Рішення № 85151794, 16.10.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.2019 Справа № 920/585/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання – Мудрицької С.Ю.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/585/19

за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021),

до відповідача Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Харківська, 30/1, м. Суми, 40024),

про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 № 5 у справі № 02-06/25-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу,

за участю представників:

Від позивача – Юрченко І.М. (довіреність № 007.1Др-56-0519 від 14.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія СМ № 000486 від 25.09.2017);

Від відповідача – Нагорний О.П. (довіреність № 1 від 27.06.2019).

Позивач подав позовну заяву в якій просить суд визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 № 5 у справі № 02-06/25-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.06.2019 відкрите провадження у справі № 920/585/19, призначено підготовче засідання на 15.07.2019 на 11 год. 30 хв.; відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; позивачу наданий семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.

09.07.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 5505 від 09.07.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що матеріалами справи № 02-06/25-2017 у їх сукупності доведено бездіяльність АТ “Сумигаз”, яка полягала у не проведенні окремим споживачам у період 2016, 2017 років та з 01.01.2018 по 27.12.2018: ремонту газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації; заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації та ремонту, що призвело до встановлення різного обсягу їх прав та обов`язків, унаслідок чого окремі із споживачів понесли не передбачені чинним законодавством витрати. Зазначене є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу в межах території Сумської області. Відсутня будь-яка офіційна позиція НКРЕКП щодо можливості Оператора ГРМ здійснювати вибірковий ремонт та заміну лічильників газу за результатами періодичної повірки. Законодавством чітко визначено обов`язок Оператора ГРМ не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (аналогічного типорозміру) для подальших комерційних розрахунків та обов`язок споживача забезпечити доступ для такого встановлення і неможливість відмовити Оператору ГРМ у його встановленні. Внесені згідно з постановою НКРЕКП від 14.12.2018 № 1916 “Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем” зміни до підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 глави 8 розділу X Кодексу, які набрали чинності з 28.12.2018, стосуються обов`язку Оператора ГРМ щодо безкоштовної для побутових споживачів заміни лічильників газу у випадках, коли Оператором ГРМ приймається рішення про недоцільність проведення їх ремонту і не стосуються обов`язку Оператора ГРМ щодо безкоштовного для споживачів ремонту лічильників газу, коли Оператором ГРМ приймається рішення про доцільність ремонту лічильника. Витрати на проведення повірки та ремонту лічильників протягом досліджуваного Територіальним відділенням періоду і станом на сьогоднішній день входили і входять до структури тарифу на послугу розподілу природного газу, що надається AT “Сумигаз”. Посилання позивача на неправильне застосування Територіальним відділенням статті 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 910/10219/17, № 904/1732/17, № 917/725/17, № 910/4489/17, № 920/30/17, № 910/3047/17, є безпідставними.

У судовому засіданні 15.07.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів до 16.09.2019 для належної підготовки справи для розгляду по суті та оголошено перерву судовому засіданні до 21.08.2019, 12 год. 00 хв.

16.07.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 5707 від 16.09.2019), в якій зазначає, що Товариство не застосовує вибірковий підхід при вирішенні питання за результатами проведеної планової перевірки до побутових споживачів, а діє в залежності від отриманих коштів в тарифі за структурою тарифу “ 2.1.5.1 “повірка та ремонт лічильників”. Наявні кошти за цією статтею - кошти Товариством використовуються, відсутні кошти - здійснювати ремонт АТ “Сумигаз” не може. Крім того, як зазначалось у позові, у діючій структурі тарифу взагалі відсутня така складова тарифу як “заміна лічильників”. Тобто, Регулятор ринку природного газу, затверджуючи Кодекс ГРМ, відповідно до якого Оператору ГРМ необхідно проводити заміну непридатного для використання побутового лічильника газу, “забуває” закласти таку складову тарифу та не звертає уваги на звернення Товариства з проханням збільшити тариф на послуги з розподілу природного газу, в тому числі на ремонт лічильників. Відповідачем не було спростовано тверджень позивача, викладених у позовній заяві, що пунктом 7 глави 4 розділу X Кодексу ГРМ передбачено, що при проведенні перевірки вузла обліку перед введенням його в експлуатацію та пробним пуском газу суміжний суб`єкт ринку природного газу (Оператор ГРМ, споживач) за власний рахунок може проводити перевірку працездатності вузла обліку чи його складових за пересувних вимірювальних комплексів (строк проведення такої перевірки не повинен перевищувати п`яти робочих днів у міській місцевості та семи робочих днів у сільській місцевості з моменту передачі ЗВТ Оператору ГРМ) та за необхідності ініціювати проведення перевірки справності та/або метрологічних характеристик окремих ЗВТ (у тому числі позачергової або експертної повірки), а також експертизи на предмет пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб у порядку, визначеному цим Кодексом. Вартість зазначених заходів сплачується в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідачем не було надано заперечень чи спростувань щодо того, що кошти, які витрачаються Товариством на проведення перевірки працездатності вузлів обліку газу витрачаються за рахунок складової тарифу на розподіл природного газу “ 2.1.2 “Витрати на оплату праці”, а не за рахунок складової тарифу “ 2.1.5.1 “Повірка та ремонт лічильників”.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2019 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2019, 11:00.

