Рішення № 85150504, 23.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Справа № 911/1607/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Ярич”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астерс Груп”

про стягнення 939 536,55 гривень

за участю представників:

від позивача: Філіппова О.В. (довіреність б/н від 18.06.2019)

від відповідача: Павленко С.В. (довіреність б/н від 20.05.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.06.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» (далі – ТОВ «Кондитерська фабрика «Ярич»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс груп» (далі – ТОВ «Астерс груп»/відповідач) про стягнення 185 591,25 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Астерс груп» грошового зобов`язання за договором №1І038918 від 01.10.2018 в частині вчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2019 позовну заяву з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Ярич залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

22.07.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення, відповідно до змісту яких позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 08.07.2019 надав пояснення з доказами стосовно заявленого позову.

Водночас, 22.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту поданої заяви позивач зазначив, що після звернення його до суду із відповідним позовом, а саме з 13.07.2019 у позивача настало право судового оскарження дій відповідача, в частині невиконання ним своїх зобов`язань за договором №1І038918 від 01.10.2018 щодо оплати товарів, отриманих відповідачем за видатковими накладними: №190001766 від 01.02.2019, №190002197 від 08.02.2019, №190002657 від 15.02.2019, №190003074 від 22.02.2019, №190003541 від 01.03.2019, №190004000 від 08.03.2019, №190004406 від 15.03.2019, №190004805 від 22.03.2019, №190005212 від 29.03.2019, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась та, з урахування здійсненого позивачем перерахунку, складає 939 536,55 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області 02.08.2019 у справі №911/1607/19 прийнято позовну заяву ТОВ «Кондитерська фабрика «Ярич», з урахування збільшення позовних вимог, та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням вказаної справи до розгляду у підготовчому засіданні на 02.09.2019, а також встановлено сторонам строк для вчинення процесуальних прав – до 30.08.2019, зобов`язано відповідача до 30.08.2019 надати докази на підтвердження обставин оплати вартості отриманого за договором №1І038918 від 01.10.2018 товару у розмірі 939 536,55 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі та відповідні процесуальні права і обов`язки, строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

12.09.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого ТОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» вказало, що у змісті позовної заяви та заяви про усунення недоліків помилково вказано невірний номер договору, за яким відповідач надавав позивачу послуги, вартість яких позивачем було зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача за договором №1І038918 від 01.10.2018. Так, позивач вказав, що у всіх процесуальних документах позивача вірним номером договору, за яким відповідач надавав позивачу послуги, слід вважати №Р 1І038920, копія якого відповідно додана позивачем до позовної заяви.

У підготовчому засіданні 02.09.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.09.2019.

03.09.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ТОВ «Астерс груп» заперечило проти вимоги позивача та просило відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі та покласти на позивача судові витрати, згідно попереднього орієнтовного розрахунку – поштові витрати.

04.09.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, згідно якої ТОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» зауважило на необгрунтованості усіх доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов.

У підготовчому засіданні 09.09.2019 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду до суті на 16.09.2019.

У судовому засіданні 16.09.2019 судом оголошено перерву до 23.09.2019.

У судовому засіданні 23.09.2019 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астерс груп» (далі – покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» (далі – постачальник) укладено договір №1І038918 (далі – договір/договір постачання), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити його вартість за цінами, визначеними в специфікації/акційній специфікації чинній на момент замовлення товару.

До вказаного договору сторонами підписано 01.10.2018 протокол розбіжностей, копія якого разом з копією договору наявна в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 3.8., 5.1. та 11.1 договору постачання сторони погородили, що повідомлення покупця і постачальника (в тому числі, але не виключно, заявки на поставку товару, повідомлення про відвантаження товару, повідомлення про повернення, підтвердження повернення, нарахування штрафів, акти звірок, тощо), які відправляються сторонами за допомогою EDI-провайдера, мають юридичну силу, можуть бути представлені в судові інстанції в якості належних доказів, щодо подачі і прийняття повідомлень постачальником і покупцем. При відправці зазначених повідомлень і прийняття їх до виконання сторонами є звіт EDI-провайдера про відправку та отримання повідомлення стороною.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент фактичного приймання-передачі товару на складі покупця, з обов`язком складанням покупцем електронного документа «накладна» (COMDOC) з ЕЦП покупця та відправленням постачальнику через EDI-провайдера протягом одного календарного дня з моменту фактичного приймання-передачі товару.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року.

