Рішення № 85148288, 23.10.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1360/18

провадження № 2/0274/388/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2019 року м.Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Замеги О.В.,

з участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

19.03.2018 позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу спадкодавця, посилаючись на те, що 04.04.2008 ОСОБА_3 уклав з банком кредитний договір № б/н, згідно умов якого отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями померлого ОСОБА_3 являються відповідачі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які прийняла спадщину, оскільки постійно проживали із спадкодавцем. 04.10.2017 ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 ,, було направлено лист-претензію, але ніяких дій ними не було виконано. Станом на дату смерті боржника ОСОБА_3 заборгованість за кредитом становить 6203.59 гривень.

Представник позивача подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, спрямувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги не визнала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалами суду від 21.03.2019, 05.06.2019 явка позивача в судове засідання визнавалась обов`язковою для надання представником пояснень з приводу заявлених вимог, проте в судові засідання представник позивача не з`являвся, заяв, клопотань не подавав. Незважаючи нате, що саме позивач був ініціатором судового процесу, вважаючи, що його права були порушені, в подальшому свідомо нехтував своїми процесуальними правами та обов`язками, не з`являючись у судові засідання, не реагуючи вчасно на прийняте за результатом розгляду його позову судове рішення та водночас датою та змістом ухваленого судового рішення не цікавився.

Враховуючи наведене процесуальна бездіяльність позивача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону, а тому розгляд справи проводився за наявними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.04.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер(а.с.55).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 02.06.2008 року, станом на 26.11.2017 заборгованість становить 6203.59 грн. (а.с. 48-49).

Довідка про заборгованість ОСОБА_3 станом на день смерті в справі відсутня.

04.12.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Бердичівської державної нотаріальної контори з претензією кредитора після померлого ОСОБА_3 . (а.с. 104).

04.10.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 направив лист-претензію, згідно якої Позивач пред`явив свої вимоги на суму 6203.59 гривень (а.с. 60).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1281 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки, зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 1282 ЦК України.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до відповідачів.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

Проте, представник позивача в своїй позовній заяві як на підставу задоволення позову посилається на те, що відповідачі постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного проживання відповідачів із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи(а.с. 97-113) до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулась лише ОСОБА_2 , але в матеріалах спадкової справи відсутні докази прийняття нею спадщини, відсутні відомості про спадкове майно, та видачу свідоцтв про прийняття спадщини будь-ким.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України, визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 7 ст. 82 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості з боржників з підстав, зазначених в позові, позивачем після отримання ухвали про відкриття провадження позовні вимоги не змінювалися, станом на день винесення рішення в матеріалах справи відсутні відомості про правонаступника після смерті ОСОБА_3 , відсутні докази існування спадкового майна і його вартість, не встановлено отримання спадкового майна спадкоємцями, відсутні докази щодо розміру заборгованості ОСОБА_3 на день його смерті, суд приходить до висновку про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 608, 1216, 1218, 1219, 1231, 1270, 1281 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 55, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,,-

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий суддя: О.В.Замега