У судовому засіданні 16.09.2019 судом було оголошено перерву до 16.10.2019, 11-00.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Згідно з положеннями ст. 14 цього Закону, адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, в тому числі такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з розпорядженням адміністративної колегії Сумського ОТВ АМКУ від 14.11.2017 № 44 розпочато розгляд справи №02-06/25-2017.

18.03.2019 АТ «СУМИГАЗ» отримало подання Сумського ОТВ АМКУ від 15.03.2019 №13 «Про попередні висновки у справі №02-06/25-2017».

За попередніми висновками Сумського ОТВ АМКУ (подання № 13 від 15.03.2019) бездіяльність АТ «Сумигаз», яка полягає у не проведенні окремим споживачам ремонту газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації, заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було визнано непридатними до експлуатації та ремонту, що призвело до встановлення різного обсягу їх прав та обов`язків, унаслідок чого окремі із споживачів понесли не передбачені чинним законодавством витрати, є порушенням законодавства про захист про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ «Сумигаз» для надання послуг, яка призвела до ущемлення інтересів споживачів та була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу. Пунктом 3 попередніх висновків зобов`язано АТ «Сумигаз» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 Подання.

У відповідь на подання від 15.03.2019 № 13 про попередні висновки у справі № 02-06/25-2017 АТ «Сумигаз» листом від 01.04.2019 №400007-Лв-3085-0419 надало територіальному відділенню заперечення, у яких виклало свою правову позицію щодо відсутності в діях товариства ознак зловживання монопольним становищем, оскільки, АТ «Сумигаз» діє в рамках структури затвердженого тарифу на послугу з розподілу природного газу і в рамках затверджених Планів розвитку і ним вживались всі можливі заходи для врегулювання на рівні НКРЕКП ситуації з ремонтом та заміною побутових лічильників газу, визнаних непридатними за результатами планової повірки.

04.04.2019 справа №02-06/25-2017 була розглянута адміністративною колегією Сумського ОТВ АМКУ та прийнято Рішення №5, що є предметом оскарження.

Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 №5 у справі №02-06/25-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції:

1) визнано, що ПАТ «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 03352432) за результатами діяльності у 2016, 2017 та 2018 роках, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб`єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу в межах території Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується ПАТ «Сумигаз» для надання послуг;

2) визнано, що бездіяльність ПАТ «Сумигаз», яка полягає у непроведенні окремим споживачам у період 2016, 2017 років та з 01.01.2018 по 27.12.2018: ремонту газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації; заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації та ремонту, що призвело до встановлення різного обсягу їх прав та обов`язків, унаслідок чого окремі із споживачів понесли не передбачені чинним законодавством витрати, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу в межах території Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується ПАТ «Сумигаз» для надання послуг, яка призвела до ущемлення інтересів споживачів та була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу;

3) зобов`язано ПАТ «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 03352432) у двомісячний строк з дня отримання цього рішення, усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення;

4) відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ПАТ «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 03352432) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що адміністративною колегією не в повному обсязі вивчено нормативно - правове регулювання на ринку природного газу, вибірково застосовані положення нормативно - правових актів, має місце власне трактування норм законодавства, необ`єктивне, одностороннє вивчення ситуації на ринку природного газу щодо заміни та ремонту побутових лічильників газу, визнаних непридатними за результатами проведення періодичної повірки, що призвело до незаконних та необґрунтованих висновків. Виходячи з положень ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" АТ «Сумигаз» не погоджується з прийнятим Рішенням №5 у зв`язку із тим, що: Сумським ОТВ АМКУ при прийнятті рішення не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи; висновки, що викладені у рішенні, товариство вважає такими, що не відповідають обставинам справи; неправильно були засновані норми матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що у не проведенні окремим споживачам ремонту та заміни газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації та ремонту з боку АТ «Сумигаз» відсутня протиправна бездіяльність. В діях товариства відсутні ознаки зловживання монопольним становищем, оскільки, АТ «Сумигаз», діє в рамках структури затвердженого тарифу на послугу з розподілу природного газу і в рамках затверджених Планів розвитку. Під час розгляду справи товариством доведено, що обов`язок щодо придбання нового лічильника або ремонту лічильника на побутового споживача Оператором ГРМ не покладався і АТ «Сумигаз» вживались всі можливі заходи для врегулювання на рівні регулятора ситуації з побутовими лічильниками газу.

Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли стосовно правомірності прийняття рішення Адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, наявності або відсутності підстав для визнання його недійсним, наявності або відсутності підстав для зобов`язання усунути наслідки порушення та стягнення штрафу.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість

Отже, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, але не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі відповідача № 02-06/753 від 09.04.2019, оспорюване рішення позивач отримав 16.04.2019.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 № 5 у справі № 02-06/25-2017 14.06.2019.

Відповідно до ст. 59 Закону, підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до Статуту AT «Сумигаз» предметом діяльності Товариства є, в тому числі: надання послуг з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ; розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ; створення, технічне обслуговування і експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів для газопостачання природного і скрапленого газу; виконання ремонтів газопроводів, газових приладів і пристроїв.

Адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що АТ «Сумигаз» на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), серії АЕ № 295554 від 29.03.2015 (безстроково) здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про природні монополії» АТ «Сумигаз» є суб`єктом природної монополії. Особливими умовами Ліцензії передбачено, що АТ "Сумигаз" є єдиним суб`єктом господарювання, який здійснює розподіл природного газу у межах території Сумської області, на якій розташовані газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства. У зв`язку з зазначеним, територіальними межами ринку є територія Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується ПАТ «Сумигаз» для надання послуг. Періодами дослідження ринку розподілу природного газу газорозподільною системою в межах території Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ «Сумигаз» для надання послуг, є 2016, 2017, 2018 роки. На території Сумської області господарську діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, що перебуває у власності, користуванні чи експлуатації суб`єкта господарювання, здійснює лише АТ «Сумигаз». В межах території Сумської області, де розташована газорозподільна система ПАТ «Сумигаз», відсутні інші суб`єкти господарювання, які можуть надавати послуги з розподілу природного газу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частина 1 статті 13 Закону визначає, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Підставою для проведення Сумським обласним територіальним відділенням АМК України перевірки стала заява споживача послуг АТ «Сумигаз» громадянки Шокун Л.Л. Під час розгляду справи № 02-06/25-2017 згідно з розпорядженнями адміністративної колегії до матеріалів справи приєднано заяви інших мешканців Сумської області (а.с. 48-49, том 1).

Адміністративною колегією під час розгляду справи № 02-06/25-2017 встановлено бездіяльність ПАТ «Сумигаз», яка полягає у непроведенні окремим споживачам у період 2016, 2017 років та з 01.01.2018 по 27.12.2018: ремонту газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації; заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації та ремонту, що призвело до встановлення різного обсягу їх прав та обов`язків, унаслідок чого окремі із споживачів понесли не передбачені чинним законодавством витрати, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу в межах території Сумської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується ПАТ «Сумигаз» для надання послуг, яка призвела до ущемлення інтересів споживачів та була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу.

