Рішення № 85150360, 21.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019Справа № 910/7415/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАМОК" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 1)

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" (01034, м.Київ, вул. Лисенка, буд. 2-А)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36),

2) Комунальне підприємство "Київблагоустрій" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

Представники сторін:

від позивача: Кубрак Ж.Б.,

від відповідача: Чорний Є.О.,

від третіх осіб-1,2: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАМОК" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності належної містобудівної та землевпорядної документації на прибудинкову територію самовільно перекрив міжбудинковий проїзд між будинками №2 та №4 по вул. Лисенка у м. Києві, встановивши малу архітектурну форму у вигляді воріт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7514/19, підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

15.07.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В підготовче засідання 24.07.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.

В підготовчому засіданні представник позивача подав клопотання про витребування доказів у відповідача.

Ухвалою суду від 24.07.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено клопотання про витребування доказів залишити без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 постановлено залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Київську міську раду та Комунальне підприємство "Київблагоустрій", продовжити строк підготовчого провадження у справі № 910/7415/19 на 30 днів, відкласти підготовче засідання у справі на 02.09.2019.

29.07.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київської міської ради надійшли пояснення у справі.

08.08.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Комунального підприємства "Київблагоустрій" надійшли пояснення у справі.

14.08.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 02.09.2019 з'явилися представники сторін, представники третіх осіб-1, 2 не з'явилися.

Представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 16.09.2019.

13.09.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача.

В підготовче засідання 16.09.2019 з'явилися представники сторін, представники третіх осіб-1, 2 не з'явилися.

У підготовчому засіданні судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засідання 16.09.2019 судом постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.10.2019.

В судове засідання 02.10.2019 з'явилися представники сторін, представники третіх осіб-1, 2 не з'явилися.

В судовому засіданні 02.10.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву до 21.10.2019.

В судове засідання 21.10.2019 з'явилися представники сторін.

Представники третіх осіб-1,2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що треті особи були повідомлені про дату, час та місце цього засідання належним чином, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за необхідне розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.10.2019 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.12.1998 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1200000019778 зареєстровано юридичну особу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАМОК". (свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 1140173).

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 11.03.2006 № 456 «Про передачу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замок» житлового будинку № 1 на вул. Ярославів Вал» передано на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок" житловий будинок №1 на вул. Ярославів Вал загальною площею 1498,85 кв.м., житловою площею 611,6 кв.м. в установленому законом порядку.

Рішенням Київської міської ради від 01.11.2012 № 324/8608 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЗАМОК» на вул. Ярославів Вал, 1 у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудованими приміщеннями» вирішено: 1. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЗАМОК» на вул. Ярославів Вал, 1 у Шевченківському районі м. Києва орієнтовною площею 0,06 га у власність для експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудованими приміщеннями згідно з планом-схемою (додаток до рішення) (К-20065); 2. Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЗАМОК» у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів для отримання вихідних даних, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ПРОЕКТ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЗАМОК» для експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудованими приміщеннями на вул. Ярославів Вал, 1 у Шевченківському районі м. Києва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що багатоквартирний житловий будинок № 1 на вул. Ярославів Вал у м. Києві займає майже всю земельну ділянку, що відводиться позивачу, в зв'язку з цим у позивача майже відсутня прибудинкова територія та місце для паркування автомобілів. В той же час, доступ до внутрішнього подвір'я прибудинкової території, де можливо припаркувати автомобіль у позивача відсутній, оскільки автомобільним транспортом до нього можливо дістатися тільки через міжбудинковий проїзд, що розташований між будинками № 2 та №4 по вул. Лисенка. Однак, міжбудинковий проїзд, що розташований між будинками № 2 та №4 по вул. Лисенка перекритий за допомогою залізних воріт з пунктом охорони. Ці ворота та пункт охорони встановлені за ініціативою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золоті ворота», що є балансоутримувачем житлового будинку на вул. Лисенка, 2-а у м. Києві.

