Постанова № 8515970, 12.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.11.09Справа №2а-7284/09/10/0170 18:35 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участюпредставників сторін:

від позивача - Поставнічій Ю.М., голова правління, посвідчення №1410;

від відповідача - Душенчук Т.Б., представник по довіреності від 01.12.2008 р. №3033/9/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Птахофабрика Южная"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про зобов'язання видати довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Птахофабрика Южная" 09 червня 2009 року звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим з вимогами зобов’язати відповідача видати позивачу довідку про те, що ЗАТ "Птахофабрика Южная" в 2009 році є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ «Птахофабрика Южная» є сільськогосподарським підприємством. Станом на 26.01.2009 року у позивача наявні в користуванні сільськогосподарські угіддя на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок, що розташовані на території Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим. В позовній заяві позивачем також зазначено про те, що по договору оренди землі позивач орендує у Сімферопольської районної державної адміністрації рілля з невитребуваних земель ВАТ «Ордена Леніна птахофабрика «Южная» та був платником фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2006 року. Позивач зазначає, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва позивача за 2008 рік склала 83,8%, у зв’язку з чим позивач має право на реєстрацію як платник фіксованого сільськогосподарського податку та надав до ДПІ в Сімферопольському районі податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік. Однак ДПІ листами від 27.03.2009 року та від 15.04.2009 року повідомила позивача про те, що статус платника фіксованого сільськогосподарського податку не присвоєно, оскільки в розрахунок питомої ваги позивач не має право включати суму доходу, отриманого від реалізації продукції тваринництва, та в видачі довідки про присвоєння такого статусу відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві; додатково надав письмові пояснення стосовно того, що у ЗАТ «Птахофабрика «Южная» в оренді окрім 414,4га сільськогосподарських угідь (оренда 496 земельних паїв) і 101,7388га рілля з невитребуваних земель за договором оренди землі від 30.06.2007 року, укладеного з Сімферопольською районною державною адміністрацією, наявна також земельна ділянка загальною площею 5,1306га, на якій розташовані об’єкти свинарського комплексу в с. Залісся по вул. Лесній, 10, що належать позивачу. Зазначена земельна ділянка орендована у ВАТ «Ордена Леніна Птахофабрика «Южная» за договорами від 01.01.2008 року та 01.01.2009 року, строк дії яких менший за один рік, у зв’язку з чим зазначене право користування вказаною земельною ділянкою не підлягає державній реєстрації. На підставі викладеного, представником позивача зроблено висновок про те, що вказаний договір відповідає вимогам діючого законодавства, та позивач має право на реєстрацію як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає дії ДПІ в Сімферопольському районі АРК по відмові позивачу у присвоєнні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані до суду 28.09.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач вважає, що згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658, та Методичними рекомендаціями щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792, до суми, отриманої платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки можуть бути включені лише доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах. Відповідач зазначає, що закріплення земельної ділянки, пов’язаної з отриманням доходу продукції тваринництва за позивачем відсутнє. На думку відповідача право на користування земельною ділянкою могло виникнути у позивача лише після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та виділення її в натурі, що позивачем виконано не було. На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про те, що у позивача відсутні належним чином оформлені і зареєстровані документи на земельні ділянки, на яких розташовані приміщення, що пов’язані з отриманням продукції тваринництва, у зв’язку з чим, на думку відповідача, ЗАТ «Птахофабрика Южная» не мала права під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції в загальній сумі отриманого доходу враховувати суму, отриману від реалізації продукції тваринництва, що вироблена на зазначених угіддях.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство «Птахофабрика Южная» (код ЄДРПОУ 33809550, юридична адреса: 97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, буд.9) 29 вересня 2005 року зареєстровано як юридична особа Сімферопольською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.23), та є платником податків та зборів. Відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ №56-68/49/435 від 29.10.2007 р. (а.с.24) основними видами діяльності позивача є, зокрема, розведення птиці, розведення інших тварин, розведення свиней, вирощування зернових та технічних культур. Зазначені види діяльності вказані також і в Статуті відповідача (а.с.25-39), в якому предметом діяльності позивача зазначено, зокрема, вирощування всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці; виробництво, переробка і реалізація продукції птахівництва і тваринництва, іншої сільськогосподарської продукції; (а.с.27).

Матеріалами справи підтверджено, що в 2007 та 2008 роках позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджено довідками відповідача №564/10/15-03 від 13.02.2008 року (а.с.90), №856/10/15-0 від 12.03.2007 року (а.с.91) та №529/10/15-0 від 21.02.2007 року.