Рішення прийнято на підставі наступних висновків.

За результатами аналізу інформації ПАТ «Сумигаз», отриманої територіальним відділенням в ході проведеного дослідження, встановлено наступне.

Протягом 2016 року (лист ПАТ «Сумигаз» від 07.08.2017 №8т007.1-ЛВ-3370-0817) було проведено періодичну повірку 39 922 побутових приладів обліку газу, в тому числі: 9181 приладу обліку газу, що належать ПАТ «Сумигаз», та 30 741 прилад обліку газу, які перебувають у власності побутових споживачів, при цьому за кошти Товариства забезпечено ремонт 2369 лічильників, замінено на нові - 2112 шт.; відремонтовано за кошти споживачів - 689 шт.; замінено на нові - 1481 шт.

Протягом 2017 року (лист ПАТ «Сумигаз» від 21.06.2018 № 8т007.1-ЛВ-3048-0618) було проведено повірку 39661 побутових приладів обліку газу, в тому числі: 11898 приладів обліку газу, що належать ПАТ «Сумигаз», та 27 883 приладів обліку газу, які перебувають у власності побутових споживачів ПАТ «Сумигаз», при цьому за кошти ПАТ «Сумигаз» було відремонтовано - 4118 шт., за кошти споживачів - 415 лічильників; замінено на нові: за кошти Товариства - 59, за кошти споживачів - 6200 шт.

Протягом 2018 року (лист ПАТ «Сумигаз» від 28.01.2019 № 400007.1-Сл-822-0119) було проведено періодичну повірку 37966 побутових приладів обліку газу, в тому числі: 7574 приладів обліку газу, що належать ПАТ «Сумигаз», та 30392 прилад обліку газу, які перебувають у власності побутових споживачів, при цьому за кошти Товариства забезпечено ремонт 4566 лічильників, замінену на нові - 805 шт.; за кошти споживачів відремонтовано - 269 шт., замінено на нові - 3962 шт.

Отже, територіальним відділенням встановлено, що протягом досліджуваного періоду ПАТ «Сумигаз» забезпечило, як то передбачено вимогами чинного законодавства, проведення ремонту/заміни побутових лічильників, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, та за результатами повірки були визнані Товариством не придатними до експлуатації та ремонту, лише частині споживачів.

За інформацією ПАТ «Сумигаз», протягом досліджуваного періоду з вини споживачів (втручання, пошкодження тощо) Товариством було визнано непридатними до експлуатації: у 2016 році - 84 лічильники; у 2017 році - 137 лічильників; у 2018 році - 184 лічильники.

Отже, відповідно до чинного законодавства, лише ці споживачі (415 осіб) мали оплачувати ремонт/заміну лічильників власним коштом.

Разом з тим, в ході проведеного територіальним відділенням дослідження встановлено, що ПАТ «Сумигаз» було не виконано вимоги щодо забезпечення комерційного обліку та перекладено на споживачів свій обов`язок стосовно проведення ремонту/заміни лічильників: у 2016 році - 2170 лічильник (32,63% із усіх лічильників, що потребували ремонту або заміни); у 2017 році - 6615 лічильників (61,30% із усіх лічильників, що потребували ремонту або заміни); у 2018 році - 4231 лічильників (44,06 % із усіх лічильників, що потребували ремонту або заміни).

За результатами наданої ПАТ «Сумигаз» інформації на вимогу голови територіального відділення від 05.07.2018 №68-02/511/02-09/957 (лист Товариства від 06.08.2018 №8т03.2-Сл-3674-0818) стосовно часових меж (строків), протягом яких споживачі, у яких побутові лічильники були зняті на проведення періодичної повірки, залишалися на безобліковому споживанні, показав, що визначені чинним законодавством строки на встановлення/заміну лічильників Товариством не дотримувалися та становили у багатьох випадках понад два місяці.

Так, кількість споживачів, у яких строк безоблікового споживання складав від двох до шести місяців, становить: у 2016 році - 233 домогосподарства; у 2017 році - 175 домогосподарств; у 2018 році - 271 домогосподарство.