За твердженням позивача, вказані самовільні дії відповідача щодо встановлення воріт та пункту охорони обмежили в односторонньому порядку та позбавили доступу позивача до своєї дворової частини прибудинкової території, що можливий тільки через міжбудинковий проїзд між будинками № 2 та №4 по вул. Лисенка.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" усунути перешкоди в користуванні Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЗАМОК» своєю внутрішньобудинковою територією, що знаходиться у дворі будинку №1 по вул. Ярославів Вал у м. Києві, доступ до якої можливий тільки через міжбудинковий проїзд між будинками № 2 та №4 по вул. Лисенка, шляхом знесення самочинно збудованих елементів благоустрою у вигляді воріт та пункту пропуску, що розташовані між будинками № 2 та №4 по вул. Лисенка у м. Києві.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що він є власником земельної ділянки по вул. Ярославів Вал, 1, у м. Києві. Крім того, спірні об'єкти (ворота, пункт охорони) передбачені проектною документацією як благоустрій території будинку, побудовані і введені в експлуатацію разом з будинком № 2-А, по вул. Лисенка у м. Києві, що свідчить про законність їх виникнення та наявність дозвільних документів на такі малі архітектурні форми.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, частиною 1 якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 15 вказаного Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положенням статті 16 наведеного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 321 цього Кодексу визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 вказаного Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі 916/1711/17.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;

прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За приписами ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено поняття земельної ділянки, а саме: земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як визначено положеннями Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011 № 389, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності):

вимощення навколо житлового будинку;

смуга озеленення вздовж стін житлового будинку, місцевий проїзд, тротуар та смуга вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин;

майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою;

майданчики для сміттєзбірників;

майданчики для господарських будівель та споруд;

спеціально обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку;

в'їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності).

У межах кожної прибудинкової території не обов'язково можуть бути розміщені всі зазначені нормативні її елементи, але мінімально допустима величина прибудинкової території не може бути меншою за територію технічного обслуговування відповідного багатоквартирного житлового будинку, якщо зазначене можливе в існуючій забудові.

На території технічного обслуговування багатоквартирного будинку доцільно створити умови щодо забезпечення:

технічної безпеки виконання робіт з утримання, поточного ремонту конструктивних елементів будинку та інженерних мереж;

вільного доступу комунальних та інших служб для утримання будинку, ремонту інженерних мереж, ліквідації аварійних та надзвичайних ситуацій.

Розміри та конфігурації земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, рекомендується визначати:

Для новобудов:

на підставі документів, які підтверджують відведення земельної ділянки під забудову або детального плану території мікрорайону (кварталу) з визначенням прибудинкових територій.

Для існуючої забудови:

для окремих житлових будинків, на підставі проекту прибудинкової території;

для групи будинків, на підставі детального плану території в межах кварталу.

Розроблена проектна документація щодо визначення прибудинкової території може бути підставою для розробки землевпорядної документації, а також правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків.

Погодження документації прибудинкової території може здійснюватись у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування.

Ініціювання питань щодо визначення прибудинкової території можуть здійснювати підприємства, організації, які утримують та обслуговують житловий фонд, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні кооперативи або інші юридичні чи фізичні особи, які за дорученням власника виконують функції з управління будинком.

Відповідні органи місцевого самоврядування можуть виступати замовником розробки документації та визначати її вид (детальний план території та/або проект прибудинкової території).

Визначення виконавця робіт з розробки документації прибудинкової території багатоквартирного будинку можуть здійснювати органи місцевого самоврядування.

З огляду на положення Земельного кодексу України, суд зазначає, що право власності чи користування виникає лише з моменту державної реєстрації цих прав, однак, позивачем не подано жодних доказів на підтвердження виникнення таких прав в установленому порядку у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗАМОК" на земельну ділянку, на якій розташований будинок по вул. Ярославів Вал, 1, у м. Києві, на час вирішення цього спору.

Натомість, надані позивачем рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 324/8608 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЗАМОК» на вул. Ярославів Вал, 1 у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудованими приміщеннями» та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за відсутності рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, не є належними доказами набуття позивачем прав на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у встановленому Земельним кодексом України порядку.

Разом з тим, за браком відповідних доказів в матеріалах справи щодо відведення земельної ділянки, а також щодо визначення прибудинкової території навколо будинку по вул. Ярославів Вал, 1, у м. Києві, на підставі містобудівної та землевпорядної документації, суд позбавлений можливості встановити розмір, склад та конкретне розташування прибудинкової території навколо будинку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА", зокрема, дворової частини, про яку вказує позивач у позові, що є необхідним для визначення можливого обсягу порушених відповідачем прав позивача на користування прибудинковою територією, та яким чином здійснюється таке порушення.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів», суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункт.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до п. 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради II сесія VI скликання від 25.12.2008 № 1051/1051, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.

У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території.

Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений.