Позивачем 28 січня 2009 року до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим було подано податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік (а.с.7-8), в якому ЗАТ «Птахофабрика Южная» зазначено, що земельна ділянка надана йому по договору оренди, категорія земельних ділянок: рілля, площа якого 404,00 га, грошова оцінка одиниці площі ріллі складає 4171грн.00коп., у зв’язку з чим сума фіксованого сільськогосподарського податку по зазначеній площі земельної ділянки складає 2527грн.63коп. (ставка податку в процентах до грошової оцінки –0,15%); пасовища площею 9,4 га, грошова оцінка одиниці площі складає 961грн.00коп., у зв’язку з чим сума фіксованого сільськогосподарського податку по зазначеній площі земельної ділянки - 13грн.66коп. (ставка податку в процентах до грошової оцінки - 0,15%). Разом з зазначеним податковим розрахунком позивачем до ДПІ також надані: розрахунок питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, згідно з яким питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача за 2008 рік складає 83,8%; довідка Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 26.01.2009 року №126/02-20, якою підтверджено укладення позивачем 496 договорів оренди земельних паїв, на підставі яких у позивача в землекористуванні наявні 413,4 га сільськогосподарських угідь, зокрема: рілля – 404,0 га, пасовища – 9,4 га (а.с.10) ; договір оренди землі від 30.06.2007 року без номеру (а.с.17-18) між Сімферопольською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та позивачем (орендарем) про надання в платне користування земельної ділянки площею 101,7388 га рілля із невитребуваних земель ВАТ «Птахофабрика «Южная» на території Перовської сільської ради (що зареєстрований 21.02.2008 року); акт прийому – передачі земельної ділянки від 30.06.2007 року на виконання зазначеного договору (а.с.19, 21), акт встановлення в натурі та узгодженням меж земельної ділянки (а.с.22); розрахунок орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, сума якої складає 6060грн.58коп. (а.с.20).

Подання до ДПІ зазначених документів відповідачем не оспорюється та не спростовується.

Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АРК, розглянувши подані документи, листом від 27.03.2009 р. №1023/10/15-03 (а.с.13-16) повідомила позивача, що статус платника фіксованого сільськогосподарського податку ЗАТ «Птахофабрика Южная» не присвоєно у зв’язку з наступним: згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658, сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах. ЗАТ «Птахофабрика Южная» на підтвердження права користування земельною ділянкою, на якому виробляється продукція тваринництва, наданий договір, укладений з ВАТ "Ордена Леніна Птахофабрика “Южная”, який, на думку відповідача, не є договором, що підтверджує право користування земельною ділянкою, та не зареєстрований у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Також відповідачем у даному листі зазначено, що ВАТ "Ордена Леніна Птахофабрика “Южная” на цей час має приватну форму власності, а ст.92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. На підставі викладеного ДПІ в Сімферопольському районі АРК зроблено висновок, що у позивача відсутні належним чином оформлені та зареєстровані згідно з вимогами Земельного кодексу України правовстановлюючі документи на земельні ділянки (зокрема, договір оренди або договір суборенди), на яких розташовані приміщення, де вирощується продукція тваринництва, у зв’язку з чим позивач не має право зараховувати суму доходу, отриманого від реалізації зазначеної продукції під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції.

В матеріалах справи також наявний лист ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 15.04.2009 року №1369/10/1503 (а.с.12), згідно з яким відповідач повторно повідомив ЗАТ «Птахофабрика «Южная» про не присвоєння статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, суд зазначає, що ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим не надано позивачу довідки про те, що ЗАТ «Птахофабрика «Южная» в 2009 році є платником фіксованого сільськогосподарського податку, на підстави заяви позивача від 20.03.2009 року №25 (а.с.11).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Закрите акціонерне товариство «Птахофабрика Южная» є самостійним суб’єктом права, самостійно захищає свої права і несе обов’язки та може самостійно виступати суб’єктом адміністративно-правових відносин.

Відповідно до вимог законодавства ЗАТ «Птахофабрика Южная» є юридичною особою та має адміністративну правоздатність, яка включає можливість звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Оскільки на розгляд суду поставлено питання про зобов’язання Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим видати ЗАТ «Птахофабрика Южная» довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, то лише позивач вправі звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

Статтею 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. №509-ХІІ визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Законом України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.

