Постанова № 8515799, 16.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.09Справа №2а-6480/09/10/0170 17:47 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача – Матвєєв Ю.В., директор, наказ №2-к від 23.02.2008 року, паспорт ЕС 592711;

від відповідача – не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства "Кітей"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Кітей" - позивач - 18 травня 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим – відповідач - з вимогами про визнання бездіяльності відповідача по реагуванню на заяву про сприяння у допуску до документації та власного майна підприємства; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000801502/0 від 07.04.2009 р. та податкової вимоги №1/146 від 28.04.2009 р. як невідповідаючих закону та складених безпідставно; зобов'язання зняти обтяження з рухомого майна позивача у триденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили; зобов'язання виконати зустрічну перевірку обґрунтованості зарахування на бухгалтерський облік вартості основних засобів виробництва групи І між позивачем і ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" та правомірності зменшення податку на прибуток за період з 01.05.1998 р. по 01.05.2008 р. і правильність нарахування та сплати податку на прибуток; зобов'язання начальника відповідача притягти до службової дисциплінарної відповідальності Коновалову Л.М. та Варкулевич О.О. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у м. Керчі АР Крим анулювало реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість. Позивач листом від 27.02.2009 року повідомив ДПІ в м. Керчі АР Крим про те, що свідоцтво про реєстрацію МПП «Кітей» як платника податку на додану вартість знаходиться в офісі підприємства на території ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», до якого працівники позивача не мають доступу з 18.12.2006 року і просив сприяти в доступі до документації та майна позивача. Однак ДПІ в м. Керчі АР Крим проігнорувала вказаний лист позивача, 01.04.2009 року провела перевірку позивача та 07.04.2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0000801502/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 170грн.00коп. за неповернення свідоцтва, а також направила на адресу позивача першу податкову вимогу №1/146 від 28.04.2009 року; здійснила реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна активів підприємства на підставі акті опису від 29.04.2009 року №6436/10/24-1. Позивач зазначає, що у зв’язку з неправомірними діями ДПІ в м. Керчі АР Крим він був змушений через третю особу отримати свідоцтво про реєстрацію МПП «Кітей» платником податку на додану вартість з території ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» та здати його до ДПІ 27.04.2009 року. Позивач стверджує, що у нього відсутня заборгованість по податку на додану вартість, що підтверджено податковою декларацією позивача з податку на додану вартість за І квартал 2009 року, а також що у підприємства наявний залишок від’ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступних періодів, в сумі 3423грн.00коп. (задекларовано у вказаній декларації з ПДВ). Також позивач зазначає, що 03.05.2009 року позивачем до ДПІ в м. Керчі АР Крим було подано заяву про проведення зустрічної перевірки зарахування на бухгалтерський облік вартості основних засобів виробництва групи І та правомірності зменшення оподатковуваного прибутку у МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» за період з 01.05.1998 року по 01.05.2008 року, однак станом на 15.05.2009 року ДПІ така перевірка не здійснена. Листом від 29.04.2009 року №6437/10/23-1 від 29.04.2009 року ДПІ в м. Керчі АР Крим повідомила позивача, що вказана перевірка буде проведена, але на підставі ст.257 Цивільного кодексу України – за період з 01.04.2006 року по 30.04.2008 року. Позивач вважає зазначені дії відповідача такими, що порушують вимоги ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ та п.21.1 ст.21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, завдають шкоди позивачу та державі. В тексті позовної заяви МПП «Кітей» також зазначає про протизаконність дій посадових осіб ДПІ в м. Керчі АР Крим Коновалової Л.М. та Варкулевич О.О., що порушують права позивача і завдають матеріальної шкоди підприємству, матеріальної та моральної шкоди його керівнику Матвєєву Ю.В.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 16 жовтня 2009 року не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - під розписку у попередньому судовому засіданні (а.с.96), про причини неприбуття не повідомив, до суду 13.10.2009 року поштою надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника у зв’язку з неможливістю явки у судове засідання, тому враховуючі думку представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням письмових заперечень та пояснень, що надані представниками відповідача під час судового засідання 22 липня 2009 року. Відповідно до наданих письмових заперечень відповідач обґрунтовує правомірність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення та дії щодо проведення перевірки ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» тим, що податковим органом було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість – позивача та уповноважену особу МПП «Кітей» під час ознайомлення з актом про анулювання попереджено про необхідність повернення свідоцтва про реєстрацію платника податку на протязі 20 днів з дня ознайомлення. Оскільки у встановлений строк свідоцтво позивачем повернуто не було, за результатами проведеної перевірки складено акт перевірки та на підставі п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ було прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. При цьому, на думку відповідача, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено незастосування штрафних санкцій у випадку нездачі свідоцтва у зв’язку зі знаходженням його у третіх осіб. Відповідач також зазначає, що залишок від’ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступних періодів, яка зазначена в податковій декларації з ПДВ за І квартал 2009 року, у розмірі 3423грн.00коп., не відображається в особових рахунках позивача та не може бути зарахований у зменшення податкового боргу, оскільки вказана сума лише включається до складу податкового кредиту наступного періоду. Стосовно вимог позивача про проведення перевірки ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» з питань сплати податку на прибуток відповідач зазначає, що вказана перевірка була проведена, за її результатами порушень ВАТ ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не виявлено, про що позивача було повідомлено листом; стосовно вимоги позивача про проведення перевірки за період з 1998 року по 2006 рік відповідач зазначає, що пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено обмеження в частині строку проведення перевірки. Крім того, відповідач зазначає, що врегулювання господарських спорів між суб’єктами господарської діяльності не входить до компетенції податкових органів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Мале приватне підприємство «Кітей» (код ЄДРПОУ 25139638, юридична адреса: 98309, АР Крим, м. Керч, вул. Полини Осипенко, буд.31) зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 11 лютого 1998 року (рішення №2763), дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, що підтверджено довідкою Головного управління статистики в АР Крим від 07.05.2003 р. №09/2-6-01/827 (а.с.39), є платником податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість, зареєстровано як платник податків в ДПІ у м. Керчі АР Крим, що підтверджено матеріалами справи та представником позивача під час розгляду справи в суді.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 2 частини першої статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 –ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1197 р. №168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць. Законом України “Про податок на додану вартість”, зокрема пунктом 10.2 статті 10 встановлено, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу 21 травня 2003 року було видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №338380 на бланку серії НБ №165498.

