Рішення № 85151924, 09.10.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/984/19

Провадження №2/524/1341/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі: Головуючого судді – Андрієць Д.Д., за участю секретаря – Воблікової І.О., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням належним на праві власності шляхом зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири є відповідач – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .. На даний час в квартирі зареєстрована її донька – ОСОБА_2 , та онука – ОСОБА_3 З 2000 року відповідачі не проживають в квартирі без поважних причин, не несуть витрат по утриманню квартири. Реєстрація відповідачів в квартирі перешкоджає їй в отриманні субсидії.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та просила задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначила, що її донька ОСОБА_2 проживає в м.Москва, РФ та не має можливості приїхати до України для самостійного зняття з реєстрації через відсутність коштів.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач ОСОБА_2 надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради надіслав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, при ухваленні судового рішення просив врахувати інтереси дитини.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 11.02.1997, №13523/1.

У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 , що підтверджується відомостями відділу ведення Реєстру територіальної громади Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживають, що підтверджується актом ТОВ «Житлорембудсеріс» від 30.06.2019 №46/2, відповідно до якого свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підтвердили те, що з 2000 року відповідач не проживає за місцем реєстрації.

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України).

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В абз.2 ч. ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

ОЦІНКА СУДУ

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі 766/817/17, постанова від 21 лютого 2018 року.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України).

Разом із тим, суд відзначає, що окрім вимоги про зняття з реєстрації інших вимог позивачем не заявлено. Крім того, суд приймає до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири і позивачем не надано доків, які б свідчили про позбавлення останньої права власності на майно.

Також, судом прийнято до уваги те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що остання позбавлена можливості оформити субсидію на оплату комунальних послуг.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Згідно ч.ч.1,2 ст.136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Ухвалою суду від 25 липня 2019 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. З огляду на те, що позивачем не надано документ, який би підтверджував сплату судового збору та приймаючи до уваги те, що судом відмовлено у задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч.2 ст.136 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з позивача за судовим рішеннням.

Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 141, 200, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням належним на праві власності шляхом зняття з реєстрації – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на корись держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.10.2019

Суддя Д.Д.Андрієць