Таким чином, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, наділеним повноваженнями щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, отже реалізує владні управлінські функції, та належить до суб’єктів владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим і тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

“На підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб’єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватись встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування”від 25.06.1991 р. №1251-XII передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно з ч.3 ст.1 зазначеного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. №320-XIV, в преамбулі якого зазначено, що саме цей закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. Даний закон зазначає умови, при виконанні яких підприємству надається статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, підстави для зняття з податкової реєстрації у якості платника ФСП, об’єкт оподаткування, ставки ФСП, порядок нарахування та строки сплати податку.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.

Поняття сільськогосподарської продукції визначено Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України” від 24.06.2004 р. №1877-IV. Згідно з частиною 1 статті 1 даного Закону він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Статтею 2 зазначеного Закону (в редакції станом на 01.02.2009 року – останній термін подання податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку): сільськогосподарська продукція - товари, які підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД. Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень даного Закону норми інших нормативно-правових актів діють у частинах, які не суперечать нормам цього Закону.

Визначення понять сільського господарства (сільськогосподарське виробництво), сільськогосподарського товаровиробника і сільськогосподарського підприємства надані Законом України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18.01.2001 р. №2238-III. Згідно з преамбулою даного Закону він визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001 - 2004 років як пріоритетної галузі народного господарства. Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що на час розгляду даної справи зазначений Закон не скасовано, не припинено його дію та не визнано неконституційним, у зв’язку з чим даний Закон є діючим та його норми підлягають застосуванню, враховуючи, що Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України” та будь-яким іншим законом зазначені поняття не визначені та їх зміст не суперечить нормам зазначеного Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”:

сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Суд зазначає, що відповідно до установчих документів позивача видами його діяльності є вирощування зернових і технічних культур, розведення свиней, птиці та інших тварин. Як свідчать матеріали справи, позивачу на протязі 2007 та 2008 року ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим видавались довідки на підтвердження статусу платника фіксованого податку. Під час розгляду даної справи представником відповідача також не повідомлено суду та не надано будь-яких доказів стосовно того, що позивачем на протязі 2008 році не вироблялась зазначена сільськогосподарська продукція, а також не спростовані відомості позивача про те, що сума, отримана ЗАТ «Птахофабрика Южная» від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва (в тому числі і продукції тваринництва), складає 83,8% від суми отриманого позивачем доходу на протязі зазначеного періоду. Представником відповідача не повідомлено суд і про наявність таких доказів у третіх осіб та не заявлено клопотання про їх витребування для залучення до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджено, що у 2008-2009 роках позивач був зареєстрований як суб’єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, та в порядку, встановленому п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, надавав до ДПІ три податкові декларації по ПДВ: загальну (декларація №3) та спеціальні декларації по спецрежимам - декларація №1 (тваринництво) та декларація №2 (рослинництво) (а.с.124-178).

Позивачем суду надано Свідоцтво №100192954 (серія НБ №027184), видане ДПІ в Сімферопольському районі АРК з терміном дії з 09.02.2009 року, згідно з яким позивач, що є сільськогосподарським підприємством та займається вирощуванням зернових та технічних культур, розведенням свиней, розведенням птиці, розведенням інших тварин, зареєстрований як суб’єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлені статтею 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”. Згідно з пунктом 8-1.1 зазначеної статті резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8 зазначеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7 статті 8 Закону України “Про ПДВ”).

Порядок видачі свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування встановлений пунктом 8-1.10 зазначеної статті, згідно з яким для його отримання сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Законом України “Про податок на додану вартість” визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства (підпункт 8-1.15.2 пункту 8-1.15 статті 8 зазначеного Закону). Такою діяльністю є, зокрема: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

Таким чином, враховуючи, що згідно наданих представником позивача пояснень ЗАТ «Птахофабрика Южная» займається вирощуванням свиней та продажем м’яса свиней, а також вирощуванням зернових та технічних культур, що не заперечується та не оспорюється представником відповідача, суд приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється, є сільськогосподарською продукцією.

Згідно розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за 2008 рік, що був наданий позивачем до ДПІ в Сімферопольському районі АРК разом з податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача за 2008 рік складає 83,8%.