Згідно з п. «ґ» пункту 9.8 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку (пункт 9.8 статті 9 зазначеного Закону).

Згідно з актом №5/15-2/25139638 від 27 лютого 2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (затверджений начальником ДПІ в м. Керчі АР Крим) реєстрація відповідача у якості платника на додану вартість анульована з 27.02.2009 року у зв'язку з поданням декларацій з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місячних податкових (звітних) періодів, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок на протязі такого періоду (а.с.47-48). Зазначений акт було вручено директору позивача Матвєєву Ю.В. нарочним 27.02.2009 року, що підтверджено його підписом на акті. При цьому в даному акті наявне попередження про вимоги пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо терміну повернення податковому органу реєстраційного свідоцтва та відповідальності за затримку у поверненні такого свідоцтва (а.с.47, зворотній бік).

Тобто, позивач був зобов’язаний повернути свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не пізніше 18.03.2009 року, що представником позивача у судовому засіданні не оспорювалось та не заперечувалось.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим 01 квітня 2009 р. проведено перевірку відповідача з питання дотримання строків повернення Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість після прийняття рішення про його анулювання, в ході якої виявлені порушення пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: неповернення податковому органу свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на протязі двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання від 27.02.2009 року та вручення відповідного акту позивачу.

Про проведення зазначеної перевірки позивач був повідомлений завчасно – листом від 20.03.2009 року №3352/10/15-02 (а.с.46), що отриманий уповноваженою особою позивача 23.04.2009 року (поштове повідомлення – а.с.44).

Результати перевірки знайшли відображення в акті №666/1502/25139638 від 01 квітня 2009 року (а.с.56). Вказаний акт перевірки вручений позивачу 03.04.2009 року, що підтверджено супровідним листом та поштовим повідомленням (а.с.54-55).