У разі відмови особи отримати припис в графі "Припис одержав" робиться про це запис.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Як установлено судом з матеріалів справи та підтверджується поясненнями третьої особи-2, 19.03.2019 інспектором Комунального підприємства «Київблагосутрій» було проведено перевірку правомірності розміщення тимчасової споруди - металевих воріт по вул. Лисенка, 2-4, 2-а, за наслідками чого Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" було видано припис № 1907530.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Київблагосутрій» від 06.06.2019 № 043-1242 вбачається, що Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" на виконання вимог припису № 1907530 до Департаменту міського благоустрою надано проектну документацію, якою передбачено встановлення воріт за адресою: вул. Лисенка, 2-4, в м. Києві.

Так, листом № 22 від 21.03.2019 на виконання вимог припису №1907530 від 20.03.2019 відповідачем було повідомлено Комунальне підприємство «Київблагоустрій» та підтверджено документально, що ворота та тимчасова декоративна огорожа встановлені забудовником будинку ДГО «ЖИТЛО-ІНВЕСТ» в рамках проекту «Житлового будинку по вул. Лисенка, 2-А у Старокиївському р-ні. м. Києва», розробленому АТ «Київпроект», та узгодженому в установленому чинним законодавством порядку з отриманням дозволу №909СТ/Т від 09.07.2001 Управлінням державного архітектурно - будівельного управління м. Києва. При цьому відкривні ворота та декоративна огорожа відображені на генеральному плані будівництва житлового будинку, а також на кресленні будинку по вул. Лисенка, 2-А, у м. Києві як благоустрій прибудинкової території даного будинку.

Копії витягів з указаних проекту, з генерального плану та креслення відповідачем долучено до матеріалів справи, якими вказані обставини підтверджуються.

Тобто, відповідачем у встановленому порядку було виконано вказаний припис контролюючого органу та надано належну документацію, якою передбачено встановлення воріт за адресою: вул. Лисенка, 2-4, в м. Києві.

Разом з тим, відповідно до Акта про приймання в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, зареєстрованого під №324 від 29.12.2001 Управлінням Держархбудконтролю м. Києва, житловий будинок по вул. Лисенка, 2а-4а у Шевченківському районі м. Києва, до архітектурно-планувальної та конструктивної - характеристики об'єкта належить також благоустрій: під'їздні дороги з а/б, пішохідні доріжки - з ФЕМ.

Також в матеріли справи відповідачем подано Акт № 1 приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, відповідно до якого від Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" було передано житловий комплекс в м. Києві по вул. Лисенка, 2-а, в тому числі, і благоустрій прибудинкової території, зокрема, і в'їздна група з воротами та приміщенням охорони (1 шт.).

Наведене вище у своїй сукупності свідчить про те, що встановлення спірних об'єктів благоустрою (воріт та пункту пропуску) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" не здійснювало, а здійснював замовник (забудовник) житлового будинку по вул. Лисенка, 2а-4а у Шевченківському районі м. Києва, під час будівництва об'єкта, згідно з проектною документацією. Доказів протилежного в матеріалах цієї господарської справи немає.

При цьому, хоч процедура відведення в постійне користування Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ЗОЛОТІ ВОРОТА" земельної ділянки на вул. Лисенка, 2-а, у Шевченківському районі м. Києва, ще не завершена, суд уважає, що ця обставина не впливає на вирішення цього спору, з огляду на встановлення судом того, що спірні конструкції відповідач не встановлював.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не подано до суду таких доказів, на підставі яких можна було б достеменно установити, що саме внаслідок встановлених спірних воріт та пункту пропуску позивач не має доступу до своєї прибудинкової території. Натомість, доводи позивача ґрунтуються виключно на твердженнях без відповідного доказового обґрунтування.

Отже, суд вказує, позивач в порядку статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України не довів перед судом, що відповідач перешкоджає позивачу в реалізації прав, пов'язаних з користуванням його прибудинковою територією.

З огляду на встановлені судом обставини справи, а також правові норми, викладені вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у нього прав, які підлягають захисту в порядку ст. 391 ЦК України, та порушення таких прав саме відповідачем.

У зв'язку з тим, що права та охоронювані законом інтереси позивача не є порушеними відповідачем, обставин такого порушення судом за наслідками розгляду справи не встановлено і належних та допустимих доказів порушення саме прав позивачів суду не надано, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні цього спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.10.2019

Суддя Т. Ю. Трофименко