Рішення № 85151797, 10.10.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/99/19

Провадження №2/524/1088/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді – Андрієць Д.Д., за участю секретаря – Воблікової І.О., представника позивача – Мороз І.С., представника відповідача – Репецького В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом, в якому просило суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 20.06.2011 в розмірі 95842,28 грн.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.06.2011 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом станом на 30.11.2018 становить 95842,28 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, позивач погодився з їх змістом. Вказала на те, що кредитний договір між сторонами складається з декількох документів – заяви, тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг. На думку представника позивача, виписка по рахунку підтверджує встановлення кредитного ліміту та користування карткою. Зазначила, що строк дії останньої картки закінчився в березні 2016 року, а тому позовна давність не пропущена.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач надіслав суду відзив на позов, в якому зазначив, що з вимогами позивача не погоджується в повному обсязі. Вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів по справі та не було надано сам кредитний договір. Звертав увагу на те, що оскільки надані банком умови та правила не містять його підпису, вказаний доказ є неналежним та не становить частину кредитного договору. Крім того, звертав увагу на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є недостовірним, оскільки в своєму позові банк зазначає, що кредит надано в розмірі 5000 грн зі сплатою 30% річних, однак нарахування відсотків проводилось із розрахунку 34,8% та 43,2%. На його думку, вимоги про стягнення штрафів, пені та комісії не підлягають задоволенню, оскільки є покладенням подвійної відповідальності за одне порушення. Просив застосувати позовну давність.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що строк, в межах якого Банк повинен був звернутись за захистом своїх прав минув, оскільки останній платіж здійснений в черні 2015 року, а відповідно до п.2.1.1.4.6 Умов та правил надання банківських послуг на 91 день заборгованість обліковується як прострочена і на цю дату позичальник зобов`язаний сплатити всю суму з урахування відсотків та штрафних санкцій.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що 20.06.2011 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу відкрито картковий рахунок та видано картку № НОМЕР_1 зі строком дії 07/16, встановлено відсоткову ставку в розмірі 30%.

Відповідно до змісту анкети-заяви, ОСОБА_1 погодився на те, що анкета-заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг та погодився і Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмову вигляді.

Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, визначено, що клієнт зобов`язаний: погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах договору; у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

В п ОСОБА_2 2.1.1.12.6.4 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у випадку непогашення суми простроченого кредиту(кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту або його частини більш ніж на 210 днів весь Кредит(Овердрафт) вважається простроченим та нарахування з дати переводу Кредиту (Овердрафту) в статус прострочених боргових зобов`язань проводяться згідно п.п. 2.1.1.12.6.1. На залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, визначеному в п.2.1.1.12.6.1 дійсних Умов. Разом із цим винагорода, відсотки за користування Кредитом не сплачується.

Відповідно до п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунку. За цих умов Банк, за виключенням випадків зміни розміру кредиту(кредитного ліміту), зобов`язаний не пізніше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці за Картрахунком згідно п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт приймає нові умови.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 30 листопада 2018 року становить 95842,28 грн. та складається:

- заборгованість за кредитом – 4917,31 грн;

- заборгованість за процентами – 81984,86 грн;

- комісія – 3900 грн;

- штраф – 5040,11 грн

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов`язань між сторонами, зокрема обов`язку кредитора надати кошти, а позичальника – повернути кошти та сплатити проценти. Зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

В даній справі між сторонами фактично виник спір щодо стягнення заборгованості за договором.

Розглядаючи касаційну скаргу по справі з аналогічними правовідносинами Велика Палата Верховного Суду виклала наступну правову позицію: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. … З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»(постанова від 03.07.2019 по справі № 342/180/17).

Суд приймає до уваги доводи відповідача та його представника про те, що надані позивачем Витяг з Умов та Правил не містить підпису позичальника. Суд враховує, що надана позивачем роздруківка наказу про затвердження нової редакції Умов та Правил надання банківських правил не може достеменно підтверджувати, що саме ці умови були надані позичальнику для ознайомлення і становлять частину договору.

Крім того, суд враховує те, що підпис позичальника відсутній на копії Тарифах, долучених позивачем і, крім того, позивачем не було долучено копію Пам`ятки клієнта, яка також становить частину укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг.

Так, підписана відповідачем анкета-заява не містить розміру отриманого кредиту, розмір відсотків, порядок повернення кредиту, розмір та порядок сплати штрафів.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи те, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення відсотків, комісії та штрафу задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17 вказала, що: «враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів»

Суд відзначає, що надані позивачем докази, зокрема виписки по рахунку, підтверджують надання позивачу кредиту в розмірі 5000 грн.

Відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами надання банком кредиту та його розмір.

Отже, приймаючи до уваги викладене та враховуючи те, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують те, що сторони погодили строк кредитування, з огляду на те, що кошти відповідачем добровільно не повернуті, суд приходить до висновку про те, що позивач, як кредитор вправі вимагати повернення коштів – тіла кредиту. У зв`язку із викладеним, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 4917,31 грн.

Відтак, суд частково задовольняє позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд відзначає наступне.

Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч.1 ст.261 ЦК України)

Тобто, у зобов`язаннях із встановленим строком перебіг позовної давності за загальним правилом розпочинається після закінчення строку погодженого сторонами. Натомість у зобов`язаннях в яких строк виконання не встановлено, право особи вважається порушеним і підлягає захисту з моменту невиконання вимоги кредитора про повернення коштів. І саме з моменту пред`явлення вимоги розпочинається перебіг позовної давності у таких зобов`язаннях. Враховуючи те, що в даному випадку судом встановлено, що строк виконання зобов`язання сторони не погодили, а вимога про повернення коштів була пред`явлена АТ КБ «Приватбанк» шляхом подання позову, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не було пропущено позовну давність, а т ому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 98,55 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. ст.10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) заборгованість за кредитним договором від 20.06.2011 в розмірі 4917,31 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 98,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 15.10.2019

Суддя Д.Д.Андрієць