Таким чином, діючим законодавством передбачений обов’язок відповідача у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість своєчасно - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання - повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво. Але зазначені вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не виконані, свідоцтво повернуто до ДПІ в м. Керчі АР Крим 27 квітня 2009 року, що підтверджено текстом позовної заяви та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Законом України “Про податок на додану вартість”, зокрема пунктом 10.2 статті 10 встановлено, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

За порушення податкового законодавства, на підставі зазначеного акту перевірки, відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення №0000801502/0 від 07.04.2009 року (а.с.52) про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 170 гривень 00 копійок. Зазначене податкове повідомлення-рішення вручено уповноваженій особі позивача 08.04.2009 року, що підтверджено супровідним листом ДПІ в м. Керчі в АР Крим та поштовим повідомленням (а.с.51-52).

Суд зазначає, що під час розгляду справи представниками позивача не оспорювались підстави проведеної ДПІ в м. Керчі АР Крим перевірки та дотримання працівниками податкового органу порядку проведення перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки, отримання позивачем зазначеного акту та податкового повідомлення-рішення тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У зв’язку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення МПП «Кітей» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що пов’язані з проведенням перевірки, неправомірними. Суд також зазначає, що під час розгляду даної справи представником позивача суду не повідомлено будь-яких відомостей стосовно неправомірних дій працівників податкового органу під час проведення перевірки, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави для визнання зазначених дій неправомірними.

Крім того, в матеріалах справи наявні акт про неявку посадових осіб МПП «Кітей» на проведення перевірки (а.с.45), на акті перевірки директором позивача зазначено про незгоду з його висновками (а.с.57, зворотній бік), що свідчить про обізнаність позивача як про проведення перевірки, так і про її результати.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, наявність допущеного позивачем порушення підтверджується матеріалами справи та текстом позовної заяви; під час розгляду справи представником позивача також не оспорювалось несвоєчасне надання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість до ДПІ в м. Керчі АР Крим після анулювання такої реєстрації.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що свідоцтво було надано до податкового органу з порушенням встановленого строку не з вини позивача, оскільки Закони України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не ставлять застосування штрафних санкцій за неподання (несвоєчасне подання) свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість до податкового органу після анулювання реєстрації в залежність від причин (як з вини платника податку, так і з вини інших осіб), через які вказане свідоцтво не було надано платником податку у встановлений строк.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000801502/0 від 07.04.2009 р., оскільки воно прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в даній частині необхідно відмовити.

Суд зазначає, що підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181 передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, зокрема, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4.1 п.5.4 ст.5 зазначеного Закону).

Як було зазначено судом, позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0000801502/0 від 07.04.2009 р. 08 квітня 2009 року. З урахуванням зазначених вимог Закону №2181 позивачем вказана сума була узгоджена 08.04.2009 року, а податковий борг виник 21 квітня 2009 року, що підтверджено копією особового рахунку позивача (а.с.42-43).

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181).

Суд зазначає, що ДПІ у м. Керчі АР Крим направило на адресу позивача першу податкову вимогу №1/146 від 28.04.2009 року (а.с.23, 40), в якій зазначено про наявність у позивача станом на вказану дату податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 144грн.89коп. Вказана податкова вимога отримана уповноваженою особою позивача 29.04.2009 року.

Відповідно до вимог пункту 4.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 року №266 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за №595/5786) податкові вимоги формуються, зокрема, в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 2 квітня 1999 року №174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 травня 1999 року за N 304/3597.

Суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2009 року (а.с.42-43) у позивача станом на день формування податкової вимоги – 28.04.2009 року – був наявний податковий борг в сумі 144грн.89коп. Вказаний борг утворився після рознесення в особовому рахунку 21.04.2009 року податкового повідомлення-рішення №0000801502 від 07.04.2009 року на суму 170грн.00коп. (сума зменшена у зв’язку з наявною на зазначену дату переплатою в сумі 25грн.11коп.).

Згідно п.17.3 ст.17 Закону №2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до вимог пп.5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону №2181 заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Згідно з пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону №2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (підпункт 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону).