Статтею 3 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” встановлено, що об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Судом встановлено, що разом з податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку позивачем було надано до ДПІ довідку Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК №126/02-20 від 26.01.2009 року, що підписана Головою Перовської сільської ради (а.с.10). Згідно зазначеної довідки станом на 26.01.2009 р. ЗАТ «Птахофабрика Южная» уклало договори оренди з власниками земельних паїв на загальній площі 413,4га, в тому числі: рілля –404,0га, пасовища – 9,4га. Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими вони не заперечують укладення позивачем договорів оренди та їх належну реєстрацію, загальну площу земельних ділянок, та зазначили, що питання кількості укладених договорів, їх реєстрації та площі земельної ділянки не є предметом спору по даній справі. Суд також вважає необхідним зазначити, що представниками відповідача під час розгляду даної справи суду не надано будь-яких доказів, що спростовують відомості, викладені в довідці №126/02-20 від 26.01.2009 року, наданої позивачем.

Згідно з пунктом “г” підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала роз’яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що зазначеним Законом не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду –об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, на підставні наданих сторонами документів судом встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя - об'єкт обкладення ФСП та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу, та позивач має право реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач не заперечує, що ЗАТ «Птахофабрика Южная» є сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя (орендовані), сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) 2008 рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.

Однак відповідач вважає, що для реєстрації позивача саме платником ФСП, згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку та Методичними рекомендаціями щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік до суми, отриманої платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки можуть бути включені лише доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать йому на праві власності або надані йому в користування, а згідно з твердженням відповідача ЗАТ «Птахофабрика Южная» продукція тваринництва вирощена на угіддях, що не є сільськогосподарськими та не належать позивачу не на праві власності та не надані йому у користування.

Суд не погоджується з зазначеними доводами відповідача у зв’язку з наступним.

Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі пункту 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658, та Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення (в редакції, чинній на дату подання позивачем податкового розрахунку) сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів), включає доходи, отримані, зокрема, від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах.

Судом встановлено, що частиною 3 ст.9 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” Кабінету Міністрів України було доручено:

- підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів та до бюджетної класифікації відповідно до цього Закону;

- розробити і затвердити Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку;

- в місячний термін розробити та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо запровадження механізму, який би не допускав ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) сільськогосподарськими товаровиробниками за продукцію невласного виробництва, що реалізується іншим споживачам;

- підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" з питання використання сільськогосподарськими товаровиробниками сум податку на додану вартість від реалізації сільськогосподарської продукції на придбання техніки вітчизняного виробництва.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” не надає Кабінету Міністрів України повноважень розробляти інші механізми чи умови набуття статусу платника ФСП.

Як встановлено судом, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" передбачено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку та об'єкти оподаткування визначаються відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок". Тобто вказана постанова не може визначати інші умови, при дотриманні яких платник податків набуває та підтверджує статус платника фіксованого сільськогосподарського податку та не може встановлювати додаткові умови для цього, окрім тих, які закріплені Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Зокрема, наявні в п.4 даної постанови вимоги щодо того, що сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, включає доходи, отримані від реалізації зазначеної продукції лише у разі її вироблення (вирощування) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування суперечить вимогам статті 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, оскільки зобов’язує платника податків виконувати додаткову вимогу (а саме – виробляти 75% сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, що належать підприємству на праві власності або надані йому в користування), що встановлену підзаконними нормативно-правовими актами та відсутня в зазначеному Законі і суперечить йому.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Стаття 92 Конституції України визначає, що виключно законами України встановлюються державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституцією України встановлено, що нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Закони - це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому, що усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів та у разі колізій між нормами закону і нормативно-правового акту діють норми закону.

Преамбулою Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" зазначено, що Кабінет Міністрів затверджує Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку на виконання вимог статей 2 і 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", пунктом 1 Положення передбачено, що воно визначає порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, подання до органів державної податкової служби податкових розрахунків та не містить жодних посилань на те, що дана постанова визначає платників фіксованого сільськогосподарського податку. Пунктом 2 постанови визначено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку та об'єкти оподаткування визначаються відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Таким чином, судом встановлено, що вимоги, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" стосовно включення в розрахунок питомої ваги доходу від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) виключно на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах суперечать Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”. Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, суд застосовує його при вирішенні спірних правовідносин та вказує на те, що Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” не передбачено обов’язку розраховувати питому вагу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки тільки з тих угідь, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або праві користування.