Поряд з тим, 01.10.2018 ТОВ «Астерс груп», як виконавцем, та ТОВ «Кондитерська фабрика «Ярич», як замовником, укладено такі договори:

- договір про надання логістичних послуг №Л 1І038918, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати замовнику за плату логістичні послуги (далі – послуги), вказані в пп. 1.2 даного договору, стосовно товарів, поставлених замовником згідно з договором №1І038918 від 01.10.2018 (далі – договір постачання) до розподільчого центру виконавця;

- договір про надання послуг №В3 1І038918, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати замовнику за плату маркетингові послуги (далі – послуги), вказані в пп. 1.2 даного договору, стосовно товарів, поставлених замовником згідно з договором №1І038918 від 01.10.2018 (далі – договір постачання) в мережу магазинів виконавця «Фуршет» (далі – мережа магазинів), вказаних в додатку №1 до цього договору;

- договір про надання рекламних послуг №Р 1І038920, відповідно до п. 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику рекламні послуги (далі – рекламна кампанія), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти так і послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором (далі – договори про надання послуг).

Копії вищезазначених договорів про надання послуг наявні в матеріалах справи.

Відповідно до умов вищевказаних договорів про надання послуг оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов`язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору постачання ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 143 561,30 грн, в підтвердження чого позивач додав до позовної заяви копії наступних, підписаних сторонами, видаткових накладних:

- №398 від 11.01.2019 на суму 316 732,99 грн;

- №190000487 від 11.01.2019 на суму 3 324,31 грн;

- №190001335 від 25.01.2019 на суму 69 558,70 грн;

- №190001766 від 01.02.2019 на суму 114 223,48 грн;

- №190002197 від 08.02.2019 на суму 80 762,70 грн;

- №190002657 від 15.02.2019 на суму 72 890,87 грн;

- №190003074 від 22.02.2019 на суму 87 208,12 грн;

- №190003541 від 01.03.2019 на суму 82 964,57 грн;

- №190004000 від 08.03.2019 на суму 63 980,28 грн;

- №190004406 від 15.03.2019 на суму 78 291,60 грн;

- №190004805 від 22.03.2019 на суму 81 176,87 грн;

- №190005212 від 29.03.2019 на суму 92 446,81 грн (надалі – накладні/видаткові накладні).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором постачання свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов такого договору.

До того ж, в підтвердження належного виконання власних договірних обов`язків в частині реєстрації податкових накладних на поставку відповідачу товару за вищевказаними видатковими накладними позивач також надав копію витягу з Державного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2019 по 04.06.2019.

Водночас, за доводами позивача, за договорами про надання послуг в січні-квітні 2019 року він отримав від відповідача послуги загальною вартістю 204 024,75 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг):

- відповідно до договору №Л 1І038918 від 01.10.2018 - №3900028576 від 31.01.2019 на суму 31 169,28 грн, №3900029117 від 28.02.2019 на суму 28 406,81 грн, №3900029573 від 31.03.2019 на суму 24 513,06 грн, №3900030019 від 30.04.2019 на суму 7 395,73 грн;

- відповідно до договору №В3 1І038918 від 01.10.2018 - №3900028885 від 31.01.2019 на суму 5212,43 грн, №3900029300 від 28.02.2019 на суму 4 788,67 грн, №3900029752 від 31.03.2019 на суму 4 099,31 грн, №3900030189 від 30.04.2019 на суму 1 236,78 грн;

- відповідно до договору №Р 1І038920 від 01.10.2018 - №3900028866 від 31.01.2019 на суму 33117,36 грн, №3900028964 від 28.02.2019 на суму 30 182,23 грн, №3900029430 від 31.03.2019 на суму 26 045,12 грн, №3900029884 від 30.04.2019 на суму 7 857,97 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно викладених у позові доводів ТОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» скористалося передбаченим договорами про надання послуг порядком розрахунків та сплатило відповідачу 204 024,75 грн вартості послуг шляхом зарахування відповідної суми із коштів, належних до сплати відповідачем за поставлений товар згідно договору постачання, як наслідок належна до сплати відповідачем сума поставленого позивачем товару у розмірі 1143561,30 грн зменшилась на 204 024,75 грн та, відповідно, склала 939 536,55 грн.

Однак, як зауважив позивач, відповідач свої грошові зобов`язання за договором постачання належним чином не виконав, кошти за отриманий товар, з урахуванням проведеного позивачем зарахування, не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникло 939 536,55 гривень основного боргу.

З огляду на вказане, позивач 03.04.2019 та 04.06.2019 звернувся до відповідача з вимогами, відповідно до яких надав відповідачу акти звірки взаєморозрахунків, повідомив відповідача про наявну у нього заборгованість у розмірі 939 536,55 гривень та просив її погасити протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимог. Копії вказаних вимог разом з додатками до них наявні в матеріалах справи.