Суд зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення не було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, позовна заява про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000801502 від 07.04.2009 року була подана позивачем до суду лише 18 травня 2009 року.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявна податкова декларація позивача з податку на додану вартість за І квартал 2009 року (а.с.14-16), в рядку 26 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» зазначено 3423грн.00коп. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про проведення податковим органом перевірки щодо обґрунтованості зазначення вказаної суми в податковій декларації. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у зв’язку з наявністю такого залишку від’ємного значення в сумі 3423грн.00коп. підтверджується відсутність у позивача заборгованості по сплаті податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123), нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Тобто, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, повинно бути зараховано до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не розноситься в особовому рахунку платника податків. Діючим законодавством також не передбачено погашення за рахунок від’ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, податкового боргу платника податку, що виник у зв’язку з несплатою суми, нарахованої податковим повідомленням-рішенням.

У зв’язку з викладеним суд не приймає до уваги заперечення позивача стосовно відсутності у нього податкового боргу по податку на додану вартість за рахунок наявності такого від’ємного значення.

Таким чином, станом на дату формування першої податкової вимоги №1/146 від 28.04.2009 року у позивача був наявний податковий борг в сумі 144грн.89коп., що підтверджено матеріалами справи.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вказана податкова вимога є законною та обґрунтованою, була направлена на адресу позивача з дотриманням вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсною першої податкової вимоги ДПІ в м. Керчі АР Крим №1/146 від 28.04.2009 року як не відповідної вимогам законодавства та складеної безпідставно не підлягають задоволенню.

Крім того, в матеріалах справи наявні відомості про направлення на адресу позивача другої податкової вимоги №2/188 від 29.05.2009 року з зазначенням податкового боргу по податку на додану вартість в такій же сумі – 144грн.89коп., що була вручена позивачу поштою 30.05.2005 року (а.с.41), а також довідка ДПІ в м. Керчі АР Крим про розрахунки позивача з бюджетом від 15.07.2009 року без номеру (а.с.57), відповідно до якої у позивача станом на зазначену дату наявний податковий борг по податку на додану вартість у вказаній сумі.

Разом з тим, позивачем не оскаржується друга податкова вимога ДПІ в м. Керчі АР Крим та не заявлялись вимоги про спонукання податкового органу до внесення змін в особовому рахунку позивача. У зв’язку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії позивача стосовно направлення другої податкової вимоги МПП «Кітей» та порядку відображення сум податкового боргу по податку на додану вартість в особовому рахунку позивача, зазначені дії ДПІ в м. Керчі АР Крим не є предметом даного адміністративного спору.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання ДПІ в м. Керчі АР Крим зняти обтяження з рухомого майна МПП «Кітей» у триденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.8.1 ст.8 Закону №2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 зазначеного Закону право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Пунктом 8.3 статті 8 Закону №2181 передбачено, що платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України, Державної податкової адміністрації України «Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна» від 07.02.2003 року №9/5/59 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.02.2003 р. за №107/7428) встановлено, що реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України від 18.11.2003 №1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 №73/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 29.07.2004 за N 942/9541.

Таким чином, враховуючі вимоги Закону №2181, податковий орган зобов’язаний зареєструвати податкову заставу у випадку строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів, тобто у випадку виникнення податкової застави у зв’язку з несплатою у строки, встановлені Законом №2181, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом – за спливом десяти днів з дня виникнення податкового боргу. Тобто, у даному випадку податковий орган був зобов’язаний зареєструвати податкову заставу після спливу десяти днів з дня виникнення податкового боргу – з 21.04.2009 року – 04.05.2009 року. Суд зазначає, що як свідчить Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкової застави активів позивача згідно з Актом опису від 29.04.2009 року №6436/10/24-1 (а.с.22) реєстрацію проведено 05.05.2009 року, тобто до подання МПП «Кітей» до суду адміністративного позову – 18.05.2009 року.

