провести розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 року примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року№ 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, відповідно до ст. 181 КАС України, яка регулює порядок розгляду позовних заяв з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, до компетенції адміністративних судів відносяться справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах, рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, рішень, для яких не встановлено іншого порядку судового оскарження, особами, які не наділені правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби у цивільному та господарському судочинстві.

Предметом оскарження по даної справі є визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції від 01.10.2009 року про накладення арешту на грошові кошти позивача, який є боржником за зведеним виконавчим провадженням. У зведене виконавче провадження увійшли рішення Окружного адміністративного суду, Господарського суду, прийнятих в порядку Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського кодексу України, про стягнення з боржника 4859765,44 гривень на користь юридичних осіб, Управління пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим та бюджету.

Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі являється публічно-правовим, інший порядок судового оскарження бездіяльності державного виконавця при проведені примусового виконання вимог та рішень Пенсійного фонду України, юридичних осіб та судових рішень, прийнятих в порядку Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського кодексу України, що виконуються в одному зведеному виконавчому проваджені, не передбачений законодавством, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження у тому числі має право: звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію та інші права передбачені цим Законом.

У цій нормі окреслено адміністративний процесу ально-правовий статус державного виконавця, його повноваження, обов'язки і права, які реалізуються ним у процесі виконавчого про вадження по застосуванню окремих засобів примусового виконання до боржників - громадян і юридичних осіб - на виконання рішень судових та інших органів (посадових осіб), передбачених цим Зако ном, про майнові стягнення, а також рішень у немайнових спорах.

Обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання полягає у тому, що він мусить застосовувати тільки заходи, встановлені у ст. 4 цього Закону.

Повнота вчинення процесуальних дій полягає у їх відповідності заходам примусового виконання, визначеним у документі на приму сове виконання.

Державний виконавець для здійснення своєчасного і повного при мусового виконання наділений широкими правами, які визначені Законом України "Про виконавче провадження" і не є вичерпними.

Щодо суті позовних вимог судом встановлено, що заступником начальника відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим Крюковой Н.Е. 01.10.2009 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №8/09-14, у яке увійшло 35 виконавчих документі (а.с. 37-111), виданих Окружним адміністративним судом АР Крим та Господарським судом АР Крим, прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача, в сумі 4361627,00 гривень, які знаходяться та надходять на розрахунковий рахунок 26009304362577 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ АР Крим», МФО 324418, ЗКПО 03348100, до повного погашення заборгованості по виконавчим документам, які знаходяться на примусовому виконанні у ДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на грошові кошти, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладання арешту.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Із системного аналізу вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться (надходять) на розрахункових рахунках особи, можливо тільки виключно на підставі рішення суду. Закон не передбачає можливості накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться або надходять на розрахункові рахунки, що знаходяться у баку на підставі інших, ніж рішення суду виконавчих документів.

За таких обставин, заступником начальника відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайоного управління юстиції в АР Крим при прийнятті оскаржуваного рішення мав право накласти арешт на грошові кошти, що належить позивачу та знаходяться (надходять) на розрахункові рахунки у банку, в межах суми стягнення за рішеннями Окружного адміністративного суду АР Крим та Господарського суду АР Крим, без включення в дану постанову виконавчого збору за примусове виконання рішення, який стягується постановою державного виконавця, є виконавчим документом, але у той же час не є рішенням суду про стягнення. Дана сума згідно прийнятої постанови державного виконавця від 01.10.2009 року складає 3913872,86 гривень без врахування виконавчого збору, розмір якого становить 529926,95 гривень.

Враховуючі, що арешт державним виконавцем накладений на суму 4361627,00 гривень, а сума за виконавчими документами, на підставі яких застосований арешт з урахуванням виконавчого збору є більшою та становить 4443799,81 гривень (3913872,86 грн. + 529926,95 грн.), при цьому стосовно яких самих виконавчих документів та сум із зазначених у постанові державний виконавець не засовував арешт є не зрозумілим та під час судового розгляду відповідачем з'ясований та не доведений, тому суд вважає необхідним вирішувати питання правомірності застосування арешту стосовно зазначених державним виконавцем конкретних виконавчих документів та сум, зазначених у постанові про накладення арешту.

Судом встановлено, що згідно постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайоного управління юстиції в АР Крим від 01.10.2009 року про накладення арешту на суму 4361627,00 гривень, в дану суму включено 529926,95 гривень виконавчого збору.