Що стосується Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792, то як встановлено судом під час розгляду справи, вони не є нормативно-правовим актом. Згідно з пунктом 1.1 Методичних рекомендацій вони розроблені відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку". На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені Методичні рекомендації також не можуть встановлювати додаткові вимоги щодо визначення кола осіб, які можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку шляхом встановлення додаткової вимоги до платників податків порівняно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Таким чином, суд зазначає, що під час розгляду справи представниками позивача та відповідача були надані документи, які свідчать про те, що ЗАТ «Птахофабрика Южная» є сільськогосподарським підприємством, у 2008 році основним видом діяльності позивача було виробництво та продаж сільськогосподарської продукції, у позивача в наявності є сільськогосподарські угіддя - об'єкт обкладення ФСП, та сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу, і позивач має право реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку незалежно від місця виробництва зазначеної сільськогосподарської продукції.

Суд також вважає необхідним зазначити наступне: під час розгляду справи представником позивача надано суду копію Державного акту на право колективної власності на землю серія КМ-Сим-№007, виданого 22.01.2007 року Відкритому акціонерному товариству Ордена Леніна “Птахофабрика “Южная” (с. Перове, Сімферопольського району) Перовською сільською радою народних депутатів в тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 3908га землі в межах згідно з планом (план додається –а.с.103-104) для виробництва сільськогосподарської продукції (відповідно до рішення 4 сесії 22 скликання Перовської сільської ради народних депутатів від 06.12.1996 р.). Згідно з додатком (планом земель –а.с.103, зворотній бік – 104) зазначені земельні ділянки, розташовані, зокрема, в селах Перове, Залісся, Партизанське та Каштанове Сімферопольського району АР Крим.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про визнання протиправним, недійсним (нечинним) та/або про скасування зазначеного рішення Перовської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ВАТ Ордена Леніна “Птахофабрика “Южная”. Представником відповідача про існування таких документів на час розгляду справи суду не повідомлено та представнику позивача не відомо, у зв’язку з чим на підставі матеріалів справи та наданих відповідачем документів суд не може зробити висновок про невідповідність даного рішення Перовської сільської ради вимогам діючого законодавства та його скасування.

Відповідно до вимог статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Про наявність зазначених обставин припинення права власності ВАТ Ордена Леніна “Птахофабрика “Южная” відповідачем суду не повідомлено та будь-яких доказів про їх наявність під час розгляду справи не надано.

На підставі викладеного суд не погоджується з посиланнями відповідача про порушення ЗАТ «Птахофабрика Южная» та ВАТ “Ордена Леніна Птахофабрика “Южная” вимог ст.92 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підприємств, які мають право на користування землею державної та комунальної форми власності. Відповідач вважає, що у теперішній час ВАТ Ордена Леніна “Птахофабрика “Южная” має приватну форму власності та не має права на користування даною землею на підставі державного акта на право колективної власності, і, відповідно, не має права на укладення договорів оренди з іншими суб’єктами господарської діяльності.

Однак суд вважає необхідним зазначити, що даний Державний акт на право колективної власності на землю було отримано ВАТ Ордена Леніна “Птахофабрика “Южная” до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. №2768-III (тобто до 01.01.2002 року, що встановлено пунктом 1 Розділу IX Прикінцеві положення ЗК).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 Розділу X Перехідні положення ЗК щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Отже переоформлення права постійного користування не є обов’язком, користувач може здійснити його за власним бажанням та на власний ризик, у зв’язку з чим ВАТ Ордена Леніна “Птахофабрика “Южная” не втратило свого права на постійне користування землею на підставі Державного акту на право колективної власності на землю від 22.01.1997 р.

В матеріалах справи також наявні копії податкових розрахунків земельного податку ВАТ «Птахофабрика «Южная» (код ЄДРПОУ 00852520) на 2008-2009 роки (а.с.93-102), що надавались до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, відповідно до яких в якості документа, що встановлює право власності та/сабо користування землею, зазначено Державний акт на право колективної власності на землю (а.с.94, 97).

Під час розгляду справи позивачем надано суду:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Сімферопольської районною державною адміністрацією 16.11.2006 року, відповідно до якого ЗАТ «Птахофабрика Южная» є власником свинарського комплексу, що розташований за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Залісся, вул. Лісна, 10 (форма власності – приватна – а.с.105-106);