Таким чином, на дату реєстрації податкової застави - 05.05.2009 року – у позивача був наявний податковий борг у сумі 144грн.89коп. по податку на додану вартість, який станом на зазначену дату не було погашено, податкове повідомлення-рішення, яким були застосовані штрафні санкції, станом на зазначену дату позивачем оскаржено не було, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно реєстрації податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є законними та обґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не оскаржуються дії відповідача стосовно опису майна 29.04.2009 року та складення відповідно акту, що були проведені у зв’язку з виникненням податкового боргу; будь-які інші підстави для виключення майна позивача з Державного реєстру обтяжень рухомого майна окрім визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000801502/0 від 07.04.2009 року, позивачем не повідомлені, не надані докази на підтвердження існування таких обставин та не повідомлено про наявність таких доказів у третіх осіб для залучення до матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог МПП «Кітей» в зазначеній частині, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині зобов’язання ДПІ в м. Керчі АР Крим зняти обтяження з рухомого майна позивача після набрання рішенням законної сили не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання бездіяльністю ДПІ в м. Керчі АР Крим по реагуванню на заяву МПП «Кітей» по сприянню у допуску до документації та власного майна підприємства суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначені ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до яких Державні податкові інспекції (зокрема, ДПІ в м. Керчі АР Крим) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) шляхом проведення перевірок, направлення запитів до інших органів державної влади та управління тощо.

Позивач 27.02.2009 року звернувся в ДПІ в м. Керчі АР Крим з заявою (а.с.9), в якій зокрема зазначає про те, що свідоцтво платника податку на додану вартість знаходиться на території ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», у зв’язку з чим позивач просить оказати сприяння МПП «Кітей» в допуску до власного майна та документів і сприяння у відновленні діяльності позивача. Листом від 03.03.2009 року №2482/31-0 (а.с.10) ДПІ в м. Керчі АР Крим повідомила позивача про те, що відповідно до розділу ІІ Закону України «Про державну податкову службі в Україні» зазначені питання не відносяться до функцій органів державної податкової служби. Таким чином, відповідь на заяву позивача ДПІ в м. Керчі АР Крим була надана.

Суд зазначає, що згідно з вимогами частини 3 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків. Також частиною 1 статті 13 зазначеного Закону встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Проаналізувавши зазначені вимоги Закону України «Про державну податкову службу» суд зазначає, що вказаним Законом державним податковим інспекціям (в тому числі і ДПІ в м. Керчі АР Крим) не надано право на втручання в господарську діяльність підприємств, зокрема і під час проведення перевірки.

Що стосується вимог позивача про сприяння до допуску на територію іншого платника податку, то суд зазначає, що згідно з вимогами ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові органи мають право на знаходження на території будь-якого платника податку лише у випадку проведення перевірки за наявності відповідних документів – направлення на проведення перевірки та наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки. При цьому, ані зазначеним Законом, ані будь-яким іншим законодавчим актом органам державної податкової служби не надано право на пропуск на територію платника податку, зокрема під час проведення перевірки, інших осіб, що не є працівниками органів державної влади та управління.

На підставі викладеного, суд також зазначає, що лист ДПІ в м. Керчі АР Крим від 03.03.2009 року №2482/31-0 відповідає вимогам діючого законодавства, підстави для визнання бездіяльності ДПІ в м. Керчі АР Крим по не реагуванню на заяву позивача по сприянню у допуску до документації та власного майна МПП «Кітей» протиправною відсутні.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання ДПІ в м. Керчі АР Крим виконати зустрічну перевірку обґрунтованості зарахування на бухгалтерський облік вартості основних фондів виробництва групи І між МПП «Кітей» та ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» та правомірності зменшення податку на прибуток за період з 01.05.1998 року по 01.05.2008 року і правильність нарахування та сплати податку на прибуток суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи позивач 03.04.2009 року звернувся до ДПІ в м. Керчі АР Крим з заявою про проведення позапланової зустрічної перевірки ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» з зазначених питань (а.с.11-12).

ДПІ в м. Керчі АР Крим листом від 29.04.2009 року №6437/10/23-1 (а.с.13) повідомила позивача про те, що перевірка фінансово-господарської діяльності ВАТ може бути проведена лише за період з 01.04.2006 року по 30.04.2008 року, тобто за три останніх роки, з посиланням на вимоги ст.257 Цивільного кодексу України.

