Рішення № 85152436, 21.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2559/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

Без повідомлення учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом АТ "Харківобленерго", м. Харків до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", м. Харків про стягнення 7 953,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

АТ "Харківобленерго", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", м. Харків 7 953,44 грн., з яких: 6 237,46 грн. - пеня; 519,48 грн. - 3% річних; 1 196,50 грн. - інфляційні втрати. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.08.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. ПОЗИВАЧУ встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду: правове та документальне обґрунтування позовних вимог; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на серпень 2019 року стосовно ВІДПОВІДАЧА. ВІДПОВІДАЧУ встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у п`ять днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Станом на час винесення рішення відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву. У хвалу суду про відкриття провадження по справі отримано відповідачем 19.08.19р., про, що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання даної ухвали відповідачем. (а.с. 54)

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.09.2009 між сторонами Акціонерним товариством “Харківобленерго” (надалі - Позивач, Постачальник) та ДУ “Харківський слідчий ізолятор” (надалі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 0041,01 (надалі - Договір). Додатковою угодою від 02.06.2015 сторонами за Договором внесені зміні до договору про постачання електричної енергії № 0041,01 (надалі - Додаткова угода від 02.06.2015).

Відповідно до розділу 1 Додаткової угоди від 02.06.2015 Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 9.4. Додаткової угоди від 02.06.2015 цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Враховуючи, що жодною із сторін Договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, Договір був продовжений на 2018 рік.

На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №2 “Порядок розрахунків” (у відповідності до додатку 3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію”) оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатку № 9 “Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії” до цього Договору (п. 7.5 Додаткової угоди від 02.06.2015), зазначений звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою Споживач зобов`язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати Постачальнику (п. 2.3.2. Додаткової угоди від 02.06.2015).

Відповідно до п. 2.3.3. Додаткової угоди від 02.06.2015 Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 “Порядок розрахунків” (ч. 2 п. 10Д Правил користування електричною енергією (далі - Правила) та п. 4.1. розділу IV “Правил роздрібного ринку електричної енергії” (далі-ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 5 додатку № 2 “Порядок розрахунків”, для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Відповідачем протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку та акту звіряння взаєморазрахунку.

В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунки Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення, (п. 5 додатку № 2 “Порядок розрахунків” до Додаткової угоди від 02.06.2015).

За грудень 2018 року Позивач поставив (продав) електричну енергію Споживачу та за результатами розрахункового періоду (з урахуванням оплат) та на підставі Звіту про обсяги спожитої за грудень 2018 року електричної енергії Відповідачу АТ “Харківобленерго” видав рахунок № 0041,01 за використану електричну енергію.

Отже, АТ “Харківобленерго” належним чином виконує покладені на нього зобов`язання відповідно до вищезазначених умов Договору та Додаткової угоди від 02.06.2015.

Рахунок за грудень 2018 року 04.01.2018 отриманий уповноваженим представником Споживача (на підставі наказу від 06.06.2018 № Г-7), що підтверджується підписом у книзі реєстрації видачі документації споживачам за відповідний місяць.

У відповідності до п. 5 Додаткової угоди від 02.06.2015 до Договору строк оплати настав через 5 операційних днів з дня його отримання, а саме 15.01.2019.

В той же час, Відповідач свої зобов`язання щодо оплати у відповідності до положень п. 2.3.3. Додаткової угоди від 02.06.2015 обсягу поставленої електричної енергії виконав не в повному обсязі та не своєчасно.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 “Порядок розрахунків” до Додаткової угоди від 02.06.2015 у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за цим Договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

На підставі п. 6 додатку № 2 “Порядок розрахунків” до Додаткової угоди від 02.06.2015, керуючись ст. 232 ГК України, Боржнику за період січень, лютий та березень 2019 року нарахована пеня в розмірі 6 237,46 грн. на заборгованість за спожиту електричну енергію у грудні 2018 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 6 237,46 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 6 237,46 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 519,48 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1196,50 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 519,48 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1196,50 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1196,50 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державної установи “Харківський слідчий ізолятор” (61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99 р\р 35214001013265, 35229201013265 ГУДКСУ в Х/о МФО 851011, код 08564587) на користь АК “Харківобленерго” (вул. Плеханівеька, 149, м. Харків, 61037; на п/р НОМЕР_1 в ПАТ “Мегабайт”, МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) пеню в сумі 6237, 46 грн.; 3% річних в сумі 519,48 грн.; інфляційні витрати в сумі 1196,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державної установи “Харківський слідчий ізолятор” (61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99 р\р 35214001013265, 35229201013265 ГУДКСУ в Х/о МФО 851011, код 08564587) на користь АК “Харківобленерго” (вул. Плеханівеька, 149, м. Харків, 61037; на п/р НОМЕР_1 в ПАТ “Мегабанк”, МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Рішення складено та підписано 21.10.19р.

Суддя Л.В. Шарко