Проте, як зауважив позивач, вказані вище вимоги залишені відповідачем без розгляду та задоволення, що у сукупності з обставинами порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з ТОВ “Астерс груп” 939 536,55 гривень основного боргу.

В обґрунтування викладених заперечень на позовну заяву ТОВ “Астерс груп” зазначило, що з наданих позивачем видаткових накладних не вбачається за можливе ідентифікувати особу представника покупця та його повноваження на отримання товару, оскільки такі накладні містять лише підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів, будь-яких документів на підтвердження повноваження осіб.

До того ж, як зауважив відповідач, видаткові накладні не містять печатки відповідача, тоді як відтиск прямокутного штемпеля на таких накладних не є такою печаткою для засвідчення проведення господарської операції.

Отже, відповідач вважає, що видаткові накладні не належним чином оформлені, а тому не є належними та допустимими доказами поставки позивачем товару та, як наслідок, наявності у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

Водночас, відповідач вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів надіслання та, відповідно, отримання відповідачем через EDI-провайдера завіреного ЕЦП постачальника електронного документу «накладна» (COMDOC), а тому, на думку відповідача, передбачений п. 7.9. договору постачання строк оплати товару не настав.

Крім того, за доводами відповідача, позивачем неправильно розраховано вартість наданих відповідачем послуг за договорами про надання послуг, яка згідно наявних в архіві відповідача доказів складає 204 496,13 грн, тобто відповідач вказав, що позивач не врахував 471,38 грн в загальну вартість послуг, наданих відповідачем в рамках договору №1І038918.

Не погодившись із вищевказаними доводами та аргументами відповідача, позивач вказав, що надані ним видаткові накладні містять усі реквізити, необхідні для повного розуміння змісту та обсягу господарських операцій, тоді як неістотні недоліки таких документах не є підставою для невизнання господарської операції.

До того ж, позивач зазначив, що ним вірно вчинено розрахунок строку оплати товару, з урахуванням останньої з передбачених у п. 7.9. договору постачання події – реєстрації податкових накладних.

Водночас, за доводами позивача, електронні документи «накладні» (COMDOC) за всіма видатковими накладними, окрім накладних №398 від 11.01.2019 та №190000487 від 11.01.2019, вимогу про формування та підписання яких позивачем було надіслано 22.01.2019 відповідачу електронним листом, відповідачем надіслано з ЕЦП через EDI-провайдера позивачу, який відповідні електронні накладні також підписав ЕЦП та відправив їх відповідачу.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії електронного листа позивача від 22.01.2019 та електронних накладних із системи EDI з ЕЦП сторін.

Окрім того, позивач вказав на необґрунтованість доводів відповідача про неправильний розрахунок вартості наданих відповідачем послуг за договорами про надання послуг та неврахування 471,38 грн в загальну вартість послуг, наданих відповідачем в рамках договору №1І038918, оскільки послуги на вказану суму коштів за даними бухгалтерського обліку та звітності були надані відповідачем за договором №РП 1І025567 від 01.04.2014, що ніякого відношення до договору постачання не має

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. ст. 655,692, 627, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.9. договору постачання в редакції протоколу розбіжностей сторони погородили, що підставою для здійснення покупцем оплати за поставлений товар є виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC) завірений ЕЦП постачальника, та обов`язок зареєструвати «податкову накладну» в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього договору на дату настання строку оплати за товар.

Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар через 60 днів, в перший наступний робочий день, з моменту отримання покупцем через EDI-провайдера від постачальника електронного документу «накладна» (COMDOC) завіреного ЕЦП постачальника та за умови наявності зареєстрованої «податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 (два) календарних дні до настання строку оплати за товар.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання умов договору постачання у січні-квітні 2019 року надіслано відповідачу через EDI-провайдера підписані ЕЦП електронні накладні (COMDOC) на поставку товару за видатковими накладними: №190001335 від 25.01.2019; №190001766 від 01.02.2019; №190002197 від 08.02.2019; №190002657 від 15.02.2019; №190003074 від 22.02.2019; №190003541 від 01.03.2019; №190004000 від 08.03.2019; №190004406 від 15.03.2019; №190004805 від 22.03.2019; №190005212 від 29.03.2019, а остання електронна накладна була підписана позивачем та відправлена відповідачу 04.04.2019.