У 2016 році 34 домогосподарства, споживачі ПАТ «Сумигаз», залишалися на безобліковому споживанні понад шести місяців, а в деяких випадках цей строк становив понад сім, вісім, а то й десять місяців.

В ході проведеного територіальним відділенням дослідження фактів відмови споживачів від безкоштовного встановлення ПАТ «Сумигаз» іншого лічильника (на заміну лічильника, визнаного у встановленому порядку непридатним до експлуатації та ремонту) не встановлено.

У зв`язку з недотриманням ПАТ «Сумигаз» строків встановлення/заміни побутових лічильників після проведення періодичної повірки, з метою уникнення подальшого безоблікового споживання природного газу, побутові споживачі були змушені придбавати нові лічильники або їх ремонтувати за власні кошти (товарні чеки наявні у матеріалах справи), які їм було встановлено ПАТ «Сумигаз», що підтверджується записами у абонентських книгах споживачів та актами на зняття /встановлення приладів обліку газу, наданих ПАТ «Сумигаз».

За таких обставин відповідач вважає, що ПАТ «Сумигаз», маючи ринкову владу та засоби тиску на споживачів, створило такі умови, за яких окремі споживачі, лічильники яких за наслідками періодичних повірок визнані у встановленому порядку непридатними до використання, та такими, що не підлягають ремонту, були змушені ремонтувати та/або придбавати нові лічильники за власні кошти, що призвело до додаткових матеріальних витрат споживачів і, як наслідок, до ущемлення їх інтересів.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначаються Законом України “Про ринок природного газу”.

Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824 визначено правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: 1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; 2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; 3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); 4) доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); 5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу, однією з основних функцій оператора ГРМ, зокрема, є забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ.

Організація комерційного вузла обліку в точці вимірювання та порядок введення його в експлуатацію здійснюються відповідно до вимог розділів IX та X Кодексу.

Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу.

Вимоги до організації приладового обліку в точці вимірювання, зокрема вихідні параметри ЗВТ, вимоги щодо їх розміщення та експлуатаційні умови визначаються Оператором ГРМ в технічних умовах приєднання чи на реконструкцію вузла обліку (об`єкта споживача). Проектна документація на реконструкцію комерційного ВОГ має бути погоджена Оператором ГРМ; один її екземпляр залишається у Оператора ГРМ (пункт 2 глави 2 розділу X).

Статтею 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що торговельно-комерційні операції та розрахунки між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі під час постачання та/або споживання енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо) є сферою законодавчо регульованої метрології, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки.

Статтею 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту; перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання (абзац перший частини четвертої статті 17 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» ).

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання (абзац другий частини четвертої статті 17 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність»).

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 глави 8 розділу X Кодексу, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов`язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.

Для належної організації періодичної повірки лічильників газу по об`єктах побутових споживачів Оператор ГРМ повинен:

1) мати в наявності персоніфікований перелік всіх лічильників газу побутових споживачів, що знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ;

2) забезпечити належний моніторинг термінів спливу міжповірочного інтервалу для складання графіка проведення періодичної повірки лічильників;

3) забезпечити періодичну повірку лічильника протягом міжповірочного інтервалу.

У разі якщо заходи з періодичної повірки лічильників, що встановлені на території та/або в приміщенні побутових споживачів, будуть здійснюватися одразу для всіх побутових споживачів багатоквартирного будинку (чи його під`їзду), Оператор ГРМ має завчасно вивісити відповідну об`яву в доступному для споживачів місці.

На період зняття лічильника газу для проведення періодичної повірки Оператор ГРМ встановлює лічильники газу з обмінного фонду. При цьому:

1) якщо знятий лічильник газу належав Оператору ГРМ, встановлений на його місце лічильник газу з обмінного фонду Оператора ГРМ стає розрахунковим, що оформлюється відповідним актом, та надалі розрахунки зі споживачем здійснюються згідно з його показаннями;

2) якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, пройшов періодичну повірку, що підтверджується відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності, Оператор ГРМ зобов`язаний встановити його замість тимчасово встановленого лічильника газу з обмінного фонду протягом двох місяців з дати його зняття;

3) якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, ураховуючи технічні та економічні чинники. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту Оператор ГРМ зобов`язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача замість тимчасово встановленого лічильника газу з обмінного фонду протягом двох місяців з дати його зняття. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ зобов`язаний протягом п`ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (типорозміром не більше лічильника газу побутового споживача) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ. Пункт 4 глави 8 розділу X в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1418 від 11.08.2016.

