Рішення № 85150324, 16.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2019Справа № 910/5949/19Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАВР"

про стягнення 130 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Погодін В.О., довіреність б/н від 08.10.2019;

від відповідача: Кучеров І.А., довіреність № 2 від 04.06.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ТК Кредит» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАВР» про стягнення 130 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАВР» неналежно виконало умови Кредитного договору №412/7 від 07.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

23.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5949/19. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано всім учасникам справи надати суду у строк до 27.06.2019 року письмові позиції щодо підтримки чи заперечення розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження.

13.06.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАВР» надішли відзив на позовну заяву, заява про зупинення провадження у справі, а також заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 розгляд справи №910/5949/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2019.

15.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАВР» надійшла заява про забезпечення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 усне клопотання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» про розгляд справи у закритому судовому засіданні залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 судом повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 09.08.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному та підготовче судове засідання призначено на 18.09.2019.

16.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» надійшло клопотання про поновлення строку для подачі заперечень та клопотань.

18.09.2019 в судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАВР» була подана заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАСАМ».

У підготовчому засіданні 18.09.2019 було оголошено перерву на 23.09.2019.

19.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАВР» надійшло клопотання про витребування для огляду оригіналів письмових доказів.

20.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» надійшли заперечення на заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАСАМ».

У підготовче засідання 23.09.2019 з`явилися представники учасників справи.

В підготовчому судовому засіданні 23.09.2019, судом розглянуті заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАСАМ» та клопотання про витребування для огляду оригіналів письмових доказів протокольно відмовлено в задоволенні останніх у зв`язку з їх необґрунтованістю, запис якого занесена до протоколу судового заслання.

У підготовчому судовому засіданні представниками сторін надані усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 № 05-23/2496 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/5949/19, за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 справа № 910/5949/19 прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи по суті призначено у відповідності до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 на 16.10.2019.

У судове засідання 16.10.2019 представники сторін з`явились.

Представник відповідача заявив усне клопотання про залучення до участі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи, яке з огляду на приписи ч. 2 ст. 207 ГПК України залишене судом без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ТК Кредит» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ставр» (далі - відповідач, позичальник) укладено Кредитний договір № 412/7 (далі - Кредитний договір), за умовами якого, банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється (далі - кредит), з лімітом кредитування, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 22.05.2015) ліміт кредитування 9 930 000,00 грн.

В подальшому, Додатковою угодою № 5 від 26.05.2015 до Кредитного договору, сторонами внесено зміни в п. 1.2 Кредитного договору та зменшено ліміт кредитування до 7 000 000,00 грн.

Пунктом 1.3 Кредитного договору узгоджено, що строк користування кредитом з 07.05.2015 по 06.05.2016 (включно).

Цільове призначення кредиту: поповнення обігових коштів (п. 1.6 Кредитного договору).

У відповідності до п. 2.1 Кредитного договору для обліку розрахунків за кредитом відкривається позичковий рахунок № НОМЕР_1 , для обліку нарахованих процентів за користування кредитом відкривається рахунок № НОМЕР_2 а АТ КБ «ТК Кредит», код банку 322830.

Згідно з п. 2.3 Кредитного договору кредит надається у гривні у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 , відкритий в АТ Кб «ТК Кредит», код банку 322830.

Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що повернення кредиту здійснюється по 06.05.2016 (включно).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, відшкодування банку збитків, завданих порушенням умов цього Договору і до повного виконання позичальником усіх умов цього Договору (п. 10.10 Кредитного договору).

ПАТ КБ «ТК Кредит» зазначає, що свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, однак ТОВ «Ставр» взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, внаслідок чого, за відповідачем обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 7 000 000,00 грн та заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 4 194 246,61 грн.

При цьому, позивач зазначає, що оскільки ПАТ КБ «ТК Кредит» перебуває в процедурі ліквідації, дотримуючись принципу найменших витрат при здійсненні ліквідації, в межах затвердженого кошторису, позивач користуючись правом стягнення частини суми заборгованості, з огляду на суму судового збору, позивач просить стягнути частину кредитної заборгованості за Кредитним договором в розмірі 130 000,00 грн.

