Рішення № 85152141, 24.10.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/607/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”, 46016, м. Тернопіль, вул. Київська, 3А

про стягнення 41 680,42 грн. заборгованості.

Без виклику сторін

Встановив:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” про стягнення 41 680,42 грн, з яких: 34 929,42 грн – основний борг, 6 217,19 грн – пеня та 553,81 грн – 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.09.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2019. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежним виконанням відповідачем умов Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1901001471/ТГ від 31.01.2019.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

31.01.2019 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Далі - Газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1901001471/ТГ, згідно з п. 1.1. якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 5.5. договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

За умовами п. 7.1. договору, газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами.

На виконання умов договору у лютому – квітні 2019 позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме:

-у лютому 2019 року на суму 44 556,34грн відповідно до акту наданих послуг з транспортування природного газу № 02-19-1901001471/ТГ від 28.02.2019 року;

-у березні 2019 року на суму 33 078,82грн відповідно до акту наданих послуг з транспортування природного газу № 03-19-1901001471/ТГ від 31.03.2019 року;

-у квітні 2019 року на суму 6 968,99 грн відповідно до акту наданих послуг з транспортування природного газу № 04-19-1901001471/ТГ від 30.04.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов`язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №1901001471/ТГ від 31.01.2019 в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов`язання з оплати вартості отриманого газу виконував з порушенням встановленого Договором строку. У зв`язку з чим станом на 12.09.2019 виникла заборгованість у розмірі 34 929,42 грн, яка підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 533,81 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що вони нараховані за період з 01.02.2019 – 09.07.2019 (за лютий 2019) в сумі 174,02 грн, за період з 01.03.2019 – 12.09.2019 (за березень 2019) в сумі 293,34 грн та за період з 01.04.2019 – 12.09.2019 (за квітень 2019) в сумі 116 грн.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №1901001471/ТГ від 31.01.2019 природного газу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 533,81 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов`язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов`язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно ст.ст. 546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст.551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення щодо строків оплати вартості отриманого природного газу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 6 217,19 грн

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що вони нараховані за період з 01.02.2019 – 09.07.2019 (за лютий 2019) в сумі 2 044,85 грн, за період з 01.03.2019 – 12.09.2019 (за березень 2019) в сумі 3 407,86 грн та за період з 01.04.2019 – 12.09.2019 (за квітень 2019) в сумі 764,49 грн.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №3912/1617-ТЕ-30 від 15.09.2016 природного газу, суд прийшов до висновку, що нарахування 6 217,19 грн пені є правомірним.

Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 74, 81, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", м.Тернопіль, вул.Київська, буд. 3А (код 03353590) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз", 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 (код 30019801) – 34 929 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 42 коп. основного боргу, 6 217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн 19 коп пені, 553 (п`ятсот п`ятдесят три) грн 81 коп 3% річних та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн рівно судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2019 року

Суддя Ю.О. Чопко