Окрім вказаного, пунктом 5 глави 8 розділу X Кодексу (у редакції, чинній до 28.12.2018) передбачено, що у разі якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців. При цьому:

1) якщо знятий на періодичну повірку лічильник газу перебуває у власності Оператора ГРМ, Оператор ГРМ зобов`язаний протягом двомісячного строку з дати зняття лічильника за власний рахунок забезпечити встановлення розрахункового лічильника газу на місце знятого лічильника газу;

2) якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, пройшов періодичну повірку, що підтверджується відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності, Оператор ГРМ зобов`язаний встановити його протягом двох місяців з дати його зняття;

3) якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, враховуючи технічні та економічні чинники. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту Оператор ГРМ зобов`язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача протягом двох місяців з дати його зняття. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ зобов`язаний протягом п`ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (аналогічного типорозміру) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ. Главу 8 розділу X доповнено новим пунктом 5 згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1418 від 11.08.2016.

Таким чином, у разі визнання у встановленому порядку лічильника непридатним до експлуатації Оператор ГРМ має можливість або відремонтувати його, або провести його заміну на новий за власний рахунок у визначені строки.

Позивач у позові не спростовує, встановлених в оскаржуваному рішенні фактів щодо не проведення окремим споживачам ремонту газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації та не проведення заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було визнано непридатними до експлуатації та ремонту.

При цьому, позивач зазначає, що є суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі виданої НКРЕКП ліцензії на зазначений вид діяльності і відповідно до норм Закону України «Про ринок природного газу» та норм Кодексу ГРМ є Оператором ГРМ. Здійснює свою діяльність АТ «Сумигаз» як Оператор ГРМ за рахунок тарифу на послуги з розподілу природного, який затверджується Регулятором ринку природного газу як у кількісному виразі, так і за структурою тарифу. Зважаючи, що діяльність з розподілу природного газу здійснюється АТ «Сумигаз» в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, шляхом встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними, тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності АТ «Сумигаз». Відповідно до пп.15,16 п.2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, ліцензіат повинен надавати послуги розподілу природного газу за тарифами, що встановлені НКРЕКП і використовувати кошти, отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу (річної планованої тарифної виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням.

АТ «СУМИГАЗ» протягом 2016-2018 року об`єктивно не мало можливості проводити заміну та ремонт побутових лічильників газу у всіх випадках визнання їх непридатним до використання та ремонту за результатами проведеної періодичної повірки. Також Товариство в рамках наданої законодавством України можливості як ліцензіату вживало всіх заходів для того, щоб змінити ситуацію і мати можливість повноцінно виконувати обов`язок, покладений Кодексом ГРМ.

Зокрема, протягом 2016 Товариством надавалась послуга з розподілу природного газу за тарифами, що затверджені НКРЕКП, а саме: постановою від 29.12.2015 №3185 встановлений тариф у розмірі 554,70 грн. без ПДВ за 1000 мЗ, в якому за статтею « 2.1.5.1 «повірка та ремонт лічильників» передбачено 1 251,6 тис. грн. або 1,63 грн. за 1000 м3; постановою від 24.03.2016 №445 встановлений тариф 563,40 грн. без ПДВ за 1000 м3, в якому за статтею « 2.1.5.1 «повірка та ремонт лічильників» передбачено 1 251,6 тис. грн. або 1,63 грн. за 1000м3; постановою від 01.10.2016 №1634 встановлений тариф 537,00 грн. без ПДВ за 1000 м3, в якому за статтею « 2.1.5.1 «повірка та ремонт лічильників» передбачено 1 251,6 тис. грн. або 1,63 грн. за 1000 м3. Починаючи, з 01 січня 2017 року діє тариф на послуги з розподілу, встановлений постановою НКРЕКП від 15.12.2016 №2304 у розмірі 540,60 грн. грн. без ПДВ за 1000 мЗ, в якому за статтею « 2.1.5.1 «Повірка та ремонт лічильників» передбачено 1 251,6 тис. грн. або 1,63 грн. за 1000 м3. При цьому, в структурі тарифу Регулятором ринку природного газу не було передбачено коштів за елементами витрат «Витрати на заміну лічильників газу та/або створення обмінного фонду лічильників», що було підтверджено НКРЕКП листом від 19.03.2018 №2702/16/7-18. Тобто, протягом трьох років АТ «Сумигаз» мало можливість використовувати суму, яка встановлена НКРЕКП за вказаним елементом тарифом, яка була і є вкрай недостатньою.