Суд погоджується з запереченнями позивача стосовно того, що посилання відповідача на вказану норму Цивільного кодексу в обґрунтування визначення періоду проведення перевірки є безпідставним, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пп.15.1.1 п.15 ст.15 Закону №2181). Згідно з пп.15.1.2 п.15.1 ст.15 зазначеного Закону податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про неподання ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» податкових декларацій з податку на прибуток з 1998 року по 2006 рік, а також відомості про наявність такого, що набрало законної сили, вироку по кримінальній справі за обвинуваченням посадових осіб ВАТ в умисному ухиленні від сплати податкових зобов'язань.

Також суд зазначає, що ДПІ в м. Керчі АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» з питань правових відносин з МПП «Кітей» за період з 01.04.2006 року по 01.05.2008 року, за результатами проведення якої складено довідку №922/23-1/14307251 від 18.05.2009 року (а.с.58-69), про що позивача було повідомлено листом від 21.05.2009 року №8126/10/23-1 (а.с.128).

Однак позивачем не оскаржені висновки зазначеної довідки як такі, що зачіпають інтереси МПП «Кітей» з зазначенням підстав, з яких результати вказаної перевірки стосуються прав та обов’язків МПП «Кітей», на надано до правоохоронних органів відповідних заяв стосовно результатів даної перевірки, не направлено до суду будь-якого позову до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» з врахуванням результатів проведеної перевірки та рішення по справі за позовом Керченського транспортного прокурору до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» та Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим щодо скасування рішення від 23.02.2005 року №166 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.05.2005 року серії САА №801122 (а.с.127).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, текст позовної заяви, позивач в даному адміністративному спорі оскаржує не висновки зазначеної довідки від 18.05.2009 року, а лише вимагає проведення перевірки ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» за період з 1998 року по 2008 рік, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги в зазначеній частині такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про притягнення до службової дисциплінарної відповідальності Коновалової Л.М. та Варкулевич О.О., то суд зазначає, що порядок та умови проходження держаної служби визначені Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

Відповідно до частини 1 статті 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Статтею 149 КЗпП встановлено порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме: до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що органи судової влади не наділені правами та обов’язками органів державної податкової служби та/або правами та обов’язками керівника податкового органу, у зв’язку з чим суд не може визначати вину та інші обставини, пов’язані з порушенням службових обов’язків конкретної посадової особи, які керівник відповідного органу державної влади (у даному випадку – податкового органу) визначає під час вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд має право лише визнати дії відповідача протиправними, але не наділений повноваженнями на зобов’язання начальника ДПІ в м. Керчі АР Крим до притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб відповідача.

Суд також зазначає, що в тексті позовної заяви МПП «Кітей» не зазначено конкретного переліку дій посадових осіб ДПІ в м. Керчі АР Крим Коновалової Л.М. та Варкулевич О.О. з зазначенням відповідних нормативно-правових актів, що порушені вказаними посадовими особами; в тексті позову зазначено лише про неправомірність дій ДПІ в м. Керчі АР Крим як податкового органу.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Малого приватного підприємства «Кітей», у зв’язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Суд також вважає необхідним роз'яснити позивачу, що відповідно до вимог ст.2, 3, 6 Кодексу адміністративного судочинства України він має право на оскарження дій ДПІ в м. Керчі АР Крим, пов'язаних з результатами проведеної перевірки ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» та її проведенням у випадку зазначення та обґрунтування в тексті позовної заяви підстав, з яких результати вказаної перевірки стосуються прав та обов’язків МПП «Кітей», надати до правоохоронних органів відповідних заяв стосовно результатів даної перевірки, а також в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України направити до суду позов до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» з врахуванням результатів проведеної перевірки та рішення по справі за позовом Керченського транспортного прокурору до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» та Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим щодо скасування рішення від 23.02.2005 року №166 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.05.2005 року серії САА №801122.

Суд зазначає, що позивач має право на звернення до суду з будь-яким іншими позовними вимогами у випадку наявності підстав та обґрунтування в тексті позовної заяви порушення інтересів МПП "Кітей" відповідними державними органами або юридичними особами - суб'єктами господарювання, зокрема, до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України та Господарським процесуальним кодексом України.

У зв’язку зі складністю справи судом 16 жовтня 2009 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 21 жовтня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.