До того ж, з наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2019 по 04.06.2019 слідує, що позивачем на виконання умов договору постачання у січні-квітні 2019 року зареєстровано податкові накладні на поставку відповідачу товару за всіма видатковими накладними, а остання податкова накладна на поставку відповідачу товару за видатковою накладною 190005212 від 29.03.2019 була зареєстрована позивачем 04.04.2019.

Вищевказані обставини відповідачем не заперечено та не спростовано.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку, що підписання сторонами видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленої за договором продукції у сукупності із обставинами належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором щодо надіслання через EDI-провайдера підписаних ЕЦП електронних накладних та реєстрації податкових накладних, свідчить про прийняття відповідачем товару за видатковими накладними та, відповідно, породжує для ТОВ “Астерс груп” обов`язок по сплаті вартості поставленого за договором товару у повному обсязі у передбачені договором строки, зокрема за останньою надісланою 04.04.2019 електронною накладною з реєстрацією податкової накладної у відповідну дату, - до 04.06.2019.

Доводи ТОВ “Астерс груп” щодо невідповідності видаткових накладних вимогам закону, у тому числі щодо не зазначення у таких документах уповноважених на отримання товару осіб та відсутність печатки підприємства, визнаються судом неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як слідує зі змісту видаткових накладних, наданих позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій з поставки відповідачу товару за договором, вказані накладні містять передбачені законом реквізити, тоді як такі неістотні недоліки накладних, як відсутність посад осіб, які приймали товар від імені відповідача, не перешкоджають можливості ідентифікувати відповідних осіб з огляду на наявність їх прізвищ, ініціалів та особистих підписів.

Поряд з тим, згідно умов договору постачання разом з протоколом розбіжностей до нього, підписаних відповідачем без будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов вказаного правочину, обставини передачі-приймання товару пов`язані з моментом складення відповідачем електронної накладної (COMDOC) з ЕЦП та відправлення її позивачу через EDI-провайдера протягом одного календарного дня з моменту фактичного приймання-передачі товару, тоді як момент виникнення обов`язку по оплаті покупцм поставленого товару пов`язаний з датою отримання електронної накладної та за умови реєстрації податкової накладної позивачем.

Як встановлено судом, вказані вище умови сторонами спору дотримано, тоді як невиконання відповідачем власного договірного обов`язку по формуванню та надісланню позивачу через EDI-провайдера електронних накладних (COMDOC) з ЕЦП на поставку товару за видатковими накладними №398 від 11.01.2019 та №190000487 від 11.01.2019, не спростовує обставин прийняття відповідачем такого товару за відповідними видатковими накладними та, у сукупності з обставинами реєстрації податкових накладних на поставку відповідачу товару за вказаними видатковими накладними, не нівелює обов`язку відповідача здійснити оплату вартості відповідно отриманого товару.

Окрім того, відповідно до пункту 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» №1982-VIII від 23.03.2017 текст статті 58-1 Господарського кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої, зокрема: «Суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків».

З огляду вищезазначеного заперечення відповідача стосовно відсутності належних та допустимих доказів проведення між сторонами господарських операцій за договором постачання та, як наслідок, відсутності у відповідача обов`язку по сплаті заявлених до стягнення коштів є доказово необґрунтованими та нормативно безпідставними.

Усі ж інші, викладені в обґрунтування заперечень на заявлені позовні вимоги, доводи відповідача, у тому числі стосовно неправильного розрахунку вартості наданих відповідачем послуг за договорами про надання послуг - неврахування 471,38 грн в загальну вартість послуг, визнаються судом доказово необґрунтованим та такими, що не відповідають обставинам справи і наявним в ній доказам.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Втім відповідач не надав витребуваних судом доказів на підтвердження обставин оплати вартості отриманого за договором №1І038918 від 01.10.2018 товару у розмірі 939536,55 грн.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач взяті на себе за договором постачання грошові зобов`язання не виконав, залишок боргу не сплатив, що є встановленою обставиною у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України, а також враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 939 536,55 гривень основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Водночас, з огляду на задоволення вимог позивача у повному обсязі, а також доказову необґрунтованість судових витрат відповідача у розумінні приписів ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання відповідача про покладення судових витрат на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Астерс Груп” (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г, ідентифікаційний код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Ярич” (80463, Львівська обл., Камянка-Бузький район, с. Старий Яричів, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 36767366) 939 536 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн 55 коп. основного боргу та 14 093 (чотирнадцять тисяч дев`яносто три) грн 05 коп. судового збору.

3. У задоволенні клопотання відповідача про покладення судових витрат на позивача відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.10.2019.

Суддя В.А. Ярема