За результатами аналізу отриманих доходів/витрат в структурі тарифу на розподіл природного газу по розділу: «Повірка та ремонт лічильників» 2016 рік - заплановано - 1 251,6 тис. грн. без ПДВ; отримано 1402,1 тис.грн. без ПДВ ; використано - 1450,0 тис.грн. без ПДВ; 2017 рік - заплановано - 1 251,6 тис. грн. без ПДВ; отримано 1273,8 тис.грн. без ПДВ, використано - 1434,8 тис.грн. без ПДВ; 2018 рік - заплановано - 1 251,6 тис. грн. без ПДВ; отримано 1194,2 тис.грн. без ПДВ, використано - 1880,5 тис.грн. без ПДВ.

Враховуючи кількість побутових лічильників, які необхідно було повірити протягом 2016-2018 років, коштів передбачених тарифом вистачало тільки на те, щоб оплатити вартість послуг з повірки, які надавались ДП «Сумистандартметрологія» та здійснити малий (простий) ремонт. Так, у 2016 році оплачено ДП «Сумистандартметрологія» за послуги повірки 887 000,42 грн. У 2017 році оплачено ДП «Сумистандартметрологія» за послуги повірки 1 050 910,44 грн. У 2018 році оплачено ДП «Сумистандартметрологія» за послуги повірки 1 131 670,68 грн. Станом на 01.01.2019 кількість лічильників, по яким настав термін повірки складав 104 051.

У періоді з квітня 2017 року до травня 2018 року включно НКРЕКП не розглядало жодного звернення Операторів ГРМ про перегляд тарифу розподілу природного газу з причин відсутності кворуму комісії для розгляду будь-яких питань, з причин відсутності нормативно-правового акту, який би врегулював питання порядку подання Операторами ГРМ матеріалів та розрахунків тарифу на розподіл природного газу за обсяг спожитого/розподіленого природного газу, а не за потужністю.

Лише наприкінці 2018 року, НКРЕКП взяло до уваги пропозиції АТ «СУМИГАЗ», Регулятором було розглянуто проекти Планів розвитку газорозподільної системи газорозподільного підприємства АТ «Сумигаз» на 2018-2027 роки, на 2019-2028 роки і постановами від 13.11.2018 №1428 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018-2027 роки газорозподільного підприємства АТ «Сумигаз» і від 18.12.2018 №1989 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018-2027 роки газорозподільного підприємства АТ «Сумигаз» НКРЕКП затвердило на 2018 та 2019 роки витрати на заміну індивідуальних лічильників газу і обмінного фонду індивідуальних лічильників.

Також позивач зазначає, що не покладав обов`язок на споживачів щодо ремонту та заміни лічильників, визнаних непридатними за результатами планової повірки. Споживачі, лічильники яких були визнані непридатними для ремонту або експлуатації, самостійно обрали варіант оплати своїм коштом ремонту або заміни лічильника. АТ «Сумигаз» в жодному із досліджених у справі випадків на наполягав на тому, що споживач зобов`язаний придбати новий лічильник або відремонтувати його.

Суд вважає вказані посилання позивача як на підставу для визнання недійсним оспорюваного рішення необґрунтованими.

Виходячи з викладеного, оскільки витрати на проведення повірки та ремонту лічильників протягом дослідженого відповідачем періоду входили до структури тарифу на послугу з розподілу природного газу, суд, здійснивши системний аналіз вказаного вище законодавства, приходить до висновку, що обов`язок забезпечення технічного обслуговування засобів обліку газу (ремонт газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації; заміна лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації та ремонту) у спірних відносинах, законодавством покладено саме на виконавця (оператора ГРМ).