Відповідач в свою чергу, у відзиві на позовну заяву, заперечує проти наявності будь-якої заборгованості перед позивачем та зазначає, що жодних належним чином оформлених меморіальних ордерів, якими підтверджується внутрішньобанківська операція з надання відповідачу кредиту розмірі 7 000 000,00 грн, позивачем разом із позовною заявою не надано.

В свою чергу, щодо наданих позивачем банківських виписок, відповідач зазначає, що банківські виписки не містять підписів уповноважених осіб, штампів, печаток, не містять відомостей про особу, яка їх склала, а отже не можуть вважатись достовірним доказом в розумінні ч. 1 ст. 78 ГПК України, а також, що відповідно до норм як Положення № 254, так і Положення № 75, виписки по рахунку не є первинними документами, що підтверджують внутрішньобанківські операції, а отже не можуть вважатись допустимим доказом в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву, відповідач також зазначає, що позивач не зазначає, до якої заборгованості (по кредиту або по процентам) відносяться 130 000,00 грн, що заявлені до стягнення, в зв`язку з чим, відповідач позбавлений можливості надати більш обґрунтовані заперечення по суті позовних вимог.

Також, відповідач зазначає, що з огляду на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, нарахування позивачем процентів за період з 06.05.2015 є неправомірним.

Крім того, у поданому відзиві відповідачем заявлено заяву про застосування строку позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов`язання за Кредитними договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 9 930 000,00 грн, а саме 07.05.2015 - 5 000 000,00 грн, 15.05.2015 - 1 355 000,00 грн, 18.05.2015 - 1 575 000,00 грн, 22.05.2015 - 2 000 000,00 грн.

Відповідач в свою чергу, 26.05.2015 погасив заборгованість у розмірі 2 930 000,00 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 7 000 000,00 грн.

Відповідач в свою чергу, у відзиві на позовну заяву, заперечує проти наявності будь-якої заборгованості перед позивачем та зазначає, що жодних належним чином оформлених меморіальних ордерів, якими підтверджується внутрішньобанківська операція з надання відповідачу кредиту розмірі 7 000 000,00 грн, позивачем разом із позовною заявою не надано.

В свою чергу, щодо наданих позивачем банківських виписок, відповідач зазначає, що банківські виписки не містять підписів уповноважених осіб, штампів, печаток, не містять відомостей про особу, яка їх склала, а отже не можуть вважатись достовірним доказом в розумінні ч. 1 ст. 78 ГПК України, а також, що відповідно до норм як Положення № 254, так і Положення № 75, виписки по рахунку не є первинними документами, що підтверджують внутрішньобанківські операції, а отже не можуть вважатись допустимим доказом в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Однак, суд не бере до наведені відповідачем заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та частин 1, 2 статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003, яке було чинним станом на дату отримання відповідачем кредитних коштів, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з пунктами 5.6., 5.8 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 910/1580/18 та від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.3 Кредитного договору узгоджено, що строк користування кредитом з 07.05.2015 по 06.05.2016 (включно).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів повернення кредитних коштів у розмірі 7 000 0000,00 грн, в тому числі, станом на час розгляду справи у суді, відповідачем до суду не надано.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення частини заборгованості по кредиту у розмірі у розмірі 130 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас суд враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим зазначає наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був повернути кредитні кошти у строк до 06.05.2016 (включно), а відтак з 07.05.2016 відповідач є таким, що порушив зобов`язання.

В свою чергу, з позовом до суду позивач звернувся 06.05.2019, що підтверджується штемпелем відділу поштового зв`язку.

Відтак, позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача щодо порядку та строку нарахування відсотків за користування кредитними коштами судом не оцінюються, оскільки не входять в предмет доказування, з огляду на заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 130 000,00 грн.

В свою чергу інші доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

Таким чином, відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр" (01054, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, буд. 73, оф. 5; ідентифікаційний код: 32287112) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ТК Кредит" (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, 18/24; ідентифікаційний код: 20050951) частину кредитної заборгованості у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.10.2019

Суддя О.А. Грєхова