- договори оренди землі від 01.01.2008 року та від 01.01.2009 року (а.с.73-80, 107-114), відповідно до яких ВАТ «Ордена Леніна Птахофабрика «Южная» (орендодавець) передає ЗАТ «Птахофабрика Южная» (орендар) в строкове платне користування земельну ділянку площею 5,1306га, що знаходиться в с. Залісся, вул. Лісна, 10, на якій знаходиться об’єкт нерухомого майна – свинарський комплекс. Зазначена земельна ділянка до умов договорів передається в оренду для сільськогосподарських потреб, цільове призначення земельної ділянки – товарне сільгоспвиробництво. Орендна плата на 2008 рік складає 4546грн.78коп., на 2009 рік – 5238грн.41коп. Суд зазначає, що фактичне виконання даних договір підтверджується актами прийому – передачі земельної ділянки (а.с.77, 116), актом сдачі-прийомки робіт (надання послуг) стосовно оренди зазначеної земельної ділянки (а.с.116), рахунком – фактурою №СФ-0000039 від 01.10.2009 року (а.с.115), податковою накладною (а.с.117), виписками по рахунку (а.с.118-119), якими підтверджено перерахування позивачем за оренду земельної ділянки за 2008 рік 4546грн.78коп.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представником відповідача не надано суду будь-яких доказів стосовно того, що недійсність зазначених договорів від 01.01.2008 року та від 01.01.2009 року прямо встановлена законом, та не надано доказів визнання зазначених договорів недійсними за рішенням суду, що набрало законної сили.

В обґрунтування вимог щодо обов’язкової реєстрації зазначено договору, відповідач у своїх запереченнях посилається на вимоги статей 125 та 126 Земельного кодексу України. Суд зазначає, що згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 встановлено перелік документів, що посвідчують право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідність укладених позивачем договорів оренди землі вимогам діючого законодавства не вирішується та не оцінюється судом, не є предметом даної адміністративної справи. Під час розгляду справи відповідачем не заперечувалось, що об’єкти нерухомості, які розташовані на зазначених земельних ділянках, належать позивачу на праві приватної власності та він використовує їх для виробництва продукції тваринництва. Представниками відповідача також не надано суду будь-яких доказів стосовно того, що зазначена продукція тваринництва позивачем не вироблялась, в наступному не реалізовувалась та сума, отримана від її реалізації, не є доходом позивача.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даної справи суду не надано будь-яких відомостей стосовно того, що продукція тваринництва не була вироблена позивачем та не була в наступному реалізована, у зв’язку з чим позивач отримав доход від її реалізації у відповідній сумі.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” позивач визначив суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" подав до органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки – до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК - податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік, розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік (за 2008 рік), довідку №126/02-20 від 26.01.2009 р. про наявність земель сільськогосподарського призначення загальною площею 413,4га та договір оренди землі від 30.06.2007 року без номеру, що підтверджує користування земельними ділянками, на яких розташовані об’єкти, які використовуються позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції, зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку.

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги, які визначає Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” для того, щоб бути зареєстрованим як платники ФСП у 2009 році.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 3 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII одним із принципів побудови системи оподаткування є рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, тобто забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Статтею 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” право на реєстрацію у якості платників ФСП надано сільськогосподарським підприємствам, які виробляють як продукцію рослинництва, так і продукцію тваринництва.

В листі №11924/6/15-0616 від 06.12.2005 р. Державна податкова адміністрація України зазначає, що земельні ділянки сільськогосподарських підприємств, зайняті виробничими будівлями, відповідно до норм Земельного кодексу України не відносяться до сільськогосподарських угідь, для яких Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” встановлені ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15, для багаторічних насаджень - 0,09.

Разом з тим, встановлення додаткових обмежень щодо неможливості реєстрації платником ФСП юридичних осіб, основним видом діяльності яких є виробництво продукції тваринництва, суперечить зазначеному принципу системи оподаткування та вимогам Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, згідно з яким держава підтримує виробників сільськогосподарської продукції незалежно від виду продукції, яку вони виробляють: продукції рослинництва або продукції тваринництва.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що дії ДПІ в Сімферопольському районі щодо ненадання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, викладені в листах відповідача від 27.03.2009 року №1023/10/15-03 та від 15.04.2009 року №1369/10/1503, суперечать чинному законодавству та є протиправними.

Відповідно до п.11 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку Довідка про надання або підтвердження статусу платника податку видається протягом десяти робочих днів після дати подання податкового розрахунку органом державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку. Виходячи з аналізу зазначеного Положення довідка органу державної податкової служби про надання або підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку є єдиним документом, який свідчить про те, що підприємство сплачує фіксований сільськогосподарський податок та є підставою для користування пільгами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування.

Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим надати ЗАТ «Птахофабрика Южная» довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 12 листопада 2009 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 17 листопада 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим видати Закритому акціонерному товариству «Птахофабрика Южная» Довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік.

3. Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства «Птахофабрика Южная» з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.