При цьому, норми законодавства, у редакції чинній протягом досліджуваного відповідачем періоду, не ставлять виконання вказаного обов`язку в залежність від достатності коштів, що надходять позивачу в структурі тарифу.

Виконання оператором ГРМ законодавчо встановленого обов`язку щодо ремонту та заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними у встановлені строки, не обумовлено наявністю чи відсутністю закладених у тарифі витрат на здійснення пов`язаних з їх виконанням заходів.

Таким чином, вказані позивачем обставини щодо недостатності коштів у структурі тарифу та вчинення дій з метою перегляду НКРЕКП такого тарифу, не можуть бути підставою для звільнення Оператора ГРМ від обов`язку здійснювати ремонт газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації, здійснювати заміну лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації, чи порушення визначених законодавством строків вчинення таких дій.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Не здійснюючи проведення окремим споживачам у період 2016, 2017 років та з 01.01.2018 по 27.12.2018 ремонту газових лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації та заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації, позивач фактично отримує додаткові економічні вигоди, у вигляді вартості не наданих послуг, які закладено в структурі тарифу на розподіл природного газу.

Таким чином, використовуючи власне монопольне становище, АТ «Сумигаз», не здійснюючи у встановлені строки ремонту та заміни лічильників, які за результатами періодичної повірки було у відповідному порядку визнано непридатними до експлуатації, забезпечує виконання власних законодавчо визначених зобов`язань за рахунок споживачів, які були вимушені забезпечувати ремонт чи заміну лічильників власними коштами, з метою уникнення безоблікового споживання природного газу, що призводить до ущемлення інтересів останніх.

Вказані дії були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувалося б змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття переваг над іншими учасниками ринку завдяки власним досягненням. Тобто, за наявності альтернативи вибору газорозподільного підприємства, АТ «Сумигаз» змушено було б дотримуватись встановленого законодавством України порядку надання населенню послуг з розподілу природного газу, оскільки могло б втратити своїх споживачів.

Позивач також зазначає, що при ухваленні пункту 3 Рішення №5 Сумським ОТВ АМКУ були порушені стаття 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджені розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 №5 в редакції Розпорядження АМК У №169-р від 29.06.1998.

18.03.2019 АТ «СУМИГАЗ» отримало подання Сумського ОТВ АМКУ від 15.03.2019 №13 «Про попередні висновки у справі №02-06/25-2017».

За пунктом 3 попередніх висновків Сумського ОТВ АМКУ АТ «Сумигаз» зобов`язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 Подання, а пунктом 3 Рішення № 5 АТ «СУМИГАЗ» зобов`язано у двомісячний строк з дня отримання цього рішення, усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення. Тобто резолютивна частина Рішення № 5 не відповідає резолютивній частині подання від 15.03.2019 №13 «Про попередні висновки у справі №02-06/25-2017».

Разом з цим, позивачем не доведено порушення норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в цьому випадку.

Адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні по справі № 02-06/25-2017 не було змінено ані дій, які визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, ані їх кваліфікації порівняно з тим, про що було зазначено відповідачем у попередніх висновках.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

У пункті 3 Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 №5 у справі №02-06/25-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зобов`язано ПАТ «Сумигаз» у двомісячний строк з дня отримання цього рішення, усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Вказівок позивачу щодо того, яким саме чином має бути усунуто наслідки порушення законодавства у вказаному пункті Рішення адміністративної колегії не міститься.

Таким чином, суд вважає, що при ухваленні пункту 3 рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 №5 у справі №02-06/25-2017 були дотримані приписи ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

На підставі викладеного, з урахуванням виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, встановивши підтвердженими доводи територіального відділення АМК, що не спростовані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 №5 у справі №02-06/25-2017 та відмовляє у задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” до відповідача Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2019 № 5 у справі № 02-06/25-2017 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу – відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн 00 коп. понесені Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” покласти на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз”.

3. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

5. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складене 24.10.2019.

Суддя Є.А. Жерьобкіна