При цьому за виконавчим листом № 2-9/5155 від 29.07.2008 року Господарського суду АР Крим про стягнення з КРП "ППВКХ м. Джанкоя" на користь Управління пенсійного фонду України в Джанкойському районі заборгованості у сумі 91303,12 грн. помилково зазначено суму виконавчого збору у розмірі 91303,12 гривень, у той час коли 10% виконавчого збору від суми що підлягає стягненню за виконавчим документом повинна складати 9130,31 гривень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийняті постанови від 01.10.2009 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, державним виконавцем перевищено надані йому діючим законодавством повноваження у частині арешту грошових коштів на суму виконавчого збору, а саме на 529926,95 гривень.

Відтак, постанова державного виконавця від 01.10.2009р. про накладення арешту на грошові кошти позивача, що находяться та надходять на розрахунковий рахунок №26009304362577 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ АР Крим» в частині суми коштів, що перевищує суму заборгованості позивача перед Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим, на суму виконавчого збору, а саме на 529926,95 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд також приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідно до укладених договорів № 4 від04.08.09 року про сплату страхових внесків (а.с.12-13) і № 5 від30.07.09 року про розстрочення (а.с.10-11), тому як, з матеріалів справи вбачається що державному виконавцю було відомо про наявність укладених договорів, однак, у відповідності до наданих державному виконавцю повноважень та вимог ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Однак у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують звернення державного виконавця до відповідних судів після отримання укладених між позивачем та відповідачем договорів №4 від04.08.09р. про сплату страхових внесків і № 5 від30.07.09р. про розстрочення.

Таким чином, суд вважає необхідним визначити, що після укладення договорів розстрочення з Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі порядок сплати позивачем заборгованості, про стягнення якої були постановлені судові рішення, на виконання яких були надані виконавчі документи, фактично змінився режим сплати заборгованості на суму 3169623,51 гривень, тому примусове стягнення цих коштів можливо лише у разі невиконання позивачем умов договорів розстрочення. На час звернення до суду у відповідача також були відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти щодо примусового виконання, виконавчих листів за якими стягнуто заборгованість і ці суми включено до договорів № 4, № 5.

У той же час, суд не сприймає до уваги посилання відповідача на ч.7 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення, є необґрунтованими, оскільки зазначена норма розповсюджується на ті виконавчі документи у яких безпосередньо зазначено про стягнення грошових коштів з конкретного розрахункового рахунку. У даному випадку у всіх виконавчих документах на виконання яких державним виконавцем винесено постанову, що є предметом спору зазначено про стягнення безпосередньо з Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя", а розрахункові рахунки у виконавчих документах вказані як додатковий реквізит підприємства боржника.

В силу викладеного, приймаючи до уваги відсутність станом на 01.10.2009 р. підстав для закриття провадження з примусового виконання наказів та виконавчих листів по стягненню на користь Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі, наказів та виконавчих документів, суд, керуючись встановленим у ст.7 КАС України принципом верховенства права, приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 01.10.2009 року має бути скасована також в частині накладення арешту на кошти у сумі 3169623,51 гривень.

У той же час позовні вимоги щодо зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим зняти арешт з грошових коштів, що належать позивачу, знаходяться та надходять на розрахунковий рахунок 26009304362577 у філії "Відділення Промінвестбанку у м. Красноперекопськ АР Крим", суд вважає такою що не підлягають задоволенню, оскільки ця вимога є передчасною до відповідача, так як позивачем не надано доказів щодо наміру відповідача не виконувати судового рішення у частині скасування постанови від 01.10.2009 року щодо неправомірного накладення арешту на частину грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" підлягають частковому задоволенню.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 15.01.2010 року. Постанову в повному обсязі складено 20.01.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції від 01 жовтня 2010 року про накладення арешту на грошові кошти, яки належать Кримському Республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя» (м.Джанкой, вул.Совєтська,15 а, код ЄДРПОУ 03348100), знаходяться та в подальшому будуть надходити на поточний рахунок 26009304362577 у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Красноперекопськ АР Крим" МФО 324418, код ЄДРПОУ 03348100, в частині накладення арешту на суми виконавчого збору у сумі 529926,95 гривень та на суму 3169623,51 гривень, а в загалі на суму 3699550,46 гривень.

3. В іншій частині позовних вимог –у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.