Рішення № 85157373, 16.10.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3604/19

Справа №760/17257/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на свою користь страхове відшкодування в сумі 43700,15 грн.; пеню в сумі 14980,36 грн.; інфляційне збільшення суми боргу 2299,01 грн.; 3% річних в сумі 1168,14 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.08.2015 року у м. Києві по вул. Ентузіастів сталося ДТП, в результаті якого належний йому автомобіль «Geely Emgrand», д.н. НОМЕР_1 був пошкоджений внаслідок зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_2 Водій автомобіля «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 самовільно залишив місце пригоди, не залишивши своїх даних та не виконавши обов`язки встановлені ст. 33.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

19.08.2015 року позивачем до ПрАТ «СК «Провідна» було подано заяву про виплату страхового відшкодування.

19.10.2015 року ПрАТ «СК «Провідна» надіслала відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з тим, що ДТП сталося з вини невстановленого водія.

Вважає вказану відмову неправомірною, оскільки ПрАТ «СК «Провідна» не навела жодного нормативного обґрунтування, на підставі якої норми закону, скоєння ДТП невстановленим водієм звільняє власника транспортного засобу та страховика від цивільної відповідальності за шкоду завдану потерпілій особі внаслідок ДТП.

Законом встановлений вичерпний перелік випадків, коли не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - якщо шкода була завдана внаслідок не переробної сили або мав місце умисел потерпілого. Жодних доказів, про наявність в діях позивача того чи іншого ПрАТ «СК «Провідна» не надано, а тому рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованим.

Також, відповідачем не надано жодного доказу того, що керування автомобілем «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 на момент ДТП здійснювалось особою, відповідальність якої незастрахована.

Отже, самовільне залишення місця ДТП водієм забезпеченого транспортного засобу, є підставою для регресної вимоги страховика і не звільняє його від обов`язку виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №20с/09/15 від 21.09.2015 року розмір матеріального збитку завданого автомобілю позивача внаслідок ДТП, з урахуванням зносу, становить 43700,15 грн.

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідачем було прострочення виплати грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач вважає, що з відповідача також підлягає стягненню пеня в сумі 14980,36 грн.; інфляційне збільшення суми боргу 2299,01 грн.; 3% річних в сумі 1168,14 грн.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. від 17.10.2016 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду.

20.01.2017 року від представника ПрАТ «СК «Провідна» надійшли заперечення проти позову.

27.07.2017 року від Управління патрульної поліції у м. Києві надійшли матеріали ДТП, яка мала місце 18.08.2015 року.

08.09.2017 року від позивача надійшли пояснення на заперечення.

14.09.2017 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2019 року головуючим у справі визначено суддю Оксюту Т.Г.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника відповідача в яких він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що 01.09.2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна» укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4820586, строком дії з 02.09.2014 року по 01.09.2014 року, відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність осіб, які на законних підставах керують забезпеченим транспортним засобом «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 .

19.08.2015 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений в ДТП, яка сталася 18.08.2015 року у м. Києві по вул. Ентузіастів, за участі автомобіля «Geely Emgrand», д.н. НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про ДТП, виданої МВС України №71634175, вказана ДТП сталася з вини невстановленого водія.

Зазначив, що єдиною підставою для здійснення страхового відшкодування є настання відповідальності водія «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 за вчинення ДТП, яка сталася 18.08.2015 року.

Однак, ні страхувальник ОСОБА_2 , а ні будь-яка інша особа не притягувались до відповідальності за ДТП, яка мала місце 18.08.2015 року.

Чинне законодавство нерозривно пов`язує момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Таким чином, на думку представника відповідача, подія яка сталася 18.08.2015 року у м. Києві по вул. Ентузіастів не є страховою подією.

Отже, ПрАТ «СК «Провідна» законно відмовила у виплаті страхового відшкодування позивачу, про що було його повідомлено листом від 09.10.2015 року за №17-10/12271.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, письмові пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 18.08.2015 року о 21.55 год. на вул. Ентузіастів, 7 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Geely Emgrand», д.н. НОМЕР_1 , який належить позивачу, «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 , «Skoda», д.н. НОМЕР_3 та «Skoda», д.н. НОМЕР_4 .

Водій автомобіля «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 з місця пригоди поїхав.

Згідно автоматизованої бази «АРМОР» власником автомобіля «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_2

Вказане підтверджується рапортом інспектора УПС МВС в м. Києві та витягом з автоматизованої бази «АРМОР» (а.с. 65-66).

Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль позивача «Geely Emgrand», д.н. НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4820586, строком дії з 02.09.2014 року по 01.09.2015 року.

Відповідно до умов полісу №АС/4820586 застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує транспортний засіб «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 на законних підставах.

19.08.2015 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування.

19.10.2015 року ПрАТ «СК «Провідна» надіслала позивачу відмову у виплаті страхового відшкодування.

Підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування стало те, що ДТП, яка мала місце 18.08.2015 року по вул. Ентузіастів, 7 у м. Києві сталася з вини невстановленої особи, а тому відповідно до ст. 32.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої, страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу за спричинення якої не виникає цивільно-правова відповідальність відповідно до закону, страхова компанія відмовляє у здійсненні страхового відшкодування.

Позивач вважає вказану відмову безпідставною, оскільки скоєння ДТП невстановленим водієм не звільняє власника транспортного засобу та страховика від цивільно-правової відповідальності за нанесену шкоду потерпілого в результаті ДТП.

Суд погоджується з даними твердженнями позивача з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, вичерпний перелік випадків, коли не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - це якщо шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого.

Матеріали справи не містять жодних доказів про наявність у діях позивача того чи іншого.

Крім того, ПрАТ «СК «Провідна» при відмові позивачу у виплаті страхового відшкодування не надала жодного доказу того, що керування забезпеченим автомобілем «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 на момент ТП здійснювалось особою, відповідальність якої не застрахована.

В свою чергу встановлено, що відповідно до повідомлення Національної поліції України від 18.03.2016 року за наслідками скоєння ДТП, яка мала місце 18.08.2015 року по вул. Ентузіастів у м. Києві, було розпочато адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 , власника транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 , однак справу про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку зі смертю особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

Аналіз матеріалів ДТП, яка мала місце 18.08.2015 року у м. Києві по вул. Ентузіастів, 7, що надійшли на адресу суду від УПП у м. Києві ДПП, свідчить про те, що ДТП була вчинена внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм забезпеченого транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Wagon», д.н. НОМЕР_2 .

Крім того, згідно п. в) ст. 38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Отже, самовільне залишення місця ДТП водієм забезпеченого транспортного засобу, є підставою для регресної вимоги страховика і не звільняє останнього від обов`язку виплати страхового відшкодування.

Таким чином, суд вважає, що ПрАТ «СК «Провідна» безпідставно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 32.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування в сумі 43700,15 грн., на що слід зазначити наступне.

Встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача «Geely Emgrand», д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У відповідності зі ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із вимогами ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Згідно Постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15 встановлено, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №20С/09/15 від 21.09.2015 року, складеного ПП «Галавтоекспертиза», матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу «Geely Emgrand», д.н. НОМЕР_1 становить 43700,15 грн.

При цьому, розмір завданого збитку на розмір ПДВ не збільшувався, а тому твердження представника відповідача, що викладені у письмових запереченнях стосовно зменшення розміру збитку на суму ПДВ є безпідставними.

Відповідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

19.08.2015 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Частиною 2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до частини 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Разом з тим, відносини у сфері оцінки шкоди регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003 року.

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно приписів пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» № 1440 від 10.09.2003 року, документом який підтверджує належним чином оцінений розмір матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу є саме звіт суб`єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, і який є обов`язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Встановлено, що відповідачем після отримання від позивача заяви про виплату страхового відшкодування не було здійснено виплати та відмовлено у її здійсненні.

Пунктом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Водночас, відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПрАТ «СК «Провідна» у зв`язку із настанням страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі зобов`язане відшкодувати позивачу оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його майну яка становить 43700,15 грн.

Крім того, згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що 19.08.2015 року позивачем була подана заява про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Провідна» та п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно якого страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, то відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу страхове відшкодування до 19.11.2015 року, а отже з 20.11.2015 року має нараховуватись пеня.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем пеня за прострочення виконання зобов`язання за період з 20.11.2015 року по 10.10.2016 року складає 14980,36 грн.

Вказаний розрахунок є вірним, а тому він може бути прийнятим судом до уваги при вирішенні даної справи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 14980,36 грн.

Позивач також просив стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» 3% річних в сумі 1168,14 грн. та інфляційне збільшення боргу в сумі 2299,01 грн., на що слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з тим, що судом встановлений факт прострочення виконання своїх зобов`язань ПрАТ «СК «Провідна» перед позивачем, суд приходить до висновку про стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 . 3% річних в сумі 1168,14 грн. та інфляційне збільшення боргу в сумі 2299,01 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 43700,15 грн., пені в сумі 14980,36 грн., 3% річних в сумі 1168,14 грн. та інфляційне збільшення боргу в сумі 2299,01 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з ПрАТ «СК «Провідна» підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 621,48 грн.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 23, 979, 988, 990, 991 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна», код ЄДРПОУ 23510137, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 страхове відшкодування в сумі 43700,15 грн., пеню в сумі 14980,36 грн., інфляційне збільшення суми боргу 2299,01 грн. та 3% річних в сумі 1168,14 грн.

Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна», код ЄДРПОУ 23510137, місцезнаходження за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 621,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя