Ухвала суду № 85151903, 24.10.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7344/19

Провадження №1-кп/524/447/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2019 року Автозаводський районний суд м.Кременчука у складі:

Головуючого судді – Гусача О.М.

при секретарі – Поймай Я.А.

за участю прокурора – Ворони І.А.

захисника – адвоката Михайлюка К.А.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Автозаводського районного суду м.Кременчука матеріали кримінального провадженя, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170090002215 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глобине Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-24.10.2002 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-06.07.2007 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 263 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

-14.05.2008 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі;

-04.03.2013 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-12.04.2016 року за ч.2 ст. 185, ст..ст. 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

-18.10.2016 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 289 Кк України до 5 років позбавлення волі

-01.12.2016 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

-11.01.2018 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення, звільнився 14.01.2019 року

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про передачу вказаного кримінального провадження судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Олейніковій Г.М., у провадженні якої вже перебуває кримінальне провадження №120151700900002927 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України (судове провадження № 524/6181/16-к, 1-кп/524/19/19), для вирішення питання про їх об`єднання. Також у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, наявних ризиків переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачений та його засхистник не заперечували проти застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та передачі кримінального провадження судді Олейніковій Г.М., для вирішення питання про їх обєднання та одночасного розгляду.

Потерпілі в підготовче судове засідання не прибули, подали заяви в яких просили його провидити без їх участі.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт з додатками, розглянувши клопотання учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути обєднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Згідно ч.1 ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть обєднуватись в одне провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають.

Згідно ч.2 ст. 334 КПК України, у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне передати кримінальне провадження за №12019170090002215 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України (судове провадження №524/7344/19, 1-кп/524/447/19) складу суду, який здійснює судове провадження по кримінальному провадженню №120151700900002927 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України (судове провадження № 524/6181/16-к, 1-кп/524/19/19) для вирішення питання про їх обєднання.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається із реєстру матеріалів кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30.07.2019 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 27.10.2019 року.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції Україниратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якиїх обвинувачується ОСОБА_1 , які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкими злочимнами, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, злочини в яких обвинувачується вчиняв у той час коли інше кримінальне провадження відносно нього перебувало на розгляді в суді, не має міцних соціальних звязків, його стан здоровя, сімейний стан, матеріальне становище з метою запобігання ризикам, що передбачені ст..177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченого необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, те,що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 217, 314, 334, 369-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження за №12019170090002215 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України (судове провадження №524/7344/19, 1-кп/524/447/19) передати складу суду, який здійснює судове провадження по кримінальному провадженню №120151700900002927 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України (судове провадження № 524/6181/16-к, 1-кп/524/19/19) для вирішення питання про їх об`єднання.

Клопотання заявлене прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури Вороною І.А. - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глобине Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 22 грудня 2019 року включно.

Визначити суму застави у розмірі - 40 прожиткових мінімумів для працездатих осіб - в сумі 76840 гривень.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач ТУДСА України в Полтавській області, код отримувача 26304855, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку (отримувача) 820172, р/р 37314008015950, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури та Автозаводський районний суд м. Кременчука.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Полтавського слідчого ізолятора у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців наступні обов`язки, що передбаченіст..194 КПК України:

- не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання.

Обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснити наслідки невиконання покладених на нього обовязків, а саме: якщо він будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить покладені на нього даною ухвалою суду обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавськрого апеляційного суду протягом семи днів

Суддя