Рішення № 85151868, 21.10.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/667/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради

про стягнення заборгованості в сумі 122 955 грн 38 коп.

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Незнамова Т.О., довіреність № 14/355 від 10.10.2019 р.;

від відповідача - Кухта О.Я., довіреність № 01-10/579 від 15.10.2019 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140RD19093.

У судовому засіданні 21 жовтня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 122 955 грн 38 коп., з яких: 38 978 грн 76 коп. - пеня, 38 388 грн 59 коп. - три проценти річних, 45 588 грн 03 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 8369/1718-ТE-28 постачання природного газу від 12 вересня 2017 року.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 09.09.2019 р. № 14/4-1419 залишено без руху, зобов`язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

- письмової заяви із зазначенням вірного коду ЄДРПОУ відповідача як у вступній, так і в прохальній частинах позовної заяви;

30 вересня 2019 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про усунення недоліків від 24.09.2019 р. № 14/4-2670 із зазначенням вірного коду ЄДРПОУ відповідача як у вступній, так і в прохальній частинах позовної заяви (а.с. 129-131).

Ухвалою суду від 1 жовтня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 09.09.2019 р. № 14/4-1419 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 21 жовтня 2019 року.

9 жовтня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 140-146), в якому останній позовні вимоги визнає частково, а саме: пеню в сумі 11 693 грн 63 коп., 3% річних в сумі 11 516 грн 58 коп. та інфляційні втрати в сумі 13 676 грн 41 коп. Щодо нарахованого позивачем розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 86 068 грн 76 коп. відповідач заперечує та зазначає, що на виконання умов договору постачання природного газу від 12 вересня 2017 року № 8369/1718-ТЕ-28 Товариство протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року поставило, а Підприємство прийняло природний газ на загальну суму 7 785 387 грн 61 коп., що підтверджується актами передачі природного газу та повністю розрахувалося за нього в грудні 2018 року. Як зазначає відповідач, причиною несвоєчасної сплати Підприємством за спожитий природний газ згідно договору № 8369/1718-ТЕ-28 було скрутне матеріальне становище Підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати Підприємства за І півріччя 2018 року, у якому відображені збитки Підприємства. Сума збитків становить 410 тис. грн.; за 9 місяців 2018 року - збитки в сумі 1 231 тис. грн. Також відповідач зазначає, що на момент звернення Товариства з позовом до суду Підприємство не мало перед позивачем заборгованості за спожитий природний газ згідно договору № 8369/1718-ТЕ-28. Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позову на суму 86 068 грн 76 коп.

У судовому засіданні 21 жовтня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 21 жовтня 2019 року позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 11 693 грн 63 коп., 3% річних в сумі 11 516 грн 58 коп., та інфляційних втрат в сумі 13 676 грн 41 коп. визнав, а в частині стягнення на загальну суму 86 068 грн 76 коп. просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2017 року між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу № 8369/1718-ТЕ-28 (далі - Договір, а.с. 14-23), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно до п. 1.4. Договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1 000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 4 942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. п. 5.2., 5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що 11 січня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 24-25), згідно якої, крім іншого, п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції:

"8.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".

В пункті 3 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 1 січня 2018 року.

Додаткова угода від 11 січня 2018 року № 1 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Крім того, судом встановлено, що 6 квітня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (а.с. 26), згідно якої, крім іншого, п. 12.1. Договору викладено в наступній редакції:

"12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.".

На виконання умов Договору було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 7 785 387 грн 61 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками цих юридичних осіб без зауважень та заперечень (а.с. 33-39).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача із позовом відповідачем оплачено кошти за умовами Договору в повному обсязі, про що зазначено і позивачем в позовній заяві. Однак, як зазначив позивач, оплату за природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. Договору.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення 38 978 грн 76 коп. пені, 38 388 грн 59 коп. три відсотки річних, 45 588 грн 03 коп. інфляційних втрат, згідно долученого розрахунку (а.с. 27-32).

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. З врахуванням Додаткової угоди від 11 січня 2018 року № 1 до Договору сторонами погоджено пеню в розмірі 15,3% річних, яка застосовується з 1 січня 2018 року.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 38 978 грн 76 коп.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %. При цьому суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була погашена в повному обсязі. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 38 978 грн 76 коп. та стягнути її в сумі 19 489 грн 38 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 19 489 грн 38 коп. слід відмовити.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 38 388 грн 59 коп. три відсотки річних та 45 588 грн 03 коп. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 38 388 грн 59 коп. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі № 913/63/18.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 45 588 грн 03 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради в частині стягнення 19 489 грн 38 коп. - пені, 38 388 грн 59 коп. - 3% річних, 45 588 грн 03 коп. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 19 489 грн 38 коп. необхідно відмовити.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 1 921 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (35350, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Квасилів, вул. Молодіжна, 14, код ЄДРПОУ 30547471) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 19 489 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 38 коп. - пені, 38 388 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн 59 коп. - 3% річних, 45 588 (сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 03 коп. - інфляційних втрат та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради пені в сумі 19 489 грн 38 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6); 3 - відповідачу рекомендованим (35350, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Квасилів, вул. Молодіжна, 14).