Рішення № 85156801, 24.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/14633/19

провадження № 2/755/5766/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені Олександра Миколайовича, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

УСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, відповідно до якого просять визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені О.М. щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 18.09.2018 року, реєстраційний номер № 239, та щодо державної реєстрації права власності (з відкриттям розділу), індексний номер № 43056528 від 18.09.2018 року, на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та позивачі просять скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 43056528 від 18.09.2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М.

Позивачі мотивують свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка була матір`ю позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та донькою позивача ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до спадкової маси якої увійшли нерухоме та рухоме майно, а також кошти на рахунках в банківських установах. Позивачами, як спадкоємцями за законом першої черги, прийнято спадщину та отримано свідоцтва про право на спадщину за законом у рівних частках по 1/3 частці кожному на все спадкове майно. Однак у липні 2019 року позивачам стало відомо, що в провадженні Київської місцевої прокуратури № 7 перебуває кримінальне провадження № 12016100070000103 від 06 січня 2016 року, одним із об`єктів якого є квартира АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2003 року була придбана спадкодавцем ОСОБА_7 за життя, належить до спадщини, що прийнята позивачами, однак позивачі не були обізнані про наявність у спадкодавця на праві власності вказаної квартири, тому не отримали свідоцтв про право на спадщину на цю квартиру, а інформація щодо квартири була повідомлена позивачам слідчим Київської місцевої прокуратури № 7. З матеріалів кримінального провадження позивачам стало відомо, що 18.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. за реєстровим № 239 було посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що спірна квартира, начебто, належала продавцю ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 06.10.2009 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мегедь Л.К. за реєстровим № 394. Однак згідно відповідей на запити Київської місцевої прокуратури № 7 спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу та перехід права власності на квартиру на підставі договору дарування від 06.10.2009 року не здійснювався, серед справ приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мегедь Л.К. договір дарування на квартиру АДРЕСА_1 від 06.10.2009 року не виявлено, в матеріалах реєстраційної справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені О.М. також відсутній вказаний договір дарування квартири, на підставі якого, начебто, продавцю ОСОБА_4 належала на праві власності спірна квартира. Таким чином, позивачі вважають, що договір дарування квартири від 06.10.2009 року є не вчиненим, тому не може бути визнаний недійсним у судовому порядку, та є таким, що не породжує жодних правових наслідків. Однак, порушуючи низку норм діючого законодавства, приватним нотаріусом Шупенею О.М. посвідчено 18.09.2018 року договір купівлі-продажу спірної квартири, не перевірив у продавця ОСОБА_4 правовстановлюючі документи на квартиру, не долучив їх копії до матеріалів нотаріальної справи, не перевірив особи продавця та покупця квартири. Таким чином, відповідач вчинив неправомірні дії шляхом посвідчення нікчемного правочину та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на підставі такого нікчемного правочину, що є підставою звернення позивачів з даним позовом до суду.

12.09.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені Олександра Миколайовича, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та постановлено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін. (а.с. 93-96)

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня О.М. не скористався процесуальним правом подачі відзиву, а треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - пояснень на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду від 12 вересня 2019 строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.1 та ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 25 грудня 2003 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 7996, набуто у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала продавцю ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. (а.с. 24-25, 26-27, 30-31, 32-33)

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 08.05.2006 року, актовий запис № 611. (а.с. 23)

Відповідно до статті 1261, ч. 1 ст. 1267, ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне спадкодавцеві рухоме та нерухоме майно, прийнята батьком спадкодавця - ОСОБА_3 та дітьми спадкодавця - ОСОБА_2 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом у розмірі 1/3 частини кожному, що підтверджено матеріалами спадкової справи, заведеної 19.05.2006 року П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою. (а.с. 51-89)

18.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. посвідчено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за номером № 239, та внесено відомості про право власності (номер запису 27966147) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5 (а.с. 34-35, 36)

Згідно п. 3 Договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2018 року, квартира АДРЕСА_1 належить продавцю ОСОБА_9 на підставі Договору дарування квартири, посвідченого 06 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 394.

Разом з тим, за даними Довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 03.12.2018 року № 062/14-14871, первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 була первинно проведена ОСОБА_8 , ОСОБА_10 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.10.1993 року. Далі право власності перейшло до ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25.11.2003 року. Далі право власності перейшло та зареєстровано за ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2003 року. Крім того, повідомлено, що вказана квартира на підставі договору дарування від 06.10.2009 року на праві власності не реєструвалася. (а.с. 28-29)

За даними Листа Київського обласного державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Київській області від 22.03.2019 року № 657/01-17 повідомлено, що в результаті проведення перевірки архівного фонду № 63 ( ОСОБА_11 приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу), Договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 06.10.2009 року за реєстровим номером № 394 серед справ приватного нотаріуса не виявлено. (а.с. 37)

За даними Довідки Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.12.2018 року № 11391/34/4/103, згідно інформації, яка міститься в Реєстрі територіальної громади міста Києва за адресою: АДРЕСА_3 з 31.07.2003 року зареєстровані особи відсутні. (а.с. 38)

За даними Довідки КК «Центр комунального сервісу» від 06.12.2018 року № 02/5911, відомості про видачу довідок за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.01.2017 року по 30.05.2017 року у Концерні відсутні, оскільки Журнал, який вівся у відділенні (ЖЕД - 407) втрачено. (а.с. 39)

Постановою Київської місцевої прокуратури № 7 від 05.07.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12016100070000103 від 06.01.2016 року. (а.с. 41-43)

Згідно мотивувальної частини постанови Київської місцевої прокуратури № 7 від 05.07.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня О.М., діючи на виконання заздалегідь розробленого ОСОБА_12 злочинного плану, зловживаючи своїми повноваженнями щодо надання публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , не дотримуючись вимог діючого законодавства щодо порядку вчинення нотаріальних дій, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відсутні у примішенні нотаріуса, сторонами не наданий договір дарування квартири від 06.10.2009 року за № 394, видав завідомо підроблений договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості та прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_5 та вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 05.02.2019 року, складеного Київською місцевою прокуратурою № 7, свідок показала, що вона давала свої особисті документи (паспорт та картку платника податків) своєму дядькові ОСОБА_15 , який обіцяв допомогти з орендою квартири, з невідомих причин у нього це не вийшло. Офіс приватного нотаріуса Шупені О.М. свідок ніколи не відвідувала, договорів купівлі-продажу протягом 2017-2019 років, пов`язаних з купівлею або продажем нерухомості у м. Києві, не оформляла, наданий для огляду договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 не підписувала, вказала, що підпис у цьому договір їй не належить. (а.с. 44-48)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 717, ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно роз`яснень, наведених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. (стаття 658 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст.ст. 43, 44 Закону України «Про нотаріат», не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Відповідно до положень статті 46-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, інших державних реєстрів.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п.п. 1.1. Глави 2 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

Згідно роз`яснень, наведених у п. 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його

вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги позивачів, як спадкоємців першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , про визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені О.М. щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 18.09.2018 року, реєстраційний номер № 239, та щодо державної реєстрації права власності з відкриттям розділу), індексний номер № 43056528 від 18.09.2018 року, на квартиру АДРЕСА_1 , яка на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 належала їй на праві власності та не була відчужена (подарована) на користь третіх осіб, та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 43056528 від 18.09.2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. щодо квартири АДРЕСА_1 , вказуючи на вчинення відповідачем нотаріальних та реєстраційних дій на підставі нікчемних правочинів із порушенням законодавства про нотаріат.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями вищенаведеного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені О.М. щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 18.09.2018 року, реєстраційний номер № 239, та щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також суд визнає правомірними вимоги позивачів про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43056528 від 18.09.2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М., - оскільки судом встановлено, що відповідачем приватним нотаріусом Шупенею О.М. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.09.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири на ОСОБА_4 від 06.10.2009 року, який фактично не було укладено, тобто на підставі нікчемного правочину, в той час як останнім фактичним власником спірної квартири, право власності за якою було зареєстровано, є спадкодавець ОСОБА_7 , мати та донька позивачів, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та до моменту своєї смерті спірну квартиру не відчужувала, про що свідчить інформаційна Довідка КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 03.12.2018 року (а.с. 28-29). Разом з тим, зазначені обставини при посвідченні договору від 18.09.2018 року приватним нотаріусом Шупенею О.М. - не перевірено, запиту до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про надання інформації щодо наявності державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , з огляду на пред`явлення останньою договору дарування від 06.10.2009 року, тобто до створення Державного реєстру права власності, - не здійснено, що призвело до посвідчення та реєстрації відповідачем права власності на спірну квартиру на підставі нікчемного договору та щодо особи, яка не являється власником спірної нерухомості, тому не може бути продавцем цієї нерухомості. Крім того, згідно матеріалів справи, зокрема, протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження, покупець за договором ОСОБА_5 не була обізнаною щодо укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.09.2018 року, не мала наміру на укладення договору та не була присутньою в кабінеті приватного нотаріуса Шупені О.М. при посвідченні цього договору, - що не спростовано наявними в матеріалах справи доказами та свідчить про нікчемність договору купівлі-продажу спірної квартири від 18.09.2018 року, оскільки такий договір укладено між особою, яка не мала права власності на відчужувану нерухомість, та особою, яка не мала наміру на придбання відчужуваної нерухомості, тобто договір укладено без досягнення згоди щодо всіх умов договору, без мети набуття покупцем права власності на спірну квартиру, без оферти власника, без акцепту набувача та у відсутності останньої, тому посвідчення такого договору є грубим порушенням законодавства про нотаріат, що проігноровано відповідачем, протиправність дій якого встановлено в розрізі даного спору.

Крім того, суд визнає правильним обраний позивачами спосіб захисту порушеного права, оскільки оспорювані дії відповідача вчинено на підставі правочинів, факт нікчемності яких встановлено наявними в матеріалах справи доказами, тому визнання таких правочинів нікчемними та/або недійсними у судовому порядку законодавством не вимагається (п. 2, 5, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені Олександра Миколайовича, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.

Згідно ч. 1, 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий зір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, ураховуючи повне задоволення позову немайнового характеру на користь трьох позивачів, з урахуванням вимог статей 4, 7 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 4 610,40 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 202, 203, 215, 321, 328, 334, 638, 655, 657, 717, 719 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 10, 15, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 41-46 Закону України «Про нотаріат», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені Олександра Миколайовича, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені О.М. щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 18.09.2018 року, реєстраційний номер № 239, та щодо державної реєстрації права власності (з відкриттям розділу), індексний номер № 43056528 від 18.09.2018 року, на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), № 43056528 від 18.09.2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею Олександром Миколайовичем.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шупені Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) судовий збір 4 610,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 24 жовтня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган