Ухвала суду № 85155612, 24.10.2019, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_______________ Справа № 571/1097/19

Провадження № 1-кп/572/348/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року м.Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Рижого О.А.

при секретарі - Степанюк Я.О.

з участю прокурора - Войтюка А.М.

представника потерпілого - Больбіної С.С.

захисника - Мороз Л.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Сарни в режимі відеоконференції клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12018180190000257 від 21.05.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сарненського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12018180190000257 від 21.05.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

В ході судового розгляду від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Мороз Л.С. надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання. В своєму клопотанні захисник посилається на те, що на даний час допитані майже всі свідки сторони обвинувачення, тому, на думку захисника, ризик впливу на свідків є необґрунтований. Захисник посилається на те, що допитані під час судового розгляду свідки не дають достатніх підстав для продовження тримання під вартою обвинуваченого. Крім того, вказує, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, а стороною обвинувачення не вживаються заходи для швидкого та повного судового розгляду. Вважає, що на даний час такий запобіжний захід, як тримання під вартою не відповідає тяжкості інкримінованого діяння, а ризики відпали.

В судовому засіданні прокурор Войтюк А.М. заперечив проти задоволення клопотання захисника, посилаючись на те, що обставини з часу продовження запобіжного заходу не змінились.

Представник потерпілого, адвокат Больбіна С.С. проти задоволення клопотання захисника заперечила в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Мороз Л.С. просять задоволити клопотання про зміну запобіжного заходу.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Прокурором не наведено фактичних даних про підтвердження підозри у тому, що ОСОБА_1 буде переховуватись від суду чи незаконно впливати на свідків, потерпілих чи вчинити інше правопорушення. Між тим, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі "Смирнов проти Росії"). Ця ж сама теза висловлена і в рішеннях ЄСПЛ у справах "Харченко проти України", "Белевитський проти Росії", "Летельє проти Франції").

Поруч з тим, суд звертає увагу сторони обвинувачення,як і в попередній ухвалі, на те, що Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема "Харченко проти України", "Єлоев проти України", "Фельдман проти України") неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу змінились, суд вважає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, зменшились, тому доцільність тримання обвинуваченого під вартою відпала. Будь-яких даних про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу тримання під вартою прокурором не доведено.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Вирішуючи, який запобіжний захід застосувати, слідчий суддя у відповідності до ч.1 ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч.4 ст. 296 КК України, особу підозрюваного, його вік, наявність соціальних зв`язків, постійне місце реєстрації та проживання в Україні, раніше не судимий, його процесуальну поведінку під час судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про можливість змінити запобіжний захід у відношенні обвинуваченого з тримання під вартою на особисте зобов`язання, строком на 2 місяці (60 діб).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що клопотання захисника про застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання необхідно задовольнити та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід - особисте зобов`язання. Суд переконаний, що такий запобіжний захід як особисте зобов`язання забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.23,177-178, 185, 194, 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Мороз Л.С. про зміну запобіжного заходу - задоволити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою на запобіжний захід - особисте зобов`язання строком на 60 діб.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі території Рівненської області;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з - під варти в залі суду.

Обов`язки визначені даною ухвалою суду, покладаються на обвинуваченого ОСОБА_1 згідно з ст.194 ч.6 КПК України на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Роз`яснити, що контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює прокурор.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Рижий